Международное повітряний право

Международное повітряний право.

Регулирование міжнародних авиаполетов.

Основанием допуску іноземних повітряних судів у повітряний простір певного держави є міжнародний договір або спеціальне разрешение[1] .

Заключение

міжнародного договору чи видача спеціального дозволу, надає право прольоту не більше повітряного простору держави, вимагає виконання зазначених умов, що є як у міжнародних договорах, і у національних законах. До таких умовам, незалежно від категорії польоту, ставляться особливий порядок перетину державних повітряних кордонів (перетин кордону в спеціально виділених повітряних коридорах під медичним наглядом органів управління повітряного руху, і на висотах, спеціально певних для таких польотів); правила посадки у певному аеропорту проходження митного й іншого контролю; виконання в аеропортах адміністративних розпоряджень; здійснення огляду повітряних судів; обов’язкове наявність на борту повітряного судна необхідної документації і розпізнавальних знаків тощо. Держави вважають, що й сповнений спокус і винятковий суверенітет над своїм повітряним простором не перешкоджає співробітництву на вирішення узгоджених задач.

Помимо державного повітряного простору, міжнародні авиаполеты здійснюються у міжнародному повітряним простором, тобто. над виняткової економічної зоною, відкритим морем, міжнародними протоками і архипелажными водами, і навіть над Антарктикою. Там діє принцип свободи міжнародного повітряного простору, пов’язані з принципом свободи відкритого моря, проте дана свобода реалізується з урахуванням основних принципів, і норм міжнародного права.

Государство зберігає свою юрисдикцію над зареєстрованим їм повітряним судном, що забезпечує політ у міжнародному повітряним простором. Влада іншого держави щодо дане повітряний судно не поширюється, що означає також дії неприпустимість втручання у політ цього судна.

Государства зобов’язані недопущення створення в їхніх повітряних судів загрози національній безпеці польотів повітряних судів інших держав, із метою держави укладають відповідні міжнародні угоди про запобігання інцидентів. У зв’язку з цим кожне повітряний судно, зайняте міжнародної аеронавігації, має мати відповідні реєстраційні знаки, дозволяють визначити національність цього судна, тобто яким державою дане повітряний судно зарегистрировано[2] .

Правовой режим повітряного пространства.

Как вже зазначалося, повітряний простір ділиться в повітряний простір окремих держав і міжнародний повітряний простір. Їхній правовий режим істотно различается.

На територіальне повітряний простір поширюється національний суверенітет, його використання допускається відповідно до міжнародними договорами і особливими угодами (див. выше).

В міжнародному повітряним простором дійства свобода аеронавігації (польотів повітряних судів), і навіть свобода наукових досліджень про у вигляді повітряних судів, свобода використання літальних апаратів задля забезпечення рибальства і спорудження установок і сооружений.

Список литературы

Международное право: Підручник для вузів. — 2-ге вид., ізм. і доп. / Відп. ред. проф. Г. В.

Броунли Я. Міжнародне право. Книжка Перша (перекл. С. Андрианова, ред. і вступна стаття Г.І. Тункина) М., 1977 (first published: Brownlie J. Principles of Public International Law. Second Edition. Oxford, 1973).

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.

[1] Див.: ст.ст.5−6 Конвенції про міжнародної цивільної авіації; договір з відкритого небу.

[2] Див.: ст. 20 Конвенції про міжнародної громадянської авиации.