До Чаадаєва

Аналіз вірші А. З. Пушкіна «До Чаадаеву».

До Чаадаєву. Цей вірш належить до 1818 року, а опубліковано в 1829 без відома Пушкіна, хоча доти набула розголосу в рукописних списках. Присвячено Петру Яковичу Чаадаєву, одного з друзів Пушкіна. Тема вірші - зміна свідомості людей, пробудження громадянського почуття. Стилістична новаторство Пушкіна полягає у поєднанні інтонації любовної й громадянським лірики: мовою любові ведеться промову про громадянської ліриці. Перші п’ять віршів начебто про кохання, а далі вірш набуває громадянське звучання. У вірші цивільний ентузіазм ліричного героя порівнюється зі томлінням закоханого, а очікування свободи зі побаченням. Композиційно вірш можна розділити на 3 частини: минуле, цивільні почуття ліричного героя у цей момент, заклик вірити у настання свободи. Кульмінацією вірші є порівняння цивільних почуттів з і заклик вітчизні присвятити «душі прекрасні пориви». У фіналі той самий тема, що у початку вірші - пробудження від сну, лише пов’язана із народом («Росія вспрянет від сну»), тобто отримує громадянське, соціальне звучання. Вірш написано четырёхстопным ямбом, рима перехресна. А, щоб передати думки і почуття ліричного героя автор використовує тему любовної лірики (побачення, млість, сподівання…) прості і розгорнуті, епітети (влада фатальна), ще, Пушкін вживає ритмічні вигуку, інверсії, звернення. Пропозиції і віршованих рядків часто не збігаються — виникають ритмічні паузи, затримуючі увагу слухача, читача. Інтонація вірші змінюється від ліричної до патетической.