Печорин

Печорин

…Россия 30−40 рр 19 століття. Епоха реакції, що запанувала після розгрому декабристів. В мені весь пори життя проникає важкий гне імператорської влади. Але це мертве час. Інтелектуальна думку живе у суспільстві, особливо у середовищі передовий молоді. Невипадково у М. Ю. Лермонтова дозрів задум зазирнути всередину молодіжної дворянській середовища проживання і проаналізувати художніми засобами узагальненим образом її представника — Печорина. Так з’явився «Герой сьогодення».

В передмові до роману герой характеризується як «портрет, складений із пороків всього нашого покоління, в повному розвитку». І все-таки впродовж оповіді багато вчинків Печорина знаходять виправдання.

Печорин живе у епоху, наступившею після розгрому повстання декабристів. Він зневірився в великих людей, які діяли минулі покоління. Моральний розпад, боягузливість і вульгарність світського суспільства, у якому обертається Печорин, пояснюють деякі риси його характеру. Йому притаманні розчарування у житті, песимізм безперечний егоїзм.

В певних місцях роману герой привідкриває завісу над своїм минулим. Він розповідає, що його «душа зіпсоване світлом». У сповіді Печорина перед Мері відкривається скорботна історія її прив’ядання. Під впливом лукавства, недовіри і глузувань оточуючих вимерли такі риси, як: щирість, скромність, любов до людей. Найкращі почуття доводилося тримати «у глибині серця». Тож не дивно, що «вони то й померли». Теперішній Печорин не вірить своїм шанованим друзям. Про них він каже, що можуть звести на його рахунок «бозна-які небилиці». Дружба, запевняє Печорин, це рабство один і панування іншого. Любов — насолоду зірваним квіткою. Надоїв, може бути кинутий Донецькій залізниці - «Авось хтось підніме».

Отсутствие віри в подвиг, в любов, і дружбу і породжена Печоріним неминуча нудьга позбавляють його життя будь-якої цінності: «Ну? Померти, так померти! Втрата для світу невеличка…». Всіма своїми дійствами він показує щирість своєї заяви. Такий Печорин й у «Тамані», й у «Князівні Мері», й у «Фаталисте».

В суспільно-політичних умовах 1930;х 19 століття Печорин неспроможна знайти собі застосування. Він витрачається на дрібні пригоди, шукає пригод, підставляє лоб чеченським кулям. Але це лише пошук якогось виходу, лише спроба розсіятися. Його переслідує нудьга і знепритомніла, що годі жити з такою життям.

Силы Печорина розкидаються по дрібницям. Він вічно захоплюється «принадами пристрастей порожніх і невдячних». Усе життя — це переважно ланцюг донжуанских подвигів, винахідливість, блиск, спокусливість яких не прикриває їх нікчемність.

Все дії Печорина несуть не позитивний, а негативний заряд. Під час роману герой постає маємо як руйнівник життів і доль людей. Через це позбавляється притулку гине черкеска Бела, розчаровується у великій дружбі Максим Максимович, страждають Мері і Віра, гине з його руки Грушницкий, змушені залишити рідний дім «чесні контрабандисти», гине молодий офіцер Вулич.

Печорин — людина яскравий і одночасно як згаслий, благородний і егоїстичний, добрий і мізерний — він весь зітканий із протиріч. Протиріч своєї епохи… Печорин — її відбиток, носій найкращих і найгірших віянь того часу. Трагедія Печорина у цьому, що він хіба що проміжний: він — етап від Чацького і Онєгіна до Базарову і Рахметову. І це сенсі роман Лермонтова став нам найцікавішим джерелом вивчення російського суспільства 30−40-х рр уже минулого століття.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.