Анализ фінальній сцени драми О.Н. Островського «Гроза»
Темное царство" становлять в чиїх руках зосереджена влада, ті, хто може впливом геть громадську думку на місті Калинове. Передусім це Марфа Ігнатіївна Кабанова, що у місті поважають, вважають взірцем чесноти і хранителькою традицій. «Ханжа, — говорить про Кабановой Кулигин, — жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім…» І справді, поведінка Марфи Ігнатіївни на людях багато в чому від неї поведінки… Читати ще >
Анализ фінальній сцени драми О.Н. Островського «Гроза» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Анализ фінальній сцени драми О. Н. Островського «Гроза»
Драма «Гроза» з’явилася друком в 1860 року. Сюжет її досить простий. Головна героїня, Катерина Кабанова, не знайшовши відгуку своїм почуттям в чоловіка, покохала іншу людину. Мучимая докорами сумління, а теж бажаючи брехати, вона визнається у своїй вчинок у церкві, всенародно. Після цього життя її ставати настільки нестерпної, що вона кінчає життя самоубийством.
Такова подієва канва твори, з допомогою якої автор розкриває маємо цілу галерею людських типів. Тут і купці - самодури, І почесні матері сімейств — блюстительницы місцевих моралі, і сторінки — прочанки, розповідають небилиці, користуючись темнотою і неосвіченістю народу, й доморощені вчені - прожектери. Та попри все розмаїтті типів виявляється нескладною помітити, що вони хіба що розпадаються на два табору, які умовно можна було б назвати: «темне царство» і «жертви темного царства».
«Темное царство» становлять в чиїх руках зосереджена влада, ті, хто може впливом геть громадську думку на місті Калинове. Передусім це Марфа Ігнатіївна Кабанова, що у місті поважають, вважають взірцем чесноти і хранителькою традицій. «Ханжа, — говорить про Кабановой Кулигин, — жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім…» І справді, поведінка Марфи Ігнатіївни на людях багато в чому від неї поведінки вдома, у побуті. Уся родина живе у страху перед ній. Тихін, цілком подавлений владою матері, живе самим лише нехитрим бажанням — вирватися, хоча й ненадовго, з дому, відчути себе вольним чоловіком. Сестра Тихона, Варвара, також випробовує власні у собі всі труднощі сімейної обстановки. Проте, на відміну від Тихона, вона володіє більш як твердий характер й мала вистачає зухвалості, нехай таємно, не підпорядковуватися матери.
Последняя сцена драми є кульмінацією твори, у якій протистояння між представниками «темного царства» та її жертвами максимально загострене. Не мають ані багатства, ні високого соціального статусу «жертви» насмілюються кинути виклик що панують у місті нелюдським порядкам.
Действие починається тим, що додому повертається Тихін і дізнається про зраду дружини. Він, як сам визнається Кулигину, готовий вибачити Катерину, але водночас розуміє, що мати не дозволить це хлопчикові зробити. Волі протистояти Кабановой у Тихона немає. І але він побив Катерину, йому її жалко.
Далее стає відомо, що Катерина зникла з дому. Вона березі Волги, каже, що не силах так жити далі, і впадає в воду з обриву. Її намагаються врятувати, але безуспешно.
Смерть Катерини, полюбившей оскільки можуть любити лише дуже сильні натури, наприкінці драми закономірна — нею немає іншого виходу. Життя за законами «темного царства» нею гірше смерті, смерті душі страшніше загибелі тілесної. Їй нема потрібне таке життя, і її воліє із нею розлучитися. Протистояння між представниками «темного царства» та її жертвами сягає найвищої точки саме у останньої сцені, із тіла мертвої Катерини. Кулигин, який раніше вважав за краще не зв’язуватися ні з Диким, ні з Кабанихой, кидає межи очі останньої: «Тіло її, …а душа тепер ваша: він тепер перед судією, який милосерднішою вас»! Тихін, цілком забитий і задавлений владної матір'ю, також виступає протесту: «Маменька, ви її погубили». Проте Кабанова швидко придушує «бунт», обіцяючи синові «поговорити» з ним дома.
Протест Катерини було бути дієвим, оскільки голос її було самотній і з оточення героїні, з тих, кого теж можна зарахувати до «жертвам» «темного царства», був не силах тільки її підтримати, і навіть зрозуміти остаточно. Протест виявився саморуйнівним, але він це і є свідчення вибору особистості, котрий бажає миритися на закони, навязываемыми їй суспільством, з святенницької мораллю і сірістю повсякденного быта.
Итак, у вищій сцені драми з особливою силою позначилося протистояння між представниками «темного царства» та її жертвами. Обвинувачення, які кидають Кулигин і Тихін межи очі тим, хто «править бал» у місті Калинове, показують що намітився у суспільстві зрушення, народжуване бажання молоді жити у відповідності зі своїм власним сумлінням, а чи не з святенницької, лицемірною мораллю «отцов».
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.