Словари. 
Структура словникової статті

Словари. Структура словникової статьи

Жданова Л. А.

Теорией та практикою від складання словників займається одне з сфер прикладної лексикології — лексикографія (від грецьк. lexikós‘относящийся до речі' і gráph? ‘пишу').

Выделяют дві основні типу словників з їхньої змісту: енциклопедичні і лінгвістичні. Об'єкт описи в енциклопедичному словнику і енциклопедії — різні предмети, явища й поняття; об'єкт описи в лінгвістичному словнику — одиниця мови, найчастіше слово. Мета описи в лінгвістичному словнику — надати відомості щодо самому обозначаемом предметі, йдеться про лінгвістичної одиниці (про значення, поєднуваності тощо. буд.), характер ж наданої словником інформації різниться залежно від виду лінгвістичного словаря.

Основным виглядом лінгвістичного словника є тлумачний словник. Розумні словники служать для тлумачення значень слів, їх роль вивчення лексичній системи мови величезна. У тлумачному словнику можна було одержати інформацію про лексичному значенні слова, дізнатися, багатозначно воно чи ні, чи є в нього омоніми. У цьому словнику також даються відомостей про основних орфоепічних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних характеристиках слова, наводяться приклади словоупотребления.

Словарь складається з словникових статей. На початку словникової статті стоїть найголовніше слово (сукупність всіх заголовних, тобто толкуемых, слів словника називається словником). Тлумачення значень у Словнику то, можливо представлено різними способами: описовим (дається опис істотних ознак предмета, явища), синонімічним (значення слова спілкується з допомогою добору синонімів), отсылочным (похідні слова описуються шляхом відсилання до робить з урахуванням значення словообразовательного кошти). У першому тлумаченні можуть поєднуватися різні способи. Різні значення слова можуть тлумачитися у різний спосіб. Например:

дрель, -і, ж. Ручний інструмент для свердління отворів — описовий способ;

гогот, -а, м. 2. перен. І це, що регіт (простий. неодобр.) — синонімічний способ;

карикатурный, -на, -ое; -рен, -рна. 1. див. карикатура — отсылочный способ;

грустить, сумую, сумуєш Відчувати ж почуття смутку, засмучуватися — поєднання отсылочного і синонімічного способов;

гробовой, -а, -ое. 1. Див. труну. 2. перен. Глухий і похмурий — перше значення витлумачено отсылочным способом, друге — синонімічним. (Наведені тлумачення взяті з Словника Ожегова).

Словари можуть різнитися відбір лексики (за складом і кількості які включаємо слів). Так, словник може охоплювати всю лексику мови чи якісь окремі її пласти (словники термінів, іноземних слів, жаргонної лексики). Словники, які включають лексику національного (загальнонародного) мови (такий, наприклад, «Тлумачний словник живого великоросійського мови» У. І. Даля) чи окремі пласти національного мови, які входять у літературну мову («Словник російських народних говірок», «Архангельський обласної словник» та інших.), є ненормативными — де вони кодифицируют літературну мову, не встановлюють його межі. Якщо словник є нормативним (такі, наприклад, все розумні словники, виходили за радянських часів), до нього включається лексика літературного языка.

У вітчизняних тямущих словників багатовікова історія. Першими розумними словниками вважають рукописні словарики XIII і XIV століть, доданими до книгам релігійного забезпечення і пояснювали старославянизмы, непереведені грецькі і латинські слова. З друкованих словників слід зазначити словник Лаврентія Зизанія 1596 року й «Лексикон словеноросский імен тлумачення» Памвы Берынды 1627 року, також пояснявшие старославянизмы та інші заимствования.

В кінці XVIII—начале ХІХ століття з’являються перші словники, толкующие як запозичені слова, а й питому лексику російської. Це «Словник Академії Російської» 1789—1794 років, у складанні якої взяли участь найвизначніші вчені України та письменники на той час, і «Словник церковнослов’янського і російської» 1847 року. Ці словники є нормативними, містять систему послід і мають у своєму ролі ілюстрацій шматки з літературних произведений.

Особое місце серед тямущих словників займає «Тлумачний словник живого великоросійського мови» У. І. Даля, що вийшов 1863—1866 роках та до складу якого 200 тис. слів. Так багато російська лексика не представлена в жодному словнику до сьогодні. Особливістю словника і те, що він ненормативний: в нього входить як лексика літературної мови, а й діалектні, просторічні, професійні слова. Тлумачення слів переважно дано через синонімічні ряди, ілюстраціями здебільшого є прислів'я, приказки, загадки й інші твори усної народної творчества.

В 1935—1940 роках виходить «Тлумачний словник російської» під редакцією Д. М. Ушакова на чотири томах. Це нормативний словник з ретельно розробленої системою послід. Часто є у ньому посліду нове, оскільки словник фіксував численні мовні нововведення 20—30-х років ХХ століття. Розташування слів алфавітне, тлумачення короткі й точні, ілюстрації взято у основному з мистецького середовища і публіцистичної літератури. Наприкінці словникових статей наведено і витлумачені фразеологізми з цим словом.

В 1949 року вийшов «Словник російської» З. І. Ожегова. У першому видані до нього входило 50 100 слів. Оскільки словник однотомний, тлумачення значень в ньому відрізняються стислістю, ілюстративний матеріал невеликий за обсягом і є невеликі пропозиції чи вислову, переважно придумані автором. Це, мабуть, найпопулярніший і доступний словник російської, до 1990 року він витримав 22 видання. У 1989 року було зроблено 21-ше, істотно перероблене і доповнене, осовремененное перевидання словника. Усі видання починаючи з 9-го, що вийшла 1972 року, підготовлені редактором словника М. Ю. Шведовой. З 1992 року словник, значно доопрацьований, виходить під назвою «Тлумачний словник російської» й під авторством З. І. Ожегова і М. Ю. Шведовой. У 2002 року з’явилося його 4-те издание.

В 1957—1961 роках виходив «Словник російської» на чотири томах АН СРСР (Малий академічний — МАС). Обсяг словника МАСа — більш 80 тис. слів. У 1981—1984 роках вийшло 2-ге видання словника, виправлене і доповнене, 1988 року — 3-тє, стереотипне видання МАСа.

С 1950 по 1965 рік виходить 17-томный «Словник сучасного російської літературної мови» (Великий академічний — БАС) — найповніший з нормативних тямущих словників (у ньому зафіксована майже вся лексика, яка зустрілася у творах російської класичної літератури). Його словник становить понад 120 тис. слів, дано докладні тлумачення, старанно розроблено систему послід, наведено численні приклади слововживань (ілюстрації) з художніх творів різних жанрів, найповніше які мають значеннєві і синтаксичні можливості слова.

В 90-ті роки ХХ століття була спроба 2-го видання БАСа, переробленого і доповненого, вже у 20 томах. Перевидання припускало як коригування словника, а й перегляд трактування деяких слів з погляду сучасних досягнень лексикології і лексикографії. З 1991 по 1994 року було видано шість томів цього словника (до літери «З»), відтоді нові томи не выходили.

Толковые словники різняться обсягом словника, принципами розташування слів, технічними засобами подачі матеріалу (у кожному словнику прийнята своя система позначень, тому, як розпочати користуватися словником, треба ознайомитися на поділ «Система послід», які перебувають зазвичай, у передмові до словника). Словники найчастіше різняться також інтерпретацією матеріалу. Ряд розбіжностей обумовлений наявністю перехідних випадків, і навіть різними підходами укладачів до нерозв’язаним однозначно проблемам лексикології (так, наприклад, в різних словниках може бути по-різному виділено значення багатозначного слова, омонимы).

Кроме тямущих є й інші види лінгвістичних словників, різняться тим, який аспект мовних одиниць для них основним. Є словники перекладні (однечи багатомовні), довідкові (орфоепічний, орфографічний), словники, відбивають системні відносини у лексиці (словники синонімів, антонімів, омонімів, паронимов та інших.). Словник то, можливо орієнтовано масового читача чи якусь конкретну групу читачів (словники труднощів, словники що для школярів, для студентів-іноземців тощо. буд.). Створюються також спеціальні словники, призначені на вирішення дослідницьких завдань (частотні, зворотні, поєднуваності та інших.), є словники мови письменників та т. д.

Лингвистические словники різняться за способом організації матеріалу. Найпоширенішим є алфавітний спосіб розташування слів (Україні цього принципу представлено «Словнику російської» під ред. Д. І. Ушакова, «Словнику російської» на чотири томах АН СРСР та інших.). Словник то, можливо організований по гнездовому принципу, як у однієї словникової статті трактується не слово, проте словообразовательное гніздо («Тлумачний словник живого великоросійського мови» У. І. Даля, перші три томи «Тлумачного словника російської» в 17 томах АН СРСР). «Словник російського мови» З. І. Ожегова побудований за полугнездовому принципу: до однієї словникову статтю поміщаються ті похідні слова, «яких новий сенс створюється лише у зв’язку з приналежністю похідного слова до іншої граматичної категорії по порівнянню з виробляють словом» (Ожегов З. І. Словник російської. М., 1990. С.15) (слово прання у словникової статті прати, внеплановость — у статті позаплановий, курьерша — у статті курьер).

Словари, створені за алфавітному і гнездовому принципам, тлумачать значення слова в напрямі «від слова до поняття». Є словники, де значення розкривається у зворотному напрямку («від розуміння до речі»): слова у яких групуються навколо деякого поняття (словники синонімів, словник «Лексична основа російського мови», складений П. М. Денисовим, У. У. Морковкиным, і др.).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.