Нравственное прозріння Дмитра Нехлюдова (за романом Л. М. Толстого «Воскресіння»)

Нравственное прозріння Дмитра Нехлюдова (за романом Л. М. Толстого «Воскресіння»)

Роман «Воскресіння», розпочатий ще 1889 року, Л. М. Толстой писав надто повільно, з великими зупинками, й з 1898 року, робота з нього пішла досить інтенсивно, У основу сюжету ліг випадок, розказаний Толстому знаменитим юристом А, Ф. Коні, гостившим в Ясній Поляні у червні 1887-го.

Тема відродження, пробудження до нової, справжнього життя, пробудження як весняної природи, а й воскресающей людської душі, зображення двох людських доль становлять основу роману.

Князь Нехлюдов, будучи присяжним у суді, дізнається в підсудної, обвинувачуваної у вбивстві, жінку, що він багато років тому спокусив і кинув. Обманута і ображена їм Катруся Маслова потрапляє у будинок розпусти і, зневірившись по людях, в правду, добро і соціальна справедливість, виявляється за межею духовної смерті. Іншими шляхами — ведучи розкішну і розпусну життя, забувши про правді й добрі, йде до остаточному моральному падіння і Нехлюдов. Зустріч них рятує їх обох від загибелі, сприяє відродженню справді людського запрацювала їх душах.

Катюша безневинно засуджено. Нехлюдов намагається полегшити її долю. Спочатку вона вороже належить щодо нього, гребує не може вибачити людини, що її знищив, вважає, що мотиви, які спонукають Нехлюдова турбуватися про її долі, егоїстичні. «Ти мною у житті услаждался, мною ж хочеш і за те світлі врятуватися!» — кидає вона у обличчя Нехлюдову гнівні слова. Але в міру воскресіння душі відроджується і старе почуття любові. І Нехлюдов змінюється у очах Катюші. Він іде з ним в Сибір, хоче оженитися. Але вона відмовилася що від цього шлюбу, оскільки впевнена, що він, не люблячи її, вже з лише відчуття обов’язку вирішується зв’язати своє долю з каторжанкою.

Обновление людської душі показано як природний і прекрасний, такий відродженню весняної природи. Воскресла любов до Нехлюдову, спілкування з простими, чесними та добрими людьми — усе це допомагає Катюші повернутися до тієї чистої життя, якої жила вона у юності. Вона знову знаходить віру на людину, в правду, в добро.

Постепенно дізнаючись життя пригноблених знедолених, починає відрізняти добро від зла і Нехлюдов. У перших розділах роману автор малює її спосіб нерідко тримають у сатиричних тонах. Але в міру того як герой «Воскресіння» віддаляється від привілейованого кола, голос письменники та його голос зливаються й у вустах Нехлюдова дедалі частіше лунають викривальні промови. Так головні дійових осіб роману проходять шлях від морального падіння до духовної відродженню.

В кінці роману Нехлюдов дійшов гірким висновком: «Усе страшне зло, що він бачив та дізнався цей час … усе це зло тріумфувало, царювало, і вин ділося неможливо як перемогти його, і навіть зрозуміти, як перемогти його». Вихід, який несподівано для читача й у себе знаходить Нехлюдов після всього їм баченого і пережитого, випливає з тих картин життя, які пройшли перед його очима. Вихід цей підказаний книгою, яка опинилася у руках Нехлюдова, — Евангелием. Він дійшов переконання, що «єдиний і безсумнівну засіб порятунку від цього жахливого зла, від якої страждають люди, — визнавати себе нездатними ні карати, ні виправляти іншим людям». Відповідь питанням у тому, як знищити той жах, що бачив Нехлюдов, виявляється простим: «Прощати завжди, всіх, безліч разів прощати, бо немає таких людей, які не були виновны…».

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.