Сімейне право (Доповідь)

Основним актом, регулюючим їхні стосунки, є Кодекс, за яким сімейне законодавство є законодавчі й інші нормативні акти, регулирующие:

1. Встановлення порядку й умов вступу до брак;

2. Особисті і майнових відносини, що у сім'ї між членами сім'ї: подружжям, дітей, зокрема між усиновителями і усиновленими, а випадках і межах, передбачених сімейним законодавством між іншими родичами та інші лицами;

3. Визначення форми і Порядок влаштування у сім'ю дітей, решти без піклування родителей.

До названих відносин між членами сім'ї, неврегульованим сімейним законодавством застосовується громадянське законодавство остільки, оскільки не суперечить суті сімейних отношений.

Новий кодифікований акт, регулюючий їхні стосунки містить значну кількість норм, яких немає знало старе законодавство. Зупинімося лише що на деяких новітніх поняттях і інститутах, вводяться у сімейне законодавство із 1996 года.

. Сімейний кодекс вперше передбачає можливість медичного обстеження осіб, молодят. У цьому обстеження осіб здійснюється лише з дозволу цих осіб і безплатно. Що стосується, якщо одна з осіб які почали шлюб приховало від іншої особи венеричне захворювання чи ВІЛ-інфекцію, останнє у праві звернутися до суду з вимогою про визнання шлюбу недійсним (ст. 15 СКРФ).

. Право вибору подружжям прізвища розширене можливістю приєднання зі своєю прізвища прізвище чоловіка, якщо був подвійний прізвища та якщо інше встановлено законами суб'єктів федерації (ст.

32 СКРФ).

. За нашою процедурою розірвання шлюбу Кодекс традиційно поділяє розлучення на здійснювані органів записи актів громадського стану у суді, але трохи змінює цю процедуру.

10. Укладання брака.

1. Шлюб залежить від органах записи актів громадянського состояния.

2. Права й обов’язки подружжя виникають від часу державної реєстрації створення сім'ї органів записи актів громадянського состояния.

11. Порядок укладання брака.

1. Укладання шлюбу виробляється у особистому присутності осіб, йдуть на шлюб після закінчення місяці від дня подачі ними заяви до органів записи актів громадянського состояния.

За наявності поважних причин органи записи актів громадянського стану за місцем державної реєстрації речових створення сім'ї може дозволити укладання шлюбу до закінчення місяці, і навіть може збільшити цей термін, але з понад месяц.

За наявності особливих обставин (вагітності, народження дитини, безпосередньої загрози життю однієї зі сторін та інших особливих обставин) шлюб то, можливо полягає у день подачі заявления.

2. Державна реєстрація створення сім'ї виробляється у порядку, встановленому для державної реєстрації речових актів громадянського состояния.

2.3. Відмова органів ЗАГС може бути до суду особами, бажаючими одружитися (однією з них).

12. Умови укладання брака.

1. Для створення сім'ї необхідні взаємне добровільне згоду чоловіків і жінок, молодят, і досягнення ними шлюбного возраста.

2. Шлюб може бути укладено за наявності обставин, вказаних у статті 14 СКРФ.

13. Шлюбний возраст.

1. Шлюбний вік встановлюється у 18-ти лет.

2. За наявності поважних причин органи місцевого самоврядування по місцеві державної реєстрації речових створення сім'ї вправі на прохання осіб, бажаючих одружитися, дозволити одружитися особам коли вони віку 16 лет.

Порядок й умови, за наявності яких одруження як винятку з урахуванням особливих обставин він може бути дозволено до віку 16 років, можуть бути законами суб'єктів РФ.

14. Обставини які перешкоджають укладанню брака.

Не допускається укладання шлюбу між: особами, із котрих хоча б одну особу вже в іншому зареєстрованому шлюбі; близькими родичами (родичами по прямий висхідній і низхідній лінії (дітей, дідусем, бабусею й онуками), полнородными і полнородными (мають загальних батька чи мати), братами та сестрами); усиновителями і усиновленими; особами, із котрих хоча б одну особу визнано дивом недієздатною внаслідок психічного расстройства.

Розірвання брака.

У органах записи актів громадського стану передбачається розірвання шлюбу: при взаємній згоді цього подружжя, які мають загальних неповнолітніх дітей; за заявою когось із подружжя, якщо інший визнав його безвісно відсутнім або недієздатною, чи засуджений на термін більше 3-х років. У цьому сімейний кодекс скоротив термін розірвання шлюби й видачі відповідного свідчення з 3-х до 1-го місяці (ст. 19).

У в судовому порядку шлюб розривається в 3-х случаях.

1. За відсутності згоди когось із подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків зазначених вище (п. 1 ст. 21 СКРФ).

2. Якщо хтось із подружжя не заперечує розлучення, але ухиляється від розірвання шлюбу органі записи актів громадського стану (п. 2 ст. 21 СКРФ).

3. Якщо в подружжя є спільні неповнолітні діти. У разі суд розриває шлюб без виявлення мотивів розлучення, але із застосуванням заходів для захисту інтересів неповнолітніх дітей, якщо про це немає відповідної угоди подружжів (ст. 32 СКРФ).

Кодекс по-новому встановлює момент припинення шлюбу з його розірвання у суді. На відміну від колишнього законодавства, яке передбачало двоступеневу процедуру розлучення — суд, та був орган записи актів громадського стану —, Сімейний кодекс встановлює, що моментом припинення шлюбу є день набрання рішенням судна у силу (ст. 25). У цьому суд зобов’язаний протягом 3-х днів направити витяг з цього рішення на орган записи актів громадянського состояния.

31. Рівність подружжя семье.

1. Кожен із подружжя вільний у виборі роду занять, професії, місць перебування і жительства.

2. Питання материнства, батьківства, виховання, освіти дітей і інші питання життя сімей наважуються подружжям спільно виходячи з принципу рівності супругов.

3. Подружжя зобов’язані будувати свої взаємини у ній з урахуванням взаємоповаги і взаємодопомоги, сприяти добробуту та зміцненню сім'ї, піклуватися про добробут та розвитку своїх детей.

34. Спільна власність супругов.

1. Майно, нажите подружжям під час шлюбу, був частиною їхнього спільної собственностью.

2. До майну, нажитому подружжям під час шлюбу (загальному майну подружжя), ставляться доходи кожного з членів подружжя від праці, підприємницької роботи і результатів інтелектуальної діяльності, отримані пенсії, посібники, і навіть інші грошові виплати, які мають спеціального цільового призначення (суми матеріальної допомоги, суми, виплачені на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я та перемоги інші). Спільним майном подружжя є також придбані з допомогою загальних доходів подружжя рухомі й нерухомі речі, цінних паперів, паї, вклади, частки капіталі, внесені до кредитні заклади, чи в інші комерційні організації, будь-який інший нажите подружжям під час шлюбу майно незалежно від цього, з ім'ям когось з подружжя воно придбано або з ім'ям кого чи ким із подружжя внесено грошові средства.

34.3. Право на загальне майно подружжя належить також дружину, що у період шлюбу здійснював ведення домашнього господарства, те що за дітьми — або з інших причин у відсутності самостійного дохода.

36. Власність кожного з супругов.

1. Майно, належало кожному з членів подружжя до шлюбу, і навіть майно, отримане однією з подружжя під час шлюбу дар, в порядку наслідування чи з іншим безплатним угодам (майно кожного з членів подружжя), є його собственностью.

2. Речі індивідуального користування (одяг, взуття та інші), за винятком коштовностей та інших предметів розкоші, хоч і придбані під час шлюбу з допомогою загальних коштів подружжя, зізнаються власністю того чоловіка, який ними пользовался.

37. Визнання майна кожного з членів подружжя їхньої спільної собственностью.

Майно кожного з членів подружжя може бути визнаний їхньої спільної власністю, якщо буде встановлено, що під час шлюбу з допомогою майна подружжя чи майна кожного з членів подружжя або праці однієї з подружжя було зроблено вкладення, значно які збільшують вартість цього майна (перегляд, реконструкція, переобладнання і другие).

54. Право дитину жити і виховуватися в семье.

1. Дитиною визнається обличчя, не досягла віку вісімнадцяти років (совершеннолетия).

2. Кожна дитина проти неї жити і виховуватися у ній, наскільки може бути, право знати своїх, декларація про їх турботу, декларація про спільний із ними проживання, окрім тих випадків, коли це суперечить її интересам.

Дитина повинен виховання своїми батьками, забезпечення її інтересів, всебічний розвиток, повагу його людського достоинства.

За відсутності батьків, при позбавлення їх батьківських правий і за іншими випадках втрати батьківської опіки право дитини виховання у ній забезпечується органом опіки і попечительства.

69. Позбавлення батьківських прав.

Батька (них) може бути позбавлені прав, якщо вони: ухиляються від продовжувати виконувати обов’язки батьків, зокрема при злісному ухилянні від аліментів; відмовляються без поважних причин взяти своїх дітей з пологового вдома (відділення) або з іншого лікувального закладу, виховного установи, установи соціального захисту населення чи інших аналогічних установ; зловживають своїми батьківськими правами; жорстоко звертаються з дітьми, зокрема здійснюють фізичне чи психічне насильство з них, зазіхають з їхньої статеву недоторканність; є хворими на хронічний алкоголізм чи наркоманією; зробили навмисне злочин проти життя або здоров’я своїх дітей або проти життя або здоров’я супруга.

Існуюче до набрання чинності нового Кодексу сімейне законодавство була досить складний правової матеріал, що з актів, які у час різними органами двох держав (Союзу і Російської Федерації). Колишній кодекс в поєднанні з прийнятими його основі актами регулював сімейні відносини, які складалися у країні у 70-х і 80-ті роки адекватно розвитку суспільства. Проте від початку змін у економічної, соціальної і правової сферах КпШС РРФСР перестав повною мірою регулювати сімейні отношения.

Сімейний кодекс Російської Федерації було прийнято 8 грудня 1995 р. П’ятої Державної Думою. Президент Росії підписав цей Федеральний закон 29 грудня 1995 р., а відповідності зі ст. 168 Сімейного кодексу Російської Федерації із 1996 р. він розпочав силу.