Народження МЕЛМ

Рождение МЭСМ

Наталия Дубова Этот рік, мабуть, самий знаменний історія нашої обчислювальної техніки. 4 січня спеціальна комісія було продемонстровано діючий макет електронної лічильної машини, тож під кінець грудня мала електронна лічильна машина (МЕЛМ) була пущено в експлуатацію. Дітище київської лабораторії Сергія Олексійовича Лебедєва початок дихати. МЕЛМ створювалася як на дослідження основних принципів побудови обчислювальних машин, перевірки методик вирішення певних завдань і напрацювання досвіду експлуатації такої техніки. З кінця 1948 року Лебедєв та її лабораторія, діюча з урахуванням київського Інституту електротехніки, який учений очолив на запрошення Академії наук України, напружено працювали над першої радянської ЕОМ. Нашим ученим були відомі даних про західних машинах, але вони були такі жалюгідні далекі від технічної деталізації, а про копіюванні неможливо було мови. МЕЛМ втілила базові принципи побудови обчислювальної системи, які Лебедєв розробив сам. Про те, що аналогічні принципи висунуті фон Нейманом, наші вчені дізнаються із публікацій позднее.

Над машиною працювали 12 наукових і 15 техніків — вранці до ночі, жертвуючи часом і вихідними. Їздити працювати доводилося за місто, в містечко Феофанія, де у колишньому будинку психіатричної лікарні та розміщувалася секретна лабораторія Лебедєва. Спочатку МЕЛМ справді замислювалась як макет (перша розшифровка літери «М» в абревіатурі), і потім передбачалося перетворити на малу електронну рахункову машину. Щоб макет став повноцінної ЕОМ, знадобилося, зокрема, організувати автоматичний введення вихідних даних, і автоматичний висновок результатів. У остаточному варіанті дані надходили в МЕЛМ з перфокарт чи у вигляді набору кодів на штекерном комутаторі, а знімалися шляхом фотографування чи з допомогою електромеханічного що друкує устрою. Такий спосіб виведення інформації мені побачити власні очі ще наприкінці 70-х.

МЭСМ розміщалася площею 60 кв. метрів — ціле крило старий будинок в Феофанії, мала 6 тис. електронних ламп, трехадресную систему команд, одне арифметичне пристрій паралельного дії на триггерных осередках, запам’ятовуючий пристрій ємністю 94 слова по 16 розрядів. Її швидкодія становила 3000 операцій на секунду, зовнішня пам’ять була відсутня. Перша пробна мета МЕЛМ було взято в галузі балістики, а після введення машини в експлуатацію на неї обрушився потік різноманітних рахункових завдань — що такої супервычислителя дуже багато було неможливо обойтись.

В тому самому 1951;го ініціатива починає переходити до Москви. Цього року столичний ИТМиВТ очолив нового директора — відомий математик Михайло Олексійович Лаврентьєв. Під час перебування віце-президентом АН УРСР та керівником Інституту математики він активно цікавився розробкою обчислювальних машин, ставши для лабораторії Лебедєва справжнім добрим генієм. Слід пам’ятати, які це були роки — за умов повоєнної розрухи така масштабна робота не могла не подибати трудности.

Идея рахункових електронних машин ніяк не пробивала собі шлях у СРСР. У всякому разі, лише дуже вагомі причини мали спонукати Лаврентьєва звернутися із листом Сталіну, коли він говорив про необхідність прискорити дослідження у цій галузі, прозорливо нагадуючи про великі перспективи нової техніки, у цьому числі для оборонних цілей. Через війну Лаврентьєв отримує запрошення очолити ИТМиВТ. Цілком природно, що його знову приваблює Лебедєва, запросивши їх прийняти він керівництво лабораторією № 1. Тут починаються роботи над нової, сьогодні вже великий електронної лічильної машиною (БЭСМ).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.