Транснаціональні корпорації та їхнього роль сучасних міжнародних економічних відносинах

Міністерство освіти й науки України.

Волинський державний університет імені Лесі Українки.

Факультет міжнародних відносин.

Кафедра міжнародних економічних відносин.

Транснаціональні корпорації.

та їхнього роль у сучасних міжнародних економічних відносинах.

(курсова робота).

Виконала: студентка 33 групи.

Кравченка Жанна Володимирівна.

Науковий керівник: доц., к.е.н.

Сищук Андрій Артемович.

Луцьк — 2001.

Зміст.

Вступ 3.

Розділ І.

Теоретичні основи ТНК 4.

1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК 4.

1.2. Фактори розміщення й заподій виникнення ТНК 7.

1.3. Структура й типи ТНК 10.

Розділ ІІ.

Особливості розвитку компаній у сучасних міжнародних відносинах 12.

2.1. Вплив НТР на ТНК 12.

2.2. Значення компаній у міжнародних економічних відносинах 14.

2.3. Прямі іноземні інвестиції й ТНК 20.

2.4. Фінансові й валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК 22.

2.5. Експансіоністична діяльність ТНК 24.

Розділ ІІІ.

Правове регулювання діяльності ТНК 28.

3.1. Взаємовідносини ТНК й держави 28.

3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК 31.

Висновок 34.

Література 36.

Додатки 38 Вступ.

На рубежі XX — XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, то й опосередковану доля в світових економічних, а також політичних процесів. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їхнього вплив поширюються й на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд з державами й міжнародними організаціями.

Загалом дослідження даної тими у різних дослідників є досить суперечливим й неоднозначним, тому феномен ТНК й досі є дискусійним питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних міжнародних відносин, то й у керівників держав, а й у політичних діячів.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступають ТНК, оскільки смердоті відіграють одне із панівних положень у світовій економічній системі. Ще на стадії виникнення ТНК стали об'єктом бурхливих економічних дискусій, але в сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин смердоті займають панівне положення загалом завдяки своїй економічній могутності.

Метою даної курсової роботи є вивчення ТНК як суб'єкта світового економічного процесу, що зумовлений поруч як економічних, то й політичних факторів.

Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості діяльності ТНК у міжнародних відносинах, а також тенденції розвитку й їхнього вплив на світові економічні процеси.

Виходячи із мети курсової роботи сформовані наступні заподіяння: дослідити передумови виникнення й фактори розміщення, структуру й типи ТНК; проаналізувати вплив науково-технічної революції на їхнього діяльність; охарактеризувати ТНК у різних аспектах, насамперед у фінансовій, валютнокредитній, інвестиційній, технологічній сферах, а також провести дослідження щодо впливу ТНК на окремі країни.

Завдання курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури й додатків.

При написанні курсової роботи використовувались такі методи як економіко-математичний, порівняльний, системно-структурний, статистичний.

Курсова робота може бути використана при підготовці до практичних й семінарських зайняти із таких дисциплін як «Міжнародні економічні відносини», «Зовнішня політика», а економічних науках. Розділ І.

Теоретичні основи ТНК.

1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК.

Незважаючи на загальновизначеність величезної ролі й значення ТНК у світі, відсутня єдність біля поняття ТНК й критеріїв їхнього виділення. Тут існують різноманітні підходи.

Ос-кільки із моменту свого виникнення смердоті діяли як економічні організації, то й більшість підходів й визначень, особливо на ранніх етапах, були суто економічними. У цих дослідженнях увага в основному приділялося участі цих корпорацій в економічній діяльності інших держав, що, безумовно, є головною умовою виділення ТНК. Алі здійснити вимір ступеня цієї участі виявилося не такою легкою й простою справою. Наприклад, деякими дослідниками в основі приймалися такі фактори як загальний обсяг продажів на ринках інших країн, загальний обсяг прибутку, одержуваного в інших країнах чи число зайнятих на підприємствах за рубежем, тобто суто кількісні показники.

Основні ідеї й практика ТНК були виявлені в її джерелах як діяльність Ганзейських міст й Ост — Індійських компаній. Тому цілком доцільно в якості передісторії ТНК звернутися до дослідження діяльності цих про «єднань. Безперечно, що багато чого було б запозичено у яких, хоча є природно-пристосованими до принципово нових умів існування. Таким чином, ТНК можна розглядати як геніальний винахід, як геніальне досягнення.

Щодо самого поняття ТНК. Одним з перших, якщо не найпершим, є визначення багатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Воно не містить характеристики структурних й організаційних сторін ТНК, але й визначає ТНК як фірму, що діє более ніж в одній стране. Проте, з самого початку виникнення ТНК учені не можуть прийти до загальної згоди щодо запитання про кількість країн перебування в ТНК, що дозволило б кваліфікувати фірму як транснаціональну. Тому деякі вчені припустили, що для визначення ТНК цілком достатня діяльність фірми более, ніж в одній країні.

Експерти ООН при аналізі 650 ТНК керувалися наявністю типових ознак ТНК й брали за вихідний критерій річний оборот не менше 300 млн. доларів.

На мою думку, це суто механічні кількісні підходи, що не можуть задовольнити дослідників. Усі ще продовжується робота із глибинного виявлення сутності ТНК. Поряд з суто кількісними вимірами транснаціональної діяльності стали висуватися і інші критерії визначення ТНК. Серед інших структурних компонентів, що допомагали б визначити фірму як транснаціональну, стали позначатися такі, як проблема власності, її розподілу, проблема управління, число зайнятих, заробітна плата, склад вищого управлінського апарата й т.д. Ці виміри здійснювалися як на абсолютній, то й відносній основі. Абсолютний вимір означає вимір фінансових й людських ресурсів у зовнішніх операціях. Відносним є ті, що фірма винна зв «язувати частину своєї діяльності із іноземними операціями. Алі тут виникають запитання. Наприклад, який відсоток діяльності за рубежем варто розглядати як значний? Також ставилося запитання про рівень продажів за рубежем, при цьому зверталась увага на складність розмежування експорту й продажів, здійснюваних іноземними філіями ТНК. Виникала й проблема прибутків, одержуваних за кордоном, який він винен бути, щоб вважати фірму транснаціональною? Не було б достатньо чіткої догоди й про ті, яку ж повинне бути співвідношення внутрішніх й зовнішніх вкладень, зайнятості й т.п.

Пізніше був початий перехід від суто економічних підходів у визначенні ТНК до інших критеріїв. Наприклад, з позиції теорії міжнародних відносин. Приймалася до уваги орієнтація ТНК на доля в діяльності, що має всесвітній-системний розмах, й орієнтація на діяльність усього світу, що важко висловити якісними чи кількісними показниками. Така інтепретація ТНК зберіглася й дотепер.

Слід зазначити, що, хоча транснаціональний характер діяльності ТНК давно перейшов економічні межі й торкається із рішенням багатьох соціальних й політичних проблем, усє ж переважна частина визначень дотепер носити головним чином економічний характер.

Узагальнюючи суто економічні критерії, серед факторів їхнього виміру можна виділити такі: число іноземних держав, у які смердоті діють; відсоток грошової маси, виплачуваного за рубежем; відсоток іноземних капіталовкладень; число зайнятих за рубежем; відсоток прибутку, одержуваного із інших країн; процентне співвідношення продукції й прибутку, одержуваного в країнах базування й за рубежем; загальний рівень продажів за рубежем.

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, слід сказати, що, хоча й зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, проте проблема самої дефініції залишається, вона заговорили українською у «язана із тім, що насамперед необхідно розділити поняття «багатонаціональна «й «транснаціональна «корпорація. На практику це, звичайно, здійснити дуже й дуже важко. Алі існуючий рівень аналізу владно потребує це зробити. Мультинаціональні чи багатонаціональні корпорації - це такі корпорації, що здійснюють певну діяльність в інших країнах, але й вона не робить якісно великого впливу на індустріалізацію і інші процеси, насамперед політичні і економічні, що протікають у цих країнах. Транснаціоанальні корпорації - це такі підприємства, діяльність які носити наднаціональний, наддержавний характер й ведуть до створення й управління зв «язків, що робить дуже активний вплив на процеси, що протікають в інших країнах.

ТНК можна визначити як інститут чи організацію, що здійснює виробництво чи послуги, не менше, ніж шість мають країнах, у які не менше 25% іноземних працівників й не менше 25% капіталовкладень за рубежем. Діяльність даного підприємства-інституту, його управління і інтереси обумовлені не внутрішніми, а зовнішніми чинниками, причому потреби місцевого розвитку, як правило, чи ігноруються, чи мало приймаються до уваги, й сама діяльність заговорили українською у «язана насамперед з глобальною капіталістичною економікою.

Відмітною рисою ТНК є космополітизм їхніх інтересів, глобальність операцій, що відбиває специфіку міжнародних монополій. Незалежно від того, у якій стране був спочатку заснована корпорація, вона розглядає весь світло як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає у усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технології, людей, ідей, капіталів й т.д.

З другої половини 80-х років почався новітній етап глобалізацію світового виробництва. перший етап продовжувався 30 років, до початку першої світової війни. Інший — 25 років после другої світової війни. Між іншим й третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнародних прямих інвестицій, що припадає на 70-і й першу половину 80-х років. Кожний етап інтенсивного формування й розвитку транснаціональних підприємств супроводжувався прискореним зростанням світової економіки.

У середині 19 ст., доти як здобуло потужний розвиток міжнародне підприємництво, в усьому світі переважало місцеве виробництво. Приблизно 90% всіх товарів й послуг вироблялись тоді на базі сировини й матеріалів, які фірми одержували в радіусі 150 км, й у тих самих межах реалізовувалася переважна частина продукції. Сьогодні в індустріальних країнах у середньому половина продукції виробляється іноземними філіями й дочірніми підприємствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини й матеріалів імпортується чи виробляється іноземними відділеннями.

У основі розвитку транснаціональних корпорацій лежить тенденція до інтернаціоналізації виробництва й капіталу. Характерний вивіз капіталу із промислово розвинутих країн. У період 1903;1913 р., експорт капіталу із Англії складав у середньому 7% від національного прибутку. У цілому на частку Англії до 1914 р. припадало более 50% всього експортованого міжнародного капіталу. Іноземні інвестиції розподілялися в такий спосіб: 40% було б вкладено в залізницю, 30% - урядові й муніципальні позики. У період, між першою й другою світовими війнами напрямок інвестицій починає змінюватися: країна Західної Європи й насамперед Англія, втрачають своє панівне положення кредиторів й експортерів капіталу, а американський капітал усє в більшому ступені проникає в Західну Європу. Характерною рисою є ті, що 25% від загальної суми складали прямі інвестиції. Масивне спрямування американського капіталу за кордон й створення там дочірніх філій почалося незабаром после другої світової війни. Ця тенденція наочно ілюструється даними, наведеними в таблиці.

Кількість американських іноземних філій, котрі засновувались. 1].

|Роки | Усього | У Західної Європі | | 51−55 | 83,8 | 25,6 | |56−60 |192,0 |72,2 | |61−65 |322,4 |136,8 | |66−67 |390,0 |167,5 | |68−69 |508,5 |237,0 | |70−71 |431,0 |208,5 | |72−73 |378,0 |179,0 | |74−75 |265,5 |104,0 |.

Відбувалася зміну як додаткових сфер, географії і обсягу інвестицій, то й їхньої сутності. Експортований капітал з сфери торгівлі, послуг, портфельних інвестицій ставши переміщуватись в галузь виробництва.

1.2. Фактори розміщення й заподій виникнення ТНК.

Економісти велику увагу звертають на стимули чи мотиви, фактори, що спонукають фірми інтернаціоналізувати виробництво. З цого приводу існують різноманітні й дуже суперечливі подивися. Необхідність залучення іноземних інвестицій економісти пояснюють недосконалістю внутрішнього й зовнішнього ринків, конкуренцією із боці фірм й підприємств, що належати державі, бажанням реалізувати технологічні і організаційні переваги, управлінський й підприємницький досвід, використовувати розбіжності у валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини й т.д.

Англійський економіст П. Баклі й М. Кассон у 1976 р. спробували на основі виділення певних класифікаційних ознак, що враховують інвестиційні стимули підприємств, створити свою теорію інтернаціоналізації виробництва. Ці автори вважають, що ухвалення рішення про іноземні інвестиції залежить від балансу між чотирма групами факторів, що смердоті визначають як:

— фактори, специфічні для даної галузі промисловості (характер продукції, структура ринку, масштаби виробництва);

— фактори, специфічні для регіону (розмір територї, транспортні зв «язки, культурні особливості й традиції);

— фактори, специфічні для нації чи держави (тобто політичні фактори, податкове й фінансове законодавство і ін.);

— фактори, специфічні для фірми (управлінський й виробничий досвід). 2].

Теоретичний аналіз показує, що інвестори успішно за межами ТНК володіють одним чи кількома конкурентними перевагами в порівнянні із фірмами країн, що приймають. У тієї ж годину ТНК намагаються розмістити свої капітали в стране, що має порівняльні переваги у визначеній галузі виробництва, чи має широкий ринок.

Група вчених на чолі із Дж. Діболдом виділяє сім факторів, що на їхню думку, у найбільшій мірі сприяли в 1950;70 р. (період інтенсивного зростанню ТНК) перетворенню окремих національних компаній у ТНК.

— одержання доступу до джерел дешевої робочої сили і енергії й відхилення від дотримання технічних стандартів по охороні навколишнього середовища й запобігання зменшення її забруднення;

— використання із вигодою для собі змін, що відбуваються у світових торгових відносинах;

— наближення до іноземних ринків, ємкість які зростає;

— запобігання захопленню конкурентами іноземних ринків й джерела сировини;

— обхід національного антитрестівського законодавства країни походження ТНК;

— зменшення й нейтралізація циклічних коливань економіки на внутрішньому ринку на базі батьківської корпорації;

— реалізація переваг, заговорили українською у «язаних з створенням цілком інтегрованої системи для проведення великомасштабних економічних операцій. 3].

Варто підкреслити, що зазначені фактори відбивають спонукальні мотиви великомасштабного підприємництва взагалі.

На Західну Європу припадає основна маса інвестицій, вложенных в обробну й наукомістку промисловості, тоді як у країнах Латинської Америки, Азії і Африки іноземний капітал зосереджений головним чином у видобувних галузях. Важливо враховувати й структурний чинник. Праворуч до того, що паралельно із розширенням експансії корпорацій відбувався процес їхнього структурного «дозрівання». Якщо на початковій стадії вивозу капіталу він вкладався головним чином у видобувні галузі промисловості, у пошуки джерел сировини, особливо нафти, то міру процесу «дозрівання» структура капіталовкладень змінювалася — велика частина інвестицій направлялася в обробну й наукомістку галузі.

Тому заподій виникнення транснаціональних корпорацій дуже різноманітні, але й усі смердоті в тій чи іншій мірі заговорили українською у «язані із недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами, розбіжностями в податковому законодавстві.

Переваги очевидні для всіх, тому їхнього можна розглядати як заподій, у результаті які транснаціональні корпорації так активно розвиваються:

— можливості підвищення ефективності й посилення конкурентноздатності, що є загальними для всіх значних промислових фірм, що інтегрують у свою структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі й збутові підприємства.

— недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід й інші так називані «невловимі активи», у першу чергу управлінський й маркетинговий досвід, що змушують фірму ринутися зберігати контроль над використанням своїх невловимих активів. У рамках транснаціональних корпорацій такі активи стають мобільними, спроможними до переносу в інші країни й зовнішні ефекти використання цих активів не було за межі транснаціональних корпорацій.

— додаткові можливості підвищення ефективності й посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав (використання более дешевої чи более кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей й фінансових ресурсів країни, що приймає ,);

— близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми й можливість одержання інформації про перспективи ринків й конкурентного потенціалу фірм країни, що приймає. Філії транснаціональних корпорацій одержують важливі переваги перед фірмами країни, що приймає, у результаті використання науково-технічного і управлінського потенціалу материнської фірми й її філій.

— можливість використовувати у своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різноманітних країнах, різницю в курсах валют й т.д.;

— спроможність продовжувати життєвий цикл своїх технологій й продукції, скидаючи їхнього у міру застарілості до іноземних філій й зосереджуючи зусилля й ресурси підрозділів у материнській стране на розробці нових технологій й виробів;

— за допомогою прямих інвестицій фірма одержує можливість перебороти різного роду бар «єри на шляху впровадження на ринок тієї чи іншої країни шляхом експорту. Стимул для прямих іноземних інвестицій часто створюють національні тарифні бар «єри. То в 60-х роках, значний потік інвестицій з США в Європу був породжений тарифами, установленими Європейським економічним співтовариством. Замість експорту готової продукції, транснаціональні корпорації створили виробництво в країнах ЄЕС, таким чином, обыйшовши їхні тарифи.

1.3. Структура й типи ТНК.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації й кооперування вон здійснює техніко-економічну політику й контроль над діяльністю іноземних компаній й філій.

Останнім годиною у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні із які заговорили українською у «язані з здійсненням так званої комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату задля кожної окремої ланки, а про «єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються втричі основні види:

— головне регіональне управління, відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма повноваженнями з координації й контролю діяльності всіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерну «General motors» по координації діяльності філій в Азії і Океанії розташоване в Сінгапурі);

— регіональне виробниче управління, що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей й товарів (наприклад, корпорація «HewlettPackard» на початку 90-х рр. з цієї заподій перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів з США в Європу);

— функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів после продаж їм товару, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи й т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному чи глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

— горизонтально інтегровані корпорації із підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США чи мережа підприємств «Fast Food».

— вертикально інтегровані корпорації, що про «єднують при однім власнику й под єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. В частности, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній стране, рафінування — в інший, а продажів кінцевих нафтопродуктів — у третіх країнах.

— диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства із вертикальною й горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем й зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин й т.д. Кількість таких останні рокта швидко росте.

Проводити успішну стратегію глобальних операцій, бути лідером у багатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологій багато в чому дозволяє і організаційна структура ТНК. Для ТНК характерна трьохрівнева організація: • головна компанія; • підконтрольні філії; • конкретні підприємства.

Головна компанія, як правило складається із холдингової і оперативної компанії. Холдиногова компанія — компанія власниця контрольного пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія — компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв «язку із громадськістю.

Підконтрольні підрозділи тісно прив «язані до головної компанії у виробничому й технологічному спектах — це:

1. філії й відділення, що не мають юридичної й фінансової самостійності;

2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, що зберігають певну незалежність у фінансово-господарській й дослідницькій діяльності.

Третій рівень — це конкретні підприємства — первинні ланки організаційної структури ТНК, що займаються виробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.

Розділ ІІ.

Особливості розвитку компаній у сучасних міжнародних відносинах.

2.1. Вплив НТР на ТНК.

Відмічаючи новітні тенденції в розвитку ТНК, можна виділити вплив науково-технічного прогресу, інноваційну діяльність, прискорений розвиток продуктивних сил, здійснюваний ними. У останні рокта відпала необхідність у надвеликих підприємствах на територіях окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. З «являється можливість створювати підприємства, що випускають ту саму продукцію за однією й тією ж технологією в ряді країн. Уніфікувати виробництво в міжнародному масштабі і організувати спільне виробництво із підприємствами, що знаходяться в різних точках земної кулі й котрі мають різноманітне національне походження.

Результатом НТР стала сучасна техніка, що дозволяє про «єднувати підприємства, що спеціалізуються на виробництві різноманітних видів продукції, але й заговорили українською у «язаних виробничими зв’язками у межах однієї корпорації. Раніше такі підприємства належали різним фірмам чи були просто самостійними комерційними одиницями. Тепер, смердоті, підпорядковуючись одній ТНК є складовими частинами загального міжнародного виробничого комплексу.

Важливими досягненнями нового етапу НТР останньої третини XX століття є також розвиток електроніки, інформатики, біотехнології, виробництва нових композитних матеріалів. У цих умовах змінюються місцями «матеріальний «й «інтелектуальний «фактори виробництва. Так, на складання електронних схем сьогодні 2% витрат йде на первинні матеріали, а 98% на кваліфіковану працю. Нарешті, розвиток супутникового зв «язку, новітніх транспортних засобів й комунікацій формує своєрідний механізм спрямування інформації, що дозволяє підгримувати постійна зв «язок з будь-якої точки світу й сприяє розвитку міжнародних мереж підприємств, заговорили українською у «язаних між собою єдиним виробничим процесом. Знаходячись у різних країнах, смердоті можуть управлятися із одного центру й по єдиному плану. Миттєво отримана інформація про виробництво, збут, рентабельність й т.д. на всіх ділянках за допомогою ЕОМ, що перемінили уже п «ять поколінь, й сучасних засобів оптичного й космічного зв «язку сприяє прийняттю вчасного рішення про коригування в глобальному масштабі.

Таким чином, ТНК можуть розміщувати виробництво в будь-якій точці світу — там, де їм вигідно, не обмежуючи собі національними рамками й межами. У одних випадках вирішальну роль відіграє близькість сировини й матеріалів, занадто громіздких й дорогих для транспортування. У інших — використовується близькість ємкого ринку збуту. По-третє, їхні залучає насамперед наявність кваліфікованої робочої сили. По-четверте, навпаки, використовується величезний резерв дешевої й малоквалифікованої робочої сили в країнах, що розвиваються. У всіх цих випадках виробництво орієнтується на випуск продукції, що має дійсно споживчий попит, її постачають того чи інший ринок чи регіон, де її виробництво найбільш вигідне. Виробництво перестає бути національним.

Принципово новим моментом у транснаціоналізації капіталу є розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких послуг, що відбиває факт збільшення значення послуг в економіці, а головне — зміну самого характеру послуг, що набуває усе понад виробничого значення. Між товарами й послугами встановлюється более тісний зв «язок, у силу чого експорт товарів потребує усє более розвиненої мережі, що складається в основному із послуг. У результаті біля 55 — 60% прямих іноземних інвестицій вкладається до сфери послуг: в оптову й роздрібну торгівлю, банківські послуги, страхування й т.д. Та і самий характер багатьох видів послуг — збіг виробництва й споживання за годиною, відсутність необхідності збереження й т.п. — стимулюють зацікавленість компанії до їхнього виробництва.

На світовому ринку послуг активно беруть доля як компанії, що безпосередньо спеціалізуються на виробництві послуг, то й промислові фірми. Всі смердоті пропонують усе более широкий, спектр послуг (пакети послуг). У результаті розбіжності між цими компаніями поступово зменшуються.

Основною причиною такої диверсифікації послуг, що зумовлена корпораціями, стало ті, що сучасні засоби зв «язку і обчислювальна техніка, про «єднані в глобальні інформаційні мережі, належати ТНК. Це у свою чергу дозволяє бути в курсі подій на ринках багатьох видів послуг. Пропонуючи завдяки цьому цілі пакети послуг, корпорації успішно підвищують свою конкурентноздатність, зменшують ризик здійснення операцій. Деякі, інколи автономні види послуг про «єднуються, наприклад, Єдиний комплекс фінансових послуг складається із банківських, страхових, біржових, посередницьких послуг.

Важливим чинником, що сприяв економії сировини в останні рокта, є ріст використання вторинної сировини. Технологія використання вторинної сировини істотно менше енергоємна, й за рахунок цого досягається значна економія палива і енергії. Наприклад, США у 90-х роках за рахунок вторинного використання сировини задовольняли до 73% споживання свинцю, 60% міді, 56% сталі й т.д.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науковотехнічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями й науковотехнічними знаннями, активно брати доля й науково-технічному прогресі й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці.

Найбільші ТНК, хімічні концерни продемонстрували стабільність своїх позицій й спроможність лідирувати в нових технологіях також, як смердоті лідирували в традиційних виробництвах. Їхній успіх пояснюється такими чинниками:

• наявністю спеціалізованих дослідницьких лабораторій й інших інженернотехнічних підрозділів, де акумулюються досвід й кваліфікація за багатьма науковими й технічними дисциплінами;

• наявністю значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що перевищує потреби поточного виробництва, а також години для дослідження потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їхнього до свого досвіду й сформованого профілю виробництва.

ТНК проводять ефективну стратегію технологічного розвитку, що означає організацію і інтеграцію роботи функціональних й спеціалізованих груп у процесі реалізації нововведень; постійна аналіз доцільності існуючої структури ринків, функцій, завдань, довгостроковий погляд на технологічний розвиток у рамках фірми.

Таким чином, ТНК є одним з головних суб «єктів світового ринку технологій.

У 1990;і рокта популярними стали міжфірмові зв «язки над національних, але й і у міжнародних масштабах. Своєрідність цих зв «язків у бо смердоті безпосередньо не торкаються відносини власності в компаніях, оскільки компанії, що співробітничають, зберігають свою автономію. У значних ТНК такі міжфірмові догоди переходять у форму стратегічних альянсів, що укладаються між конкуруючими фірмами, що про «єднують свої зусилля в рішенні окремих задач.

ТНК грають сьогодні величезну роль в світовій економіці, але й і у міжнародному політичному житті і усє более інтенсивніше впливають на політичні процеси у світі. Вони роблять втручання у формування зовнішньої й внутрішньої політики держав, безпосередньо вводять її в життя, мають у своєму розпорядженні цілий арсенал засобів й можливостей реалізації та контролю своїх інтересів, є джерелом політичної активності, носієм предметно-практичної діяльності, спрямованої на здійснення своїх цілей у сфері світової політики, обумовлених економічними інтересами, а також маючи под собою науково-технічне підгрунття.

2.2. Значення компаній у міжнародних економічних відносинах.

Для Сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські про «єднання, що складаються із головної (батьківської, материнської) компанії й іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в про «єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає более 10% акцій чи їхнього еквівалента. 4].

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їхні ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв «язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об'єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК із обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії й ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3. У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продаж ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джгутом й залізною рудою, 85% - міддю й бокситами, 80% - чаєм й оловом, 75% - натуральним каучуком й сирою нафтою. Роль постачання й послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також велика в експорті цих країн. У другій половині 80-х рр. на подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23−29% - Японії й 24- 28% - ФРН.

Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина американського експорту охоплює американські і іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%. 5].

На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами, дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК відіграють головну роль інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення й поглиблення виробничих зв «язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення й переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого й необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення про «єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. У першій половині 80-х років темпи зростанню прямих іноземних інвестицій розвинутих країн, що експортують капітал, продовжували значно перевищувати темпи їхнього економічного зростанню, а також темпи світової торгівлі. Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів й послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК й їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр. міжнародне виробництво товарів й послуг досягло 7% світового ВВП.

Майже усі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» — трьох економічних центрів: США, країн ЄС й Японії.

Головну роль у світі відіграють ТНК США. По оцінці американського часопису «Форбс », у 1995 році 500 найбільших американських компаній загальною вартістю 8,1 трлн. дол. продали продукції на 3,6 трлн. дол. й малі прибуток у 179 млрд. дол.

Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (не американських) компаній загальною вартістю 21 трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. й малі прибуток у 113 млрд. дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструють масштаби й вплив ТНК у світовій економіці.

У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських ТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 з Великобританії, Нідерландів, Італії й Франції.

У останні рокта активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед смердоті спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній й фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг й 3% - у видобувній промисловості й сільському господарстві (див. діаграму 1).

Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг й технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві й ресурсоємкому виробництві.

За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія і автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. як правило, смердоті роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика інша — ТНК вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але й головним чином смердоті нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки.

Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає для ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:

— використовувати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;

— максимально використовувати податкові, інвестиційні і інші пільги, наданіі країнами для іноземних інвесторів.

— маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до кін «юнктури світового ринку;

— використовувати свої дочірні компанії в якості плацдарму для завоювання ринків;

— продовжувати життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в іноземних філіях у міру його морального застаріння в стране основного базування.

Крім цого, необхідно пам «ятати, що у торгівлі в середині ТНК, коли філії компанії знаходяться в різних країнах, використовуються трансфертні ціни. Трансфертні ціни можуть істотно відрізнятися від ринкових цін на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються із таким розрахунком, щоб забезпечити одержання максимального прибутку всієї корпорації. Завищуючи чи занижуючи ціни у обороті фірми із урахуванням розбіжностей у законодавствах різних країн про податки, охорону роботи й навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати й збільшує чистий прибуток. Основа світового панування ТНК — вивіз капіталу й його ефективного розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний годину грають более істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за рубежем. Прямі інвестиції ТНК за рубежем у середині 90-х рр. перевищили 3 трлн. доларів. При цьому прямі інвестиції зросли у трьох рази швидше, ніж інвестиції в цілому, хоча смердоті (прямі інвестиції) усє ще складають приблизно 6% річних капіталовкладень промислово розвинутих країн (див. діаграму 2). 6].

Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші, ніж резерви всіх центральних банків світу, разом узятих. Переміщення 1−2% маси грошей, що знаходяться в приватного секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет національних валют.

Нові технічні можливості сприяли посиленню тенденцій до концентрації управління грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація «British Petroleum «є в цьому плані характерним прикладом: компанія перетворила своє центральне казначейство в Англії до банку з численними відділеннями для управління валютними позиціями по торгівлі нафтою, по податкових відрахуваннях на видобуток нафти в Північному морі, операціям хімічних й інших підприємств, покупці засобів виробництва й різноманітних матеріалів.

компаній у усє більшому ступені стають визначальним чинником для вирішення долі тієї чи іншої країни в міжнародній системі економічних зв «язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулювання виробництва й розподілу продукції. На думку експертів ООН ТНК сприяють економічній інтеграції у світі.

У доповіді ЮНКТАД (1993 р.) про транснаціональні корпорації експерти ООН роблять висновок, що ТНК вторгаються в сфери, що традиційно вважались областю державних інтересів. Водночас мова йде про прямування до повної інтеграції світової економіки под керівництвом ТНК. У дійсності діяльність ТНК Веде до інтеграції, інтернаціоналізації лише у межах й межах, що визначені одержанням максимального прибутку.

Країна, що приймає, у цілому виграє від припливу інвестицій. Трудящі й постачальники, що обслуговують нові підприємства, поряд з місцевою владою, що одержують податки, виграють більше, ніж утрачають конкуруючі місцеві інвестори.

Переваги, що несуть за собою іноземні фірми, не вичерпуються кількісними показниками. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, що склався, виділяти понад засобів на підготовку й перекваліфікацію робітників, понад уваги звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості.

Проте необхідно відзначити, що поряд з позитивними сторонами функціонування ТНК у системі світового господарства й міжнародних економічних відношень, існує й їхній негативний вплив на економіку тихий країн, де смердоті функціонують. Спеціалісти вказують на: протидію реалізації економічної політики тихий держав, де ТНК здійснюють свою діяльність; порушення законодавства країн перебування. Так, маніпулюючи політикою трансфертних цін, дочірні компанії ТНК, що діють у різноманітних країнах, уміло обходять національні законодавства, укриваючи прибутки від оподатковування шляхом перекачування їхнього із однієї країни в іншу; установлення монопольних цін, диктат умів, що ущемляє інтереси країн, що розвиваються.

У цілому в країн, що приймають, кілька причин обмежувати потік прямих інвестицій у порівнянні із країною базування (статистичні вигоди перекривають політичні небезпеки).

Слід виділити такі основні джерела ефективної діяльності ТНК:

— використання переваг володіння природними ресурсами (чи доступу перед тим), капіталом й знаннями;

— можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах із урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного зростанню, ціни й кваліфікації робочої сили, цін й доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед які найважливішим є політична стабільність;

— можливість акумулювання капіталу у межах усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій;

— використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу. [pic].

Джерелами їхні фінансування виступають не скільки головні американські компанії, стільки фізичні й юридичні особини із третіх країн, що приймають, (див. діаграма 3). Для цого іноземні філії ТНК широко використовують позики комерційних й фінансових інститутів держави, що приймає, й третіх країн, а чи не лише країн базування материнської компанії; постійна проінформованість про кін «юнктуру в товарних, валютних й фінансових ринків у різних країнах; раціональна організаційна структура, що знаходиться под пильною увагою керівництва ТНК, постійно удосконалюється; досвід міжнародного менеджменту, включаючи оптимальну організацію виробництва й збуту, підтримка високої репутації фірми. 7].

2.3. Прямі іноземні інвестиції й ТНК.

Частка американських ТНК у фонді міжнародних прямих інвестицій знизилася із 50,4% у 1967 р. до 25,9% 1990;го р. У тієї ж годину сумарна частка Японії й Німеччини збільшилася за тієї ж період з 4,0% до 21,6%. Накопичення іноземних прямих інвестицій німецьких ТНК у 1990 р. досягли 155 млрд. дол.

Японія вийшла нині на перше місце по інтенсивності щорічного вивозу капіталу у формі прямих інвестицій, відкинувши на одному й третє місця відповідно Великобританію й США. За період 1988 — 1990 рр. Японія експортувала у формі прямих інвестицій капітал вартістю 126 млрд. дол., не рахуючи реінвестицій іноземних відділень. У тих ж рокта іноземні прямі інвестиції Великобританії із урахуванням реінвестицій склали 94 млрд. дол.,.

а США (також із урахуванням реінвестицій) — 72 млрд. Різко зріс річний експорт прямих інвестицій країн, що розвиваються, за рахунок головним чином нових індустріальних країн. Ще на початку 80-х на країни, що розвиваються, припадав усього 1% щорічного вивозу прямих інвестицій, а до 1990 р. ця частка збільшилася до 5%.

Починаючи з середини 20 ст. основна частина міжнародних прямих інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому відношенні були США й Західна Європа. За останні рокта значення регіонів як імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще более зросло.

За станом 31-ий березня 1991 р. на частку США й ЄС прийшлося 60% кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35% десятьма роками раніше. У цілому для всіх компаній у останні рокта є типовим витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств чи для злиття із ними. Відповідно лише 20% міжнародних прямих інвестицій йде на створення нових підприємств.

Характерною рисою ситуації в області міжнародних інвестицій в останні рокта для Західної Європи й США є вирівнювання їхніх позицій як експортерів та імпортерів прямих інвестицій. У 1990 р. накопичення країн Західної Європи як експортерів приблизно на13% перевищували кумулятивну суму міжнародних прямих інвестицій у цьому регіоні, тоді як у 1967 р. експортні накопичення перевищували імпортні в 1,5 разу. Експортні накопичення прямих інвестицій США 1990;го р. усього на майже 7% перевищували суму завезеного капіталу, тоді як у 1967 р. перевищення було б майже десятикратним, Японія на декілька десятиліть відстає від США за співвідношенням експорту і імпорту прямих інвестицій. Її експортні накопичення 1990;го р. у 20 разів перевищували імпортні.

Щодо розширення діяльності ТНК у сфері послуг спостерігається зниження частки інвестицій у видобувній й обробній промисловості базові галузі. Частка видобувних галузей у іноземних інвестиціях з промислово розвинутих країнах зменшилася із 22,7% у 1970 році до 18,5% у 1980 році й до 11, 3% у 1990 році, частка промисловості відповідно — з 45,2% до 43,8%, й 38,7% тоді як частка сфери послуг зросла із 31,4% до 37,7% й 50.1%.

Аналогічна картина складається і у структурі іноземних вкладень: у промислово розвинуті країни — у загальній сумі іноземних інвестицій частка видобувних галузей знизилася із 16,2% у 1970 році до 9,1% у 1990 році, промисловості - з 60,2% до 42,5%, тоді як частка сфери послуг зросла із 23, 7% до 48,4%; країнах, що розвиваються — у 1980 — 1990 роках частка видобувних галузей зменшилася із 22,7% до 21,9%, промисловості - з 54,6% до 48,6%, тоді як частка сфери послуг збільшилася із 22,7% до 29,5%. як очевидним, що країнах, що розвиваються, структура іноземних інвестицій змінилася не настільки радикально.

Однією із причин зменшення частки інвестицій у видобувній і обробній галузях є відносне зменшення значення сировини в економіці. Тенденція до зниження в міру розвитку науково-технічного прогресу матеріалой енергоємністі готової продукції протистоїть абсолютному збільшенню виробництва й споживання сировини й палива. Це призводить до скорочення «частки продукції найважливіших галузей й до зменшення витрати сировини і енергії на одиницю національного прибутку й промислового виробництва.

Підводячи підсумок, можна сказати, що компаній у усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного зростанню, оскільки смердоті створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової технології й зростанню кваліфікації робочої сили. Завдання національних урядів складається до того, щоб використовувати ці можливості ТНК.

2.4. Фінансові й валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК.

Най-більший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок й ринок акцій. Вони не лише активно використовують євродолари як позичальники, але й й нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Коли стосується світового ринку акцій, то суті, більшість головних на фондових біржах компаній, — це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках й прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.

Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами і імпортерами товарів й послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки й проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними із доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.

З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку із «явилися нові «чинні особини». Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, более активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК й інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют — сукупність операцій з валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК й інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їхні у будь-який годину на будь-яку іншу валюту. Вкласти гроші до банку будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їхнього у найбільше стабільні валюти й при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі». ТНК мають накопичення в різних валютах, це Веде їхній ризик до мінімуму.

Євродолар, швейцарський франк й німецька марка — це європейські валюти, але й на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії, Німеччини, не так на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються із однієї країни в іншу ще і у залежності від розміру процентної ставки й співвідношення курсів. Джерела цих грошей — платежі по експортних й імпортних постачаннях міжнародних підприємств — частіше усього філій й субпідрядників ТНК.

У 80-і рокта для послаблення валютних ризиків були створені декілька механізмів. Наприклад, «своп» — обмін деякої суми копійчаного капіталу разом з відсотками в одній валюті на відповідну суму із відсотками в іншій валюті. Своп містить у собі чотири моменти:

1) взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;

2) обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку чи рік на основі узгодженої суми капіталу й процентної ставки;

3) обернений обмін початкових торб после закінчення визначеного терміну по початкового валютного курсу;

4) відсутність зв «язку із визначеною статтею активу чи пасиву (загальний обсяг вол «язань підприємств не змінюється).

Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому й міжурядовому рівнях, найбільшою мірою від валютних ризиків захищені підприємства ТНК.

Одне із головних напрямків діяльності ТНК — вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі й портфельні інвестиції, а також позики й кредити. Найбільш значимими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 — 1994 рр. у чотири рази; за цей ж період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП. У 1996 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в 3,2 трлн. доларів. Протягом 1986;1995 рр. за темпами зростанню він обганяв валові вкладення в основний капітал более, чим удвічі, що свідчить про інтернаціоналізацію національних систем, що збільшується, виробництва.

У 1996 році глобальний обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій досяг рівня 350 млрд. доларів й збільшився в порівнянні із 1995 фатальністю на 10%. У 1996 році надходження прямих іноземних інвестицій досяг рекордних розмірів у 54 країнах, а їхній вивіз — у 20 країнах. У 1995;1996 рр. частка країн, що розвиваються, у глобальному обсязі інвестицій, що надходять, рівнялася 34%. Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи різноманітні джерела усередині країни й за межею: комерційні банки, місцеві й міжнародні ринки акцій, державні організації й свої власні корпоративні системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування. З урахуванням всіх цих джерел фінансування інвестиції в іноземні філії - інвестиційний компонент міжнародного виробництва — оцінювалися 1996;го році в 1,4 трлн. доларів. З цієї суми лише 350 млрд. доларів, тобто її чверть, фінансувалася за рахунок прямих іноземних інвестицій. З цого випливає, що питома ваги міжнародного виробництва також значно вище: в світовому обсязі валових вкладень в основний капітал на іноземні філії припадала приблизно одна п «ята частина. (Цей показник не дозволяє відбити додаткові інвестиції, контрольовані ТНК через різноманітні неакціонерні канали, наприклад, по лінії спілок корпорацій).

Причиною іноземного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів різноманітних країн з метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. Так, на базі іноземних інвестицій США одержують усі імпортовані країною фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої й залізної рудій; Японія — 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної рудій. При цьому постачання із іноземних підприємств ТНК здійснюються за трансфертними цінами, рівень яких нижче світових.

При освоєнні іноземних джерел сировини на основі прямих інвестицій враховуються розбіжності в екологічних нормах й стандартах між країнами.

Капіталовкладення в іноземну економіку — активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, поперше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно йде на адресою їхніх іноземних філій, й ця гарантована частка складає понад 1/3 експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, до ½ експорту США.

Нарешті, інвестиції, будучи розміщеними усередині національної територї іноземних держав, дозволяють фірмі обминути тарифні й нетарифні бар «єри. 8].

Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча смердоті часто швидко перекидають величезні фінансові ресурси із одного регіону земної кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах, не можна забувати, що ТНК — це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне стабільне господарське середовище, у тому числі фінансове.

2.5. Експансіоністична діяльність ТНК.

Бурхливий ріст ТНК припадає на період 1960 — 70 років, коли настала нова фаза в розвитку монополістичного капіталізму.

ТНК відносять до категорії міжнародних монополій, відомих вже декілька десятиліть й це не є щось випадкове й довільне. Проте, їхня діяльність істотно відрізняється від монополій, що виникнули у формі картелів, синдикатів, трестів й т.п. Вони, наприклад, не ставлять за ціль формальний поділ сфер впливу й ринків, не діють лише в сфері обороту. Головна увага приділяється виробництву, орієнтації на іноземні філії й збутові підрозділи.

ТНК являють собою визначену форму прояву более загальної тенденціїпрагнення капіталу до зовнішньоекономічної експансії, заговорили українською у «язаний із особливостями самого капіталізму останньої чверті XX сторіччя.

На ранньому етапі розвитку капіталізму переважною формою експансії був торгівля товарами (товарний експорт). Наприкінці XIX сторіччя за межами національних економік починає здійснюватися експансія у формі позичкового капіталу, тобто здійснюється експорт капіталу для одержання более високого відсотка за рубежем, ніж це можливо усередині країни. У іноземній літературі такий експорт називається «портфельними інвестиціями ». Наприклад, значним експортером капіталу на початку XX сторіччя був Великобританія. У 1913 році понад 90% іноземних інвестицій припадали на портфельні інвестиції. Експорт капіталу в такій формі не дає експортеру право контролю над іноземними промисловими підприємствами.

Після Другої світової війни масштаби експорту капіталу за національні межі зростають, але й відбувається це у формі прямих іноземних інвестицій. Закордонне виробництво, що раніше мало епізодичний характер, стало значним.

ТНК як міжнародна монополія — реальний показник того, що рівень концентрації капіталу й виробництва переріс національні межі, що смердоті стали займати пануючі позиції над національній, але й і у світовій економіці.

У цьому плані ТНК можна розглядати як олігополістичну, у якій власність, управління, виробництво й продажів здійснюються у межах юрисдикції кількох національних держав. Головна контора знаходиться в одній стране, а субсидії утворюються в інших країнах. Головною ціллю корпорації є забезпечення виробництва товарів для світового ринку із як найменшими витратами для одержання максимального прибутку. Ця ціль досягається чи шляхом найбільш ефективно розташованого, найбільш наближеного до споживача розподілу виробництва чи послуг, чи шляхом мінімального оподатковування, що досягається за допомогою місцевого уряду. Усі це реалізується у формі прямих іноземних інвестицій.

У цьому зв «язку виникає запитання, коли стала можлива й необхідна подібна форма експансії капіталу, поширена у вигляді прямих іноземних інвестицій. Специфіка діяльності ТНК полягає в створенні й розширенні іноземних й дочірніх підприємств й встановленні контролю над їхньою діяльністю.

За допомогою іноземних ресурсів монополії более вільно формують свою політику под годину криз. Вони вдаються цілком спроможним заходам — не припускати тихий перерв, що їм не вигідні й стимулювати тих із них, що їм необхідні. У деяких випадках, коли кризу вигідна ТНК — із «являється можливість позбутися від конкурентів, що не мають опору, втілену в закордонне виробництво.

Порівняно безболісне переживання криз ТНК — є ще одним немаловажним свідченням їхньої живучості, а головне гнучкості й могутності.

Орієнтація на іноземні філії створює про «єктивну базу для самостійності й незалежності розвитку ТНК по відношенню не дуже до країни, що приймає, але й до економік країнпоходження. Подібні розбіжності між ТНК й національною економікою відомі як феномен «англійської хвороби ». Так, найбільше яскравим й практичним прикладом може послужити ситуація в Англії. Англія за багатьма показниками давно відстає від інших промислово розвинутих країн. Вона поступово втратила панівне положення промислової держави, лідера міжнародної торгівлі, найбільшого банкіра.

На початку 1970;х років американці стали более іноземним вкладником, чим експортером готових товарів, зроблених усередині країни. Американським ТНК стало набагато вигідніше вкладати капітали за рубежем, чим виробляти продукцію у собі вдома.

Існують різноманітні інтепретації й пояснення різкої активізації діяльності капіталу. Деякі іноземні вчені висувають спрощене, на наш погляд, пояснення. Називаються дві основні заподій. Перша — звичайна теорія торгівлі. Друга — одержання более високих прибутків за рубежем. Так смердоті звертають увагу на торгові бар «єри, обмінні курси валют й более сприятливий політичний клімат. Також відзначається значимість технологічних змін, скорочення транспортних витрат й значне поліпшення засобів зв «язку, підкреслюється роль олігополістичного змагання.

У всіх країнах загальновизнаним є факт широких можливостей ТНК й неухильного розширення їхньої діяльності поза національними межами. Загально визнана також їхня роль у широких вкладеннях капіталу в національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи від украй позитивною й закінчуючи вкрай негативною. Широко обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причому думи висловлюються сам різноманітні, від того, що смердоті піднімають, до визнання, що смердоті знижують добробут.

За останні тридцять років ці відносини перетерпіли великі перерви: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніш уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.

У 1990;і рокта, уряди стали грати координуючу роль у використанні виробничих можливостей, й іноземні інвестиції розглядаються як доповнення до внутрішніх. Вони розробляють політику, що стимулює потік іноземних інвестицій у їхні країни й порівняльні конкурентні переваги їхнього ТНК на іноземних ринках.

Вважається також, що американські ТНК продовжують фінансувати баланс й є головним джерелом зберігання обміну й балансу цого обміну із іноземними країнами, що зміцнює американську глобальну військову й політичну позицію, тому смердоті розглядаються як важливий чинник американського економічного й політичного добробуту й глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, «боятися» націоналізації чи визначеного обмеження своєї діяльності в іноземних країнах й потребують істотної підтримки й захисту американського уряду.

ТНК оцінюються також як провідники глобального економічного розвитку й механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи із Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік, протистояння комунізму й соціалістичним моделям економічного розвитку.

Розділ ІІІ.

Правове регулювання діяльності ТНК.

3.1. Взаємовідносини ТНК й держави.

Широке поширення й ріст ТНК у період после Другої світової війни є одним з найважливіших феноменів останнього години, що породило численні його дослідження. як вже відзначалося, при визначенні самого поняття ТНК самими дослідниками звертається увага тих, що смердоті володіють, контролюють, виробляють чи надають послуги поза тією країною, де смердоті обгрунтовані, відзначається неоднозначний характер власності ТНК, що може бути приватною, державною чи корпоративною (змішаною). По-різному оцінюється роль ТНК у світовому економічному розвитку і у міжнародних відносинах, Алі у всіх країнах загальновизнаним є факт дуже широких можливостей ТНК й неухильного розширення їхньої діяльності поза національними межами. Загально визнана також їхня роль у широких вкладеннях капіталу в національну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному, починаючи від украй позитивної й закінчуючи вкрай негативною. У якості негативних факторів виділяється ті, що впроваджуючи сучасні технології, ТНК різко збільшують безробіття, погіршують фінансові баланси й порушують правила нормальної конкуренції. У багатьох країнах вказується тих, що власність й контроль над ключовими економічними секторами переходити у руки іноземних підприємств, що спричиняє істотний вплив на політичний суверенітет й на зміну соціокультурних цінностей, тобто внесення іноземних цінностей й зменшення ролі чи повне знищення місцевих цінностей. Широко обговорюється також проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причому думи висловлюються сам різноманітні, від того, що смердоті піднімають, до визнання, що смердоті знижують добробут. Обговорюється їхня взаємодія із профспілковими організаціями в країнах, дискутується роль ТНК у формуванні й реалізації інтересів споживачів, якості й цін товарів, ними вироблених.

Однією із надзвичайно складних й суперечливих проблем, якій дається різна характеристика в працях іноземних авторів, є проблема взаємовідносин ТНК з національними урядами. Тут можна виділити три основні підходи: ліберальний (ортодоксальний), марксистський (радикальний), націоналістичний (неомарксиський). Кожний з них по-своєму інтепретує взаємовідносини ТНК й їхніх національних урядів.

За останні тридцять років у відносинах були великі перерви: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніш уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.

Система відносин між Державою й ТНК являє собою діалектичну єдність протиріч. З одного боці, ТНК є важливим інструментом зовнішньоекономічного й зовнішньополітичного впливу, й держава не може не використовувати це в інтересах свого панування на світовій арені. З іншого боці, єдність інтересів не виключає наявність протиріч. Держава постійно намагається затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК здійснюючи свою стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на економічну кін «юнктуру країни-базування чи країни, що приймає, й в результаті вступають у протиріччя із визначеними засобами державного регулювання економіки.

Дж. Даннінг у своїй з статтею «Уряд й ТНК: від конфронтації до кооперації «розвиваючи свою «еклектичну теорію, досліджував відносини між урядами й ТНК упродовж трьох десятиліття і оцінив перспективу їхнього розвитку. Основні його положення:

1). у минулому державна політика щодо ТНК не був явно заговорили українською у «язана із загальною державною стратегією, бо ТНК контролювали вкрай незначну частину економіки й уряд вважав результати регулювання діяльності ТНК незначними;

2). сьогодні уряди змушені розглядати досягнення порівняльних переваг в області ресурсів, що знаходяться под їхньою юрисдикцією, як самостійну економічну ціль, відводячи все понад значення як зовнішнім, то й внутрішнім інвестиціям. Це відбувається внаслідок зближення економічних структур країн. Крім того, ТНК стають усе более незалежними у виборі місця розміщення своїх філій.

Дії урядів у 1960 — 1970;і рокта Дж. Даннінг оцінює як нерегулярні й не скоординовані ними спроби розробити економічну стратегію й тактику із урахуванням зростанню прямих іноземних інвестицій, котрі звичайно призводили до конфронтації із ТНК, причому Перші ринулися збільшити свою частку за рахунок діяльності ТНК.

У 1980;і рокта глобалізація економіки й науково-технічний прогрес сприяли переоцінці урядами політичних наслідків діяльності ТНК й зміні ставлення до них.

У 1990;і рокта, уряди стали грати координуючу роль у використанні виробничих можливостей, а іноземні інвестиції розглядаються як доповнення до внутрішніх. Вони розробляють політику, що стимулює надходження іноземних інвестицій у їхні країни й підвищення конкурентних переваг ТНК на іноземних ринках.

Стратегічна єдність інтересів ТНК й держав цілком конкретно виявляється і у тому факті, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. У постійну частку витрат, необходимых для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати суто політичного порядку. Так, вартість парламентських виборів у Японії за останні двадцять років збільшилася в 70 разів. Загальні витрати Президента й складу Конгресу США виростили із 1976 року до 1980 рік з 160 млн. доларів до 2,2 млрд. доларів.

Природно, неможливо одержувати від якоїсь організації багато тисяч доларів й при цьому не потрапляти под її вплив. Дійсно, 87% корпорацій вважають, що ці «пожертвування «потім виливаються у вигідне їм законодавство й політичний курс.

Цільовою формою зв «язку великого бізнесу із органами державної влади є система лоббірування, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська система ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій й їхніх про «єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро й т.д. Вони ставлять за ціль впливати на прийняті законодавчі акти, діяльність партій, результати виборів й рішення судових органів.

Крім цього у останні десятиліття ТНК не обмежуються лише фінансуванням яких-небудь політичних діячів. Найбільші власники ТНК сам входять у склад урядів й балотуються на посади глав держав. Так було в уряді Р. Рейгана кожний четвертий член був мультимільйонером. Більш того, багатьом з них були довірені державні посади в секторах економіки, у які смердоті до призначення малі свої фінансові інтереси.

Ос-кільки американські корпорації є вкладниками капіталу, то смердоті спричиняють важливий вплив на закордонну виробничу стратегію, й звичайно, основна увага із питань відносин ТНК й урядів приділяється саме їм.

Американські політичні лідери переконані, що національні інтереси США реалізуються шляхом експансії корпорацій у виробництві товарів й послуг. Прямі іноземні вкладення розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть підгримувати свої позиції на іноземних ринках. А закордонна експансія ТНК — це засіб підтримки американської домінуючої позиції у світовій економіці, що постійно розширюється, й насамперед у Західній Європі й Японії. Ця експансія вважається более ефективною, ніж розширення експорту США.

ТНК оцінюються також як провідники глобального економічного розвитку й механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи із Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік й протистояння комунізму й соціалістичним моделям економічного розвитку.

Таким чином, ТНК мають величезні можливості брати доля в політичних процесів над країнах базування, але й й країнах, що приймають.

Необхідно відзначити й ті, що уряди інших країн теж усє частіше стали розглядати ТНК як інструмент своєї національної політики, наприклад, у плані более безпечного забезпечення своїх країн сировинними матеріалами. У ряді випадків при ослабленні американських ТНК їхнє місце займають японські і інші корпорації.

як уже було б сказано вище, держава грає важливу роль у становленні національних міжнародних корпорацій, на зустрічах й консультаціях між керівниками розвинутих держав запитання підтримки й стимулювання ТНК займають значне місце. Така практика здобула широке поширення насамперед у відношеннях між країнами «великої сімки» (США, Японія, Англія, Франція, ФРН, Італія й Канада), глави держав й урядів яких, починаючи із 1975 р., регулярно проводять зустрічі на найвищому рівні.

3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК.

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, такі на універсальному рівні сьогодні ще минулому від бажаного, хоча уже є міжнародно-правові документи, котрі використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 p. Декларацію про міжнародні інвестиції й багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще і такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цого документа не мають імперативного обов «язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи Керівних принципів ТНК належати: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво із країною перебування із виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов «язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного про «єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) й Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні й змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики й Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.

У межах цієї групи країн-учасниць був створена Комісія Картахенської догоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні й транснаціональні підприємства.

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контролюються смердоті ззовні.

Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цого регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їхні структурні ланки.

У межах країн цієї групи у 1970 p. був прийнятий й Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема й ТНК.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але й воно та ще не спроможне захистити країни, особливо тих, котрі стали шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни й висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.

як відомо, Хартія економічних прав та обов «язків (1974 p.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 ж p. були створені міжурядові комісії ООН із транснаціональних корпорацій й Центр по ТНК, котрі приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна «група 77 «із вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми й методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, котрі втручаються у внутрішні справ країн, де розташовані їхні філіали, й доведено, що смердоті намагаються поширювати на цих територіях дію законів тихий країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхні діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства.

Насамперед необхідно розробити й прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому напрямку був розробка Кодексу поведінки ТНК. Вже за обговоренні окремих норм проекту цого документа визначилися дві позиції щодо їхнього формулювання. Дискусії розгорілися передусім із приводу визначення ТНК. Країни, що розвиваються, й соціалістичні країни запропонували визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яку має свої відділення у двох й понад країнах незалежно від юридичної форми й галузі їхнього діяльності. Вона функціонує відповідно до визначеної системи прийняття рішення, Яка дає змогу проводити узгоджену політичну й загальну стратегію через один чи понад центрів із прийняття рішень.

З точки зору західних країн у такому визначенні винне бути вказано, що ТНК — це будь-яке державне, приватне чи змішане підприємство. А це означає, що смердоті можуть бути створені в країнах із різною соціальноекономічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер. Якщо виходити із такої позиції, то немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер й властива не лише капіталістичним країнам.

Дискусії відбувалися із приводу інших питань, що стосувалися міжнародноправового регулювання ТНК. Пропозиції західних країн здебільшого зводились є важливіші, щоб юридичне певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки — легалізувати їхнього, виробити вол «язання країн, котрі приймають їхні структурні ланки (відділення, філіали), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, шо розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим чи на відповідні стимули й пільги, котрі надаються національним підприємствам.

Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу поведінки ТНК. Цей проект має 6 частин (І — преамбула й цілі; II — визначення й сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні й політичні положення, Б — економічні, фінансові й соціальні положення, У — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки).

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, котрі мають прогресивний характер. До них, зокрема, належати такі: повага суверенітету країн, в які смердоті здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн; врахування економічних цілей й завдань політики, що проводитися в цих країнах; повага до соціально-культурних цілей, цінностей й традицій країн, в які смердоті здійснюють свою діяльність; невтручання у внутрішні справ; відмова займатися діяльністю політичного характеру; утримання від практики корупції; дотримання законів й постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії був прийнята резолюція «Заходь проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їхні посередниками і іншими причетними до справ сторонами », в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, заговорили українською у «язані із протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК із метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним й національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу винна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК.

ВИСНОВОК.

Хоча саме поняття ТНК порівняно молоде (масове поширення цієї форми міжнародної монополії почалося лише із кінця 50-х рр.), наслідки їхньої діяльності не дозволяють обходити цю тему. Незважаючи на визначні досягнення, ріст ТНК практично не сповільнюється. Вони проникають у усі галузі економіки.

ТНК відображають такий стан світової економіки, у якому рух капіталу й технологій набули високої мобільності, саме діяльність ТНК сприяє перетворенню світу в єдине ціле, де його окремі частини стають функціонально взаємозалежними, й, де виникають нові тенденції й закони розвитку.

Завдяки своїй організаційній структурі ТНК міцно зміцнили свої позиції в системі світового господарства. ТНК, володіючи величезними капіталами, проникли над економічне життя країн-партнерів, але й і у політичне життя, підтримуючи тих чи інші партії й спрямування.

ТНК здійснюють економічну, фінансову, торгову, технологічну, але в новому етапі й політико-соціальну взаємодію між країнами. Діяльність ТНК принципово змінює картину світу, й тому без урахування цого ми не можемо вивчати процеси, що відбуваються в сучасних економічних відносинах.

Існують різноманітні, суперечливі підходи щодо оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, що не приймають до уваги національні кордони. Проведене дослідження показує, що не можна оцінювати ТНК лише негативно чи позитивно. У кожному окремому випадку є свої переваги то й недоліки.

Позитивними рисами діяльності ТНК є:

1.Організація філій, дочірніх компаній там, де смердоті «более усього потрібні». Ріст зайнятості населення, наповнення ринку продукцією, необхідної споживачу, й т.д.

2. Збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК.

3. Постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові дослідження іноді більше, ніж окремі держави.

Негативними рисами діяльності ТНК є:

1. ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2. Часто ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків, вивіз капіталу із однієї країни в іншу тощо).

3. Встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки за рахунок споживача.

4. Диктат лише власних умів, не так на інтереси держави, в якій перебувають.

У годину щорічні іноземні інвестиції ТНК значно перевищують об'єми міждержавного кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є в кожній галузі світового господарства.

Світовий досвід підтверджує життєвість й ефективність про «єднання капіталу у межах транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків й платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі й мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не лише закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але й й необхідним етапом реорганізації промислової структури.

Незважаючи на це, існують думи, що ставлять под сумнів доцільність створення транснаціональних корпорацій. Проте, «практика — критерій істини», й на практиці транснаціональні корпорації безсумнівно довели своє декларація про існування. Бо на тернистому шляху інтеграції економіки України у світову економіку, а й у міжнародні економічні відносини, ТНК будуть відігравати роль каталізаторів подолання внутрішньої кризи й реалізації реформ у зовнішньоекономічній сфері. ЛІТЕРАТУРА.

1. Овчинников Г. П. Міжнародна економіка: навчальний посібник. Санкт-Петербург: Видавництво «Полиус», 1998 р.

2. Е. В. Ленский, В.А.Цвєтков. Транснаціональні фінансово-промислові групи й міждержавна економічна інтеграція: реальність й перспективи. М.: АФПИ щотижневика «Економіка й життя», 1998.

3. В. К. Ломакин. Світова економіка. М.: Вид. про «єднання «ЮНИТИ», 1998.

4. Е. Халевинская, И.Крозе. Світова економіка. М.: Юрист, 1999.

Додатки.

Таблиця 1.

ЕКСПОРТ БРИТАНСЬКОЇ ОСТ-ІНДСЬКОЇ КОМПАНІЇ.

|Період | Усього | У тому числі | Частка металів у | | | | |загальної вартості %| | |тис. ф. | Метали | інші товари | | | |ст. | | | | | 1660−1669 | 1325 | 879 | 446 | 66 | | 1670−1679 | 3429 | 2546 | 883 | 74 | | 1680−1689 | 3948 | 3443 | 505 | 87 | | 1690−1699 | 2887 | 2100 | 787 | 73 |.

Таблиця 2.

Динаміка обороту Дженерал Моторс, Форд, Крайслер й автомобілебудування США в цілому, приріст/скорочення в % до попереднього року.

|Рік | «Велика | галузь | Рік | „Велика | галузь| | |трійка“ | | |трійка» | | | 1969 | 4,1 | 3 | 1979 | -0,4 | -0,5 | |1970 |-11,7 |-16,5 |1980 |-14,6 |-20,4 | |1971 |29,4 |36,9 |1981 |7,4 |11,9 | |1972 |14,6 |9,7 |1982 |-4,1 |-3,4 | |1973 |16,9 |17,0 |1983 |23,5 |35,3 | |1974 |-6,3 |-8,2 |1984 |17,8 |21,7 | |1975 |7,9 |2,0 |1985 |9,4 |5,2 | |1976 |28,3 |36,2 |1986 |10,4 |1,6 | |1977 |19,5 |23,5 |1987 |6,1 |3,0 | |1978 |11,7 |12,1 |1988 |24,7 |19,1 |.

Таблиця 3.

Розвиток обороту 11 найбільших монополій ФРН у рокта спадів й криз (1965;

1988 р.).

| |Кількість років, коли загальний оборот | | |монополії розвивався | | Назва фірми | Більш сприятливо, | Менше | | |ніж оборот галузі |сприятливо, ніж | | | |оборот галузі | | Фольксваген |6 |1 | |Сіменс |7 |0 | |Даймлер-Бенц |6 |1 | |Гегст |6 |2 | |Байєр |6 |2 | |БАСФ (Basf) |6 |2 | |Тіссен |6 |1 | |Маннесманн |8 |1 | |АЭГ |2 |2 | |Фрід. Крупп |7 |2 | |Роберт Бош |4,5 |0,5 | |Разом уся група |64,5 |14,5 |.

Таблиця 4.

Рахунок прибутків й збитків* концерну Даймлер-Бенц за 1985 р., млн. марок.

ФРН.

|Статті |Материнське| Дочірні | Весь | | |товариство |товариства|концерн | | Прибутки від реалізації продукції| 37 450 | 16 352 |53 775 | | |-18 709 |-8536 |-27 245 | |Витрати на сировину, матеріали і |18 741 |7790 |2531 | |ін. | | | | |Валовий прибуток від виробництва |214** |зв |79*** | |Прибутки від участей й інших |709 |813 |1522 | |фінансових |635 |971 |1606 | |капіталовкладень |20 300 |9439 |29 739 | |Прибутки від позичок | | | | |Інші прибутки |-10 351 |-3306 |-13 657 | |Сукупний валовий прибуток |-2240 |-1035 |-3275 | |Витрати на заробітну плату й |-3491 |-3240 |-6731 | |соціальні |4217 |1858 |6075 | |платежі |-2965 |-1428 |-4393 | |Амортизація |1252 |430 |1682 | |Інші витрати | | | | |Чистий прибуток до сплати податків|-608 |зв |-1038 | | |644 |зв |644 | |Податки | | | | |Чистий прибуток | | | | |Відрахування в резерви, прибуток | | | | |минулого років й ін. | | | | |Балансовий прибуток | | | |.

* по укрупнених статтях. Через округлення можливі відхилення порядку (1 млн. марок. Знак «зв» означає, що відповідна цифра не може бути отримана вирахуванням даних по материнському товариству із загальних показників концерну з їхньої якісної різнорідності.

** Включаючи прибутки від дочірніх товариств, що входять у концерн.

*** Тільки прибутки від фірм, що не входять у концерн.

Таблиця 5.

Динаміка чисельності зайнятих й обороту підприємств найбільших монополій усередині країни й галузей промисловості ФРН, приріст/скорочення в % до попереднього року.

| | Кількість | | | Оборот| | | |зайнятих | | | | | | РІК | На | ТНК** | У |ТНК | галузей| | |підприємствах| |галузях | | | | | фактично |розрахунок | у | | | | | | |цілому | | | | 1971 | -2,1 | -2,5 | -0,1 | 5,2 | 4,8 | |1972 |-0,8 |-0,5 |-2,0 |5,5 |6,3 | |1973 |4,6 | |2,1 |13,8 |14,1 | |1974 |-0,2 |-1,5 |0,5 |18,3 |16,7 | |1975 |-6,5 |-10,0 |-4,7 |0,8 |-3,0 | |1976 |-0,4 |1,9 |-2,0 |10,9 |13,5 | |1977 |1,8 | |1,1 |8,6 |5,5 | |1978 |1,5 |0,5 |0,4 |5,6 |4,6 | |1979 |1,6 | |1,6 |8,8 |10,4 | |1980 |-0,7 |-2,0 |0,3 |4,7 |3,3 | |1981 |-0,9 |-4,1 |-2,5 |10,2 |6,6 | |1982 |-3,4 |-6,1 |-2,0 |6,0 |3,0 | |1983 |-3,1 |1,8 |-2,7 |0,4 |5,5 | |1984 |2,0 | |0,3 |12,0 |6,9 | |1985 |6,8 | |3,0 |13,4 |9,9 | |1986 |9,1 | |2,4 |2,4 |0,2 |.

** усі показники по монополіях подані таким чином, щоб смердоті відбивали виробничу діяльність усередині країни й були порівняні між собою. Тобто число зайнятих охоплює материнські й дочірні товариства у ФРН, й оборот відбиває реалізацію продукції, зробленої цими зайнятими (оборот усередині країни плюс експорт).

———————————- [1] Джон Даннинг «ТНК зміцнюють своїми панівними позиціями» М., Наука, 1990 [2] Полуніна, Галина Володимирівна «Багатогалузеві концерни» М.: Думка, 1980 [3] Аджубей, Юрій Васильович «Транснаціональні корпорації: наслідки експансії» М.: Знання 1985 [4] Світова економіка: Підручник/ Під. ред. проф. А. З. Булатова. — М.: Юристъ, 1999. 4 Авдокушин Е. Ф. Міжнародні економічних відносин: Підручник. — М.: Юристъ, 1999.

[5] Комаров У. Світовий інвестиційний прогрес: регіональні тенденції// Інвестиції у Росії. 1998. № 1. [6] Світова економіка: Підручник/ Під. ред. проф. А. З. Булатова. — М.: Юристъ, 1999. [7] Дмитракович Ф. А. компаній у світовій економіці// Білоруська економіка: аналіз, прогноз, регулювання. 1997. № 5.

———————————- [pic].

[pic].