Старість як соціальна проблема

Реферат на тему:

Старість як соціальна проблема

ПЛАН

1. 1.Проблеми старих людей.

2. 2.Концептуальні погляди Організації Об'єднаних Націй на місце і роль людей літнього і старого віку в суспільстві.

3. 3.Стратегія соціальної політики щодо організації соціальної роботи зі старими людьми.

Старіння населення є однієї з глобальних проблем сучасного світу. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я до літнього віку відноситься населення у віці від 60 до 74, до старого — від 75 до 89 років, а до довгожителів — 90 років і більше. Соціологи називають ці періоди людського життя «третім віком», і демографи вводять поняття «третього» (60−75 років) і «четвертого» (понад 75 років) віків.

Геронтолог К. Вінтор виділяє наступні стериотипні погляди на старих людей:

1) усі старі схожі один на одного;

2) люди старого віку соціально ізольовані;

3) більшість з них має слабке здоров’я;

4) звільнення з роботи породжує більше проблем для чоловіків, ніж для жінок;

5) більшість старих людей ізольовані від своїх родин;

6) розумові якості з віком погіршуються.

Вчені виділяють чотири групи проблем, що спричиняють старіння сучасного суспільства.

По-перше, це демографічні та макроекономічні наслідки, яким властиві такі характеристики.

По-друге, відбудуться істотні зміни в сфері соціальних відносин:

По-третє, зміна демографічної структури відіб'ється на ринку праці.

По-четверте, зміни торкнуться функціональних здібностей і стану здоров’я людей літнього віку.

Проведені дослідження «соціальних установок людей літнього та старого віку» виявили проблеми людей даного віку:

— фрустрація свідомості (психологічний стан зростаючого емоційно-вольового напруження, що перешкоджає меті), перевага песимістичних поглядів на життєві перспективи;

— негативне ставлення до нинішньої влади («раніше життя було краще»);

— високий рівень суб'єктивного інтересу до політики держави і низька оцінка можливості впливати на неї;

— незадоволеність життям;

— наявність занижених стандартів життя: бідність, маргінальність сприймаються як дійсність.

Цій категорії людей властива висока прихильність загальним і груповим нормам, традиціям, висока оцінка почуття обов’язку, самопожертви і байдуже відношення до матеріальних цінностей.

Можливості та здібності людей літнього віку приносити матеріальні і духовні блага суспільству і тим більше стати визначеним фактором його розвитку залежать від того, чи готове суспільство змінити стереотипне відношення до людей літнього віку і соціально захистити їх.

Концептуальні погляди Організації Об'єднаних Націй на місце і роль людей віку відображені в Принципах ООН у стосовно літніх людей, прийнятих Генеральною Асамблеєю в 1991р. Ці принципи передбачають забезпечення літніх громадян:

1. • -.продуктами, житлом, одягом і медичним обслуговуваннямможливістю займатися діяльністю, що приносить дохід, жити в безпечних умовах;

   • -.доглядом і турботою з боку родини і громади, медичним обслуговуванням з метою чи підтримки відновлення оптимального рівня фізичного, психічного й емоційного добробуту і попередження захворюваньможливістю одержувати соціальні і правові послуги;

   • -.можливістю всебічної реалізації свого потенціалу, тобто доступу до суспільних цінностей в області освіти, культури, духовного життя і відпочинку;

   • -.можливістю вести гідний і безпечний спосіб життя.

Люди старшого віку розглядаються світовим співтовариством як позитивний фактор, а не як тягар. Сучасне розуміння старіння з'єднує ідеї повноправної участі літніх і старих людей у житті суспільства і турботи про них.

Стратегія соціальної політики щодо організації соціальної роботи з людьми літнього віку складається з трьох елементів: селекції, оптимізації і компенсації.

Людям літнього віку властиво мати багато якостей, схожих з представниками інших поколінь. Але в літніх є одне, якого немає і не може бути в інших. Це — мудрість життя, знання.

Саме мудрість, властива людині, яка прожила досить довго на цій землі, може бути наймогутнішим стимулом і фактором розвитку суспільства. А в суспільстві літніх ця індивідуальна мудрість, зведена в колективну, зростає багаторазово, додавши соціальному розвитку суспільства нові якісні характеристики. Адже мудрість — це не тільки економіка, а політика, етика, моральність. Це творення нового світу — світу без воєн і насильства, світу розуму і справедливості. Це — нова якість соціального розвитку — єдності розвитку суспільства і розвитку самої людини. Тоді, мабуть, стануть дійсною реальністю пророчі слова давньоримського політичного діяча і філософа Марка Туллия Цицерона про те, що міць людського розуму зможе перемогти старіючу плоть!

Соціальний захист людей літнього віку має величезне значення у функціонуванні всього господарського механізму суспільства, тому Уряд України зацікавлений у зм’якшенні наслідків наростаючого старіння населення.

У технології соціального обслуговування населення України виділяються три основних напрямки соціального захисту людей літнього віку:

— пенсійне забезпечення;

— система пільг і переваг людям літнього віку;

— соціальне обслуговування людей літнього віку в стандартних і нестандартних умовах.

Література:

1. 1.Винтор К. Старость в современном обществе: руководство по социальной геронтологии. — М., 1994.

2. 2.Колесов А. В., Альтшулер Е. А. Наука о долголетии. — М., 1974.

3. 3.Бреев Б. Д. К вопросу о постарении населения и депопуляции //Социологическое исследование, 1998, № 2. — С.63.

4. 4.Бурльеф Ф. Старение и старость. — М., 1992.

5. 5.Технология социальной работы.: Учебное пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений / Под ред. И. Г. Зайцева. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. — 240 с.

6. 6.Холостова Е. И. Социальная работа с пожелыми людьми: Учебное пособие. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002. — 296 с.

7. 7.Елютина М. Е. Геронтологические направления в структуре человеческого бытия. — Саратов, 1999.