Зовнішній вигляд. 
Образ борця в романі І. Багряного "Тигролови"

В телеграмі-блискавці, яку чекісти розіслали по всій Транссибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах, були заявлені такі прикмети Григорія: «Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк Суджений на 25 років тчк.».

Письменник майже не вдаватиметься до деталей, які конкретизують його зовнішній вигляд, натомість він уміло створюватиме у читача враження від Многогрішного як від фізично вправного, сильного, довершеного чоловіка. Так, він справжній атлет, як про це зазначалось у чекістській телеграмі. Високий, статурний. Разом із досвідченими і загартованими у мисливських походах Сірками він витримує важкі фізичні навантаження. Та ці навантаження, звичайно, ні з чим не зрівняються як з випробовуванням у глухій тайзі, коли той тільки-но вистрибнув з поїзда. То було нелюдське випробовування, та сила, не тільки фізична, а й моральна. де вони тільки-но в ньому взялися? Мабуть настільки сильне було те бажання — вижити, отримати свободу. Але справа не тільки у фізичній силі та витривалості. Впадає у вічі його, сказати б, психофізіологічна обдарованість. Він влучний стрілець, виявляє прекрасну реакції при ловлі тигра — виконав про цьому чи не найвідповідальніше завдання.

Про таких героїв кажуть: «Супермен». Григорій Многогрішний, дійсно, за всіма зовнішніми ознаками повністю підпадає під таке визначення. Та вся справа у тому, що від звичних для нашого глядацького кінодосвіду уявлень про супермена, для якого головними ознаками є фізична сила, мужність та наполегливість у досягненні мети, Григорій відрізняється тим, чого у «кіношних» суперменів нема в помині, а саме — абсолютною відданістю одній виключно шляхетній ідеї.

Уявлення про зовнішність Многогрішного бачимо в заґратованому вікні вагона: дві цятки блискучих очей, а потім — бліде обличчя. Посилає услід начальнику етапу, що на черговій зупинці перевіряв його присутність: «Бережеш-ш?! С-собака…» Слова ці звучали здушено, відчувалось, що вони наснажені гнівом.

Після втечі з поїзда, під час блукань у тайзі, бачимо його украй виснаженим, обірваним, з давно не голеним обличчям. Коли ж поголився знайденим і самим же відточеним мисливським ножем і побачив своє відображення у воді, то йому «самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. З води дивилося суворе, металеве обличчя. Ще молоде, але. І ті прямовисні зморшки межи бровами, і крилаті брови, заломлені уперто. Великі очі горіли немов у божевільного».

І той здушений, наснажений гнівом голос, і великі, майже з божевільним блиском очі є наслідком немислимих для людини фізичних та моральних страждань, яких він зазнав у катівнях НКВД. Звичайно, не кожен може так. настраждатись, натерпітись. і після цього ще жити повсякденним, звичайним життям, інша б людина не витримала б, та ні ж! Григорій сильний, витримав!

Трохи пізніше, коли Григорій відтане душею у теплій атмосфері родини Сірків, той божевільний блиск у його очах зникне. Знайде тут земляків, друзів, кохання. Він міг би створити своє сімейне гніздечко і жити щасливо з дорогими і люблячими його людьми. Він заспокоїться, ввійде у свій звичний духовний і фізичний стан. Але той блиск в очах. так, його більше не буде, хіба тільки що із-за кохання до тієї Наталки, яка знову запале його. та той біль у серці, ті спогади, муки і страждання, на мить він їх знову згадає, відчує.