Шевченко в Китаї

У 1912 році у культурному житті Китаю сталася помітна подія: вперше на цій землі, в Народному видавництві провінції Цзянсу побачив світ повний переклад Шевченкового «Кобзаря», і вперше його було здійснено безпосередньо з української мови. Авторові пощастило взяти участь у презентації цієї книги, що відбулася в університетському місті Нанкіні - центра провінції Цзянсу. Тепло, схвильовано та з любов’ю говорив про генія українського народу перекладач, доктор філології, професор Китайського університету зарубіжної літератури Ґе Баоцюань. Ідеї національного визволення, добра й справедливості, які з такою проникливою силою поетичного слова втілені у творчості великого Кобзаря, ще за його життя стрімко поширювалися не лише на теренах «тюрми народів» — царської Росії, а й проникали у найвіддаленіші куточки земної кулі. Думки, переживання та почуття поета були надто зрозумілими й близькими кожній людині, хоч би де вона жила та якою мовою розмовляла. Зазвучало безсмертне Шевченкове слово й на землі далекого Китаю. Тоді в провінції Чжецзян, у газеті «Міньсіо жибао» відомий китайський письменник Чжоу Цзожень надрукував докладну розповідь про легенду українського народу і подав переклад старою літературною мовою «веньян» вірша «Ой три шляхи широкії». Це, як зазначає Ґе Баоцюань, була найперша публікація в Китаї не лише твору Шевченка, а й української літератури в цілому.

Протягом наступних десятиліть саме твори Шевченка в переважній більшості репрезентували китайському читачеві українське красне письменство. Поряд з перекладами творів Кобзаря в часописах дедалі частіше з’являються різноманітні матеріали про життя і творчість поета — від короткого переказу біографії до спроб поглибленого аналізу його доробку, осмислення поетичної спадщини Кобзаря в контексті розвитку літературного процесу Китаю. Вже у двадцятих роках Тараса Григоровича Шевченка зараховано до геніїв світової культури, про що свідчать надруковані у вересні 1921 року тридцять коротких біографічних розповідей про видатних письменників світу в журналі «Сяошо юебао», в якому під четвертим номером опублікована стаття про Тараса Шевченка.

Активна публікація китайських перекладів творів Кобзаря, популяризація його творчості серед китайських читачів припадає на початок шістдесятих років, коли за рішенням Всесвітньої ради миру в усьому світі широко відзначалися дві ювілейні дати — 100-річчя з дня смерті і 130-річчя з дня народження Т. Шевченка. У багатьох провінціях країни демонструвався дубльований китайською мовою художній фільм «Тарас Шевченко», в з нагоди шевченківських днів 1961 року в Пекіні побувала делегація українських письменників та перекладачів. Все це сприяло підвищенню інтересу китайської громадськості до постаті видатного сина українського народу, а відтак і стимулювало зусилля перекладачів.

У плідні перекладацькій роботі взяли активну участь Сунь Вей, Ма Цзяцюань, Цао Цзінхуа. Та на найбільшу вдячність і шану за багаторічну працю заслуговує ім'я Ге Баоцюаня — відомого перекладача зі слов’янських мов.

Поезії Шевченка не випадково посідають у численних перекладах Ге Баоцюаня найпомітніше місце, адже цей вибір був зумовлений і обставинами особистого характеру: у 1933 році молодий журналіст, працюючи репортером шанхайської газети, був призначений її спеціальним кореспондентом у Москві, де по-справжньому захопився української літературою, читав поезії Кобзаря, зібрав чималий матеріал про творчість поета. З початком війни між Китаєм і Японією змушений був повертатися на батьківщину, вирішив добиратися до Китаю морем — через Україну. Так, 1937 року він уперше побував на Тарасовій землі. А згодом були довгі місяці захопленої роботи над «Кобзарем».

Саме Ге Баоцюань разом з кількома колегами Чжан Тєсянь, Мен Хай, Жень Жунжун виступив 1961 року з ініціативою підготувати і видати п’ятитомне зібрання творів Тараса Григоровича Шевченка. В задумі це мало бути перше фундаментальне видання, куди включалися практично всі його поетичні та прозові твори. Ініціативу підтримало шанхайське видавництво «Веньї». Невдовзі було підготовлено до другу перші два томи.

Проте той грандіозний задум не вдалося здійснити. В Китаї почався трагічний період «культурної революції» й подібні програми довелося згортати. Лише через двадцять років перекладач віднайшов підготовлений рукопис і впорядкував окрему збірку з восьмидесяти творів Шевченка. Книга вийшла у тому ж шанхайському видавництві й мала численні прихильні відгуки.

Згодом, внаслідок спілкування з українськими діячами культури та літератури, перекладач прийшов до рішення — наступне видання «Кобзаря» готувати тільки за українським оригіналом.

Також серед перекладачів творів українського письменника є видатні діячі китайської культури: Лу Сінь, Го Можо, Мао Дунь, Сяо Сань, Лань Мань.