Статут. 
Характеристика та визначення основних організаційних документів

Статут — це нормативно-правовий акт, з допомогою якого оформляється створення підприємства, організації, установи, будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус, взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, фірмами чи фізичними особами.

Статут підприємства затверджується установою вищого рівня. Після затвердження повноважним органом Статут передається на реєстрацію до відповідних державних органів[для товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), приватних підприємств (ПП) і малих підприємств (МП) таким органом є районна державна адміністрація за місцем юридичної адреси, вказаної в статуті], де підприємству видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.

Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність.

Статути бувають типові (розробляються для однотипних підприємств) та індивідуальні (створюються на підставі типових конкретизацією їх).

Зміст статуту має бути постійно істинним, тобто в разі потреби сюди слід вносити доповнення та зміни. Мета створення й діяльність підприємства, зазначені в статуті, не повинні суперечити чинним законам України та іншим державним нормативно-правовим актам.

Статути оформляють на аркушах паперу формату А4 друкарським способом. Усі аркуші зшиваються, прошнуровують і скріплюють печатками.

Статут не належить до секретних документів і не містить таємної інформації. Його повинні надавати на вимогу ревізійним комісіям, державним контролюючим органам, представникам судових і слідчих органів, податкової інспекції, партнерам по бізнесу та ін.

Статути слугують підставою для розробки положень, правил та інших документів, що створюються на підприємствах.

Статути господарських організацій мають свої особливості. Ними визначені порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органів управління, порядок виборів. Статут може складатися для конкретної господарської, кооперативної чи іншої організації, у такому випадку він називається індивідуальним. Статути розроблені для ряду однотипних установ, організацій, вважаються типовими.

У деяких галузях народного господарства, з огляду на їх особливе значення, для окремих категорій робітників і службовців трудовий розпорядок регулюється статутами про дисципліну.

Статут повинен містити такі основні реквізити: гриф затвердження керівної організації або органу управління, найменування виду документа, заголовок, текст.

Титульна сторінка Статуту містить такі реквізити:

запис про державну реєстрацію;

гриф затвердження;

назва виду документа з назвою установи;

місце та рік складання або видання;

відбитки печаток і штампів відповідних установ (місцевого органу державної влади, пенсійного фонду, податкової інспекції, управління статистики).

На наступних аркушах оформлюють текст Статуту, що може мати такі розділи:

Загальні положення.

Мета та предмет діяльності установи.

Юридичний статус установи.

Органи управління.

Трудовий колектив.

Майно установи.

Фонди установи.

Облік та фінансова звітність.

Розподіл прибутків та відшкодування збитків.

Зовнішньоекономічна діяльність.

Реорганізація та припинення діяльності установи.

Зміни та доповнення до Статуту.

Проект Статуту зазвичай готує юридична служба, а не служба діловодства.