Постановка проблеми. 
Взаємини дітей дошкільного віку з різними освітніми можливостями у процесі спільного навчання

Сьогодні в нашій країні немає єдиної офіційної термінології для характеристики дітей з особливими освітніми потребами. В основних законах про освіту зустрічаються такі терміни, як діти, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку та особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатись у масових навчальних закладах Усе ширше сьогодні почали використовувати термін «діти з особливими освітніми можливостями», який робить наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні відхилення в розвитку, що не дають їм змоги користуватись тими освітніми послугами [6].

Усі міжнародні документи акцентують увагу на основних правах дитини з особливими потребами щодо включення в життя громади, виховання в атмосфері психологічного комфорту в родині, створення умов для налагодження та підтримки соціальних контактів, а також спеціального втручання спеціалістів різних фахів, що сприятиме розвитку особистого потенціалу, адекватній оцінці власних якостей, набуттю навичок позитивного сприйняття оточуючого середовища та толерантному ставленню до неї.

Дошкільна освіта дітей з різними освітніми можливостями сприяє розвитку та формуванню їх особистості, забезпечує соціально-психологічну реабілітацію та адаптацію дітей шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу у комплексі з корекційно-розвитковою та лікувально-оздоровчою роботою, готує їх до навчання у школі. Законами України «Про дошкільну освіту», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, за рахунок держави гарантовано право на здобуття дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах із гнучким режимом роботи, їх утримання, забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, орієнтації та сприйняття інформації, іншими засобами індивідуальної корекції [2; 3].

Систему закладів дошкільної освіти дітей з різними освітніми можливостями складають: будинки дитини-дошкільні навчальні заклади для дітей віком до чотирьох років; спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років; дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові; дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечується фізичний, розумовий та психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, надання системної консультативно-методичної допомоги сім'ям, включення батьків до процесу виховання та реабілітації дитини, а також здійснюється оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома [3].

У зазначених дошкільних навчальних закладах організовано систему навчання і виховання дітей з урахуванням особливостей їх розвитку, зокрема, проводяться корекційно-розвивальні заняття з предметно-практичного навчання, лікувальної фізкультури, соціально-побутового, просторового орієнтування, розвитку слухового, зорового, дотикового сприймання, формування звуковимови, розвитку мовлення з метою корекції порушень розвитку.

Аналіз останніх досліджень. Визнання нашою державою Конвенції ООН щодо прав дитини підвищило увагу суспільства до проблем дітей з різними освітніми можливостями, створення сприятливих умов для соціальної реабілітації та включення їх в систему сучасних суспільних відносин.

Соціальне інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України — це один із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики та має відображення у Національній Доктрині розвитку освіти [2].

В останні роки значно зріс інтерес педагогів до проблеми дитячих взаємин. Учені і практики визначають різні аспекти цієї складної проблеми. Зокрема, виявляються особливості взаємин дітей на різних вікових етапах, ведуться пошуки найефективніших засобів їх формування. І це цілком закономірно. Адже важко переоцінити значення позитивних взаємин у моральному вихованні людини нового суспільства, а особливо гостро постає ця проблема у вихованні і навчанні дітей з різними освітніми можливостями.

До останнього часу робота щодо організації навчання дітей з обмеженими можливостями здійснювалася головним чином через систему загальноприйнятих засобів спілкування. В останні роки, завдяки реалізації ідей гуманізації, демократизації в системі освіти дітей з обмеженими можливостями з’являються нові форми отримання освіти, інноваційні підходи до навчання (Г.Л. Зайцева, Е.І. Леонгард, Н.Д. Шматко). Праці таких авторів, як Т.А. Басілова, Є.Л. Гончарова, А.Г. Зікєєв, Т. С. Зикова, Т. К. Королевська, О.І. Кукушкіна та ін. присвячені дослідженню соціально-емоційного розвитку дітей. Сучасні спеціалізовані освітні заклади стоять перед проблемою пошуку шляхів вдосконалення навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями з метою вирішення важливих соціально-педагогічних завдань на новому етапі її розвитку.

Мета статті теоретично обґрунтувати та виявити особливості формування взаємин дітей дошкільного віку з різними освітніми можливостями в процесі спільного навчання.