Розділ 1. Теоретичні засади формування граматичних навичок

Визначення поняття та особливостей граматичних навичок

Граматика має велике значення при вивченні та формуванні практичних навичок іноземної мови. Мабуть, ні один з аспектів навчання мовам не був протягом багатьох років предметом таких інтенсивних обговорень і дискусій. Граматика відігравала і продовжує відігравати неабияку роль при навчанні рідній або іноземним мовам.

У сучасній методиці існує кілька різних понять терміна «граматика»: 1. Граматика — це спосіб постановки слів з метою отримання правильного пропозиції. Це — спрощене визначення.

• 2. Граматика — це лад мови і наука про цей лад.
• 3. Граматика є структурою мови і перетворює її в мовлення.

У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму. До активного граматичного мінімуму входять граматичні структури, якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі.До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови — оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними (тобто граматични-ми навичками говоріння і письма) та рецептивними навичками (тобто навичками аудіювання і читання) [13, c. 45].

Граматична навичка має наступні характеристики:

• · автоматизованність (швидкість відтворення граматичної одиниці);
• · стійкість (міцність засвоєння граматичних структур);
• · гнучкість (можливість застосування, «перенесення» на нові ситуації).

Р. В. Рогова розуміє під граматичною навичкою говоріння стабільно правильне і автоматизоване комунікативно-мотивоване використання граматичних явищ в усному мовленні [15, c. 35].

Як у дії синтезованій, у граматичній навичці можна виділити складові дії:

• · вибір структури, що відповідає певній ситуації;
• · оформлення граматичних одиниць, якими заповнюється структура відповідно до норм даної мови і певним тимчасовим параметром;
• · оцінка правильності й адекватності цих дій.

Е. В. Пассов в граматичній навичці виділяє дві піднавички:

• · піднавичка вибору структури,
• · піднавичка оформлення структури [13, c. 79].

Відповідно до статті С.Ф.Шатиловa, стабільність процесу формування граматичної навички має величезне значення для ефективності навчання. Чим адекватніше послідовність навчальних дій стадіям становлення навику, тим успішніше робота [17, c 23].

Е. В. Пассов і Р. В. Рогова єдині в думці і виділяють такі стадії формування граматичної навички:

• 1. Сприйняття структури. Відбувається воно під час її презентації, тобто функціонування структури у мовленні.
• 2. Імітація. Необхідна стадія будь-якого засвоєння мови. Імітативні дії, однак, повинні здійснюватися у мовленнєвих умовах.
• 3. Підстановка. Тут починає формуватися піднавичка оформлення. Зароджується усвідомлення узагальненої моделі мовного зразка.
• 4. Трансформація. Піднавичка оформлення зміцнюється. Зароджується механізм самостійного звернення до структури.
• 5. Цілеспрямоване ізольоване вживання. Тут на основі репродукції освоюється цілеспрямований звертання і використання структури, що автоматизується.
• 6. Перемикання. На цій стадії формується механізм вибору. Саме тут перевіряється володіння структурою, стійкість навички.

У свою чергу, Г. В. Куприянова пише, що необхідно залучати дітей в навчальну діяльність у процесі формування граматичної навички. Це пояснюється тим, що метою освоєння граматики іноземної мови є не просто оволодіння набором граматичних конструкцій на рівні імітації, а, перш за все, вироблення вміння передавати засобами мови, що вивчається зміст. Тобто діяльність дитини в процесі засвоєння полягає не в пасивному ставленні його до засвоюваного матеріалу, а в активному оволодінні граматичними структурами, їх перетворенні. На думку автора, в процесі засвоєння граматичних структур велике місце має бути відведено аналітичній роботі з мовним матеріалом і ця робота повинна бути керованою [5, c. 187].

Е. А. Маслико розглядає іншу структуру формування граматичних навичок і виділяє три основних етапи:

• 1)ознайомлення й первинне закріплення;
• 2) тренування;
• 3) застосування [6, c. 405].

За курс навчання в школі учні повинні оволодіти:

• 1) продуктивними навичками граматичного оформлення породжуваного тексту при говорінні та письмі:
  • · утворювати граматичні форми і конструкції;
  • · вибирати і вживати граматичні конструкції залежно від ситуації спілкування;
  • · вміти варіювати граматичне оформлення висловлювання при зміні комунікативного наміру;
  • · володіти способами інтерпретації значень і переведення основних граматичних категорій на рідну мову;
  • · формулювати граматичне правило з опорою на схему або таблицю; розрізняти граматичне оформлення усних і письмових текстів;
• 2) рецептивними граматичними навичками (аудіювання, читання):
  • · впізнавати/виділяти з мовного потоку граматичні конструкції і співвідносити їх з певним смисловим значенням;
  • · диференціювати та ідентифікувати граматичні явища (за формальними ознаками і стройовим словами);
  • · співвідносити значення граматичних форм/конструкцій зі змістом контексту;
  • · розрізняти подібні за формою граматичні явища; прогнозувати граматичні форми слова/конструкції;
  • · встановлювати групи членів речення (підмета, присудка, обставини); визначати структуру простого речення (за стройовим елементів, порядком слів та ін);
  • · визначати структуру складного речення, кордон придаткових пропозицій і оборотів (инфинитивных, причетних, герундиальных, означальних, обставинних і т. д.);
  • · встановлювати логічні, часові, причинно-наслідкові, сурядні та підрядні відносини і зв’язки між елементами пропозицій;
  • · встановлювати зв’язки між реченнями всередині абзацу або складного синтаксичного цілого в опорі на сполучні засоби мови.