Постановка проблеми. 
Інклюзивний освітній процес і волонтерство: досвід співпраці

Серед актуальних проблем освіти початку ХХІ століття вагомими є модернізація процесу навчання й виховання учнів з особливостями розвитку, їх підготовка до майбутньої діяльності. Сьогодні особливу увагу привертає інклюзивна освіта. У деяких країнах світу (США, Канада, Велика Британія, Австралія) ця форма навчання запроваджується з 70-х років ХХ ст. [2]. Основне завдання інклюзивної освіти — підтримка дітей, пізнавальні можливості яких істотно ускладнені різними вадами, які мають різноманітні хвороби, зокрема й інвалідність. Ця форма освіти в Україні з’явилася на вимогу суспільства і базується на положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002), Конвенції ООН «Про права інвалідів», Концепції розвитку інклюзивного навчання (2010), Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2011) та Указу Президента України «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» (2011).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо запровадження та розвитку інклюзивної форми навчання в Україні досліджувалися та широко висвітлювалися в наукових працях В. Бондаря, А. Колупаєвої, І. Кузави, Т. Сак, В. Синьова, В. Тищенка та інших. Погляди науковців і практиків щодо означеної проблеми неоднозначні, що свідчить про її актуальність та необхідність подальшого вивчення.

Мета статті - представлення досвіду запровадження інклюзивного освітнього процесу на Дніпропетровщині, розкриття ролі волонтерства як однієї з важливих форм надання соціальної допомоги в розвитку інклюзії в освітньому просторі регіону.