Мовні засоби вираження поради в англійських лицарських романах XII-XV ст

Мовні засоби вираження поради в англійських лицарських романах XII-XV ст.

Постановка проблеми. Сучасні лінгвістичні студії демонструють зацікавлення вивченням системно-функціональної природи мовлення та прагмалінгвістичного аспекту висловлення. Докладне висвітлення сутності висловлень з іллокутивною силою поради, їхніх структурних, семантичних і прагматичних характеристик дає змогу розв’язати широке коло сучасних мовознавчих проблем: з’ясування місця аналізованого мовленнєвого акту (далі МА) у наявних таксономіях, засобів модифікації (інтенсифікації чи релаксації) іллокутивної сили висловлення, типології комунікативних ситуацій, у яких функціонують досліджувані акти, культурологічних та соціальних чинників впливу на відбір мовцем конкретного мовного матеріалу [1, с. 4]. Серед МА, що виражають волевиявлення мовця, особливе місце посідає МА директив із прагмасемантичним відтінком поради. Він вирізняється тим, що передає суб'єктивне оцінне ставлення мовця (автора поради) до дійсності у формі спонукання співрозмовника до виконання дії, яка буде корисною для нього. Нині спостерігаємо брак докладних діахронічних досліджень МА директив із прагмасемантичним відтінком поради, що зумовлює актуальність та новизну такої розвідки.

Метою нашого дослідження є виявлення прагматичних іллокутивних характеристик МА директив із прагмасемантичним відтінком поради в середньоанглійських лицарських романах. Об'єктом дослідження є МА директив із прагмасемантичним відтінком поради в середньоанглійських лицарських романах, його предметом — комунікативно-прагматична спрямованість поради в середньоанглійських лицарських романах. Матеріалом для аналізу слугують приклади, дібрані з лицарських романів XII-XV ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У лінгвістиці спостерігаємо розмаїття поглядів учених щодо місця МА поради у класифікаціях МА (Дж. Остін, J. Auwera, K. Bach, T. Ballmer, B. Fraser, J. Searl). Близьким є наш погляд до думки тих мовознавців, які кваліфікують пораду як директив (А. Вежбицька, П. В. Зернецький, G. Leech, A. B. M. Tsui, P. Wunderlich). Традиційно директивний МА трактують як волевиявлення мовця, спрямоване на виконання дії слухачем або третьою особою. Докладний аналіз прагматичних характеристик директивного МА в сучасній лінгвістиці проводять Н. Ф. Гладуш, В. І. Карабан, Л. В. Михайлова, С. В. Мясоєдова, О.В. Нарушевич-Васильєва, І. С. Шевченко та ін., завдяки яким директив можна тлумачити як МА, що виражає адресоване слухачеві волевиявлення мовця стосовно виконання дії, спрямованої на перетворення ірреальної ситуації в ситуацію, яка за наміром мовця внаслідок волевиявлення повинна стати реальною. Намір мовця полягає в тому, щоб спонукати адресата реалізувати конкретну дію в певних часових і локальних умовах, причому інтендується фізична дія, а не повідомлення інформації [6, с. 29]. Пораду вважаємо директивним МА, за допомогою якого мовець спонукає співрозмовника до виконання корисної для нього дії.

Виклад основного матеріалу. Достовірність того, що МА з прагмасемантичним відтінком поради належить до типу директивів, підтверджують, по-перше, ознаки, притаманні всім директивам, по-друге, структура, що тотожна загальній структурі директива. Причетність прагмасемантичного відтінку поради до директивних підтверджена низкою притаманних таким МА ознакам:

• 1) ступінь категоричності поради з боку мовця, тобто ступінь психологічного тиску радника на адресата;
• 2) організаційна визначеність бажаної дії;
• 3) статусне співвідношення учасників спілкування;
• 4) пропозиціональне значення дії як (не) бажаної;
• 5) первинність / вторинність директива, тобто вираження базового недиференційованого спонукання (безпосередній директив) чи ускладненої директивної дії (опосередкований директив);
• 6) експліцитність / імпліцитність вираження директивної іллокуції;
• 7) внутрішній оцінний знак спонукання, що (не) містить спрямованості на благо адресанта [5, с. 100].

Конвенційно закріплена структурна модель для передавання іллокутивної сили поради представлена в лицарських романах у такому вигляді: Rede «Порадити» (SG, І. XVI. 363, IV. V. 2111, HD, 116, 1660, 2874, ВН, 398, 3487, Athelston, 178, 210, 539, GW, 2752, 3174, Gamelyn, V. 599, VL 793); Wolde зе worch bi my wytte «Краще послухайте моєї поради» (SG, IV. V. 2096); Kepe pe «Бережи себе» (SG, I. XVII. 372, ВН, 2332, 2372, GW, 2021, 2311, Gamelyn, IV. 513); Beo me wel trewe «Будь справедливим до моєї поради» (КН, 397, 1254); Ihcpe warne «Я попереджаю тебе» (КН, 733, АА, 378, 2222, Gamelyn, 448); Andpider pu go al rht «Якщо ти поїдеш негайно» (КН, 743, ВН, 1842, 2756); Do as І schal rede pe «Зроби так, як я тобі пораджу» (КН, 964, ВН, 2296, 2340, 2922, AA, 355, 610, GW, 3190, Gamelyn, VI. 813); Conseyl Y can give thee gode «Я можу дати вам мудру пораду» (GW, 1724); That is a good counseill «Це добра порада» (Gamelyn, IV. 451); Dred pe nouht «Не бійся нічого» (HD, 661, GW, 1915); Betere us «Буде краще для нас» (HD, 696, 843, 850, 2096).

У прикладі (1) господар замку радить Гавейну залишитися ще на декілька днів, весело провести час та не турбуватися. Воля барона під час надання поради є тією владою, що дає змогу не тільки керувати собою, але й спрямувати свою діяльність на сера Гавейна. У прикладі (2) Фікенхільд попереджає короля Алмера та радить йому бути обережним. Щоб досягнути бажаного перлокутивного ефекту, Фікенхільд ставить перед собою завдання викликати в короля Алмера відповідні емоції, почуття, бажання виконати рекомендовану дію. Напр.:

• (1) Pegrene chapayle vpon grounde, greue yow no more; / Bot зе schal be in yowre bed, burne, at pyn ese, / Quyle forth dayeз, & ferk on pe first of pe 3ere, / & cum to pat merk at mydmorn, to make quat in spenne; (SG, II. ХХІІ. 1070−1074) — «Тепер Ви залишитеся неодмінно, / нехай Вас не турбують пошуки, спіть спокійно, / Можете залишатися аж до Нового року, / До полудня Ви будете там».
• (2) «Aylmar, ihc pe warne, / Horn pe wule berne. / Ihc herde whar he sede, / And his swerd forp leide, / To bringe pe of lyue «(КН, 733−737) — «Алмер, я повинен попередити вас, / Хорн знищить вас. / Я чув, що він сказав, / І його меч готовий / Замахнутися на Ваше життя «.

Висловлення поради можна кваліфікувати як особливий прагматичний тип МА. Услід за О. В. Наумук вважаємо МА, з огляду на визначення його як базової одиниці вербальної комунікації, інтенційно й ситуативно зумовленим, граматично й семантично організованим висловленням, супроводжуваним відповідними діями мовця, спрямованими на адресата та його реакцію. У пораді вербалізовано намір мовця висловити адресатові рекомендацію щодо (не) виконання певної дії, яка буде корисною для останнього. У прикладі (3) Грим отримує пораду тікати з країни, щоб урятувати дітей та дружину. Якщо Годард дізнається, що хлопчик живий, їм не уникнути покарання. Спонукальний характер поради виявляється корисним для Грима.

Надання поради та керування нею діють у межах певної комунікативної ситуації. Структура комунікативної ситуації поради передбачає обов’язкові компоненти (суб'єкт поради (мовець), об'єкт поради (адресат), власне порада, оцінка, реакція слухача (адресата) на отриману пораду) і факультативні (прохання про надання поради, прохання про дозвіл надати пораду, пояснення причини надання поради) [6, с. 177]. Приклад (4) містить компоненти поради: суб'єкт поради (вартовий), об'єкт поради (Бевіс), власне пораду та оцінку дії як результат. Вартовий радить Бевісові йти геть від воріт, оскільки в нього немає дозволу пройти в замок. Мовець, висловлюючи пораду, долучає аргументативний компонент, який вказує, що Бевіс буде покараний у разі невиконання рекомендованої дії. Напр.:

• (3) Betere us of londe to fle, / And berwen bopen ure liues, / And mine children, and mine wiues. (Havelock, 696−698) — «Буде краще для нас утекти з країни, / І врятувати життя, / моїх дітей та моєї дружини».
• (4) I thee rede, fro the gate: / Boute thow go hennes also swithe, / Hit schel thee rewe fele sithe, / Thow come ther-ate! (ВН, 398−401). — «Я раджу тобі йти геть від воріт: / Якщо ти не підеш звідси швидко, / Ти пожалкуєш про це, / Як тільки ступив сюди!

Висловлюючи певну пораду, мовець переконаний, що виконання дії буде на користь та в інтересах адресата. Крім того, мовець значною мірою впевнений у своїй правоті, у корисності запропонованої дії й припускає, що на місці виконавця він би сам виконав ту дію, про яку йдеться. Даючи пораду, мовець думає або певен, що адресат перебуває в ситуації вибору рішення стосовно своєї майбутньої дії, має сумнів у її доцільності або не знає способів розв’язання проблеми, яке, навпаки, знає мовець. Проте остаточне рішення про (не) виконання поради адресат має ухвалити сам. У прикладі (5) простежуємо асиметричні статусні стосунки. Хоч соціальний статус слухача (Бевіса) вищий, ніж у радника (Боніфатія), неспроможність упоратися з проблемами змушує адресата звернутися за порадою. Боніфатій упевнений у своїх діях, дає пораду Бевісові не розпочинати нерівний бій проти короля Гарсія. Бевіс перебуває в стані вибору стосовно свого майбутнього та нареченої. Даючи пораду, Боніфатій припускає, що на місці Бевіса він би прислухався до цієї інформації, але остаточне рішення має ухвалити головний герой. Напр.:

(5) «Sir, yow is better do by my reed: / Ye shal be in the lasse dout, / For I know the contre al about; /1 can bring yow in to a cave, / There a sheparde with a stave, / Theyghe men hadden his deth sworn, /He myght him kepe wel therforn!» (ВН, 2340−2346). — «Сер, було б краще для вас зробити так, як я раджу: / Ви перебуватимете в меншій небезпеці, / Оскільки я знаю все навколо; / Я можу привести вас у печеру, / Щоб бути пастухом для отари, / Навіть якщо люди поклялися у Вашій смерті, / Ви можете заховатися там назавжди».

Припущення мовця про корисність (позитивність) пропонованої дії для адресата слугує диференційною ознакою поради — МА директивного типу, комунікативна мета якого — спонукати адресата до виконання конкретної дії в майбутньому. Для МА з прагмасемантичним відтінком поради пропозиційною умовою є майбутня дія чи стан, рекомендовані слухачеві чи третій особі; попередні умови — спроможність адресата реалізувати дію чи змінити наявний стан речей, умовою щирості постає бажання мовця, щоб адресат виконав дію; суттєвою умовою — намагання адресанта спонукати адресата виконати майбутню корисну для останнього дію чи змінити наявний стан. Радять переважно тоді, коли відчувають, що в адресата виникла в цьому потреба, навіть якщо він і не звертався з проханням про пораду [3, с. 24]. У прикладі (6) єпископ, відчуваючи небезпеку, дає рекомендацію Бевісові, як боротися проти імператора. Радячи, мовець вважає, що Бевіс прислухається до його поради. Пропонуючи, єпископ не переконує головного героя, він лише намагається вказати йому на один із можливих способів його поведінки. Специфіка аргументування полягає в тому, що спонукального ефекту досягають апеляцією до раціональної сфери адресата (Бевіса). Напр.:

(6) Tharfore, kosin, be me red, / An hondred men ich yeve thee wighte, / Aghen th 'emperur to fighte, / Stalworde men and fer, / And thow schelt wende te Saber: / Sai, ich grette him wel ilome! / Yif ye han nede, sendeth to me, / Ich wile yow helpe with al me might, / Aghen th 'emperur to fight (ВН, 29 222 930). — «Отже, племіннику, роби, як я раджу, / Я дам тобі сто сильних воїнів / Для боротьби проти імператора / це віддані та люті чоловіки, / І ти поїдеш до Сейбера і скажеш, / Що я щиро його вітаю! / Якщо у тебе виникне необхідність, дай мені знати, / Я допоможу тобі з усіх сил / Для боротьби проти імператора» .

Як зазначає Н. Ф. Гладуш, «поради характеризуються високим ступенем мотиваційновольової насиченості…» [4, с. 117], оскільки мовець удається до пояснень, мотивації і тим самим прагне переконати, умовити співрозмовника виконати дію. Рішення адресатом (не) скористатися порадою значною мірою залежить від компетентності й авторитетності особи, яка дає пораду, пріоритетність якої повинна бути статусно або ситуативно зумовлена. Іноді мовцю треба додати певних зусиль, аби переконати адресата в корисності поради. Приклад (7) демонструє прагнення мовця (дружини імператора) застерегти слухача (імператора) від неминучих поганих подій. Основне прагматичне навантаження ситуації поради трансформується в мотиваційний аспект. Дружина вдається до раціонального та перцептивного підходу у вираженні своїх аргументів щодо виконання поради. Спонукальний характер поради виявляється в дихотомії волевиявлення і власне спонукання співрозмовника до дії. Напр.:

(7) Ye scholle sende, for sertaine, / After your ost in to Almaine, / And whan your ost is come togadre, / Send to the King of Scotlonde, me fadre; / He wile come to thee an highe / With wondergret chevalrie, / That thow derst have no sore (ВН, 3315−3321). — «Напевно, тобі слід викликати / свою армію з Німеччини, / І коли твоє військо збереться разом, / Дай вісточку королеві Шотландії, моєму батькові; / Він прийде до тебе у поспіху / Із вельможною та грізною кіннотою, / Так що тобі не потрібно бентежитися» .

Експлікуючи пораду, мовець оцінює діяльність свого співрозмовника як щось погане й тому спонукає адресата до дій, які будуть для нього бенефективними. МА директив із прагмасемантичним відтінком поради зазвичай має спонукальний характер. Під спонукальним розуміємо «адресоване слухачеві волевиявлення мовця стосовно виконання дії або цілеспрямована мовленнєва дія в конкретній ситуації» [7, с. 33]. Відповідно до цього МА директив із прагмасемантичним відтінком поради можна описати як «хтось спонукає / радить комусь зробити дещо». Мовець є суб'єктом мовлення, суб'єктом каузації дії, тобто джерелом мовленнєвого впливу, а слухач постає об'єктом каузації, тобто особою, що зазнає мовленнєвого впливу і, отже, спонукається до дії [8, с. 65].

Ураховуючи загальну пресупозицію комунікантів щодо можливості дотримання поради, мовець спонукає співрозмовника до дії, виконання якої, на думку першого, є корисним та доцільним для адресата. На переконання А. Вежбицької, порада «нагадує повідомлення тобі того, що буде для тебе кращим за все» [2, с. 268]. Висловлюючи певну пораду, мовець переконаний, що виконання дії буде на користь та в інтересах адресата. У прикладі (8) сер Емілоун, успадкувавши маєток своїх батьків, вирішив повернутися до рідної землі. Герцог удячний йому за хорошу службу та радить звертатися за допомогою в разі небезпеки. Радячи, герцог упевнений у зацікавленості Емілоуна щодо виконання дії та вважає себе авторитетним, спроможним оцінювати, робити висновки, дорікати, указувати на несприятливі наслідки. У прикладі (9) посланець передає листи від короля та наполегливо переконує графа поквапитися з поїздкою до Лондона. Король запрошує сім'ю графа та готовий посвятити його синів у лицарі. У цьому разі порада має форму «роби — буде добре» (наявний стан справ у цей момент оцінений як негативний для адресата), хоч посланець дає зрозуміти графові, що результат рекомендованих дій буде для нього сприятливим. Напр.:

• (8) Ac yif ever it befalle so / That thou art in wer and wo / And of min help hast nede, / Saveliche com or send thi sond, / And with al mi powere of mi lond / Y schal wreke the of that dede. (Amis and Amiloun, 235−240). — «Але якщо так колись станеться, / Що ти будеш на війні або в горі / І потрібна тобі буде моя допомога, / Просто прийди або дай мені знати, / І з усіма силами в моєму королівстві / Я помщуся за всі твої образи».
• (9) To London I rede thee spede. / The kyng wole for the cuntas sake / Bothe thy sones knyghtes make, / The blythere thou may be. / Thy fayre wyff with thee thou bryng, / And ther be ryght no letting, / That syghte that sche may see (Athelston, 210−216). — «Я раджу вам поквапитися в Лондон. / Заради графині король / посвятить ваших синів у лицарі, / Щоб зробити вас усіх щасливими. / Візьміть із собою красиву дружину / І не зволікайте, / Щоб вона могла побачила це видовище».

Висновки. У статті проаналізовано МА директив із прагмасемантичним відтінком поради, який, ґрунтуючись на логічній аргументації, апелює до душевного стану людини, її почуттів. МА такого типу зумовлений наміром мовця порадити співрозмовникові виконати конкретну дію (поінформувати його про бажаність цієї дії), поводитися відповідно, стимулювати адресата до здійснення названої дії, пояснити йому її доречність і доцільність. Основна прагматична ознака МА директив із прагмасемантичним відтінком поради — право адресата (не) виконувати дію. Це зумовлює певні зусилля мовця, яких йому потрібно додати, щоб його волевиявлення було реалізоване. З метою максимального досягнення перлокутивного ефекту та реалізації конкретного комунікативного завдання мовець усвідомлено відбирає різноманітні мовні засоби та формує висловлювання, найбільш доречне, на його думку, у конкретній ситуації. Структура комунікативної ситуації поради передбачає обов’язкові компоненти (суб'єкт поради (мовець), об'єкт поради (адресат), власне пораду, оцінку, реакцію слухача (адресата) на отриману пораду) і факультативні (прохання про надання поради, прохання про дозвіл надати пораду, пояснення причини надання поради). Виконаний у статті аналіз прагматичних характеристик порад відкриває перспективи подальших досліджень МА директив із прагмасемантичним відтінком поради як стратегії управління етикетним дискурсом.

Список використаної літератури

порада лицарський роман.

• 1. Бондарева Н. О. Структурно-семантичні і комунікативно-прагматичні особливості висловлювань із концептом «порада»: дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Н. О. Бондарева. — К., 2005. — 203 с.
• 2. Вежбицкая А. Речевые акты / А. Вежбицкая // Новое в зарубежной лингвистике. — М.: Прогресс, 1985. — Вып. 16. — С. 251−275.
• 3. Гавриш М. Мовленнєвий акт порада: соціолінгвістичний аспект / М. Гавриш // Поділля. Філологічні студії: зб. наук. пр. — Хмельницький: ХмЦНТЕІ, 2013. — Вип. 6. — Ч. 1. — С. 24−27.
• 4. Гладуш Н. Ф. Повествовательные директивы в современном английском языке: дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Н. Ф. Гладуш. — К., 1985. — 205 с.
• 5. Карасик В. И. Языковый круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. — М.: Гнозис, 2004. -
• 390 с.
• 6. Наумук О. В. Мовні засоби вербалізації поради: когнітивний та прагматичний аспекти: монографія. — Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. — 211 с.
• 7. Хричиков Б. В. Категорія модальності, її обсяг і засоби вираження в сучасній російській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.02 «Російська мова» / Б. В. Хричиков. — К., 1994. — 33 с.
• 8. Searl J. A. Classification of illocutionary acts / J. Searl // Language in Society. — Vol. 5. — 1976. — P. 1−23.

Список використаних джерел.

• 1. Eckert K. Chaucer’s reading list: Sir Thopas, Auchinleck, and Middle English romances in translation / Eckert K. — Las Vegas: University of Nevada, 2011. — 622 p.
• 2. Morris R. Sir Gawayn and the green knight: an alliterative romance-poem / Richard Morris. — London: Paternoste House, Charity-Cross Road, 1864. — 147 p.
• 3. Rawson J. King Horn, Floris and Blauncheflur, the Assumption of Our Lady / J. RawsonLondon: Paternoste House, Charity-Cross Road, 1866. — 171 p.