Вступ. 
Вставні і вставлені одиниціь як надійні вербалізатори авторської модальності

Актуальною проблемою сучасної синтаксичної теорії є невідповідність формально-граматичної побудови речення та його семантико-інформаційного змісту. Мовознавці помітили, що важливою синтаксичною структурою, яка має неабияку змогу репрезентувати декілька думок у простому реченні, є просте ускладнене речення. Найбільш суперечливими та надзвичайно цікавими елементами ускладнення визнані вставні та вставлені конструкції.

Ці синтаксичні одиниці здавна привертали та й продовжують привертати увагу науковців як на українському (Н. В. Гуйванюк, П. С. Дудик, А. П. Загнітко, Л. О. Кадомцева, М. Ф. Кобилянська, Б. М. Кулик, А. К. Мойсієнко, З. П. Олійник, І. І. Слинько, К. Ф. Шульжук), так і на зарубіжному ґрунті (О. І. Анікін, Н. А. Кобріна, О. Н. Романенко, О. Г. Руднєв, В. А. Шаймієв та ін.).

Вставні та вставлені конструкції цікавлять науковців передусім з погляду1) їхнього особливого статусу, факультативного характеру, структурної організації, позиції в реченні, способу входження до базового речення (В. В. Виноградов, І. Р. Вихованець, Н. В. Гуйванюк, П. С. Дудик, А. П. Загнітко, Л. О. Кадомцева, М. Ф. Кобилянська, В. І. Кононенко, Б. М. Кулик, І. І. Слинько та ін.; 2) їхньої семантики (В. І. Грицина, А. П. Загнітко та ін.); 3) інтонування цих одиниць (М. Я. Плющ, Ю. М. Златопольський); 4) специфіки пунктуаційного виділення (В. В. Жайворонок); 5) комунікативного й текстового потенціалу (А. І. Мамалига, З. П. Олійник, І. В. Онищенко та ін.). Незважаючи на такий значний науковий доробок, окремі питання все ще залишаються не до кінця з’ясованими. Так, аналіз вставних і вставлених конструкцій як особливих модальних синтаксем становить величезну лакуну в сучасному мовознавстві, що й підтверджує актуальність обраної теми.

Мета роботи полягає у з’ясуванні специфіки вставних і вставлених одиниць як надійних вербалізаторів авторської модальності.

Поставлена мета уможливлює розв’язання конкретних завдань:

• 1) розглянути вставні та вставлені конструкції як предмет синтаксичного вчення;
• 2) здійснити їхню типолого-класифікаційну характеристику;
• 3) визначити місце, роль та функції вставних і вставлених конструкцій у мові;
• 4) проаналізувати модальні синтаксеми як експлікатори авторської модальності;
• 5) з’ясувати їхнє стилістичне функціонування.

Об'єктом дослідження є категорія модальності, предметом — вставні та вставлені конструкції.

У курсовій роботі використані такі методи дослідження: 1) загальнонаукові (спостереження, аналіз, синтез); 2) лінгвістичні (описовий, структурний, функціональний, інтерпретаційний, порівняльно-зіставний, метод трансформацій).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві цілісно досліджено вставні та вставлені конструкції з огляду на їхні можливості репрезентувати авторську модальність.

Теоретичне значення дослідження визначається розширенням знань про вставні та вставлені конструкції, що так чи так збагачує теорію синтаксису в структурному, семантичному та стилістичному аспектах.

Практичне значення полягає в можливості використання основних положень і висновків курсової роботи у вишівському курсі «Сучасна українська літературна мова» (розділи: «Синтаксис», «Стилістичний синтаксис», «Стилістика тексту»), а також спецкурсах та спецсемінарах. Безперечно, матеріали дослідження можуть стати в пригоді для укладання методичних рекомендацій щодо шкільного вивчення української мови.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку.