Здійснення морального виховання учнів у навчально-виховному процесі сучасної школи

Діагностика моральної культури учнів

Для формування моральної культури підлітків, перш за все необхідно докладно вивчити і вміти використовувати в роботі діагностичні методи дослідження вихованості школяра.

При вирішенні різноманітних педагогічних завдань педагог спирається не тільки на теоретичні знання, але і реальні факти, які необхідно осмислити за допомогою науки, а також використовуючи педагогічну діагностику [25, 5].

«Таїна буття людського не в тому, щоб тільки жити» — писав Ф.М. Достоєвський. Таємниця педагогічної професії не в тому, щоб тільки навчати, а в тому для чого і як вчити, педагог знаходить себе на животіння, а то й повільне згасання [23, 9].

Безперечно, що абсолютна більшість учителів зацікавлене в успішній педагогічній діяльності. Педагогічна діяльність характеризується прагненням до вершин професіоналізму. Але як опанувати педагогу якостями професіонала, як керуватися не лише змістом навчання, але і тим, для чого вчити?

Відповідей на це питання безліч, нерідко полярних і суперечливих.

Проаналізувавши становище, яке склалося сьогодні в освіті, очевидно, що педагогічна наука розвивалася як нормативна і далеко не завжди орієнтувала педагога на реальну педагогічну практику, на вирішення конкретних завдань у сформованих і непередбачених ситуаціях. Поза педагогічним процесом в більшості своїй залишався зворотній зв’язок, без чого не мислимо визначити продуктивність педагогічної праці. [13, 10].

У педагогічній діяльності багато взаємопов'язане і взаємообумовлене. При цьому головне в ній — подолання дефіциту нормального людського спілкування, усунення величезної дистанції між словом і ділом. Важливо через потреби та інтереси учня наближатися до нього самого. Спілкування необхідно будувати від учня. Тільки в такому випадку можна говорити про професіоналізм педагога [16,13]. У зв’язку з цим діагностика (з грец. Diagnostikos — здатність розпізнавати) розглядається нами як один з визначальних факторів на шляху до формування цілісної, гармонійно-розвиненої особистості і, зокрема, при формуванні моральної культури особистості підлітка.

У сучасній науці діагностика виступає в трьох аспектах. По-перше — це галузь знань про вивчення і встановлення стану фактів, явищ, процесів. По-друге, це загальний спосіб (підхід) отримання випереджаючої інформації про досліджуваному об'єкті. По-третє — це оцінна процедура, процес, спрямований на виявлення відповідності досліджуваного об'єкта певним вимогам.

У новітній час у суспільстві в будь-якій діяльності підвищується роль діагностики (у виробництві, медицині, соціології, психології). У сфері освіти чітко окреслилися тенденції побудови педагогічного процесу на основі технологізації. Одне з вирішальних умов ефективної технологізації — її конструювання, що включає в себе аналіз, діагностику, прогнозування і проектування. Таким чином, перш ніж приступити до реалізації тієї чи іншої технології чи виховної системи, необхідно продіагностувати, тобто отримати «прозоре знання» про об'єкт.

Діагностика в шкільній практиці рідко присутня як обов’язковий і невід'ємний компонент цілісного педагогічного процесу. Одночасно з цим, слід ще раз підкреслити, що діагностичне пізнання будучи метою, впливає на розвиток і формування різних компонентів особистості школяра.

Вихованість особистості, будучи сукупністю інтегративних якостей, виступає найбільш достовірним і значимим показником, за яким можна судити про учня [25, 6].

Таким чином, можна виокремити причини, що обумовлюють необхідність застосування педагогічної діагностики вихованості:

на підставі результатів можливо виділити, вивчити, передбачити нові проблеми і тенденції у формуванні особистості;

вивчення стану вихованості дозволяє контролювати ефективність застосовуваних засобів і умов педагогічної взаємодії в цілісному педагогічному процесі;

діагностичні дані виступають основою застосування нових педагогічних технологій і виховних систем, необхідних на даному етапі і рівні формування особистості;

вводячи школяра в активну діагностику, шляхом його самодіагностики можливе формування і розвиток у нього потреби у самовихованні.

Застосування діагностичного пізнання забезпечує науковий підхід до проектування, прогнозування, організації та здійснення навчально-виховної діяльності вчителів та практиканта, відповідно до тенденцій переходу школи на нові освітні технології [25, 23].

Новими технологіями оцінювання якості навчання та виховання займається порівняно нова педагогічна наука — кваліметрія — педагогічні вимірювання [10, 19].

На відміну від традиційних, сучасні технології базуються на кваліметричних або кількісному підході, метою якого є отримання чисельних еквівалентів, які ототожнюються з оцінками вимірюваної змінної, в якості якої розглядається латентний (прихований) параметр того, кого виховуємо — його вихованість. В основі кваліметричної підходу лежать ідеї використання математичних моделей для конструювання технологій.

Основні тенденції сучасного тестування — один з ефективних засобів контролю в системі багатоетапного тестування:

Дослідження характерних помилок у текстах з множинним вибором для того, щоб знати, що доведеться коригувати;

Розвиток стратегій тестування, що відповідають різним стилям навчання, викликаних до життя останніми досягненнями когнітивної психології;

Використання оцінки в якості формуючого інструменту з включенням методів оцінювання, нещодавно затвердилися в дидактичному тестуванні;

Розширення сфери тестування та включення до неї установок, почуттів, вражень, тому що вони мають відношення до складання навчальних планів;

Розширення форматів відповідей за межі закінчених, наприклад, включення незакінчених відповідей, коротких відповідей і (або) відповідей-проб;

Систематична запис і аналіз зразків учнівських робіт;

Зростання ролі комп’ютерів в діагностиці та корекції. Підготовка анкети — відповідальна, що вимагає професіоналізму справа. При складанні анкети враховуються: 1) зміст питань, 2) форма — відкриті і закриті, на останні слід відповідь «так» чи «ні», 3) формулювання питань (ясність, без підказки відповіді і т. д.), 4) кількість і порядок проходження питань. Крім методики тестування в сучасній освіті все більше використовується методика проведення рейтингу. У педагогічних та психологічних вимірюваннях це слово розглядається як термін, що має точно певний сенс, місце випробуваного по вимірюваному ознакою (тесту, показнику), серед інших членів групи або вибіркової сукупності. Якщо місце випробуваного визначається по одному тесту, то місце випробуваного визначається на основі тестового бала; чим вище бал, тим вище і місце випробуваного.

В даний час використовується поточний рейтинг і підсумковий. У поточному рейтингу використовуються сотні різних варіантів обліку (накопичення) результатів, порівняно простих і складних [21, 43].

Портфоліо — цілеспрямоване зібрання робіт, яке показує зусилля учня, його розвиток, досягнення в одній або більш областях навчального плану. Портфоліо може прискорити процес оцінки, показуючи діапазон навичок і вмінь учнів, підтримувати навчальні цілі, фіксувати зміни й зростання за певний період часу, заохочувати результати учнів, викладачів та батьків, забезпечувати безперервність процесів навчання і виховання від року до року. Портфоліо буває наступних типів: портфоліо документації, портфоліо процесу, портфоліо показовий, оцінний портфоліо.

Цінним у використанні портфоліо є те, що учні вчаться оцінювати свій власний прогрес як вихованці. Портфоліо може забезпечити наступність школи, ВНЗ та інших інститутів ринку.

Спостереження — основний, найбільш розповсюджений у педагогічній психології (і в педагогічній практиці в цілому) емпіричний метод цілеспрямованого систематичного вивчення людини.

Бесіда — широко розповсюджений у педагогічній практиці, емпіричний метод отримання відомостей (інформації) про людину в спілкуванні з ним, у результаті його відповідей на цілеспрямовані питання. Ведучий бесіду не повідомляє про її цілі того, хто вивчається. Відповіді фіксуються або магнітофонного записом, або скорописом, стенографування (по можливості не привертають уваги розмовляє). Бесіда може бути самостійним методом вивчення людини, а може бути допоміжним, наприклад, що передують експеримент, терапію і т.д.

Інтерв'ю як специфічна форма бесіди може використовуватися для отримання відомостей не тільки про сам інтерв'юйованим, який знає про це, але і про інших людей, події і т.д.

Експеримент — центральний емпіричний метод наукового дослідження, що набув широкого поширення в педагогічній психології. У його ході вивчаються зміни у рівні знань, умінь, відносин, цінностей, рівні психічного і особистісного розвитку учнів під цілеспрямованим навчальним і виховним впливом.

Таблиця 2.1 Рівень сформованості моральної культури школярів.

Мною було зроблено дослідження для діагностики моральної культури школярів. У дослідження взяли участь 34 учнів 7−9 класів. Для діагностики моральної культури була запропонована наступна шкала:

• 4 — високий рівень;
• 3 — середній рівень;
• 2 — низький рівень;
• 1 — практично не сформована.

Отримані результати подамо у табл. 2.1.

На підставі емпіричного дослідження рівня сформованості моральна культура школярів 7 — 9 класу, можна зробити наступні висновки:

рівень розвитку моральної культури школярів середній, який характеризується тим, що учні володіють певними поняттями моральної культури. Хлопці прагнуть до організації та саморегуляції, хоча активна позиція по відношенню до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не виявляється;

найбільш високо виражені такі показники як почуття власної гідності (4.0.), відповідальність і почуття обов’язку (3.8), цілеспрямованість (3.8), дружелюбність (3.7);

найменший рівень сформованості характерний для таких сфер, як працьовитість (2,9), повагу до однолітків (3,0), вміння захищати свою точку зору (3,1), тактовність (3,1), сумлінність (3,2), повага до старших (3,2), культура почуттів, співчуття і милосердя (3,4), почуття справедливості (3,5).

Враховуючи отримані дані анкетування, можна зробити висновок: навчально-виховний процес повинен бути спрямований на розвиток і вдосконалення потреб школярів у пізнанні, у творчій праці, активності, самостійності. У формуванні ціннісних орієнтації важливу роль має відігравати школа, оскільки орієнтація особистості на цінності сприяє формуванню в ній позитивних якостей, високоморальних потреб і вчинків.