Соціально-психологічні складові професійної мобільності особистості

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Інтенсивність і динамічність змін, що охоплюють усі сфери життєдіяльності людини, зумовлюють трансформацію її ментальних моделей у XXI столітті. З одного боку, це уявлення про взаємодію зі світом, про себе та свою діяльність у ньому, з іншого — нові вимоги до особистості, серед яких: уміння легко адаптуватися до мінливих умов, гнучко взаємодіяти з різними системами і суб'єктами, приймати нестандартні рішення, бути готовою до поглиблення своїх знань, тобто бути мобільною. Тому в умовах ринку праці постала об'єктивна потреба формування у людини готовності здійснити можливий вибір нової професії, а динамічні зміни, що відбуваються у системі професійної освіти, зумовлюють посилення вимог до особистіших якостей професіонала.

Незважаючи на зростаючий суспільний інтерес до проблематики професійної мобільності, наукові розробки цієї проблематики є фрагментарними.

Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми професійної мобільності особистості дозволив визначити основні напрямки її вивчення: філософський, соціологічний, педагогічний, психологічний. Констатовано, що професійна мобільність здебільшого розглядається як системно-інтегративна характеристика, яка детермінує фаховий розвиток і становлення професійно успішної людини (К. Попер, І. Пригожин, К. Роджерс, І. Фролов та ін.) і є складовою її соціальної мобільності (Д. Треймер, Р. Ходжі, Н. Тум та ін.). Соціологічний контекст окресленої проблеми пов’язаний з аналізом управління процесами мобільності населення (Л. Сорокіна, В. Суровнева та ін.), виокремленням різних видів мобільності (соціальна, соціально-професійна, соціокультурна, трудова, академічна тощо), їх важливістю для сучасного етапу розвитку суспільства (Т. Аракелова, І. Василенко, Н. Коваліско, М. Лукашевич, Е. Могильова та ін.); соціальними переміщеннями (П. Блау, Данкен, С. Ліпсет, П. Сорокін та ін.); обґрунтуванням «каналів професійної мобільності» (П. Сорокін), серед яких домінантним є освіта (Л. Вершиніна, 0. Посухова, І. Смирнова та ін.) тощо.

Встановлено, що у сучасних психологічних дослідженнях з означеної проблеми вказується на взаємозв'язок мобільності особистості та її особистісних особливостей. Вагомими є напрацювання дослідників, де соціальна і професійна мобільність розглядаються у контексті компетентнісної парадигми (В. Адольф, Гришина, Е. Зеєр, Л. Овчарук, Л. Петровська, 0. Реан та ін.). Важливими для нашого дослідження є здобутки у дослідженні професійної кар'єри (Л. Карамушка, О. Молл, В. Почебут, А. Толстая, В. Чикер та ін.). Констатовано, що зазначені поняття є близькими у розумінні деперсоніфікованого процесу переміщень у професійному середовищі. Проте розуміння професійної мобільності не може зводитися до зміни посад, перекваліфікації, формального набуття професійного статусу.

Отже, узагальнюючи погляди на проблему професійної мобільності у сучасних дослідженнях, можна констатувати, що у них розглядаються зовнішні закономірності мобільності, а також указується на її психологічну зумовленість. Невизначеним залишається соціально-психологічний зміст професійної мобільності особистості.

Мета статті - на підставі проведеного аналізу виокремити соціально-психологічні складові професійної мобільності особистості.

Професійна мобільність — це складнорганізований конструкт у структурі психологічного профілю особистості, який проявляється у соціокультурному середовищі професійної діяльності та взаємодії. Саме тому професійна мобільність є складовою соціальної мобільності, має соціокультурний контекст і реалізується у певному соціально-психологічному просторі.

Разом з тим слід визнати, що комплексного змістовного аналізу психології професійної мобільності у дослідженнях немає. Таким чином, констатується протиріччя між високою соціальною затребуваністю зростання адаптаційного ресурсу особистості в умовах ринкових відносин, з одного боку, й обмеженістю наукового пошуку у дослідженні феноменології професійної мобільності особистості, що є одним з значущих механізмів психологічної адаптації суб'єкта, з іншого.

Проведений теоретичний аналіз основних наукових підходів щодо досліджуваної проблематики дозволив розглядати професійну мобільність як:

• — підґрунтя ефективного реагування особистості на «виклик» сучасного суспільства, своєрідний особистіший ресурс, що лежить в основі дієвого перетворення суспільного довкілля і самого себе у ньому;
• — системне багаторівневе явище, що вимагає інтегрованого, міждисциплінарного підходу щодо дослідження;
• — внутрішній (мотиваційно-інтелектуально-вольовий) потенціал особистості, що лежить в основі гнучкої орієнтації і діяльнішого реагування у динамічних соціальних і професійних умовах відповідно до власних життєвих позицій; забезпечує готовність до змін і реалізацію цієї готовності у своїй життєдіяльності (готовність особистості до сучасного життя з його багатоаспектними чинниками вибору); детермінує професійну активність, суб'єктивність, творче ставлення до професійної діяльності, особистішого розвитку, що сприяє ефективному розв’язанню фахових проблем.

Рис. 1. Соціально-психологічні основи професійної мобільності

На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу можна виокремити соціально-психологічні основи професійної мобільності особистості (див. рис. 1).

Отже, соціально-психологічними основами професійної мобільності особистості вважаємо наявність суперечностей професійного розвитку, прагнення до внутрішньої свободи і творчої активності, реалізації індивідуально-психологічного потенціалу, досягнення акме професійної кар'єри.

У розглянутих підходах до професійної мобільності особистості тією чи іншою мірою аналізуються різні її компоненти. Найбільш значущими серед них є: поведінковий компонент (зміна професії), когнітивний компонент (усвідомлення необхідності зміни професії) та можливих шляхів реалізації цього рішення), інтегрально-особистісний компонент (уміння оцінювати ситуацію, що склалася, й оцінювати свої можливості, рішучість, наполегливість, самовладання, самостійність, ініціативність, уміння взяти на себе відповідальність) [3; 6].

Зупинимося більш докладно на розгляді поведінкового компоненту професійної мобільності особистості, який проявляється у зміні професійної діяльності особистості, перекваліфікації, професійному зростанні.

Саме зміна професії може відбуватися з різних причин (внутрішніх і зовнішніх) й у різні періоди життя. Багато дослідників розглядають професійну діяльність як, складову сенсу життя людини, й у цьому сенсі зміна професії є зміною сенсу життя [1; 2; 4]. Сучасна дійсність диктує нам новий погляд на професійний розвиток особистості, який, на відміну від попередніх років, супроводжується зміною професійної діяльності. На наш погляд, саме ситуація зміни професії є найбільш показовою для прояву такої характеристики особистості, як професійна мобільність [3]. Зміна професійної діяльності практично завжди пов’язана з необхідністю оволодівати новими знаннями, технологіями, підлаштовуватися під нову професію, через зміну поглядів, інтересів, цінностей і т. д., а також з кількісними та якісними змінами структури особистості [3].

У вітчизняній психології вивчення феномену зміни професії здійснюється з точки зору аналізу ситуації відходу від діяльності, зумовленого соціально-економічними чинниками [2; 5 та ін.]. У зарубіжній психологічній літературі зміна професії розглядається як один з чинників, що забезпечує професійну адаптацію на ранніх етапах професіоналізації. Н. Хакімова говорить про те, що протікання професійного життя молодих людей складається з ланцюжка подій, які включають періоди: безробіття, зайнятості, професійного вдосконалення, зміни області спеціалізації чи зміни професійної діяльності [7]. Така ситуація може тривати близько 5−6 років і характеризується пробою своїх сил і здібностей, пошуком можливостей для самореалізації у різних професійних середовищах.

Інший аспект зміни професії пов’язаний з поняттям «плинності» персоналу на підприємствах, цей феномен детально вивчений щеудоперебудовний період [7].

Як вже зазначалося, сучасні умови розвитку суспільства зробили зміну професії широко поширеним явищем, яке можна розглядати, на нашу думку, як прагнення до самореалізації або самоствердження в іншому професійному середовищі. При цьому зміни відбуваються всієї структурі особистости людини під впливом зовнішніх чинників.

У наш час існує досить багато досліджень, присвячених феномену зміни професійної діяльності. Н. Хакімова розглядає зміну професії особистістю у зрілому віці як травмуюче професійне самовизначення [7]. Зміна професії веде не тільки до зміни звичного способу життя, а й зачіпає найважливіші відносини людського існування. Деякі автори вказують на те, що професійна переорієнтація і зміна професійної стежки — це соціальна дія, завжди пов’язана з певним психологічним станом особистості, що має ті чи інші психологічні наслідки. Оптимальною є ситуація, коли особистість у процесі професійної переорієнтації знаходить своє покликання й успішно адаптується до знову обраної професії. Але якщо людина продовжує пошук досить довго або пошук не дає позитивних результатів, це є чинником, який зумовлює розвиток незадоволеності собою, професією, життям у цілому [6]. У цьому випадку зачіпається ціннісно-смислова сфера особистості, оскільки саме цінностями і смислами людина керується у процесі вибору оволодіння новою професією. Якщо людина не досить мобільна, то зміна професії може супроводжуватися періодом безробіття [6].

Когнітивний компонент професійної мобільності особистості - це система знань про себе, трансформована в «образ Я», що включає у себе комплекс обґрунтованих і необгрунтованих переконань про себе. Показники когнітивного компонента — міра реалістичності, різноманітність і широта її уявлень, форма вираження судження про себе (може бути проблематична, а може бути категорична). На думку Л. М. Мітіної, в у когнітивному компоненті, необхідно розрізняти «процес самопізнання і результат — систему знань про себе, трансформовану в «образ Я» [5]. Когнітивний компонент професійної мобільності, як було встановлено вище, включає у себе: самооцінку, усвідомлення особистістю своїх сильних і слабких сторін, усвідомлення необхідності змінюватися.

Інтегрально-особистісний компонент у структурі професійної мобільності представлений: рисами особистості, які сприяють успішній адаптації до умов, що змінюються, прийняттям на себе відповідальності за наслідки змін (інтернальність / екстернальність), ціннісними орієнтаціями та змістовними життєвими орієнтаціями і т. д. Риса особистості - це те, що обумовлює постійні, стійкі, типові для різноманітних рівнозначних ситуацій особливості нашої поведінки, це — життєво важлива складова нашої «особистішої структури».

Можна припустити, що в загальному випадку екстернальний локус-контроль формує орієнтацію на стан, а інтернальний — орієнтацію на результат. У зв’язку з цим важливо і те, що локусконтроль проявляється як характеристика загальної активності особистості, яка, на думку К. 0. Абульханової-Славської, має дві складові: рівень ініціативи і рівень відповідальності [1].

Ціннісні та смисложиттєві орієнтації є найважливішим компонентом структури особистості. Коли людина свідомо чи вимушено повинна бути професійно мобільною, то відбувається зміна у її структурі ціннісних орієнтацій: на перший план виходять цінності загальнолюдського характеру, цінності-буття, притаманні самоактуалізованим особистостям; індивідуалістичні цінності (високі запити, незалежність, тверда воля); конформістські цінності (старанність, самоконтроль, відповідальність); альтруїстичні цінності (терпимість, чуйність, широта поглядів); цінності самоствердження (високі запити, незалежність, непримиренність, сміливість, тверда воля). професійний мобільність психологічний поведінковий Смисложиттєві орієнтації, як і будь-які психічні утворення, мають свою динаміку. У процесі життя людини смисложиттєві орієнтації змінюються за змістом, емоційною забарвленістю, регуляторному внеску у буття. Динамічність смисложиттєвих орієнтацій простежується на всьому шляху існування людини. Прийняття відповідальності за кожен життєвий вибір дозволяє людині відчути свою життєву силу.

Особистість, мобільна у професійній діяльності, повинна відрізнятися особливою осмисленістю життя, прагненням до сенсу, що виступає однією з найважливіших потреб людини, задоволення якої, визначається здатністю взяти на себе відповідальність, вірою у власну здатність здійснювати контроль над своєю долею. Ключовим показником наявності особистішого сенсу є осмисленість життя. Осмислення життя визначається як осмисленість минулого, сьогодення і майбутнього, як наявність мети у житті, як переживання індивідом онтологічної значущості життя. Осмислення життя є необхідною і достатньою умовою розвитку гармонійної людини, безперервно і творчо розвивається особистості, іншими словами, особистості, здатної мобільно реагувати на зміни зовнішнього світу.

Отже, проблематика формування професійної мобільності, розглядається у психології з позиції особистості. Психологічним механізмом професійної мобільності виступає механізм соціальної адаптації, що дає змогу людині управляти ресурсами суб'єктності і професійної поведінки. Людині з високим рівнем професійної мобільності мають бути притаманні такі психологічні якості: гармонійний мотиваційний профіль, однорідність професійних переваг, спрямованість до професійного розвитку, відповідальність. Володіючи такими якостями професійно мобільний фахівець добре уявлятиме, яких результатів він може досягти, зважившись на зміну професії чи місця роботи. Водночас, мобільність особистості є творчим процесом, що створює нові системи цінностей, нове в образі «Я» людини, і впливає на процес створення нового суспільства і суспільних відносин. Умовою формування професійної мобільності є активність, яка виникає як результат вияву потреб, інтересів, переконань і виражає значення для особистості тих чи інших об'єктів, явищ. Отже, професійна мобільність — це процес зміни інтересів працівника й акт прийняття рішення про зміну місця роботи чи професії, це — більшменш стійка властивість особистості, підготовленість чи здатність її до зміни виду професійної діяльності. В експериментальному плані доцільно вивчати: поведінковий компонент (зміна професії), когнітивний компонент (усвідомлення необхідності зміни професії та можливих шляхів реалізації цього рішення), інтегрально-особистісний компонент (уміння оцінювати ситуацію, що склалася, й оцінювати свої можливості, рішучість, наполегливість, самовладання, самостійність, ініціативність, уміння взяяти на себе відповідальність) з урахуванням специфіки професійного середовища. Змістовими характеристиками сформованості / несформованості професійної мобільності можуть виступати наступні показники (див. рис. 2).

Висновки

Отже, на нашу думку, проблема соціальнопсихологічних складових професійної мобільності є важливою у плані як теоретичного осмислення, так й емпіричного дослідження професійної мобільності як наукового феномену.

Рис. 2. Змістові характеристики сформованості / несформованості професійної мобільності особистості

Список використаних джерел

• 1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. АбульхановаСлавская — М.: Мысль, 1991. — ЗОЇ с.
• 2. Вірна Ж. П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: дис. доктора психол. наук: 19.00.01 / Вірна Жанна Петрівна. — К., 2004. — 414 с.
• 3. Дворецкая Ю. Ю. Личностные особенности специалистов с разным уровнем профессиональной мобильности / Ю. Ю. Дворецкая // Человек. Сообщество. Управление: взгляд молодого исследователя. — Краснодар, 2007. — С. 117−142.
• 4. Климова С. Г. Социальная идентификация в условиях общественных перемен / С. Г. Климова // Человек. — 1995. — № З, — С. 26−35.
• 5. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя: дис… докт. психол. наук: 19.00.07 / Лариса Максимовна Митина. — М., 1995.-408 с.
• 6. Пілецька Л. С. Соціально-психологічні основи професійної мобільності особистості: автореф. дис… докт. психолог, наук: 19.00.05 — соціальна психологія, психологія соціальної роботи. / Л. С. Пілецька; Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. — Київ, 2014. — 40 с.
• 7. Хакимова Н. Р. Профессиональное самоопределение личности и психологические условия его реализации в ситуации смены профессиональной деятельности: дне. канд. … психол. наук / Н. Р. Хакімова. — Кемерово, 2005. — 179 с.