Державне управління системою кардіологічної допомоги в Україні (за матеріалами літературних джерел)
Виявлено, що Україні хвороби системи кровообігу були і залишаються однією з головних медико-соціальних проблем системи охорони здоров’я. При цьому показники захворюваності та поширеності ХСК в останні роки зростали значно більшими темпами, ніж смертність. Їх динаміка свідчить про діагностичний та лікувальний потенціал кардіологічної служби. Серед ХСК найпоширенішою є ішемічна хвороба серця… Читати ще >
Державне управління системою кардіологічної допомоги в Україні (за матеріалами літературних джерел) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Державне управління системою кардіологічної допомоги в Україні
«Кардиологические больные время от времени
ходят «по краю прорасти»
и «страховочный трос» при этом — в руках врача…"
Найджел Уэйсс
Розбудова незалежної, демократичної правової української держави супроводжується інтенсивними перетвореннями в соціально-економічній, політичній сферах, трансформацією соціальних відносин, вніслідок чого істотно змінюється роль інститутів держави та їх функції. Унаслідок цього, спрямованість теорії та практики державного управління на структурно-функціональну перебудову галузі охорони здоров’я в Україні зумовлює оновлення форм і методів державного управаління даною галуззю, що вимагає наукового обгрунтування та практичного впровадження нових методів управління, які б концентрували зусилля органів державної влади на розв’язанні протиріч і усуненні невідповідностей між фактичними потребами населення в медичній допомозі та реальними можливостями системи охорони здоров’я щодо якісного задоволення цих потреб в умовах трансформаційних перетворень [8].
В Україні, як стверджують професори В. М. Коваленко та В. М. Корнацький, сформувався тип здоров’я населення, який у порівнянні з розвинутими країнами Євросоюзу хараткеризується зниженням середньої тривалості життя на 10 — 12 років; підвищенням смертності, яка за останні 10 років досягла 2940 осіб на 100 тисяч населення, особливо серед чоловіків працездатного віку. Основні причини такої ситуації - неінфекційні хронічні хвороби: серцево-судинні - 63%, онкологічні - 12%, різного виду травматизму — 8 — 8%. Супроводжується також демографічним падінням чисельності населення, духовною деградацією суспільства — підвищенням кількості самогубств, збільшенням числа наркоманів, хворих на СНІД, ослабленням імунного статусу населення внаслідок хронічного стресу та екологічного забруднення навколишнього середовища [6].
Метою даної публікації є аналіз дослідження проблеми державного управління системою кардіологічної допомоги в Україні та вироблення на цій основі практичних рекомендацій щодо оптимізації механізмів державного управління даною сферою.
Виклад основного матеріалу
Не можна не погодитися з думкою відомих дослідників різних аспектів серцево-судинної папології В. М. Корнацького та В.І. Клименко про те, що в Україні хвороби системи кровообігу (далі - ХСК) були і залишаються однією з головних медико-соціальних проблем системи охорони здоров’я [5]. При цьому показники захворюваності та поширеності ХСК в останні роки зростали значно більшими темпами, ніж смертність. Їх динаміка свідчить про діагностичний та лікувальний потенціал кардіологічної служби. Серед ХСК найпоширенішою є ішемічна хвороба серця (ІХС). Показники поширеності та захворюваності на ІХС за останні роки постійно зростали. Друге місце в структурі смертності від ХСК посідає цереброваскулярна патологія (ЦВП). Від неї вмирає кожний третій пацієнт у групі ХСК у працездатному віці - кожній четвертий. На третьому місці - гіпертонічна хвороба (ГХ) [4]. Так, у структурі смертності від ХСК серед всього населення провідні місця займали ІХС — 691,3 (на 100 тис. нас.), 66,6%; ЦВЗ — 222,9, 21,5%; ГХ — 1,3 (2005 р.). Дослідники відмічають різницю в показниках смертності в залежності від статі, нозології та віку хворих: смертність від ІХС у чоловіків у 3 рази вища ніж у жінок, частка смертей від ЦВЗ у жінок перевищує в порівнянні із чоловіками (34,8% проти 21,3%), що свідчить про відносно більшу значимість цієї патології у структурі смертності, особливо у працездатних [5].
Як свідчить, проведений нами системний аналіз наукових праць українських авторів, їхні дослідження присвячені в основному вивченню клінічних аспектів окремих нозологій ХСК та їх лікуванню [2]. Низка робіт присвячена аналізу медико-соціальних проблем, що виникають у зв’язку із значною поширеністю даної патології [1, 6, 9]. Однак проблема серцево-судинної патології з точки зору науки державного управління до цього часу в Україні не вивчалась, що, на нашу думку, і підкреслює актуальність нашого повідомлення.
Кардіологічна служба в сучасному вигляді сформувалася в Україні в 70-ті роки ХХ ст. Вона має чітку структуру: у країні функціонують 15 обласних кардіологічних диспансерів, 13 з яких мають стаціонари, де налічується близько 1800 ліжок. Чисельність кардіологів і ревматологів, включаючи лікарів, зайнятих у Науково-дослідних інститутах (НДІ) та закладах підготовки кадрів системи МОЗ, і показник забезпеченості ними населення впродовж останніх років залишалися стабільними, відповідно 0,55 і 0,1 [4].
Активно розвивається кардіологічна служба й на регіональному рівні. Так, наприклад, в Івано-Франківській області працюють регіональні медичні заклади (обласний клінічний кардіологічний диспансер, кардіологічні бригади станцій швидкої медичної допомоги, блоки інтенсивної терапії та реанімації, кардіологічні відділення в міських і районних лікарнях, кабінети функціональної діагностики), які забезпечують надання спеціалізованої медичної допомоги й організацію диспансерного спостереження. Кардіологічну допомогу населенню області надають 124 кардіологи, з яких атестованих 80,6% (в т.ч. з вищою категорією — 45,0%, першою категорією — 39,0%, другою категорією — 16,0%) проти 76,4% по Україні [10].
Впродовж останніх років в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному диспансері, який є організаційно-методичним, консультативно-діагностичним та лікувальним центром, показник прийому зріс на 21%, а госпіталізація з прийому — на 23%. У зв’язку з нерівномірною щільністю населення (спостерігається її відчутне зниження в напрямі від рівнинних до гірських районів) та більшою частиною населення, що проживає в сільській місцевості, неухильна увага приділяється сільським мешканцям, свідченням чого є збільшення впродовж останніх трьох років прийому селян на 7,0%.
Що стосується практичних рекомендацій з оптимізації механізмів державного управління системою кардіологічної допомоги в Україні, то ми поділяємо думку В. М. Якимчука та А.І. Волинського [10] про те, що одним із найважливіших завдань охорони здоров’я України повинно стати подолання регіональних особливостей в доступності надання медичної допомоги, забезпечення повного охоплення хворих на серцево-судинні захворювання стандартами діагностики й лікування, заснованих на доказовій медицині, незалежно від місця проживання в умовах єдиного медичного простору [7] і, таким чином, домогтися досягнення рівності в охороні здоров’я населення держави із-за стратифікації суспільства [3].
Аналіз результатів наукових досліджень українських вчених дав підстави авторам публікації зробити висновок, що з метою оптимізації механізмів державного регулювання системи кардіологічної допомоги доцільно скористатися функціонально-організаційною моделлю системи кардіологічної допомоги створеної у 2009 р. відомими дослідниками В. М. Корнацьким та В.І. Клименко (див. рис.). Особливістю вказаної моделі є спрямування її діяльності на покращення рівня психологічного здоров"я кардіологічних хворих через реалізацію комплексу лікувальних та профілактичних заходів.
Рис. Модель оптимізованої системи медичної допомоги кардіологічним хворим.
Висновки
- 1. Встановлено, що в В Україні сформувався тип здоров’я населення, який у порівнянні з розвинутими країнами Євросоюзу характеризується зниженням середньої тривалості життя на 10 — 12 років; підвищенням смертності, яка за останні 10 років досягла 2940 осіб на 100 тисяч населення, особливо серед чоловіків працездатного віку. Основні причини такої ситуації - неінфекційні хронічні хвороби: серцево-судинні - 63%, онкологічні - 12%, різного виду травматизму — 8 — 8%.
- 2. Виявлено, що Україні хвороби системи кровообігу були і залишаються однією з головних медико-соціальних проблем системи охорони здоров’я. При цьому показники захворюваності та поширеності ХСК в останні роки зростали значно більшими темпами, ніж смертність. Їх динаміка свідчить про діагностичний та лікувальний потенціал кардіологічної служби. Серед ХСК найпоширенішою є ішемічна хвороба серця. Показники поширеності та захворюваності на ІХС за останні роки постійно зростали. Друге місце в структурі смертності від ХСК посідає цереброваскулярна патологія. Від неї вмирає кожний третій пацієнт у групі ХСК у працездатному віці - кожній четвертий. На третьому місці - гіпертонічна хвороба. Відмічена різниця в показниках смертності в залежності від статі, нозології та віку хворих: смертність від ІХС у чоловіків у 3 рази вища ніж у жінок, частка смертей від ЦВЗ у жінок перевищує в порівнянні із чоловіками (34,8% проти 21,3%), що свідчить про відносно більшу значимість цієї патології у структурі смертності, особливо у працездатних.
- 3. Системний аналіз наукових праць українських авторів дає підстави стверджувати, що їхні дослідження присвячені в основному вивченню клінічних аспектів окремих нозологій ХСК та їх лікуванню. Низка робіт присвячена аналізу медико-соціальних проблем, що виникають у зв’язку із значною поширеністю даної патології. Однак проблема серцево-судинної патології з точки зору науки державного управління до цього часу в Україні не вивчалася.
- 4. Кардіологічна служба в сучасному вигляді сформувалася в Україні в 70-ті роки ХХ ст. Вона має чітку структуру: у країні функціонують 15 обласних кардіологічних диспансерів, 13 з яких мають стаціонари, де налічується близько 1800 ліжок. Чисельність кардіологів і ревматологів, включаючи лікарів, зайнятих у Науково-дослідних інститутах (НДІ) та закладах підготовки кадрів системи МОЗ, і показник забезпеченості ними населення впродовж останніх років залишалися стабільними, відповідно 0,55 і 0.
- 5. Активно розвивається кардіологічна служба й на регіональному рівні. Так, в Івано-Франківській області працюють регіональні медичні заклади (обласний клінічний кардіологічний диспансер, кардіологічні бригади станцій швидкої медичної допомоги, блоки інтенсивної терапії та реанімації, кардіологічні відділення в міських і районних лікарнях, кабінети функціональної діагностики), які забезпечують надання спеціалізованої медичної допомоги й організацію диспансерного спостереження. Кардіологічну допомогу населенню області надають 124 кардіологи, з яких атестованих 80,6% (в т.ч. з вищою категорією — 45,0%, першою категорією — 39,0%, другою категорією — 16,0%) проти 76,4% по Україні.
- 6. Доведено, що одним із найважливіших завдань охорони здоров’я України повинно стати подолання регіональних особливостей в доступності надання медичної допомоги, забезпечення повного охоплення хворих на серцево-судинні захворювання стандартами діагностики й лікування, заснованих на доказовій медицині, незалежно від місця проживання в умовах єдиного медичного простору і домогтися досягнення рівності в охороні здоров’я населення держави із-за стратифікації суспільства.
- 7. З метою оптимізації механізмів державного регулювання системи кардіологічної допомоги доцільно скористатися функціонально-організаційною моделлю системи кардіологічної допомоги створеної у 2009 р. відомими дослідниками В. М. Корнацьким та В.І. Клименко. Особливістю вказаної моделі є спрямування її діяльності на покращення рівня психологічного здоров’я кардіологічних хворих через реалізацію комплексу лікувальних та профілактичних заходів.
Література
- 1. Гайдаєв Ю. О. Наукове обгрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров’я народу: Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. — К., 2007. — 26 с.
- 2. Голяченко А. Наукове обґрунтування оптимізації системи медичної реабілітації в умовах реформування охорони здоров’я в Україні: автореф. дис. … д-ра мед. наук: 14.02.03 / А. Голяченко. — К., 2008. — 36 с.
- 3. Грузєва Т.С. Обгрунтування та розробка системи досягнення рівності в охороні здоров’я населення в сучасних умовах стратифікації суспільства: Автореф. дис. … д. мед. наук: 14.02.03. — К., 2007. — 39 с.
- 4. Коваленко В. М. Кардіологічна допомога // У кн. Панорама охорони здоров’я населення України / А.В.Підаєв, О.Ф.Возіанов, В. Ф. Москаленко, В. М. Пономаренко та ін. — К.: Здоров’я, 2003. — С. 216 — 218.
- 5. Корнацький В.М., Клименко В.І. Хвороби системи кровообігу і психічне здоров"я. — К.: МВЦ «Медінформ», 2009. — 176 с.
- 6. Медико-соціальні аспекти хвороб системи кровообігу. Аналітично-статистичний посібник // Укладачі Т. С. Манойленко, І.Л. Ревенько, А. В. Гандзюк / За ред. професорів Коваленка В. М., Корнацького В. М. — К.: МВЦ «Медінформ», 2009. — 146 с.
- 7. Радиш Я. Єдиний медичний простір України — нова парадигма розвитку національної системи охорони здоров’я // Державна політика з охорони громадського здоров’я в Україні: Навч. посіб. / За ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло. — К.: Вид-во НАДУ, 2004. — С. 64 — 77.
- 8. Скрипник О.А. Трансформація державного управління у сфері охорони здоров’я в Україні: структурно-функціональний підхід: Автореф. дис. канд наук з держ. упр.: 25.00.01. — К., 2011. — 20 с.
- 9. Шевченко О.М. Наукове обгрунтування ціноутворення медичної допомоги на прикладі хвороб системи кровообігу: Автореф. дис. канд мед. наук: 14.02.03. — К., 2005. — 20 с.
- 10. Якимчук В.М., Волинський А.І. Серцево-судинна патологія: регіональні особливості Івано-Франківської області // Україна. Здоров’я нації, 2009. — № 1 — 2 (9 — 10). — С. 216 — 223.