Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Життя і творчість Роальда Дала

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

По закінченні школи в 1934 р. Дал починає працювати у компанії «Шелл» і вирушає до Африки. У його житті було вдосталь екзотики і подорожей, про які він так мріяв під час навчання у школах. У 1943 р. Дал написав оригінальну та незвичну для нього «фентезійну» історію про маленьких істот — гремлінів. Для цього він використав популярні серед пілотів побрехеньки і байки. Як вважали пілоти RAF, саме… Читати ще >

Життя і творчість Роальда Дала (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Р. Дал народився 13 вересня 1916 року в Кардіффі, більшу частину життя прожив у Великій Британії. Становлення письменника відбулося у США, тому він довго друкував свої твори в Америці (1940—1970), а потім на батьківщині. Успіх супроводжував Дала як автора новел саспенсу, адресованих дорослим, і як неперевершеного дитячого письменника. Бестселерами ставали збірки новел для дорослого читача («Схожий на тебе», 1953; «Цьом, цьом», 1960; «Сука», 1974) і книжки для дітей, серед яких особливо компліментарно критики і публіка оцінили химерні фантазії «Джеймс і велетенський персик» (1961) та «Чарлі і шоколадна фабрика» (1964). Із 60-х років ХХ ст. Дал вважався «найавторитетнішим сучасним дитячим письменником». Плідною була робота в кіно, де за його сценаріями знято чимало фільмів — від анімаційних до шпигунських бойовиків, серед яких найвідоміший про Джеймса Бонда «Ти живеш тільки двічі» (1967).

Роальд Дал — письменник з Уельсу, бравий норвезький чоловік, улюбленець кількох поколінь дітей і дорослих. Він прожив неабияке життя, повне надзвичайних подій, неймовірних пригод і гарячих авантюр. В молодості Дал брав участь в експедиції за Полярне коло і був льотчиком-винищувачем в роки Другої світової війни. Цій людині було про що розповісти, що він з блиском і зробив. Хоча більшість знає його завдяки книгам «Чарлі і шоколадна фабрика», «Матильда», «Джеймс і гігантський персик», Роальд Дал почав свою кар'єру письменника зовсім не з дитячих оповідань. Свою першу дитячу історію («Джеймс і гігантський персик», 1966) він написав для власних малюків і не збирався її публікувати. Однак родина письменника вмовила його змінити своє рішення, і світова громадськість щиро їм за це вдячна.

Почуття гумору Дала зробило з нього видатного письменника. Його твори припадають до душі багатьом дітям і дорослим та залишаються їхніми супутниками на все життя. Наприклад, твір «Матильда»: історія про дівчинку — «білу ворону», — яку не любили і не розуміли власні батьки. Незважаючи на жорстокість, що її оточувала, дівчинка не втрачала сміливості, і зрештою, за допомогою свого приголомшливого розуму в поєднанні зі стійким характером, вона змінила власне життя на краще. Також можемо взяти до уваги історію про Чарлі - унікального маленького хлопчика, якому допомогли вийти зі злиднів неймовірна доброта, чуйність і любов до близьких. На думку Дала, це саме ті, найважливіші якості, що мають бути притаманні кожній людині, а розвивати їх потрібно з раннього дитинства.

Обставини раннього дитинства визначально вплинули на формування свідомості Дала. Він завжди вважав себе аутсайдером. Батьки, норвежці за походженням, спілкувались вдома норвезькою, читали і переповідали дітям переважно норвезькі міфи і легенди (образ Валгалли для загиблих пілотів і ототожнення хмар із валькіріями неодноразово відгукнуться у його «дорослій» творчості), щороку сім'я виїздила на літній відпочинок до Норвегії. Мати так і не звикла до Британії, і хоч Роалд виріс у щасливій і дружній родині, відчуття ізольованості, закріплене сімейним укладом, сформувалось у нього ще у ранньому дитинстві.

Це відчуття зміцнилося у школі (він змінив їх кілька за неповних десять років навчання (1924—1933)), директор якої брутально обізвав матір Роалда «іноземкою, яка нічого не тямить в облаштуванні британської системи освіти», коли вона почала протестувати проти тілесних покарань. Р. Дал потрапив до чужого, жорстокого і принизливого світу, зненавидівши все, що було з ним пов’язано. Змінилися назви шкіл, але незмінними були основні принципи британського виховання: «Це завжди були дні жаху, жорстокої дисципліни, заборони розмовляти у спальнях, бігати коридорами, жодного порушення розпорядку чи прояву неохайності, тільки правила і самі тільки правила, яким слід було коритись. І жах невідворотності покарання різками постійно висів над нами, наче жах смерті». Дал, як міг, опирався нав’язаній системі приниження: лягав спати, повертаючись обличчям у бік домівки, симулював симптоми апендициту, відмовився скористатись правом старшого на знущання, погано вчився.

Стилістику рапортів шкільних вчителів зі збереженням орфографії він фактографічно зафіксував у своїх текстах, що створює синтетичний, модерністський за природою колаж («Пощастило. Як я став письменником»). Фрагментарна композиція, яку полюбляє Дал (він постійно експлуатує віднайдений, випробуваний і органічно засвоєний художній прийом), не руйнує новелу, а збагачує її додатковою семантикою, створює ефект повноти і багатомірності життя за максимальної концентрації новелістичного світу.

По закінченні школи в 1934 р. Дал починає працювати у компанії «Шелл» і вирушає до Африки. У його житті було вдосталь екзотики і подорожей, про які він так мріяв під час навчання у школах. У 1943 р. Дал написав оригінальну та незвичну для нього «фентезійну» історію про маленьких істот — гремлінів. Для цього він використав популярні серед пілотів побрехеньки і байки. Як вважали пілоти RAF, саме гремліни, які жили у винищувачах і бомбардувальниках, продірявлювали обшивку, руйнували мотори, спричиняли руйнації літаків і загибелі людей. Дал розгорнув цей сюжет, зобразив гремлінів ворогами людства, які заселили Землю своїм народом. У цьому їм активно і вигадливо допомагають дружини — фіфінелли і діти — віджети. Популярності книги значною мірою сприяли чудові ілюстрації Волта Діснея. Компанія Діснея купила права на екранізацію твору, однак фільм знятий не був. Дал пізніше визнав певну недопрацьованість сюжету, зазначивши, що саме він запровадив назву «гремліни» в літературу.

У 1952 р. на обіді у Ліліан Хелман він познайомився з голлівудською акторкою Патрісією Ніл, яка стала його дружиною. У 1954 р. подружжя оселилося на старій фермі за 30 миль від Лондона. Дал збудував там хатинку, облаштувавши в ній робочий кабінет. З 1961 р., починаючи з «Джеймса і велетенського персика», і до кінця життя щороку друкував по книжці, адресуючи їх дітям чи дорослим. Книги викликали галасливу дискусію у пресі. Постійним персонажем світської хроніки був Р. Дал — тонкий гурман і колекціонер вин, знавець антикваріату та орхідей, азартний відвідувач іподромів і собачих перегонів, скандаліст, якого в 1979 р. викинули з Керзон-Клубу через уїдливі репліки на адресу завсідників. Незважаючи на неабияку популярність, отримання багатьох літературних премій, він усе одно почувався аутсайдером. Якщо діти беззаперечно визнали його майстерність, то доросла аудиторія зберігала, як вважав письменник, певний скепсис стосовно його таланту. Тому, коли Дала нагородили орденом Британської імперії, він відмовився його прийняти. Він бачив себе щонайменше сером Роалдом Далом. Помер Р. Дал 23 листопада 1990 року в Оксфорді. Його було поховано на цвинтарі церкви Св. Петра і Св. Павла.

Естетизм митця і його «чорний» гумор, вміння розповідати історії і тримати інтригу ставить Р. Дала в розряд авторів напрочуд цікавих і глибоких.

У його творах поміркований читач знайде передусім оригінальну візію сучасності і нас самих у різних життєвих ситуаціях.

Оскільки Дал писав і для дітей, і для дорослої аудиторії, критики висловлювалися про нього як про «двоголового творця», «гіркого» для дорослих і «солодкого» — для дітей. Коли прокоментувати це попросили самого письменника, він сказав: «Абсолютно неприпустимо бачити в мені двох різних людей, це зовсім не так». Для такого твердження, безумовно, він мав підстави. Його творчість є завершеним цілим, змістовною сукупністю всіх його творів, відвертим іронізуванням над традиційними суспільними інститутами, стереотипними, загальноприйнятими етичними нормами, банальною і зужитою конвенційністю між громадою та індивідом. Тотальна руйнівна іронія є визначальним концептом творів Дала незалежно від їх адресації. Іронічна авторська свідомість організовує художній універсум, з разрахунком на певну емоційну віддачу, постійно апелюючи до читацького інтелекту і спонукаючи його до співтворчості. Він виявляє підстави не довіряти як окремій людині (мила і привітна жіночка у «Домовласниці» — холоднокровний вбивця, що підстерігає чергову жертву; священик із «Насолоди пастора» — переодягнений злиденний торговець; беззахисний старий під дощем у «Парасольці» — винахідливий злодюжка-алкоголік), так і суспільно-цивілізаційному процесу. Скляний ліфт Віллі Вонки («Чарлі і шоколадна фабрика») може рухатись у будь-якому напрямку — «наверх і звідси», долаючи межі будь-якого простору («…ліфт пробив дах фабрики і у промінні яскравого сонячного світла стрімко летів у небо. За п’ять секунд вони вже були на висоті тисячі футів»), але це рух нізвідки в нікуди: «Стояти на скляній підлозі посеред неба було моторошно і дивно, але найстрашнішою була абсолютна пустота під ногами».

Візуальна «пустота» дитячої книжки обертається жахним і жорстоким вакуумом соціуму, в якому слово ніколи не є значущим і змістовним, думка завжди виявляється облудною, а істина, вкотре виклично демонструючи свій релятивізм, — справедливою та достовірною лише в конкретному часовому проміжку. дал письменник повість шоколадний До літературної діяльності, за спогадами Дала, його підштовхнула одна з вашингтонських зустрічей. У «Як я став письменником» він докладно переповідає обставини знайомства з відомим американським письменником-мариністом Ч. С. Форестером, який збирався написати нарис про людину на війні, спираючись на реальний фронтовий досвід. Фронтовиків тоді у США було небагато, тому Форестер попросив Дала розказати про найцікавіший чи найпам’ятніший епізод війни. Розмова заважала ланчу, і співбесідники вирішили, що Дал викладе свої спогади на папері як тези для подальшої роботи Форестера: «Того вечора у маленькому будиночку, де я самотньо мешкав на околиці Вашингтона, я сів за стіл і написав оповідання. Я почав о сьомій і закінчив опівночі… Вперше в моєму житті я був повністю заглиблений у те, що робив… Записувати на папері було неважко. Історія, здавалось, розказувалась сама, і рука, що тримала олівець, швидко рухалась сторінкою. Задля сміху, коли закінчив, я дав цьому назву. Я назвав це „Раз плюнути“». 6. Роальд Дал- [Електронний ресурс]- Режим доступуhttp://findbook.com.ua/uk/avtor/roald-dal.

  • 7. Роальд Дал- [Електронний ресурс]- Режим доступуhttps://fantlab.ru/autor716
  • 8. Роальд Дал- [Електронний ресурс]- Режим доступуhttp://5ka.at.ua/load/biografija_avtobiografija/roald_dal_roald_dahl_kazkar_dlja_doroslikh_referat/9−1-0−25 427
  • 9. Роальд Дал- [Електронний ресурс]- Режим доступуhttp://gorodenok.com/
Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою