Розробка спеціального іструментарію розвитку емоційного інтелекту студентів у навчальному процесі

Психологічний вплив оточуючого середовища багато в чому обумовлює характер спілкування і діяльності, процеси адаптації, засоби і методи життєвизначеності, спричинені особливостями емоційного сприймання цього впливу та здатністю індивіда адекватно реагувати на нього завдяки умінню контролювати та регулювати прояв своїх емоцій.

З огляду на це проблема емоційної культури людини була і залишається актуальною протягом усієї історії розвитку людського суспільства. Основою емоційної культури є емоційний інтелект, який дослідники цього феномену визначають як здатність розуміти стосунки особистості, репрезентовані в емоціях, і керувати емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу та синтезу.

Практика показує, що найбільших успіхів у житті і професійній діяльності - досягають ті люди, які у критичні моменти здатні взяти себе в руки і не допускати перебільшеного прояву як негативних емоцій, так і позитивного, тобто люди, які здатні керувати своїми емоціями.

Вченими встановлено, що розумність дій людини в конкретній ситуації залежить не тільки від її змісту чи складності, але й від того, як людина ставиться до цієї ситуації, тобто від її суб'єктивного входження в ситуацію і, звичайно, від її емоційного стану при цьому, активності та продуктивності роботи інтелекту, стверджує О. О. Бодальов, наскільки в неї розвинені емоційно-вольові здатності: емоційно-позитивне сприйняття стосунків з іншими; свідоме оцінювання реальної життєвої ситуації і здатність відповідно діяти; долати хвилювання; протидіяти життєвим ускладненням та ін., настільки в неї розвинена в цілому емоційна культура.

Якщо людина наділена здатністю мобілізувати розум, почуття, волю в конкретній ситуації, то вона розсудливо веде себе у будь-якій емоційно напруженій ситуації, тобто емоційно розумно діє у кожному конкретному випадку.

У зв’язку з цим зростає зацікавленість науковців проблемою співвідношення емоцій і розуму, їх взаємодії і взаємовпливу.

В сучасних психологічних дослідженнях стверджується, що поряд із загальною орієнтацією у світовому просторі необхідна і емоційна орієнтація, яка полягає у здатності безпосередньо розпізнавати емоційна стани інших і будувати свої емоційні стосунки з ними, зауважує І.Н. Андрєєва і доводить, що існує чітка залежність успішності функціонування індивіда від точності його емоційної орієнтації, яка особливо важлива в період складного і багатогранного сучасного суспільства як динамічного соціального організму зі все зростаючими в ньому системними змінами, що обумовлює гостру потребу розвитку потенціалу емоційного інтелекту задля її ефективної адаптації до змінених умов життя і успішної самореалізації у професійній діяльності.

Л.Ф. Бурлачук, О. С. Кочарян, М.Є. Жидко, досліджуючи проблеми психотерапії, вказують на пряму залежність і взаємообумовленість когнітивних, емоційних і поведінкових процесів: порушені когнітивні процеси супроводжуються емоційними і поведінковими проблемами, а емоційна неврівноваженість людини заважає правильному протіканню когнітивних процесів.

Зарубіжні вчені, зокрема, П. Саловей і Дж. Майер емоційний інтелект розглядають як важливу складову життєдіяльності людини і визначають цей термін як здатність людини сприймати, виражати і розуміти емоції та управляти ними. Вони доводять, що емоційно інтелектуальні люди відзначаються високим ступенем самосвідомості і справляються з будь-якими перепонами, не дозволяючи емоціям шкодити їм через дисфункціональну депресію, тривожність чи гнів. Вони емоційно мудрі, знають, що і як сказати у складній ситуації, тому більш успішні у професійній діяльності, у кар'єрному зростанні, сімейних стосунках, ніж ті, які розумніші в знаннях, але слабо володіють емоційним інтелектом.

З огляду на вище викладене розвиток емоційного інтелекту студентів у навчальному процесі не просто важливий і бажаний, для цього є об'єктивні передумови, бо відбувається уже усвідомлене ними соціальне і професійне становлення. В цій ситуації важливим є створення відповідних психоаналітичних умов в освітньому закладі.

Емоційний інтелект є однією з головних складових у досягненні максимального успіху у професійній діяльності та відчуття щастя, на що наголошують багато зарубіжних вчених, які розробляли концепцію емоційного інтелекту теоретичний матеріал з даного курсу і відповідного з теорії емоційного інтелекту; 2) контрольні запитання за змістом теоретичного матеріалу для перевірки якості його засвоєння кожним студентом; проблемні запитання, які носять дискусійний характер і дають можливість викладачу виявити рівень усвідомленості вивченого матеріалу, варіанти творчого підходу студентів до трактування певних понять, форм і методів роботи у відповідності з вивченою темою, здатність студентів аналізувати певні явища, робити обґрунтовані висновки щодо цінності цих знань для практичної професійної діяльності і подальшого удосконалення професіоналізму; 3) можливі теми рефератів, спрямованих на поглиблене вивчення певних аспектів даної теми, напрацювання студентами досвіду: а) роботи з науковою літературою; б) розвитку здатності до аналізу і синтезу наукової інформації; в) виявленню певних закономірностей, властивостей, ознак досліджуваного явища; г) впливу емоційного інтелекту на розв’язання чи попередження певних суперечностей чи конфліктних ситуацій; д) вмінню робити обґрунтовані, виважені висновки; е) формулювати можливі рекомендації для удосконалення досліджуваного явища чи розв’язання проблеми, яка визначена у темі реферату; 4) практичні завдання і вправи, спрямовані на напрацювання практичного досвіду використання знань з даної теми для здійснення певних конкретних аспектів професійної діяльності; 5) конкретні діагностичні методики, які дають можливість визначити рівень розвитку відповідних складових емоційного інтелекту в процесі вивчення даної теми.

Вивчення будь-якої навчальної дисципліни, збагаченої матеріалами, пов’язаними з розвитком емоційного інтелекту проходить, як правило, п’ять основних етапів.

Перший етап — самоусвідомлення студентами необхідності прийняття рішень про самовдосконалення у даному напрямку. На цьому етапі важливу роль відіграє позиція викладача, пов’язана з обґрунтуванням цінності високого рівня емоційного інтелекту для успішного оволодіння даною навчальною дисципліною і більш якісної підготовки до професійної діяльності, зокрема, емоційної готовності до цієї діяльності.

Другий етап — само діагностування рівня розвитку конкретних складових емоційного інтелекту, які найбільш виразно проявляються в процесі вивчення даної конкретної теми, що дає змогу кожному студенту визначити свої сильні і слабкі сторони у цьому напрямку і зосередити увагу більше на тих завданнях і вправах, які сприяють розвитку слабкіших сторін емоційного інтелекту. Самодіагностування корисне тим, що свої недоліки студенти оприлюднюють, а при виконанні конкретних ділових професійно спрямованих вправ намагаються перед іншими студентами демонструвати найкращі свої якості, здатності, вміння, спостерігають за поведінкою і емоційними проявами інших і вчаться переймати усе найкраще.

Третій етап — безпосередня участь у виконанні практичних вправ. На цьому етапі надзвичайно цінним є участь студента в запропонованих епізодах, хоча не менше значення має спостереження за тим, як це роблять інші студенти.

Четвертий етап — самоконтроль і саморегуляція емоцій в процесі виконання конкретних завдань в присутності інших. На цьому етапі завжди у студентів підвищена емоційна напруга, деяке хвилювання, інколи безпорадність на перших практичних заняттях, але, як показує практика, з кожним наступним практичним заняттям студенти почувають себе більш впевнено емоційно більш спокійно, намагаються стримувати емоції, коли їх за щось критикують, вказують на недоліки. Все це свідчить про те, що ніяка теоретична підготовка без безпосередньої участі студента у виконанні практичних завдань не дає студенту можливості впевнитися у рівні своєї емоційної і професійної готовності до виконання конкретних завдань виробничого характеру.

П’ятий етап — колективний аналіз в групі позитивних моментів і недоліків, оцінка власної діяльності і діяльності інших, обговорення її адекватності реальним проявам емоцій.

Звичайно, такий поділ на етапи умовний, бо вони тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені настільки, що студент усі ці етапи проходить в процесі розв’язання будь-якої ситуації чи професійно спрямованої проблеми. В процесі розв’язання конкретних завдань, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту, враховується індивідуальний досвід особистості у цьому напрямку, рівень знань та потенційних можливостей, спираючись на теорію Л. С. Виготського про «зону актуального розвитку». Сам же процес розвитку емоційного інтелекту повинен протікати в «зоні найближчого розвитку». Л. С. Виготським доведено, що саме зона найближчого розвитку, а не зона актуального розвитку має найбільш суттєве значення для прогнозування динаміки і ефективності розвитку здатностей та посилення можливостей особистості. Зокрема, Л. С. Виготський стверджував, що зона найближчого розвитку допомагає людині визначити завтрашній день, динаміку її розвитку, яка враховує не тільки уже досягнуте в процесі розвитку, але і те, що знаходиться у процесі дозрівання. З цими висновками Л. С. Виготського перекликаються думки В. Гете, який говорив, що спілкуючись з молодими людьми, як того вони заслуговують, ми робимо їх ще гіршими, тому, якщо поводитись з ними краще, ніж вони заслуговують, ми змушуємо їх ставати кращими, ми начебто авансуємо їх похвалою і підштовхуємо до самовдосконалення.

Цінність виконання вправ, ситуацій, завдань, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту, в процесі вивчення навчальних дисциплін полягає в наступному.

По-перше, вони є проміжною ланкою між засвоєнням студентами теоретичних знань та їх практичним застосуванням. Звичайно, перенесення теоретичних знань у практичну діяльність не є прямим, безпосереднім, а проходить ряд перехідних ланок, бо знання з окремих психологічних дисциплін будуються відповідно до внутрішньої логіки тієї чи іншої наукової дисципліни. Ці знання є продуктом розв’язання науково-теоретичних проблем і мають досить узагальнений характер. А практична діяльність студентів потребує перетворення цих знань: з одного боку, вони мусять бути синтезовані та об'єднані навколо певної практичної проблеми, а з другого — перекладені на мову практичних дій. Аналіз запропонованих ситуацій, проектування способів розв’язання їх, розігрування дій в умовах, запропонованих викладачем, дає змогу заздалегідь, ще до безпосередньої практичної діяльності за фахом перетворювати і синтезувати знання, набуті під час вивчення теоретичних дисциплін, і плідно використовувати їх для досягнення належних результатів у фаховій діяльності.

По-друге, використовувані в процесі підготовки спеціалістів завдання ситуації, вправи за своїм змістом і функціями є навчальними. На відміну від реальних проблем і завдань, з якими має справу спеціаліст — практик, навчальні ситуації, завдання спеціально призначені для цілеспрямованого розвитку у студентів окремих здатностей як складових емоційного інтелекту. Безпосередня практична робота, з якою має справу студент, як і будь-яка реальна практика, обумовлена великою кількістю факторів, що одночасно діють, і їх слід брати до уваги при виробленні рішень. Особливість навчальних завдань полягає в тому, що: по-перше, під час їхнього розв’язання увага студентів фокусується на спеціально підібраних і вкрай обмежених ситуаціях, а це полегшує прийняття рішень; по-друге, в роботі із змодельованими ситуаціями дещо знижується суб'єктивна стурбованість студентів за можливі помилки і наслідки; по-третє, процес розв’язання навчальних завдань відбувається за прямої участі і контролю викладача, який здійснює оперативну корекцію і дає оцінку прийнятим рішенням.

Не зважаючи на вище названі обмежувальні обставини, системна робота в розв’язанні змодельованих ситуацій дає позитивні результати — студенти набувають певного досвіду прояву емоцій, здатностей здійснювати самоконтроль і саморегуляцію їх та розумне використання у налагоджуванні ділових стосунків з партнерами по роботі.

Існують різні способи моделювання ситуацій. Це можуть бути обговорення деяких проблем; конструювання «проектів» розв’язання проблем; психологічні ігри, що імітують реальну взаємодію осіб в професійній діяльності. Однак, в якій би формі не відбувався розгляд цих ситуацій чи завдань, кінцева їх мета — становлення і розвиток власної професійної творчості. Тільки творчість, тільки щоденне наполегливе вироблення в собі необхідних здатностей розпізнавання, розуміння, прояву, регулювання емоцій, прояву волі і рішучості в подоланні труднощів, збагачення почуттів виведуть студента на шлях високого професіоналізму і успіху у цьому мінливому, непростому ХХІ столітті.

Висновки

спілкування адаптація інтелект студент Усе вище викладене дозволяє зробити такі висновки.

• 1. Розвиток емоційного інтелекту у навчальному процесі передбачає наявність спеціального інструментарію.
• 2. Аналіз впливу емоційного інтелекту на підготовку студентів до професійної діяльності у навчальному процесі показує, що спеціальний інструментарій мусить включати: діагностичні методики, спеціально доповнену теоретичними знаннями з емоційного інтелекту програму вивчення конкретної навчальної дисципліни; навчальний посібник, доповнений відповідним теоретичним матеріалом спеціальними завданнями і вправами, спрямованими на демонстрування впливу емоцій на вирішення професійно обумовлених ситуацій, з одного боку, і напрацювання студентами досвіду розуміти, розпізнавати, пояснювати, контролювати, регулювати та використовувати емоції у конкретних умовах професійної діяльності.
• 3. Оволодіння високим рівнем емоційного інтелекту значно полегшує професійну діяльність, сприяє швидкому нарощуванню професіоналізму, досягненню успіху і високої результативності праці.

Список літератури

• 1. Андрєєва І.М. Взаємозв'язок емоційного інтелекту і тезауруса емоційних переживань в юнацькому віці Психологія і сучасне суспільство: взаємодія як шлях взаєморозвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 28−29 квітня 2006 року, м. Санкт-Петербург. — Ч. 1. — СПб., 2006. — З. 17−21.
• 2. Андрєєва І.М. Гендерні відмінності в структурі емоційного інтелекту у студентів Жінка. Освіта. Демократія: Матеріали 7-ой міжнародної науково-практичної конференції 10−11 грудня 2004 р., р. Мінськ. — Мінськ, 2004. — З. 282−285.
• 3. Бодалєв А. А. Про людину в екстремальній ситуації Світ психології. — 2002. — № 4. — З. 127−134.
• 4. Л.Ф., Кочарян О. С., Жидко М. Е. Психотерапія: підручник для вузів. — СПб.: Пітер, 2007. — 480 с.
• 5. Виготський К. С. Обрані психологічні дослідження. — М.: Вид-у АПН РРФСР, 1956. — 519 с.
• 6. Виготський К. С. Зібрання творів: В 6 т. Т. 2. Проблеми загальної психології. — М.: Педагогіка, 1982. — 504 с.