Рынок коштів производства

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Рынок коштів производства (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Лекція 2 на задану тему: «Ринок коштів производства».

Вопросы:

1. Характерні особливості ринку коштів виробництва. 2. Сегментація ринку виробництва і її основні критерії. 3. Комплексне дослідження ринку коштів виробництва. 4. Зовнішнє середовище ринку коштів виробництва. 5. Інфраструктура ринку коштів производства.

1. Характерні особливості ринку коштів производства.

Основним умовою функціонування ринку є: реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної влади тощо.); створення ринкової інфраструктури; створення правової базы.

Ринок забезпечує: раціональний розподіл ресурсів шляхами вжитку для їхніх виробництва необхідних суспільству товарів; можливість функціонування умовах обмеженої інформації; гнучкість, адаптивність до постійно змінюваних умов; свободу вибору постачальників і споживачів; ефективне використання науково-технічного прогресса.

Ринок коштів виробництва має специфічні особливості: на тим менше покупців; ці нечисленні покупці - великі; ці покупці сконцентровані географічно; попит на товари промислового призначення визначається попитом на товари широкого споживання; покупці товарів промислового призначення — профессионалы.

Призначення ринку коштів виробництва є процесом через відсутності необхідної інформації. Проте створення конкурентоспроможної продукції вимагає якісного і дешевого сировини й матеріалів і, відповідно, вибору оптимальних поставщиков.

Вітчизняна практика показує, що з більшості підприємств оптимальними постачальниками матеріалів є зарубіжні виробники. Приміром, об'єднання «Узкабель» більшу частину ресурсів отримує з России.

2. Сегментація ринку України і її основні критерии.

Досить очевидно, що різні споживачі бажають придбати різні товари. А, щоб задовольнити ці різні потреби, организации-производители і организации-продавцы прагнуть виявити групи споживачів, які швидше за все позитивно відреагують запропоновані продукти і орієнтують свою маркетингову діяльність насамперед ці групи потребителей.

Тут доречно пригадати відомий закон Парето (закон 80:20), заснований на статистичних дослідженнях і за яким 20% споживачів купують 80% товарів певної марки, представляючи узагальнену групу цільових споживачів, з причин (яких? треба з’ясувати) орієнтованих даний товар інші 80% споживачів набувають 20% товару даної марки не мають чіткого вибору; швидше всього роблять випадкові купівлі. Зазвичай, виробники прагнуть орієнтувати свою продукцію і маркетингову діяльність ці 20%споживачів («стрілянина за програмними цілями»), а чи не все ринок у цілому («стрілянина за площами»). Така стратегія ринкової діяльності виявляється більш эффективной.

Сегментація ринку залежить від поділі ринку на чіткі групи покупців (ринкові сегменти), які можуть опинитися вимагати різні продукти, і, яких необхідно застосовувати різні маркетингові усилия.

Ринковий сегмент — це група споживачів, що характеризується однотипної реакцією запропоновані продукти і набір маркетингових стимулов.

Сегментація позволяет:

1. краще розуміти як потреби споживачів, а й те, що вони з себе представляють (їхні особистістні характеристики, роки поведінка над ринком коштів виробництва та т.д.).

1. забезпечити найкращим розуміння природи конкурентної боротьби на конкретних рынках;

1. уявити можливість концентрувати обмежені найбільш вигідних напрямах їх использования;

1. розробки планів маркетингової діяльності враховувати особливості окремих ринкових сегментів, у результаті досягається високий рівень орієнтації інструментів маркетингової діяльності на вимоги конкретних ринкових сегментов;

Першим кроком під час проведення сегментації є вибір критеріїв сегментації. У цьому проводити не різницю між критеріями сегментації ринків споживчих товарів, продукції виробничо-технічного призначення, послуг і др.

Так, при сегментації ринку споживчих товарів використовуються такі критерії, як: географічні, демографічні, соціально-економічні, психографические, поведінкові і др.

Географічна сегментація — розподіл ринку різні географічні одиниці: країни, регіони, області, міста Київ і т.д.

При сегментації ринку виробничо-технічного призначення до першу чергу використовуються такі критерії: географічне місце розташування; тип організації, який отримує товар; розмір закупівель; напрямку використання куплених товарів (рис. 1).

Сегментація може здійснюватися з урахуванням лише одну критерію, а на послідовному застосуванні кількох критеріїв. Важливо, щоб у цьому разі сегменти не виявилися занадто дріб'язковими, не вигідними для комерційного освоєння. На рис. 1. наводиться фрагмент результатів послідовної триступеневої сегментації ринку споживачів алюминия.

Вибір правильного критерію сегментації у значній мері впливає кінцеві результати комерційної діяльності. Наприклад, розробляючи ринкову стратегію і тактику реалізації моделі автомобіля «Мустанг» компанія «Форд моторз» (США) за базовий критерію сегментації вибрала вік покупців. Модель призначалася серед молоді, що хоче придбати недорогий, спортивний автомобіль. Проте, випустивши машину на ринок, керівництво фірми до свого подиву виявило, що модель є попит у покупців різного віку. Напрошувався висновок, що у ролі базової сегментной групи слід було вибрати не молодь, а «психологічно молодих» людей. Цей приклад свідчить необхідність враховувати в сегментації психологічні факторы.

Сегменти, отримані внаслідок успішної сегментації, повинні быть:

1. певними, тобто. мати чіткий набір потреб і реагувати схожим чином, на запропонований продукт;

1. достатньої суттєвими за величиною, щоб виправдати додаткові видатки «підгонку» маркетингових стратегій під вимоги даного сегмента;

1. доступними для ефективної маркетингової деятельности;

1. кількісно измеряемыми;

1. які у перебігу тривалого времени.

Процес сегментації повинен мати ітеративний характер, тобто. якщо виділені сегменти не задовольняють вимогам типовості реакції споживачів, або іншим вимогам, що ставляться до ринковим сегментам, то слід продовжити процес сегментації, використовуючи інші критерии.

3. Комплексне дослідження ринку коштів производства.

Таким кроком після виявлення ринкових сегментів є визначення ступеня їх привабливості і вибір цільових та маркетингових стратегій стосовно ним.

Здійснюється оцінка привабливості кожного ринкового сегмента і вибір однієї чи кількох сегментів і освоєння. Оцінюючи ступеня привабливості різних ринкових сегментів, які відповідають вимогам до їх успішної сегментації, враховуються 3 головних фактора:

1. розмір сегмента і його зміни (зростання, уменьшения);

1. структурна привабливість сегмента;

1. цілі й ресурси організації, яка б сегмент.

Структурна привабливість ринкового сегмента визначається найвищим рівнем конкуренції, можливістю заміни продукту на принципово новий продукт зрозумілу самі потреби (наприклад, у часто пластмаса є замінником металів), з іншою позиції покупців і з іншою позиції постачальників комплектуючих та земельних ресурсів стосовно аналізованої організації, конкурентоспроможністю аналізованих продуктів цих сегментах.

Навіть якщо його ринковий сегмент характеризується низькими розмірами і швидкістю розвитку і має достатньої структурної привабливістю, необхідно ухвалити до уваги цілі й ресурси организации.

Можливо розбіжність цілей довгострокового розвитку організації з поточними цілями її діяльність на конкретному ринковому сегменті. Можлива нестача ресурсів задля забезпечення переваг в конкурентної борьбе.

Далі організація має вирішувати, які з проанализируемых ринкових сегментів вона повинна переважно вибрати як цільових рынков.

Тут існують такі варианты:

1. сконцентрувати всіх зусиль, створені задля реалізацію жодного продукту однією ринковому сегменте.

1. Запропонувати один продукт всім ринковим сегментам (продуктова специализация).

1. Запропонувати всі корми одному ринку (ринкова специализация).

1. Для деяких вибраних ринкових сегментів запропонувати різні продукти (селективна специализация).

1. Не враховувати результати сегментації і ринку все випущені продукти. Така стратегія, передусім, використовують у разі, а то й пощастило виявити ринкові сегменти з різними профілями реакції споживачів, і/або сегменти, розглянуті зокрема і уявити не можуть інтересу для комерційного освоения.

Зазвичай такої політики дотримуються потужні фірми. Наприклад: Сосасоla, прагне поставляти свої напої попри всі ринкові сегменти неалкогольных напитков.

На вибраних цільових ринках можна використовувати такі типи стратегий.

Недиференційований маркетинг — стратегія діяльності над ринком, при якої організація ігнорує відмінності між різними ринковими сегментами і входить у весь ринок із одним продуктом. У цьому організація скоріш сфокусує свою увагу тому, що загальним у потребах споживачів, і навіть у тому, чим різняться друг від друга, використовуються масові системи товародвижении і масові рекламні компанії. Це дозволяє здійснити економію витрат. Прикладом є маркетинг компанії «Соса-соla» на початковому етапі знають його розвитку, що всім споживачам пропонувався лише одне напій в пляшках одного размера.

Диференційований маркетинг — стратегія діяльності над ринком, при якої організація вирішує діяти на кількох сегментах зі спеціально їм розробленими товарами. Пропонуючи різноманітні продукти і комплекс маркетингу, організація розраховує досягти більшого обсягу продажу і завоювати сильнішу позицію кожному ринковому сегменті, ніж конкуренты.

Приміром, «Дженерал мотор» проголосила: «Ми виробляємо автомобілі кожному за гаманця, кожної цілі й особистості». Хоча дифференцируемый маркетинг зазвичай забезпечує вищий обсяг реалізації проти недифференцируемым, видатки реалізацію є як высокими.

Концентрований маркетинг — стратегія діяльності над ринком, при якої організація має велику ринкову частку одному чи навіть кількох субрынках (ринкових нішах) на противагу зосередженню зусиль на невеличкий частці великого ринку. Привабливий для організацій з обмеженими ресурсами, для бізнесу. У цьому потрібні глибокі знання вузьких ринкових сегментів і високе реалізація продукту організації цих сегментах. Оцінюючи і виборі ринкових сегментів у разі, коли передбачається освоювати кілька сегментів, необхідно постаратися зменшити сумарні витрати з допомогою можливого збільшення обсягів випуску продукції, суміщення операцій із збереження й транспортуванні продукції, проведення скоординованих рекламних кампаній і т.д.

4. Зовнішнє середовище ринку коштів производства.

Особливу роль розвитку ринку коштів виробництва грає зовнішня середовище, оскільки визначальна роль чинників довкілля, різних за спрямованості і тривалості впливу, постійно змінюється. Дуже яскраво така складна взаємозв'язок тривалих тенденцій, середньострокових коливань та проведення короткострокових змін очевидна за вивченні кон’юнктури вперше з’являються над ринком нових товаров.

Механізм взаємодії довкілля з ринком коштів виробництва забезпечує його функціонування. До зовнішніх чинникам відносять: економічні; політичні; географічні; науково-технічні; социальные.

Облік довкілля при комплексному дослідженні ринку дозволяє оптимізувати управлінські рішення, особливо у області матеріального обеспечения.

5. Інфраструктура ринку коштів производства.

Ефективне функціонування ринку коштів виробництва, у значної мірою залежить від инфраструктуры.

Ринкова інфраструктура — це система інститутів власності та посередницьких структур, котра зв’язує виробника продукції (послуг) і споживача в єдиному ринковому просторі, устраняющая протистояння між масштабами виробництва та споживання і дозволяє всім її учасникам забезпечити досягнення поставлених целей.

Слід відзнач, що з цим поняттям використовуються і інших термінів: виробнича інфраструктура, соціальної інфраструктури, інституціональна інфраструктура й інфраструктура оптового рынка.

Найважливішим ланкою інфраструктурного комплексу є інфраструктура оптового ринку, що дає комплекс ринкових елементів, які забезпечують ефективне функціонування ринку. До неї належать біржі, комерційних банків, аудиторські фірми, інвестиційні компанії та т.д.

На рис. 2 представлений інфраструктурний комплекс ринку коштів производства.

Як свідчить закордонний досвід функціонування ринку коштів виробництва, у значною мірою залежить від розвиненого інфраструктурного комплекса.

Кейс-стади № 4 до цієї теми «Ефективність коммерческо-посреднической организации».

Ефективність коммерческо-посреднической діяльності підприємства можна оцінити по обобщающему показнику торгово-посередницької діяльності, включающему ставлення суми обсягу реалізації і вартості послуг до сукупним затратам з їхньої реалізацію за такою формуле:

Т + ТУС.

Экд = ,.

? З де Экд — ефективність коммерческо-посреднической деятельности;

Т — виконаний реалізацію, сум;

ТУС — загальний обсяг наданих послуг, сум;

?З — сукупні витрати звернення, зокрема поточні одноразові, сум.

Загальна ефективність функціонування коммерческо-посреднических організацій системі ринкової економіки великою мірою залежить від рівня її адаптацію быстроменяющейся ринкової кон’юнктури разом й характеризується загалом повної реалізацією що пропливали організацію товарів, робіт та надаваних послуг, швидкістю обороту товарних ресурсів, зокрема закуповуваних і які й зовнішньому ринках, нормою, і масою одержуваної від цього діяльності прибыли.

При аналізі діяльності коммерческо-посреднических організацій важливого значення набуває правильне визначення їх рейтинга.

Рейтинг надає собою інтегрований показник що характеризує місце окремих структури загальної сукупності. При визначенні рейтингу коммерческо-посреднических організацій істотне значення має тут вибір таких показників, які б характеризувати потенційні можливості своєї діяльності, відбивати різні її аспекти в цілях зіставлення аналізованих організацій між собою: обсяг діяльності; витрати (витрати звернення) дохідність роботи і рентабельність; фінансове становище, ділова активність; поведінка над ринком, імідж організації (і якість обслуговування); гама послуг, яка надається потребителям.

Для визначення рейтингу з кожної групі показників визначаються групові рейтинги діяльності коммерческо-посреднических організацій, як сума місць за їх ранжируванні у конкретних значенням. Підсумковий рейтинг.

Підсумковий рейтинг з кожної сопоставляемой організації, включеної в анализируемую сукупність, окреслюється сума групових рейтингів. Проте за остаточної оцінці рейтингу отримані показники може бути скориговані з урахуванням неформальній оцінки майбутніх перспектив і можливості досліджуваних коммерческо-посреднических организаций.

Особливу значимість щодо оцінки рейтингу набуває при обгрунтуванні конкурентоспроможності організація на рынке.

Основною метою кейс-стади є визначення ефективності коммерческо-посреднических підприємств. З даних таблиць 4 і п’яти необхідно определить:

1. Ефективність коммерческо-посреднической діяльності (Экд).

2. Визначити рейтинги коммерческо-посреднических підприємств та його конкурентоспособность.

3. Виявити резерви вдосконалення діяльності предприятий.

4. Визначити конкурентоспроможну организацию.

5. Підготувати звіт для презентації кейс-стади та її оцінки преподавателям.

На ринку коштів виробництва функціонують 4 комерційнопосередницькі фірми. Вихідні дані щодо розрахунків й аналізу наведені у таблиці 4 і 5.

Примітка: Передбачається, коммерческо-посреднической організацією № 1 впровадити додаткові послуги (маркетингові, лізингові), оновити основні фонди, підвищити професіоналізм працівників. По експертним даним це дозволить коммерческо-посреднической організації збільшити обсяг діяльності на 40%, а дохідність з допомогою зниження витрат збільшити на 20%.

Табл. 4.

Ефективність коммерческо-посреднических організацій. |№ |Найменування показників |Условн|Коммерческо-посреднические | | | |ые |організації | | | |обозна| | | | |чения | | | | | |1 |2 |3 |4 | | |Виконаний обсяг |Т |125 620 |99 750 |156 430 |260 344 | | |реалізації, тис. торб | | | | | | | | Загальний обсяг наданих |Тус | | | | | | |послуг, тис. торб | | | | | | |2.1|Информационные | |3106 |8834 |4495 |6357 | |2.2|Транспортные | |2386 |4156 |3789 |9384 | |2.3|Производственные | |1786 |2342 |8393 |7356 | |2.4|Коммерческие | |1301 |2741 |3186 |4124 | |3 |Сукупні витрати | | | | | | | |звернення | | | | | | |3.1|Текущие, тис. торб | |4356 |18 194 |13 674 |15 866 | |3.2|Единовременные, тис. торб | |1356 |2084 |3156 |9189 | | |Ефективність |Экп | | | | | | |коммерческо-посредническо| | | | | | | |і діяльності | | | | | |.

Табл. 5.

РЕЙТИНГ показників коммерческо-посреднических організацій за 1999 рік. |№ |Найменування показників |Рейтинг коммерческо-посредических | | | |організацій | | | |1 |2 |3 |4 | | |Обсяг діяльності |10 |11 |14 |16 | | |Витрати (витрати) |8 |7 |9 |10 | | |Дохідність діяльності |7 |8 |13 |14 | | |Рентабельність |4 |5 |7 |8 | | |Фінансове становище |3 |4 |6 |7 | | |Ділова активність |5 |6 |8 |7 | | |Поведінка над ринком |6 |3 |4 |2 | |7.1|Имидж |2 |3 |2 |4 | |7.2|Организация торгівлі |5 |6 |8 |9 | |7.3|Качество обслуговування |4 |5 |6 |7 | |8. |Сервісне обслуговування |6 |5 |4 |4 | | |Разом балів | | | | |.

Рис. 1. Триступенева сегментація ринку алюминия.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою