Інвестиційний проект

Інвестиційний проект.

1. Інвестиційний проект в якості основи залучення інвестицій. Інвестиційні риски.

Для прискорення прийняття інвестором рішення у тому вкладати чи кошти на ту чи іншу підприємство необхідно складати інвестиційний проект, визначальний мета до яку прагне досягти фірма, стратегію підприємницької діяльність у поєднанні зі термінами досягнення цели.

Інвестиційний проект у цьому його вигляді, прийнятий у світовому практиці, є комплексом взаємозалежних заходів, вкладених у досягнення поставленої мети за умов обмежених фінансових, тимчасових та інших ресурсов.

Проектний аналіз — методологія, що дозволяє оцінювати фінансові та економічні гідності проектів, альтернативних шляхів використання ресурсів з урахуванням їхньої макроі мікроекономічних последствий.

Інвестиційний проект нерозривно пов’язані з таким поняттям як інвестиційний ризик, т.к. повнота і достовірність поданої у ньому інформації про підприємство значною мірою знижує видимий інвестору ризик. Загалом вигляді під інвестиційним ризиком розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу тощо.) у кризовій ситуації невизначеності умов інвестиційної деятельности[1].

Види інвестиційних ризиків різноманітні. Автора книжки «Інвестиційний менеджмент», Бланк, класифікує за такими основним ознаками: 1. По сферам проявления:

1. Економічний. До нього належить ризик, пов’язані з зміною економічних чинників. Оскільки інвестиційна діяльність ввозяться економічній сфері, вона найбільше схильна до економічному риску.

2. Політичний. До нього ставляться різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, що з змінами здійснюваного державою політичного курса.

3. Соціальний. До нього належить ризик страйків, здійснення під впливом працівників інвестованих підприємств незапланованих соціальних програм, тож інші аналогічні види рисков.

4. Екологічний. До нього належить ризик різних екологічних катастроф і лих (повеней, пожеж тощо.), які негативно позначаються на діяльності інвестованих объектов.

5. Інших видів. До них віднести рекет, розкрадання майна, обман із боку інвестиційних чи господарських партнерів т т.п.

2. По формам инвестирования:

1. Реального інвестування. Цей ризик пов’язані з невдалим вибором розташування споруджуваного об'єкта; перебоями поставках будівельних матеріалів і устаткування; істотним зростанням цін інвестиційні товари; вибором некваліфікованого чи несумлінного підрядника, і іншими чинниками, задерживающими введення в експлуатацію об'єкта інвестування чи знижують дохід (прибуток) у його эксплуатации.

2. Финансового інвестування. Цей ризик пов’язані з непродуманим добором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими утрудненнями чи банкрутством окремих емітентів; непередбачуваними змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів і т.п.

3. По джерелам виникнення виділяють дві основні видів риска:

1. Систематичний (чи ринковий). Цей вид ризику виникає всім учасників інвестиційної роботи і форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку чи кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства у сфері інвестування та інші аналогічними чинниками, куди інвестор вплинути під час виборів об'єктів інвестування не может.

2. Несистематичний (чи специфічний). Цей вид ризику притаманний конкретному об'єкту інвестування чи діяльності конкретного інвестора. Він може бути зв’язаний з некваліфікованим керівництвом компанією (фірмою) — об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональної структурою інвестованих засобів і іншими аналогічними чинниками, негативні наслідки значною мірою можна запобігти з допомогою управління інвестиційним процессом.

В окремих джерелах також виділяють таких ризиків, як: — ризик, пов’язані з галуззю виробництва, — вкладення у виробництві товарів народного споживання середньому менше ризикові, ніж у виробництво, скажімо, оборудования;

— управлінський ризик, тобто. пов’язані з якістю управлінської команди на предприятии;

— тимчасової ризик (що більше термін вкладення грошей у підприємство, тим більше коштів ризику); - комерційний ризик (пов'язані з показниками розвитку цього підприємства міста і терміном аго существования)[2].

Оскільки інвестиційний ризик характеризує можливість появи непередбачених фінансових втрат, його в оцінці окреслюється відхилення очікуваних доходів від інвестування середньої чи розрахункової величини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов’язані з оцінкою очікуваних надходжень та їх втрат. Проте, оцінка ризику — процес суб'єктивний. Хоч би скільки існувало математичних моделей розрахунку кривою ризику і точної його величини, у кожному даному випадку інвестор має визначити ризик капіталовкладень у дане предприятие.

Інвестиції — це стільки вкладення проект, як у людей, здатних реалізувати цьому проекті. Інвестиціям передують тривалі дослідження, і вони супроводжуються постійним моніторингом стану підприємства, на початкових етапах визначається ймовірність всіх можливих рисков.

2.Разработка і реалізація інвестиційного проекта.

Світова практика ділить життєвий цикл інвестиційного проекту на такі стадии:

1. Формулювання проекта.

2. Проектний анализ.

3. Розробка проекта.

4. Оцінка результатов.

На прединвестиционных стадіях життєвого циклу закладається його життєздатність і інвестиційна привабливість. Якість підготовки проектів з урахуванням критеріїв й виконання вимог міжнародної експертизи служить, як раніше, своєрідною гарантією для іноземного інвестора, знижує його інвестиційний ризик. На жаль, у зв’язку з великий трудомісткістю робіт з підготовки проектів і недоліком кваліфікації фахівців підприємств у цій області, цього етапу робіт над проектом вітчизняні здобувачі інвестицій приділяють недостатньо часу. У результаті, більшість проектів, що надійшли на експертизу в організації і фонди, немає инвестора.

Підготовка інвестиційного проекту повинна враховувати такі принципы:

1. Аналіз «внутрішньої» і «зовнішньої» середовища проекта.

2. Аналіз альтернативних технічних і організаційних решений.

3. Порівняння варіантів «на проект» і «без проекта».

4. Комплексний (технічний, фінансовий, інституціональний, комерційний, екологічний) аналіз проекту всіх етапах життєвого цикла.

5. Розгляд цінності проекту з погляду його: підприємства, інвесторів, государства.

6. Використання різних критеріїв і альтернативних оцінок в аналізі цінності проекта.

7. Облік інфляції, чинника часу, ризику та соціальної невизначеності при економічному просторі і фінансовому анализе.

Найбільш важким і важливим до цього процесу є комплексний аналіз. Розглянемо його составляющие.

Аналіз технічних аспектів: дослідження гаданого масштабу проекту, типів використовуваних процесів, матеріалів, устаткування, розташування об'єкта, графік робіт, наявність виробничих фондів і робочої сили в, необхідної інфраструктури, запропоновані методи реалізації, експлуатації і обслуговування проекту, реальну здійсненність графіка проекту й поетапного отримання вигод. Важлива частина технічного аналізу — перевірка орієнтованих оцінок інвестицій і експлуатаційних витрат з проекту.

Організаційні (інституціональні) аспекти: компетентність адміністративного персоналові та відповідність організаційної структури поставленим задачам.

Екологічна оцінка: існуючі екологічні умови, потенційне вплив проекту на навколишню среду.

Комерційний аналіз: чи є ринок продукції (послуг), випущених по оскільки він розглядався проекту. Результати даного аналізу є ключовими для економічного і финансового.

Етапи реалізації інвестиційного проекту представлені на рис. 3 (див. след.стр.).

По представленим етапах можна назвати типові помилки, прорахунки в інвестиційних проектах.

. Переважна більшість ідей, що у основі інвестиційних проектів, є наслідком НДДКР, винаходів; немає ідеї з боку споживачів, ринку, конкурентів. Водночас у західних фірмах понад 50 відсотків% ідей підказують споживачі, що різко зменшує ризик неудач.

. Оцінюючи проектів основний наголос робиться на производственнотехнічні, частково на фінансові показники. Зазвичай, практично немає аналіз ринкової ситуації — розміру й прибутковості ринку, стану конкуренції, характеристики товарів конкурентів, оцінка частка ринку, що можна захватить.

. Відсутні або досить конкретно вказані потенційні споживачі продукції, їх характеристики.

. У проектах найчастіше йдеться про обсяг виробництва, немає прогнозу обсягу продажу. Майже не опрацьовані питання сбыта.

. Під час розробки виробів не приділяють уваги торгову марку, фірмовим стилю, упаковці, эргономическим і екологічним параметрами, дизайну і т.д.

Рис. 3. Планування інвестиційного проекта[3].

3. Вихідні дані і Порядок фінансового обгрунтування інвестиційних проектов.

Имеется велика різноманітність форм і деяких видів інвестиційних проектов.

З погляду особливостей організації та методики фінансового обгрунтування слід различать:

А) інвестиції у чинні предприятия;

Б) інвестиції на нові предприятия.

Під «підприємством «треба розуміти будь-яке комерційне дело.

Причому має істотного значення, який саме формі здійснюються інвестиції: особистої участі у формуванні статутного капіталу, придбання цінних бумаг.

(боргових зобов’язань) чи шляхом надання прямого чи опосередкованого кредиту наприклад, банківського чи комерційного кредиту, капітальної чи операційній оренди майна). Немає принципового значення й те, що являє собою само.

" підприємство ". Їм то, можливо розширення чи модернізація чинного виробництва, будівництво нового заводу, створення нової технологічного процесу чи наукової розробки. Їм то, можливо, нарешті, вчинення щодо простий угоди або створення комерційної організації (підприємства, банку, страхового суспільства, чи будь-якого їх объединения).

Надалі йдеться про методи фінансового обгрунтування інвестиційних проектів типу А) та певного типу Б). У інших типах проектів, у тій чи іншій мері використовуються методи фінансового обгрунтування, характерні цим двом видам.

Інвестиційний проект типу А) є проект придбання цінних паперів чинного підприємства. Основним джерелом інформації прийняття рішень у проекті типу А) є бухгалтерська і финансово-статистическая звітність цього підприємства. У різних країнах структура цієї звітності відповідає що у цих країнах формам і методам облік і звітність. Проблема вибору стандартної звітності з метою даної методики вирішується вибором фінансової звітності, рекомендованої IASC (International Accounting Standarts.

Commitlee — Міжнародним комітетом за стандартами бухгалтерського обліку), членами якого є США, Німеччина, Япония,.

Великобританія, Франція, Італія й інші промислово розвинених країн — найімовірніші інвестори на що Украины.

У перебігу 1992 -1996 років Україна значною мірою просунулася у сфері зближення структури та форми бухгалтерської та фінансову звітність підприємств зі стандартами.

IASC. Проте проблема адаптації не входить у проблематику справжньої методики. Її рамками залишається також методология.

" очищення «фінансової звітності підприємств, отже й їх звітних фінансових результатів, від інфляційної складової (приміром, за методикою міжнародного стандарту IAS 29 ;

" Фінансовий звіт в гіперінфляційної економіці «).

Рішення і першою і друге проблеми має важливе значення, тим щонайменше слід підкреслити, що у повною мірою неможливо використати весь арсенал фінансового дослідження інвестиційного проекту без досить коректною адаптации.

(реструктуризації) діючу пенсійну систему Україні бухгалтерської звітності підприємств. І отримання достовірних оцінок, без об'єктивної «очищення «фінансових результатів від інфляції. Далі ми виходимо речей, що обидві проблеми розв’язано задовільним образом.

Фінансове обгрунтування інвестиційних проектів типу А) з допомогою запропонованої далі методики спирається на інформаційну базу, відповідну міжнародному стандарту. Вона містить у собі: а) Балансовий звіт (форма 1); б) Звіт прибутки і збитках (форма 2);

Звіт про финансово-имущественном стані підприємства (формало 3).

Отже по смисловому значенням структура звітності вітчизняних підприємств у принципі відповідає структурі звітності з міжнародного стандарту, хоча кожен із видів звітів має істотні розбіжності. І проблема порівнянності даних цих звітів є, як зазначалось, однією з найбільш актуальних в проблемі фінансового анализа.

Передбачається, що інвестиційні об'єкти типу А) мають звітністю про діяльність і результатах, відповідної міжнародному стандарту. Проте порівняльний анализ.

" інформаційної цінності «систем звітності підприємств різних країн дає підстави зробити деякі доповнення, істотно розширюють аналітичні можливості, і збереження скорочення (вилучення), змушені з високої трудоемкости.

(чи неможливості) наполнеиия інформацією з національне системи счетоводста.

Звіт прибутки і збитках, прийнятий у міжнародній практиці, і Звіт про фінансові результати та його використанні, проводять у вітчизняному господарюванні, має суттєві различия.

Структурна підстроювання останнього не потребує спеціальної процедури перерахунку, що базується з урахуванням даних первинного бухгалтерського учета.

У зв’язку з цим застосування оригінальної структури Звіту з міжнародного стандарту в обгрунтуванні інвестиційних проектів представляє практично невозможным.

За підсумками порівняльного аналізу аналогічних звітів стає можливим сформувати «стандартний «звіт з відомостей, які у однойменної звітності вітчизняних підприємств, з урахуванням критерію максимальної інформаційної ценности.

Отже, в обгрунтуванні інвестиційних проектів, необхідне і керуватися наступній структурой.

Звіту прибутки і збитках, укрупнене відповідає склад фінансових результатів підприємств і корпорацій «стандартної моделі «й те водночас яка потребує додаткової переробки нафти та перерахунку даних первинного бухгалтерського обліку. Інакше кажучи, пропонується попередньо згрупована модель звітності прибутки і збитках (фінансові результати) характеризує інформаційні можливості фінансового обгрунтування інвестиційних проектів типу А). Міжнародний Звіт прибутки і збитках лише трохи відрізняється від стандартного.

Звіту прибутки і збитках, що здійснюють в Україні предприятия.

У Міжнародному Звіті прибутки і збитках виділено категории.

" валова прибуток «(gross profit), що є відмінність між «продажами «(sales) і собівартістю проданих товаров.

(cost of goods sold), куди входять тільки прямі видатки виробництво товарів (сировину й матеріалу, вести виробничих робочих, амортизація довгострокових активів), і навіть накладні витрати, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням виробництва (витрати утримання управлінського та обслуговуючого персоналу, оренду, електрику, постачання, технічне обслуговування може й ремонт). До того ж, виділено інші розділи: «операційні витрати «.

(operating expenses), куди ставляться: рентні платежі (rent), комунальні платежі (utilities), загальні накладные.

(управлінські і постачальницько-збутові) раходы (general.

Overhead), Витрати рекламу (advertising). Іноземні інвестори приділяють багато уваги аналізу цих складових операційних витрат, свідчить про загальні умови відтворення й ефективності підприємства. Чимало з подібних перелічених витрат у Україні мають такого важливого значення. Але у випадку необхідності можна до даних первинного обліку, і отримати особливо необхідну інформацію. Але тут відбито у складі «витрат за виробництво реалізованої продукції «» Звіту про фінансові результати та його використанні «.

(стор. 040), бо за масової обробці інформацію про інвестиційному потенціалі підприємств додаткова переробка встановленої законодавством звітності представляється суттєвою перешкодою, якого, з погляду, можливо уникнути, обмежуючись тим складом даних прибутки і збитках, яке можливо безпосередньо (без додаткової переробки) з її витягти. Тим більше що є основним джерелом ефекту інвестицій у національні підприємства є, звісно, не організація (та витрати) реклами чи «рентні платежі «, а відносно мала вартість сировини й праці. Анітрохи не применшуючи значення інформації складу операційних витрат взагалі, у разі ігнорування їх у достатній мірі компенсується швидкістю і зниженням трудомісткості обробки інвестиційних проектов.

Міжнародний Звіт про джерела та використання фондів, має найважливіші відмінності між прийнятого у вітчизняної практиці Звіту про финансово-имущественном стані предприятия.

(форма 3). І в разі метод рекомбінації неприемлем.

Слід звернути увагу, що все інформація, необхідна упорядкування «звіту про джерела й використанні фондів », може бути отримана з попередніх звітів. І, практично безпосередньої інтерпретації «Звіту про финансово-имущественном стані підприємства «непотрібен. Тим паче, що його ілюструє «натурально-вещественное «рух активів, тоді як цільової функцією «стандартного «звіту про джерела й використанні фондів є концентрація інформації про напрямах фінансування за аналізований период.

Фінансовому менеджеру, що становить звіт про джерела й використанні фондів, можна порекомендувати виконати окремі розрахунки «комплексних статей », як-от «Придбання нерухомості «=(«всього довгострокові активи «(наприкінці периода (с) — початку периода (b)) — «амортизація «((з) — (b))), (формула.

1.01), і «Чистий оборотний капітал «= («всього поточні активи «(©.

— (b)) — «всього короткострокові зобов’язання «((з) — (b))),.

(формула 1.02).

Стаття «Чистий оборотний капітал «показує зміни його обсягу за досліджуваний період, і дає додаткову інформацію про абсолютну величину чистого обігового капіталу, наявного в наявності в підприємства, що є самостійну ценность.

За підсумками докладного вивчення змін — у чистому оборотном капіталі, фінансовий менеджер, володіє арсеналом фінансового аналізу та синтезу, може дати досить вичерпну оцінку предприятию:

— як потенційному позичальнику средств;

— як потенційному об'єкту інвестування средств;

— як джерела дивідендів для потенційних акционеров;

— як джерела доходів для функціонування предприятия.

Використовуючи все наведені вище форми звітності, можна розрахувати різні показники, що характеризують діяльність підприємства його фінансове становище. Ці показники служать інструментарієм фінансового аналізу, оцінки підприємств як інвестиційних об'єктів й те водночас — критеріями прийняття рішень доцільність инвестиций.

Усі розмаїття показників, зазвичай, гуртується виходячи з їхньої функціональних властивостей — відповідно тим аспектам діяльності чи стану, що вони отражают.

У фінансовому обгрунтуванні інвестиційних проектів застосовуються такі основні групи показателей:

— (група LI): показники ліквідності (liquidity ratios), що вимірюють можливості підприємств із оплаті задолженности;

— (група SO): показники платоспроможності (solvency ratios), що характеризують покриття підприємством запозичених средств);

— (група PR): показники прибутковості (profitability ratios), що вимірюють дохідність вкладених у підприємство засобів і використовуваного їм оборудования;

— (група AU): показники ефективність використання активів (assets use ratios), що дають ефективність використання активів, наявних проблем предприятия;

— (група SF): показники ефективність використання власного (чи акціонерного) капіталу (shareholder`s funds use ratios), що характеризують інтенсивність використання власного (акціонерного) капіталу предприятий.

Як заключних положень слід підкреслити, що наведені «інструменти «фінансового аналізу, зрозуміло, далеко ще не вичерпують що застосовується теоретично та практиці інструментарій, розмаїтість якого практично невичерпний і від складу інформаційної бази й досвіду фінансових аналітиків. Проте, перелічені критерії утворюють канаву попереднього вивчення інвестиційного об'єкта, найчастіше котра трапляється нам й у достатній мірі відповідає стосовно питань інвестиційній привабливості объектов.

З іншого боку, далеко ще не все наведені показники можуть визначити залежно від складу информационно-отчетной бази. Не завжди необхідно визначати повний набір фінансові показники. Необхідний і достатній набір критеріїв ухвалення рішення визначається характером інвестиційного об'єкта, структурою інвестування і метою, що інвестори. Та все ж визначення можливо більшої кількості показників, кожен із яких «діагностує «стан тій чи іншій «точки «(сфери, аспекти) інвестиційного об'єкта, будь-коли то, можливо зайвим. Необхідно йому це передусім на інвестиційних та консалтингових компаній, які виконують посередницьку місію та повинні враховувати інтереси своїх усіх суб'єктів інвестиційного процесу, включаючи, зрозуміло, і свій — достовірну оцінку інвестиційного проекта.

Фінансові менеджери мають віддавати звіт у цьому, що й визначення найбільшого різноманітних показників мало дає розуміння інвестиційного проекту чи інвестиційного об'єкта. Треба мати, по-перше, цільну синтезовану картину об'єкту і процесів, що відбуваються у ньому. умовно кажучи, з фрагментів, высвеченных визначенням окремих показників, потрібно «скласти «цілісну модель об'єкту і дати комплексну оцінку які протікають процесів (з урахуванням макроекономічних і макрополітичних прогнозів). По-друге, необхідно мати «еталонну базу «для порівнянь і оценок.

Складність тут у тому, що «фінансове діяльність із своїй — природі немає суворих стандартів, якихось «еталонних «рівнів показників, хоча, безсумнівно, їх застосовують як «робочих гіпотез », що їх підтверджені додатковим аналізом інших галузей роботи і аспектів стану підприємств. Нерідко «нестандартне «поведінка підприємства є запорукою успішну діяльність або вирішення окремої проблеми. Тому фінансове обгрунтування інвестиційних проектів типу А) далеко ще не зводиться до расчету.

" диагностирующих «показників і порівнянню його з «еталонною базою «.

(хоча без цієї процедури неможливо обійтися). Дуже важливим щоб одержати достовірних оцінок, висновків й терміни прийняття надійних рішень є розуміння специфіки інвестиційного об'єкта, виявлення можливих перспектив його реструктуризації і наступного розвитку (у тих прогнозованого зміни ринкової конъюнктуры).

Але це, знов-таки, спирається на первинну фрагментарну діагностику об'єкта (підприємства) з урахуванням розрахованих показателей.

———————————- [1] Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент.

[2] Денисова Л. Аналіз інвестиційних проектів: підхід зарубіжних инвесторов.//ЭКО № 10, 1994.

[3] Кравченка Н. А., Маркова В. Д. Інвестиційна політика предприятий.

———————————;

Зміст этапа.

Базові джерела информации.

Формування ідей, проектов.

НДДКР, винаходи, производство.

Конкуренты.

Споживачі, рынок.

Перелік оціночних показників: -виробничо-технічні; -ринкові (маркетингові); -загальні характеристики.

Оцінка проекта Мнения потенційних потребителей.

Розробка задуму та її проверка.

Прогноз продаж.

Фінансові показатели.

Окупаемость.

Економічну оцінку можливостей виробництва та сбыта.

Конструкція, технология.

Торговельна марка, упаковка.

Технічна реалізація проекта.

Поведінка потребителей.

Реакція конкурентов.

Збутова сеть.

Тестування рынка.

Пробний маркетинг.

Комерційне производство.