Первоначальное нагромадження капіталу: суть і стала форми

Первоначальное нагромадження капіталу: суть і стала формы

Курсовая робота з дисципліни: «Політична экономия».

Исполнитель: студент групи ОА-05-В Литвинов М.В.

Донецкий державний університет економіки та торгівлі їм. М. Туган-Барановского Кафедра економічної теории Донецк — 2005.

Введение

Слово «капітал» походить від латинського capitalis — головний. Як особливий чинник виробництва капітал об'єднує будь-які продуктивні ресурси: верстати, устаткування, інструмент, новітні технологій і розробки, програмні продукти, створені людьми у тому, щоб їх допомогою здійснювати виробництво майбутніх економічних благ задля отримання прибыли.

Капиталу належить одне з чільних місць серед факторів виробництва, оскільки він надає сучасним економікам частина з їх основних черт:

индустриальный (технологічний) характер;

специализацию і кооперування громадського производства;

наличие великого виробництва та, відповідно, великих підприємств у экономике.

Все названі особливості відбивають усталені певному щаблі розвитку господарства шляхи вирішення питань «що виготовляти?» і «як виробляти?» Капітал ж, втілений у конструкційних матеріалах, верстатах, устаткуванні, спорудах тощо., більшою мірою, ніж будь-який інший чинник виробництва, визначає технічний бік сучасної економіки, тобто. диктує характер відповіді опікується цими питаннями. Можна сміливо сказати, що виробничий потенціал будь-якого сучасної держави матеріалізований в накопичених ресурсах чинника капитал.

Отличительной особливістю капіталу є його спроможність відтворювати себе у розширення масшабах. Справді, чинник земля завжди існує у незмінних масштабах. Обсяги чинника працю залежать тільки від економіки, а й від демографічних процесів. Так, у багатьох розвинених країн зростання населення фактично припинився. І лише чинник капітал в нормально функционирующем господарстві накопичується, змінюючись лише у один бік — бік збільшення. Продаючи готової продукції, прибутково працююче підприємство, зазвичай, постійно спрямовує частина одержуваного доходу розширення чи вдосконалення своїх виробничих мощностей.

Феномен розширеного відтворення, властивий капіталу, підкреслюється представниками усіх головних економічних шкіл і напрямків без винятку. Проте його причини пояснюються по-різному. Теорії, що базуються на трудовий теорії вартості (включаючи марксизм), пояснюють самозростання капіталу експлуатацією праці найманих працівників. Теорії, исходяшие з множинності чинників виробництва, пов’язують збільшення капіталу з щодо його власної продуктивної силою.

Итак, якось виникнувши, капітал надалі збільшується в вартості. Та й щоб отримати приріст вартістю майбутньому, вже нині необхідно розташовувати достатнім розміром капіталу. Справді, щоб відкрити майстерню чи магазин, а у тому, щоб побудувати завод, необхідно стартове вкладення значної суми, якої середній людина, зазвичай, не має. Звідки ж беруться вихідні средства?

Сущность початкового накопления

Сущность і функції денег

С початку громадське розподіл праці породило нагальну потребу обмінюватися товарами. Одночасно виникла економічне завдання: у яких мінових співвідношеннях одне плем’я, зайняте, скажімо, тваринництвом, може справедливо обміняти які утворилися в нього надлишки м’яса, зерна, вирощене хліборобами? Знайти задовільний відповідь одразу було неможливо. Спочатку був якогось узвичаєного усіма еквівалента, з допомогою якого було б виміряти вартість від інших товарів. Це — те, що пізніше назвали деньгами.

Деньги — це громадський інститут, який збільшує багатство, знижуючи витрати обміну і сприяючи більшу спеціалізацію відповідно до наявними в людей порівняльними преимуществами.

Преимущество використання грошей, проти з обміну, величезні. Недоліки обміну були б набагато більше, а громадське багатство як наслідок значно менше, але існувало грошей, значно які полегшують весь той процес. У фундаменті економічної системі, обмеженою з обміну, людям доводилося витрачати непомірну кількість часу до пошуку тих, з ким їм було б вигідно обмінюватися. Знаючи таких витратах обміну, люди намагалися виробляти блага задля власного споживання, уникаючи необхідності розшукувати тих, з ким можна було б обмінюватися. Проте, поступово відбувався процес спеціалізації, тобто. виділялися скотарі, хлібороби, мисливці і т.д.

На перших стадіях розвитку товарного обміну широко поширеними був худобу, шкурки, які скоїли роль гроші в найдавніших греків та слов’ян. В багатьох народів, жили на берегах морів, у ролі грошей виступали черепашки «каурі» і риба. Після відділення ремесла в окремий промисел у ролі грошей починають виступати метали. Першими металевими грошима були мідні і залізні. Але поступово в всіх народів загальним еквівалентом стають шляхетні метали: срібло і золото, та був лише золото.

Отличительной рисою грошей був частиною їхнього ліквідність. Гроші - це ліквідне (легко реалізоване) майно. Чим більше ликвидна річ, тим паче вона справляє враження гроші. Ліквідність будь-якого майна безпосередньо з витратами його обміну інші види майна. Отже, будь-яке майно в певної міри є грошима. Той вид майна, який вільно приймається усіма як засіб звернення, утворює грошову масу цього товариства. Засіб звернення — це «посередник», яким мають процесі обміну одного товару в інший. Щоб мати цінністю, грошам досить бути загальноприйнятим засобом обігу євро і необов’язково вони мають забезпечуватися. Принципово важливим задля збереження цінності грошей є обмежена доступність, адже цінність є наслідком рідкісності. А рідкість виникає внаслідок попиту при обмеженою доступності, яка підпорядковано тих, хто регулює грошове обращение.

В розвиненому товарне господарство гроші виконують такі функції (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Функції грошей до розвиненому товарному хозяйстве Деньги як захід вартості. Історично, гроші передусім виступають мірою вартості, т. е. вони вимірюють вартість найрізноманітніших товарів. Перш ніж продати товар, власник призначає ціну, прирівнюючи його до якогось кількості грошового товару. Для висловлювання вартості непотрібен мати реальні деньги.

При виконанні функції заходи вартості гроші ступають як подумки представлені, чи ідеальні гроші. Вартість товару виражається спочатку у різних кількостях золота. Для зіставлення між собою цих кількостей, т. е. для порівняння цін товарів, певне вагове кількість золота приймається за одиницю виміру Вагове кількість грошового матеріалу, прийняте даної країні ролі грошової одиниці, називається масштабом цін. У деяких країнах масштаб цін досі несе відбиток ваговій одиниці. Наприклад, в Англії це фунт стерлінгів — фунт серебра.

Деньги як звернення. У процесі товарного звернення гроші грають роль посередника в обміні товарів. На виконання цієї функції гроші завжди повинні бути, у наявності, т. е. цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші. Товаровладелец перетворює свій товар на гроші ТД; до того ж час якийсь інший товаровладелец обертає свої гроші у товар: Д — Т. Два акт товарного звернення — продаж і купівля — єдині. Але водночас є самостійними, відділені друг від друга. Отже, безперервності звернення може бути порушена, якщо на продажем одного товару не піде купівля іншого.

Таким чином, розвиток протиріч товарного виробництва призводить до появи формальної можливості кризисов.

Деньги як накопичення та освіти скарбів. Цю функцію безпосередньо виконують тільки повноцінні (золоті) і реальні гроші. Вона у цьому, що переривають її поводження і нагромаджуються. Оскільки гроші псуються, можуть зберігатися у кожному кількості, бо як є загальним еквівалентом, їх можна перетворити на будь-який товар. Нині паперові гроші, перебувають у зверненні, виконують цю функцію опосредствовано через спеціальні установи — ощадні банки.

Деньги як платежу. Час виробництва товарів неоднаково. Коли в одного виробника процес виробництва вже з’явилися завершено і він прагне реалізувати свій товар, в іншого — грошей на придбання товару ще немає, тому що в нього процес виробництва ще триває. І тут відбувається продаж товару в кредит, т. е. з відстрочкою сплати нього грошей. Продавець стає кредитором, а покупець — боржником. Покупець за отриманий товар видає продавцю дебентура — вексель, яким він зобов’язується оплатити вартість товару у визначений термін. Гроші виступають ідеально як міра вартості, засобом ж звернення слугує вексель. При наступі терміну погашення кредиту гроші виступають як платежу.

Деньги служать засобом платежу під час видачі зарплати, сплати податків тощо. д.

Мировые гроші. Виникнення цієї функції є результат високого рівня розвитку товарних відносин, процесу формування світового фінансового ринку. Спочатку цю функцію виконують повноцінні гроші у вигляді зливків шляхетних металів. У час цією роллю грають грошові одиниці країн, є резервними валютами.

Условия перетворення грошей до капитал

Среди проблем політичної економії, які треба осмислити у світі нових реалій, одна з центральних місць займає з’ясування природи й сутності капіталізму як соціально-економічної системи. Як відомо, умови виникнення капіталізму — це: а) приватна власності коштом виробництва; б) найманої праці; в) система експлуатації. Тому потрібна наявність дві протилежні власників. З одного боку, власника грошей, коштів виробництва та життєвих коштів, яке прагне їх збільшити шляхом підприємництва, з з іншого боку, власника лише робочої сили в, вільного особисто, але позбавленого будь-яких коштів виробництва та коштів існування. Тому, щоб жити, він прагне продати своє вміння на роботу (робочу силу).

Эти два контрагента є передусім історично заданими, вони внаслідок диференціації товаровиробників, їх майнового розшарування. Відбувається це як наслідок дії законів ринку, передусім Закону вартості, а пришвидшується у процесі з так званого первинного накопичення капіталу. Суть процесу первинного накопичення капіталу полягає, з одного боку, в відокремленні безпосередніх виробників засоби виробництва та перетворення їх в найманих працівників, і з іншого — у перетворенні цієї експропрійованих коштів виробництва, у початковий капітал, який зосереджується до рук небагатьох членів товариства. «Першим» цей процес називається оскільки він утворює передісторію капіталу і відповідного нього способу виробництва. Історично він відбувався Європі в 15−18 ст. і здійснювався в спосіб: обезземелення селян, лихварство, пограбування тубільного населення, монополія на торгівлю колоніальними товарами, мануфактурне виробництво, система протекціонізму національному підприємництву, торгові войны.

Таким чином, у процесі первинного накопичення капіталу, з одного боку, формується капітал, з іншого — вільна робоча сила.

Основной категорією капіталістичної системи є капітал. У буденної життя капіталом називають гроші. Але не зовсім так. Гроші власними силами перестав бути капіталом. Виконуючи свої звичайні функції, вони лише ролі загального еквівалента, опосередковуючи мінові відносини людей (Т — Д — Т). Проте, за певних умов гроші стають капіталом. Що це з условии.

Исторические передумови виникнення капіталу — це товарне виробництво і розвинутий товарно-денежной оборот. Інакше висловлюючись, певному етапі розвитку продуктивних сил просте товарне виробництво набуває рис підприємницького характеру. За цих умов товаровиробник починає продавати свій товар у не через те, щоб отримати інший товар, задовольнити свої потреби у споживанні, і з метою пустити гроші знову у оборот. Отже, формула простого товарного звернення Т — Д — Т (продаж заради купівлі) замінюється принципово інший формулою: Д- Т — Д (купівля заради продажу). У цій формулі вихідним і кінцевим пунктами виступають гроші, а товар зіграє роль посередника. Та рух Д — Т — Д було б безглуздо, якби Д початкові і Д кінцеві було б кількісно однаковими. Сутність цього руху полягає у приросту Д, у перетворенні в Д´, тобто у Д + ?Д, де? Д означає гроші, які зросли. Найбільш ж формула набуває такий її різновид:

Д — Т — Д´(общая формула капитала).

Таким чином, гроші стають капіталом буде лише тоді, якщо пускаються в господарський оборот лише для одержання суми більшої, ніж спочатку вкладена. Приріст грошей, які отримують наприкінці цього руху (?Д), називається додаткової вартістю. Додаткова вартість — це надлишок над спочатку авансованої сумою грошей (Д´ - Д = ?Д). А початкова сума грошей, яка принесла додаткової вартості, перетворилася на капітал. Отже, капітал — це вартість, що приносить додаткової вартості. Чи це саме зростаюча стоимость.

Социально-экономическая сутність капіталу, його структура

Понятие «капітал» (від латів. Capitalis — головний) досить поширений як і політичної економії, і у господарської практиці. Тому правильного його розуміння у значною мірою залежить наукова оцінка напрямів еволюції економічних систем країн Заходу, і навіть соціально-економічних процесів, які у сьогоднішній Україні. Що стосується економічного змісту цього поняття на протягом всієї історії політекономії до сьогодні ведеться безперервна полемика.

Так, меркантилісти, виходячи поза межі формули Д — Т — Д, ототожнювали капітал із його грошової формою. Їх капітал — це гроші, а гроші - капітал. Класики політекономії, як вже знаємо з попередніх лекцій, перенісши свій аналіз зі сфери звернення до сферу виробництва, розуміли капітал ширше. Вони ототожнювали його створеному працею взагалі (масою коштів виробництва, засобів існування, грошей). Переважна більшість сучасних західних економістів дотримуються тієї ж погляду. Різниця лише тому, що сучасні економісти значно розширили коло елементів, які включаються у поняття капіталу. Зокрема, крім речових чинників, з так званого «фізичного капіталу», вводиться поняття «людський капітал». До останнього відносять набуті, звички покупців, безліч т.п. До капіталу деякі економісти відносять також, як головний чинник виробництва, яка створює дохід, традиційним є ототожнення капіталу з грішми, фінансовими ресурсами.

Итак, сучасна політична економія Заходу всебічно розкриває материально-вещевое зміст капіталу, тісно пов’язуючи його з процесом отримання прибутку. І це плані, можна говорити про певної тотожності поглядів із капіталу сучасних західних економістів і Ко. Маркса, який відносив до нього як засоби і засоби для прожиття, і певні суми товарів, грошей немає та прибавочний працю. Тобто що може бути використана у процесі продукування додаткової стоимости.

Вместе про те західним науковцям властивий односторонній, недиалектический підхід до аналізу капіталу. Вони, всебічно розкриваючи материально-вещевую бік цієї категорії, принципово ігнорують її соціально-економічну природу. Тобто дію того іншого елемента капіталу не розглядається в органічної взаємозв'язку із гармонійними стосунками для людей. Глибинна суть даної категорії то, можливо розкрий її лише за умов розгляду капіталу діалектичній єдності обох його сторін: материально-вещевой і громадській. Такий їхній підхід дає можливість зрозуміти, що капітал — це буде непросто сукупність речей (коштів виробництва, золота, готових товарів хороших і т.п.), а сума вартостей, тобто величина громадська. Не всяка сума вартостей є капіталом. Вона стає капіталом тільки якщо вона використовується щоб одержати додаткової стоимости.

Но ж зрозуміло, що найбільш собою вартість неспроможна створити додаткової вартості. А, щоб вартість зросла, принесла додаткової вартості, вона повинна переважно бути використана, як знаряддя експлуатації чужій робочої сили в, тобто її власник має у визначені економічні відносини з власником робочої сили в. Отже, капітал — це буде непросто сума вартостей, а певне виробниче ставлення, у якому знаряддя роботи, гроші, товари служать знаряддям присвоєння частини чужого неоплаченого праці. Саме тому капітал, як До. Маркс, — це річ, а певне громадське, те що певної історичної формації суспільства виробниче ставлення, представленого в речі й надає цієї речі специфічного характеру. І такий історичної формацією є капиталистическая.

Обобщая, треба сказати, що у різних економічних школах капітал трактується по-різному. Головними є три направления:

вещевая, чи натуралістична концепция;

денежная, чи монетаристская концепция;

теория «людського капитала».

С погляду натуралістичною концепції капітал — це частина або кошти виробництва, чи готові товари, які призначені на продаж. З точки зору монетаристської концепції капітал — це гроші, які приносять відсоток. З погляду теорії «людського капіталу» у виробництві взаємодіють два сектора: «фізичний капітал» (засоби виробництва) і «людський капітал». Величини «людського капіталу» оцінюється потенційним доходом, що він здатний приносити. Найбільш глибинне розуміння капіталу міститься у концепції До. Маркса. Він досліджує, з одного боку, сутність капіталу, з іншого — конкретні форми його прояви. Гроші, кошти виробництва, товари, на його думку, власними силами перестав бути капіталом. Вони перетворюються на капітал тоді, якщо йдуть на присвоєння чужої праці. Капітал можна як постійний рух усіх її елементів. Тільки рухаючись, гроші перетворюються на капітал. Капітал — це саме зростаюча стоимость.

Исходя з форми участі у створення нової (додаткової) вартості, весь авансований капітал (з + v) ділиться на дві части:

постоянный капітал — це частина капіталу, яка на засоби і в процесі виробництва не змінює своєї величини. Він позначається латинської буквою «з» (від латів. constant — постоянный).

переменный капітал — це частина капіталу, яка на куплю робочої сили й в процесі виробництва змінює свою величину (зростає), тобто створює додаткової вартості. Він позначається буквою «v» (від латів. variable — переменный).

Условием перетворення грошей до капітал є перетворення робочої сили товар. Останнє стало можливої вследствие:

во-первых, надання людині юридичної волі народів і права бути власником своєї робочої силы;

во-вторых, насильницького відокремлення коштів виробництва від безпосередніх у виробників і зосередження в руках зарождаемой буржуазии.

Первоначальное накопичення в Украине

Резервный фонд страны

Резервный фонд — частина власного (на відміну позикового) капіталу підприємства, фірми, акціонерного товариства тощо., яку використовують покриття збитків здійснених операцій, для страхування від стихійних лих, для поповнення основний капітал, а разі акціонерних товариствз виплати дивідендів по привілейованим акціям, якщо одержаного прибутку виявиться недостатньо. Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від прибутку, що залишилася у розпорядженні Підприємства (акціонерного товариства) після сплати податків. Порядок поповнення й порядку використання резервного капіталу визначається статутом підприємства (акціонерного товариства). Однак у деяких країнах мінімальні розміри резервного капіталу і мінімальний відсоток щорічних відрахувань до резервний капітал із прибутку встановлюються у законодавчому порядке.

Порядок формування статутного, резервного фондів визначається статтями 13, 14, 24−36, 52 закону України «Про господарські товариства», і установчими документами общества.

Резервный фонд створюється у вигляді, встановленому статутних документів, але з менш 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервний фонд також передбачається установчими документами, однак може менше 5% величини чистої прибыли.

На Україні організовано різні резервні фонди. Передусім, вони потрібні у тому щоб Україна опинилася готовою різним несподіваним ситуацій. Гроші в резервні фонди, зазвичай, поступають із бюджету, де виділено дана група расходов.

2 лютого 1996 р. Верховна Рада України, було затверджено положення, про створення резервного фонду Кабінету міністрів України. Цей фонд створювався відповідно до закону України «Про бюджетну систему України», на фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів. Відповідно до цього закону, сума резервного фонду, щорічно стверджується Верховна Рада України, але з має бути меншою 2-х відсоткового витрати державного бюджету. Надходження грошей до резервний фонд Кабінету Міністрів 2005 року, перевищують вступ у нього на 2004 року, через збільшення доходів бюджета.

На засіданні Кабінету міністрів України вирішується, куди надходитимуть виділені гроші (гроші можна використовувати, на погашення боргів, зокрема що з гарантіями чи інші види забезпечення, наданими Кабінетом Міністрів України, і збільшення сум за статтями витрат, передбачених у державний бюджет). Зазвичай резервний фонд використовується фінансування витрат, пов’язаних з черезвычайными ситуаціями, роботами з ліквідацію наслідків стихійних лиха й аварій, непередбачених витрат, пов’язаних із впровадженням законів і др.

Однако, на відміну від резервного капіталу підприємств, залишок невикористаних коштів, резервного фонду Кабінету міністрів України, може бути залишено для накопичення грошей до фонді, а 31 грудня, має бути повернуто в Державний бюджет Украины.

Это відмінність істотно, неможливість накопичення, робить резервний фонд повністю залежатиме від політики держави, що особливо жахливо у роки політичної нестабільності. До того ж, немає стимулу найбільш раціонального розподілу грошей. Це можна порівняти про те, як мати дає дочці щодня невелика кількість грошей, кажучи щоразу у своїй: «Купи що вважаєш за потрібне, а здачу повернеш». Причому майбутньому те що, що і здається дівчинці, потрібно більше всього, гроші з один раз грошей бракує, а нагромадити немає можливості, т.к. слід прозвітувати і віддати здачу, тому дівчинка задовольняється дрібними покупками, купуючи їх як і больше.

Поэтому, Кабінету міністрів України припадає на різні хитрощі, щоб була можливість збільшити резервний капітал, наступного року. Приміром, у час війни у Іраку, під виглядом допомоги Іраку, із Резервного капіталу, було виділено 100 млн. грн. З умовою повернення наступного року, щоправда даний вчинок Кабінету міністрів, засудили, що у Іраку було надано допомогу, прийшов загін миротворців, тоді як у час літньої епідемії гепатиту у Луганській області, допомогу була надано оперативно, брак коштів. Кабінет міністрів, сильно критикував ухвалення закону верховної радою, який забороняв перепродувати Російський газ, з метою поповнення грошей у бюджеті. Проте сміливо казати про нераціональності те, що резервний фонд країни не накопичується не можна. Сувора звітність про використання всіх коштів, і сталий наявність пред’явлених коштів, це не дає можливість звернутися до шахрайства і обману, із метою заволодіння частиною коштів, цього фонда.

Увеличение резервних фондів, є хорошою тенденцією в пасиві балансу. Підприємства, щоб належним чином закріпитися на світовому ринку, має постійно збільшувати свій статутний і резервний капітал, нераспределенную прибуток, фонди підприємства міста і ін. Держава також має мати свої резервні фонди, і з можливості теж нарощувати резервний капітал у яких, щодо можливості сталого розвитку экономики.

Роль інвестування на накоплении

С метою виявлення умов стабільного економічного зростання, лише на рівні економіки України, необхідно визначити закономірності оптимального накопичення та споживання, а як і співвідношення темпи зростання національної экономики.

Особое увагу слід зосередити на показниках озброєності фондів підприємства (Фв) і фондовіддачі (Фо), оскільки твір цих показників, є продуктивністю громадського праці (Т), то есть:

Т = Фв * Фо (2.1).

Под фондоотдачей, розуміють рівень організації громадського виробництва та ступінь використання основних фондів, проте збільшення фондовіддачі, можливе лише за умови випереджуючого зростання кількості продуктивності праці, проти зростанням її фондооснащенности, т. е.

(2.2)

Чтобы досягти такий ефективності розширеного відтворення основний капітал, необхідно організувати виробництво наукомісткої продукції, яка може користуватися стабільною і тривалим попитом. Продуктивність основних фондів, що їх експлуатувалися, повинна перевищувати ефективність старих фондів не так на 10−20%, а, по крайнього заходу хоча в 2−3 рази. Тобто, пріоритетним є иновацонное розвиток економіки, потім необхідно колись всього, направити інвестиції. З пакета інвестиційних проектів, необхідно вибирати ті, що забезпечать самоокупність капіталовкладень на протязі трёх-пяти лет.

В перехідний час економіки України, відзначалося падіння виробництва, у галузях машинобудування, електронно-обчислювальної техніки і металургії, зумовили зменшення обсягів продукції, практично в усіх галузях національної економіки. Проте останні три-чотири роки ситуація трохи стабілізувалася, і є всі ознаки економічного оздоровления.

Это особливо чітко виявляється в інвестиційної сфері, без якої неможливий ніякої прогрес. Вливання інвестицій лише у оборотні фонди сприяє активізації виробничого процесу, проте, на жаль на старої основі, без інновацій і структурної перебудови. Для відтворення основного каптала, необхідно значно збільшити ефективність інвестицій. Попередні позики, а як і прямі інвестиції не вплинули на пожвавлення економіки, і забезпечили очікуваного економічного ефекту. Проте, відомо, що капітал рухається туди, де його використовують рентабельно. Якщо навіть забезпечить умови високу прибутковість закордонному капіталу, підтвердженої значної рентабельністю предприятий-реципиентов, то проблема інвестування економіки та його розвитку вирішить.

В Україні процес розвитку інвестиційної інфраструктури, перебуває у найбільш активної фазі. З’явилися ознаки відродження інвестиційного процесу, що дало швидкий імпульс, у розвиток інвестиційного ринку (ринків об'єктів, як реального, і фінансового інвестування), збільшення кол-ва суб'єктів інвестиційної деятельности.

Экономика України стає досить привабливою, для вкладення іноземних інвестицій у різноманітних галузей. Підвищений ризик, характерний періоду трансформації, у країні компенсується можливістю отримання значної прибыли.

Главными методологічними принципами і заходами відтворення й накопичення основний капітал, є следующие:

С урахуванням регіональних особливостей насамперед потрібно визначити напрями зміни структури економіки нашої країни загалом, і окремих регіонів на майбутнє, яку здійснювався з активної участі государства;

Приоритетными напрямами відтворення й накопичення, не бути власне інвестиції в основні фонди, а загальне пожвавлення економіки, наявність розвиненою інфраструктури (енергозабезпечення, транспорт, зв’язку, фондовий ринок, банківська система) і умов, що забезпечують можливість реального функціонування основних фондів. Тільки тоді виникає реальна можливість у відтворенні і накопиченні основний капітал, яке функціонування стає высокоэффективным;

Оживление економіки України, буде тривалим, лише за умови початку інноваційного розвитку економіки України. Виходячи від цього, виникає принцип, відповідно до якому пріоритетними, для вкладення інвестицій, можна вважати інвестиційні проекти, розрахункова ефективність яких, перевищує будь-які інші напрями капиталовложений;

С цією метою є доцільним періодичні моніторинги розробок проектів, виявляти їх наукову новизну, можливості заняття монопольні позиції і втілення цих проектів, у регіонах країни, а именно:

Для виходу економіки з рецесії і нормального відтворення й накопичення капіталу, необхідно передусім спиратися велику сировинну базу. Це обумовлюється нестабільністю світових ціни сировину, необхідністю зменшення транспортних і посередницьких витрат, і навіть забезпечення робочими місцями населення регионов;

Эффективное функціонування структури відтворення й нагромадження капіталу, має забезпечувати ліквідацію кризи платежів, зупинити відтік капіталів, стимулювати інвестиційного розвитку, особливо у вільних економіч-них зонах;

Основным джерелом інвестування процесів реструктуризації, модернізації, відтворення основних фондів і у цілому, може бути фондовий ринок. З метою розширення останнього, що у сьогодні є занадто вузьким, доцільно дозволити іноземним інвестиційним інвесторам, купівлі акцій управлінських компаній. Розширення ринку — це вимога часу, оскільки промислові потреби багатьох українських промислових підприємств становлять среднесроковые потреби порядку 300 млн. дол. США, а такі сектори, як металургія електроенергетика, телекомунікації, здатні поглинути десятки мільярдів долларов;

Этап відтворення й накопичення основний капітал новому технічною відсталістю та технологічної базі, вимагає початку інтенсивних методів регулювання економічного процесу, які б динамизацию ефективного підприємницького інвестування структурних перетворень та мати антиінфляційне вплив. Тому вони повинні займати особливу увагу серед напрямів впливу все стадії циклу наука-техника-производство-реализация;

Как видно, з розглянутих нижче принципів, і методів відтворення й накопичення основний капітал, в перехідний Україні період, важливого значення мають іноземні інвестиції. Саме інвестиційні гроші залучаються на купівлю акцій, ризикових нових компаній, з метою їхнього подальшої перепродажу, з більш високі ціни. Сучасне нагромадження капіталу в Україні, зіштовхнулося б із поруч проблем, й без участі інвестицій у накоплении.

Особенности сучасного накопления

Во другої половини сучасності, в високорозвинених країнах, почався якісно новий етап у процесі накопичення капитала.

Побудительными причинами змін послужили різке прискорення науково-технічного прогресу і посилення нецінової конкуренції. Остання диктує свої умови, щоб «утриматися плаву», треба постійно забезпечувати вищий науково-технічний рівень продукції. Це визначило особливості сучасного накопления.

1-я особливість: у структурі накопичення з’явився новий елемент — значні видатки наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). У цьому сенсі найважливішим критерієм прогресивності і конкуренто-способности фірм, став показник наукоємності виробництва. Він засвідчив про частку витрат за НДДКР у загальному обсягу виробничих витрат. Найбільш наукомісткими стали приладобудування ракето-космический комплекс і др.

2-я особливість: бізнесмени регулярні зміну циклів відновлення продукції. Кожен цикл включає два етапу: а) початковий — дослідницький (зокрема вироблення нової ідеї, дослідно-конструкторські розробки та пробний вихід ринку з поліпшеним зразком вироби) і б) життєвий цикл нового продукту (період його реалізації над ринком). Другий етап розпадається деякі періоди: вихід вироби ринку, зростання попиту нього, насичення потреби ринку, спад попиту (рис. 2.1).

Смена життєвих циклів товарів нині залежить від технологічного впровадження новинок продукции.

3-я особливість: сучасне накопичення був із новим виглядом ринку — ринком науково-технічних розробок. Цього ринку з’явився в другої половини сучасності, з за зближення науку й виробництва, у слідстві чого, терміни досліджень скоротилися удесятеро раз.

.

Рис. 2.1. Процес проектування й життєвий цикл нової продукции На ринку провідних розробок провідні позиції займають венчурні (ризикові) фірми. Це невеликі підприємства, які доводять наукових досліджень до готових комерческих продуктів. Проте їх реалізація навіть у наукомістких галузях господарства не гарантована і є значна частина ризику. Проте творці ризикових фірм підбирають «команду» у складі відомих менеджерів, учених, фахівців-практиків, юристів й виділяють кошти необхідних роботи підприємства у перебігу 2−3 років. Співробітники підприємства отримують високу зарплатню, а після створення нова продукція виходять із ній ринку. Збільшивши капітал, вони організують акціонерну компанію, де стають, як правило, її співвласниками. Інвестори набувають акції підприємства міста і, з матеріальною вигодою продавши їх у ринку цінних паперів, отримують прибуток яку рассчитывали.

О значенні діяльності венчурних фірм свідчать дані про США. Тут такі підприємства створюють більш 90% нових технологій. На 1 дол. Капітальних витрат вони не впроваджують у 17 разів більше нововведень проти великими корпораціями. Тож і ми корпорації і держави часто роблять замовлення виробництво ризикованого бизнеса.

На сьогодні, Український ринок наукових розробок недоотримав належного розвитку. Це першу чергу зумовлено загальним занепадом виробництва та наукових досліджень, «відпливом мізків» зарубіжних країн, відсутністю венчурного бизнеса.

На всіх підприємствах, де нагромадження капіталу повною мірою відповідає сучасних вимогам, підприємці і менеджери пильно опікуються калейдоскопом форм науково-технічного прогресса.

Совершенствование механізму нагромадження капіталу в Украине

Зарубежный опыт

Германия стала на шлях розвитку капіталістичної економіки пізніше, як Англія й Франція. Промисловий переворот у Німеччині розвернувся лише у другій половині 19 В. — на століття пізніше Англії й на 50 після того Франції. Головна причина цього відставання — тривале панування феодальних суспільно — економічних відносин, державна роздробленість.

Освобождение селян від феодальної залежності, проведений реформістським шляхом 1816 р., було половинчастим. За законом селяни з’явилася можливість стати власниками перебувала у тому користуванні землі ціною викупу, (викуп був величезним — або сплатити 25-и кратну суму річний ренти, або поступитися поміщику щонайменше третини свого земельного наділу).

Таким чином, аграрні реформи не ліквідували повністю феодально-крепостнических порядків. Селянство виявилося вимушеним віддати поміщикам значну частину свого землі та, крім того, сплатити колосальний викуп. Тільки областях зі сходу Ельби селяни сплатили враховувати викупу протягом 50 років близько 1 млрд. марок. Викупні селянські платежі стали важливим джерелом первинного накопичення капіталу у Німеччині.

Окончательное політичне об'єднання Німеччині відбулася лише у 1871 р. О 18-й в. країни налічувалося кілька сотень, а першій половині 19 в. — кілька десятків великих і малих незалежних держав (зі своєю валютою, системою заходів і терезів), котрі перегородили внутрішній німецький ринок митними бар'єрами. Митне об'єднання було досягнуто лише у 1930;ті роки. Запозданию промислового перевороту Німеччини сприяли і ізольованість країни від світових торгових шляхів: за наявності низки зручних для господарського використання річок країни був флоту і гаваней сталого виходу до морю. У першій половині 19 в. німецьке мореплавання фактично перебував у зародковому стані, і постачання німецького ринку заморськими товарами вироблялося силами іноземних торговельних судів.

Каждое німецьке держава будувало залізниці, зазвичай у межах, що стримувало формування місцем єдиній транспортній системи. Внутрішні митні кордону, політична роздробленість країни — усе це призвела до того, що три її основних промислових району — Прусско-Силезский, Саксонський і Рейнско — Вестфальський — були слабко зв’язані друг з одним. Це гальмувало розвиток товарного обігу євро і освіту єдиного внутрішнього ринку.

В нас саме в Англії та Франції складалася фабрично — заводська індустрія, в Німеччини панувало ще середньовічне ремісниче виробництво. Німецька мануфактура зародилася аж наприкінці 18 в. Панування ремісничих цехів у виробництві промислових товарів у Німеччини тривало до 1960;х років (тільки тоді ми законодавчо були скасовані цехові привілеї і цехова право).

Цеховое виробництво промислові товари відбивалося на структурі зовнішньої торгівлі Німеччини: дорогі ремісничі німецькі вироби було неможливо конкурувати з масової продукцією англійських і французьких фабрик і мануфактури, які превалювали німецькому ввезенні, тоді як вивезення складалася з сировини й продовольства.

Важным кроком шляху до економічному та політичного об'єднанню Німеччини, отже, і до прискорення промислового перевороту, стало митне об'єднання земель Німеччини. Освічений в 1833 р. німецький Митний союз спочатку об'єднував 18 німецьких держав. Митний союз встановив протекціоністські тарифи на іноземні товари, ніж послабив вплив англійської конкуренції на молоду німецьку промисловість.

Однако Митний союз, який зумів об'єднати всі німецькі держави, було ліквідувати усіх перепон по дорозі капіталістичної індустріалізації Німеччини. Промисловий переворот у Німеччині розвернувся справді тільки після революції 1848 р., яка, хоча й змела остаточно феодальний режим, сприяла створенню щодо сприятливих політичних умов капіталістичного розвитку Німеччини.

Более пізня індустріалізація 1960;х років мала свої переваги. Нові німецькі фабрики були оснащені новітнім устаткуванням на відміну вже дуже зношеного і застарілого машинного парку англійської промисловості, служив хіба що початку промислової революції, тому німецька промисловість почала розвиватися небаченими для 19 в. темпами.

Создание фабричної індустрії призвело до корінний перебудові німецької зовнішньої торгівлі. Лише у 50 — е роки обсяг німецького експорту зріс більш ніж 2,5 разу, а імпорт — вдвічі. Отже, процес первинного накопичення капіталу в Німеччини почав набирати обертів і став протікати більш интенсивно.

Во Франції усе відбувалося дещо інакше. Лихварські риси французького капіталізму повною мірою проявилися у монополістичну епоху. Проте їх визрівання щойно розпочато під час промислового перевороту. Темпи зростання кількості грошового капіталу мови у Франції були значно вища, ніж промислового, оскільки банки вели лихварську політику й були зацікавлені у розвитку промисловості. Саме у передчутті рахунок цієї швидко росли обертів великих банків країни. З 1861 р. обсяг звернення цінних паперів біржі почав зростати.

Получившая поширення акціонерна форма підприємств сприяла панування фінансистів, надаючи у розпорядження біржових «королів «дрібні капітали і навіть трудові заощадження маси акціонерів, які примножувалися при допомоги широких спекуляцій на біржах. Наприкінці в XIX ст. паризька біржа стала зайняти позицію міжнародного позичкового центру.

Ссудно-ростовщический характер капіталізму наклав відбиток на структуру французького буржуазного суспільства. У Франції став розвиватися специфічний шар буржуазії, так званий рантьє - людей, котрі займаються ніякої продуктивної банківською діяльністю та які живуть виключно з допомогою відсотків по капітал, поміщений в облігації позик. Специфіка економічного розвитку визначила особливості зовнішньої торгівлі Франції. Відносна нерозвиненість фабричної промисловості, панування дрібного сільського господарства, недостатність внутрішніх природних ресурсів, особливо кам’яного вугілля — усе це обумовило переважання споживчого експорту і пасивність торгового балансу Франції.

Внешнеэкономическая політика Франції, як та Англії, характеризувалася боротьбою між фритредерством і протекціонізмом. Проте умови цієї боротьби відрізнялися: якщо промислова буржуазія Англії виступала за вільну торгівлю, то мови у Франції посідала протекціоністські позиції. Якщо Англії, при перевагу англійської промисловості, забезпечувало гегемонію на світові ринки, то тут для.

Франции воно робило вітчизняну промисловість беззахисною перед англійської конкуренцією (на початку в XIX ст. англійський текстиль, наприклад, продавався у Франції на 30% дешевше вітчизняного). Тому прибічниками фритредерства у Франції були переважно капіталісти, займалися внутрішньої торгівлею і зацікавлені у розширенні товарного асортименту з допомогою імпортних товарів.

До 1960;х років у зовнішньоекономічній політиці Франції панував протекціонізм. У 1860 р. зі спеціального англофранцузскому договору були взаємно знижено мита на англійські вугілля, метал і машини та низку французьких товарів. З тих ж принципі взаємного сприяння виникли торгові договори Франції з Бельгією, Італією та інші державами, причому мита на хліб, і сировину, які інших країн, були цілком скасовані.

Договор 1860 р. представляв своєрідний економічний експеримент, воно викликало незадоволення з боку французьких фабрикантів, які у 1871 г. домоглися запровадження високих протекціоністських митних тарифів на значну частину імпортних промислові товари. Отже, фритредерство, що був економічні вигоди тільки до частини капіталістичного класу, не прищепилося у Франції.

К 70-х років ХІХ ст. Франція, будучи однією з найбільш розвинених капіталістичних країн Західної Європи, за темпами промислового виробництва стала здавати свої позиції, до кінця ХІХ ст. вона перемістилася з другого місця на четверте, поступаючись в такий спосіб Англії, навіть Німеччини). Французький капіталізм дедалі більше посилював експорт капіталу, концентруючи їх у сфері на міжнародні кредити і цим перетворюючи Францію, у світового ростовщика.

Экономическое реформування, який виключає незаконні способи накопления.

Специфический характер, набуло нині нагромадження капіталу України. У нашій країні, зрозуміло не вимагалося вперше створювати промислові підприємства. Завдання зводилася переважно до того що, щоб змінився державний власник на державних підприємствах, та й не так на всіх. Одночасно вимагалося швидко, так би мовити, сколотити грошовий капитал.

Исходным пунктом початкового накопичення стало освіту великих грошових сум у потенційних бізнесменів. Перші кроки у цьому напрямі було зроблено ще роки «перебудови». З 1987 р. У нашій країні, та й з усього союзу загалом, склалися сприятливі умови до появи перших мільйонерів: тоді брокер біржі заробляв 1 млн. крб. протягом двох тижнів, а підприємець в торгівлі та кооперації - за 4 месяца.

Наибольший розмах нарощування капіталів прийняло з початком економічних реформ. Величезні суми отримано за короткі термін, з допомогою наживи на інфляційних процесах у торгівельному справі, широкомасштабної спекуляції грошима на валютної і фондових біржах, видачі кредитних коштів під надзвичайно високий відсотки, створення фіктивних акціонерних товариств, інвестиційних фондів тощо. п.

Особое місце у цьому процесі займає кримінальний варіант приватизації. Йдеться декількох напрямах свого особистого збагачення з допомогою незаконних способов:

Многие керівники підприємств потай від трудових колективів перевели державне майно (за мізерну ціну) на свій приватну чи підконтрольну форму собственности;

Работники деяких місцевих комітетів Держкоммайна незаконно продавали об'єкти федеральної собственности;

Нередко державні службовці брали хабарі через те, що приватизували майно на аукціонах по явно заниженою ціною. Широковідомий скандал, з цього приводу незаконної приватизації підприємства «Криворож-сталь» Рінатом Ахметовим і Віктор Пінчук, ціни на всі яке були значно знижено, де немає останню роль зіграли родинні зв’язки однієї з компаньонов.

Преступные ділки створювали фіктивні чекові інвестиційні фонди (для ваучерної приватизації) з єдиною метою особистої наживи і пограбування вкладників (після збирання й продажу ваучерів організатори фондів ховалися) і др.

Однако 26 травня 2005 року, Кабінет міністрів України, прийняв програму «Власність народу», упорядочивающую питання державної власності. Ця програма встановлює параметри із формування переліку об'єктів, що є державній власності, включаючи галузеві і територіальні принципи. З іншого боку, у ній передбачена інвентаризація і упорядкування обліку держвласності, створення ФДМ відповідного реєстру. Програма також передбачає розробку законопроектів про управління об'єктами комунальної власності. Кабінет міністрів рішення розглядати питання державних підприємств разом із Міністерством економіки з ФГИ.

Можно припустити, що в міру її подальшого розвитку економічних реформ будуть звужуватися можливості особистої наживи з допомогою інфляції і спекуляції. Посилення правоохоронної діяльності дозволить як зміцнити економічної безпеки держави. У зв’язку з цим дедалі більше розвиток отримають форми цивілізованого бізнесу. Шлях до процвітання і значного посилення її лежить через підвищення науково-технічного рівня виробництва та ефективності накопичення. Необхідно запровадити закони, які поліпшили б стан підприємця. Щоб підприємець був зацікавлений діяти у відповідно до законів. Для цього потрібні удосконалювати політику щодо підвищення рівня забезпечення підприємств оборотним капиталом:

Отказаться від включення до витрати деяких податків, а нараховувати і оплачувати їх безпосередньо з прибыли;

Учитывая важке економічну ситуацію підприємств, звільнити з сплати податків частина прибутку, яка спрямоване для поповнення власної родини та обігового капитала;

Необходимо як звільнити з сплати податків, чи регламентувати обов’язкове напрям частини прибутку, який залишається в підприємстві після оплати податків, для поповнення обігового капитала;

Максимально можливо наблизити терміни оплати податкові платежі на момент отримання доходов.

Если ці пункти, забезпечити материально-правовой базою, то, на погляд поліпшиться фінансове становище України. Оскільки нагромадження капіталу для підприємства призведе до стабільну роботу. З підприємств большє нє робитимуть «дійну корову», позаяк ця частина прибутку, залишатиметься дома, збільшуючи його капітал. Так-жі поліпшення ситуації у податкової системі, зменшить тіньову економіку страны.

Выводы

В цій роботі мною було розглянуто гроші, оскільки без них накопичення неможливо. Були розкрито суть і стала функції грошей, і навіть умови, при яких гроші стають капіталом. Розглянуто капітал та механізм його накопичення. Отже, капітал — це вартість, що приносить додаткову вартість. Було розглянуті можливостей його первісного нагромадження на Україні час. На жаль сьогодні швидко і легко сколотити капітал досить важко, оскільки «Перехідний період» формування Української економіки добігає кінця. Сформовано ряд законів регулюючих фінансову діяльність підприємця. Розглянуто резервний фонд країни, і навіть роль і необхідність інвестування на сучасному накопиченні, і вказано сприятливі і несприятливих чинників для інвестування. Особливості і варіанти сучасного накопичення каптала. Важливу роль зіграло розгляд способів початкового капіталу Європейських, нині, розвинених країн (Німеччина, Франция).

Для нагромадження капіталу України було сприятливе час, під час «перебудови». Багато сучасні мільйонери збили капітал саме у цей час, переважно незаконними шляхами. Щоб уникнути беззаконня у накопиченні було запропоновано необхідні напрями економічних реформ. Саме економічне реформування призведе до зростання національного господарства. Прийнявши відповідні закони, можна буде потрапити вивести більшість підприємств із «тіні». Залучити іноземні инвестиции.

Список литературы

Конотоп Г.І., Дорошенко В. Ю. Політична економія: Навчальний посібник. — Донецьк: «КИТИС», 2002. — 350с.

Основи економічної теорії: Підручник / За ред. С. В. Мочерного.- Тернополі: АТ «Тарнекс», 1993. 248с.

Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Економікс: Принципи, ж проблеми і політика. У 2 т.: Пер. з анг. 1-го вид. Т. 1. — М.: Республіка, 1993. — 400с.

Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Економікс: Принципи, ж проблеми і політика. У 2 т.: Пер. з анг. 11-го вид. Т. 2. — М.: Республіка, 1993. — 400с.

Економіка України / за ред. Б. Ф. Заболоцького. — Львів: ЛБК НБУ, 1997. — 580с.

Башнянин Г.І., Лазур П. Ю., Медведєв В.С. Політична економія / Підручник (Загальна економічна теорія. Спеціальна економічна теорія). — До.: Ніка-Центр Ельга, 2000. — 526с Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / Ю.В. Ніколенко, М.М. Діденко, А. В. Шегда та ін. — До.: Ли-бідь, 1994. — 272с.

Капыльцова В.В. / Курс лекцій з політичної економії для студентів економічних спеціальностей денний і заочній форм навчання. -Донецьк, 2005. -167 с.

Жемчужникова Г. П. / Курс лекцій для студентів денний форми навчання. -Донецьк, 2005. -177 с.

Экономическая теорія: Підручник для вузів / Під ред. д.э.н. Добриніна А.І., д.э.н. Тарасевіча К.С. — СПб.: Пітер, 1997. 478с.

К. Маркс. Капітал, тв. 2-ге вид., т. 24. М.: 1956.

История економіки: Підручник/ Під общ. ред. Про. Д. Кузнєцової і І. М. Шапкина. — М.: «ИНФРА-М», 2000.

Раймон Барр «Політична економія» в 2-х т.// т. 1 М. 1995 г.

В.Т. Чунтулов. Економічна історія капіталістичних країн.- М.: «Вища школа».

Людмила Левковская «Методологічні принципи і відтворення й накопичення основного каптала» // «Український економічний журнал» № 7 2003 г.

Ростислав Сорока «Чинники впливу ефективність відтворення основний капітал» // «Український економічний журнал» № 8 2004 г.

Д. Львів «Капітал шукає власне обличчя"// «ЕКО» № 5 1997 г.

Пригоженко А.В., Потоцький Р. А., Потоцький В. А «І вкотре про капіталі» // «Бизнес-Донбасс» № 12 1995г.

А. Ілларіонов «Як країну тягти з „болота“?» // Аргументи як факти № 28 2004 г.

Постановление Верховної Ради України «Про твердження становища про резервний фонд Кабінету Міністрів Украины».

Постановление Верховної Ради України «Про проект постанови Верховної Ради України про внесення зміни й доповнення до Положення про резервний фонд Кабінету Міністрів Украины».

Постановление президії Верховної Ради України «Про твердження становища про резервний фонд Кабінету міністрів Украины».

Закон України «Про господарських обществах».

Закон про «Державний бюджет на 2005 рік».

Закон про «Державний бюджет на 2004 год».

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.