Фашизм. 
Історія Комсомольця та уроки

СОДЕРЖАНИЕ Запровадження I. Поняття. Виникнення. Італійський фашизм. II. Встановлення фашизму Німеччини. Ідеологія. III. Вивчення фашизму 60-ті рр. IV. Неофашизм. Боротьба ним. Укладання Список використаної литературы ВВЕДЕНИЕ.

Народ неспроможна жити, не пам’ятаючи уроків своєї історії. Лише на самій підставі досвіду, пройденого народом, будуються сьогоднішній і завтрашнє… це вислів вкотре підтверджує відому істину у тому, що минулого немає сьогодення й може бути майбутнього. У 1945 року фашизм зазнав поразки: «Переможно завершилася небувала історія за своїми масштабами і запеклості битва проти найбільш реакційної ударна сила імперіалізмугітлерівського фашизму, ставившего за мету знищення російського держави, встановлення світового господства». 1].

Другої світової війни, розв’язана фашистами, принесла людству численні страждання: 56млн. людей вбито, свыше90 млн. — поранено, 28млн. — залишилися інвалідами. Від голоду і епідемій померло 12 млн. людина. Роки фашистських навал були страшними роками насильства, й терору. Людство неспроможна, немає права забути звірства фашистів, їх жахливі злочину, допущені ним у у Радянському Союзі, Польщі, Німеччині й ін. країнах Європи. Людство неспроможна, над праві забути табору смерті, вогнища з живих людей. Саме тому стривожена пам’ять людства знову і знову звертається до уроків страшних років фашизму. Це звернення до своєї історії боротьби з фашизмом допомагає усвідомити, хто й що головною двигуном фашизму, за жодних обставин у яких історичних умовах виникає фашистське рух, у яких сутність, і характер фашистських режимів, які сили протистоять фашизму і із ним слід бороться.

Проте розвиток після Другої Першої світової, події останніх свідчать, що фашизм зовсім на належить прошлому.

Хто винуватий у цьому, що фашизм (по крайнього заходу нашій країні) не став віхою історії? Хоч як парадоксально, але факт: переживши Другу Світову Війну і відчувши на всю тяжкість «нового порядку» у Європі, сучасне суспільство неспроможна повністю захистити себе від рецидивів фашизму. Те тут там можна почути про неофашистських організаціях, про відродження тоталітарної системи. Через стільки років тому після перемоги над Гітлером з’являються звані «баркашовцы», творять свавілля, використовують явно фашистську символіку, простежується той самий идеология…

Тому тему фашизму вважаю актуальною, події про цьому явно свидетельствуют.

У його рефераті я поставила мета вивчити історію розвитку та становлення фашизму, вважаю за потрібне розповісти розмову про явище фашизму як такому і кілька докладніше зупинитися на німецькому і «новому», російському фашизме.

У своїй роботі я використовувала як наукову, а й художню літературу, статті періодичних видань, навчальні материалы.

I. Поняття. Виникнення. Італійський фашизм.

Прежде, ніж починати казати про фашизмі, треба дати його визначення. «Фашизм називається, саме собою щось говорящее про дух і цілях цього руху. Fascio означає «об'єднання» чи «союз», отже фашисти — це союзники, а «фашизм повинен означати» «союзничество"[2]. На відміну від такого типу понять, як консерватизм, лібералізм, соціалізм, комунізм тощо., поняття «фашизм» позбавлене змісту. Італійське fascio походить від латинського fascis, так називалися зв’язки різок у римських лікторів (почесних вартою). У 19 столітті те слово користувалися республіканські, профспілкові і соціалістичні групи, щоб виявити своє на відміну від партій. Потім, вже в $ 20 столітті так іменували себе італійські праві, далі йдеться про різних італійських союзах, мали у своїй назві це слово, наприклад, «fascio di combattimento» — «Союз боротьби», 1921 г. — Partia Nationale Fascista — Національна фашистська партия.

Ось який визначення можна знайти у філософському словнику :

Фашизм (італ. Fascioоб'єднання) — відкрита терористична диктатура найбільш реакційних, шовіністичних, імперіалістичних елементів фінансового капіталу. Висловлює нездатність утримувати влада звичайними, демократичними методами…[3].

Фашизм служить вираженням те, що що зростає прагнення народних мас до свободи можна припиняти лише кривавим насильством і терором. Тому притаманним фашизму є вигублювання всіх, навіть елементарних, демократичних свобод у країні, розгром робітників і інших прогресивних організацій, встановлення відкритого терористичного режиму, з допомогою якого підтримується влада буржуазії, політика підготовки й проведення загарбницьких війни з метою поневолювання незалежних народів та завоювання світового панування імперіалістичної буржуазією тій чи іншій страны. 4].

Еге. Нольте розглядає виникнення фашизму 20-ті роки у загальноєвропейському плані як наслідок глибокого повоєнного кризи: потрясінь, що з розпадом ряду розвинених країн й утворенням нових національних держав, ланцюга революцій, у тому числі більшовицька революція 1917 роки зробили найглибше впливом геть повоєнну епоху. У умовах вибухнув найглибшу кризу традиційної буржуазної ідеології, всієї системи цінностей, зокрема і ліберальних. Фашистське рух змогло запропонувати масам якусь «третю «ідеологію, спрямовану як проти буржуазних цінностей, і комуністичних. Виникнення фашистських рухів у цей період Нольте вважає неминучим «навіть але було ні Гітлера, ні Муссоліні «. Спочатку фашизм було встановлено Італії, його лідером був Беніто Муссоліні. Природно, під час виборів звучали інше слово та інші проголошувалися завдання, багато дали обіцянок. Програма фашистів, складена в 1919 г., була різко антикапиталистической. Коли фашисти здобули владу, вони забули про те пунктах програми, які до свободи друку, думки та права створення організацій, де вони знищили, як було обіцяно, промислові і фінансові корпорації. Економічна політика фашистів спочатку нічим не відрізнялася від по-літики всіх інших країн Заходу. Це була політика интервенционизма.

Але Муссоліні було довго прожити без власної економічної філософії. Фашизм виник як нова філософія, нечувана колись і відома інших народів. Але було б неправильно казати про тому, що фашизм — породження італійського розуму. Початок і було належить в інших країн і навчаннях. У Італії фашистський епізод закінчився у крові, злиденності і позоре. 5].

II. Встановлення фашизму Німеччини. Ідеологія. Фашизм, що виник Італії, з блискавичної швидкістю поширився по всьому світу. Нині немає жодної країни, б поза фашистським рухом: Німеччина — Гітлер; у Франції є ряд доки об'єднаних на єдину партію фашистських організацій, а саме: «Франсисты», «Женес Патриотик», «Вогненний хрест» та інших.; в Англії фашизм представляється двома організаціями: «Британської фашистської імперської лігою» і «Британською фашистським союзом». Фашистські організації існують у австрії, Прибалтійських країнах, Румунії, Польщі, Ірландії, Швейцарії, Америці. 6] У Іспанії Ф. Франко, У Португалії - А. Салазар — створили більш «м'які» форми фашистських государств. 7].

Тепер мені хотілося б можливість перейти до докладнішої вивченню німецького фашизма.

Цією темі присвячені дуже багато робіт — і наукових, та мистецьких. Багато авторів досліджували, звідки як і з’явився фашизм, є така працю: два томи колективної монографії Сучасна Європа після фашизму 43 — 80-ті рр. — автори — 63 дослідники з 20 країн, із Росії - Барыгин І.Н., Колпакиди А.І. і ще работы.

Подібно італійської, Націонал — соціалістична робоча партія Німеччини (НСДАП) виникла період кризи повоєнних років. Втім, економічне становище Німеччині цей період було краще, ніж Италии.

У 1922 г. НСДАП одержує назву «фашизм». 24 лютого 1920 г. була прийнято програму, що складається з 25 пунктів Програма. ЇЇ ж потім назвуть расової теорией.

Расова теорія є теоретичної віссю німецького фашизму. Мета — «генетичне поліпшення німецької раси та їхній захист його від расового змішання», яке начебто призводить до занепаду «вищої раси». Скрізь використовувалися будь-які способи по втіленню програмних засобів у життя у вигляді переслідування евреев.

У основі расової теорії лежить припущення щодо існуванні у природі «залізного закону», відповідно до яким спарювання кожного тваринного має здійснювати аж з офіційним представником чи представницею свого виду. Тільки такі виняткові, як показує життя в неволі, можуть призвести до порушення цього законом і расового змішання. У таких випадках природа починає мстити, використовуючи всіх можливих кошти на боротьби з цими порушеннями. Помста природи виявляється у стерилізації виродків чи обмеження народжуваності наступних поколінь цих виродків. У повсякденному боротьбі виживання реалізується закон природного відбору. У цьому гинуть більш слабкі., тобто. неповноцінні в расовому відношенні істоти. Цей процес відбувається відповідає «прагненню природи», бо поліпшення породи припинилося б, якби слабкі, що завжди переважно, могли витіснити сильних, що завжди у меншості. Тож обмеження числа слабких істот природа передбачає більш суворі умови життя. З іншого боку, природа виключає можливості нерозбірливого розмноження інших істот, піддаючи їх безжалісному відбору з урахуванням критеріїв енергії і здоровья.

Далі фашисти розпочинають застосуванню цього закону природи до народів. Водночас міркує приблизно так. Історичний досвід показує, що змішання арійської крові, із кров’ю нижчих народів неминуче призводить до виродження засновників цивілізації, зниженню рівня раси, за яким настає духовний, і фізичний регрес. Такі ознаки початку «занепаду расы».

На думку Гітлера, людство слід підрозділяти втричі раси: засновники культури, носії культури та руйнівники культури. Тільки арійську расу вважатимуться засновницею культури, оскільки вона «заклала основу і звела стіни храму людських творінь». Азіатські народи. Наприклад, японці і китайці, лише запозичили арійську культуру, надавши їй свою форму. Тому є носіями культури. У той самий час єврейську расу можна зарахувати до руйнівникам культури. Існування «нижчих людей» є основним умовою створення вищої культури. Перша культура людства спиралася використання нижчих рас. У давнину для ріллі в ярмо спочатку впрягали переможених і тільки згодом використовують тварин. Ось і арійці використовуватимуть інші раси на вирішення своїх задач. 8].

Подібність із італійцями простежується й у образі партії влади. НСДАП також було організовано й побудована на зразок, спиралася на збройні силы.

Після спроби перевороту Гітлер засудили, хоча навряд чи це можна так назвати. Покарання було замало, зате про неї тепер говорила вся Німеччина, НСДАП остаточно перетворилася на гітлерівське рух. Після звільнення Гітлер написав книжку «Майн кампф» («Моя борьба»).

На виборах до рейхстагу 31.07.1932 г. НСДАП отримує 230 мест.

30 січня 1933 г. було сформовано коаліційний уряд у главі з Адольфом Гітлером (при цьому довелося скинути рейхсканцлера фон Шлейхера). У сформований кабінет крім Гітлера входили: Вільгельм Фрік — міністр внутрішніх справ, Германа Герінга — міністр без портфеля.

Відразу після призначення Гітлера було розпущено рейхстаг і призначені нові вибори. Відтоді крім НСДАП лише військо та церква мали хоч якийсь владою, а й їхні вплив поступово снижалось.

Спочатку основу фашистського апарату терору становили штурмові загони (СА), які виникли у серпні 1921 г. З кожним роком їх чисельність зростала. Торішнього серпня 1921 г. — це лише невелика групка людей, на 1 січня 1935 р. їхні вже 3 543 099 человек. 9].

Потім після періодичних чисток рядів кількість СА зменшувалася, зате дедалі більше вплив набували СС, готові заради фюрера попри всі. Велику роль СС зіграли подіях 30.06.1934 г. — розправа над керівниками штурмових загонів, чимало їх опинилися у концтаборах, які самі будували. У нагороду Гітлер виділив СС зі складу СА своїм Указом від 13.07.1934, СС став головною вірної опорою Гитлера.

Як, як фашисти привертали до собі народні маси? Мені ця тема видається найбільш интересной.

Відверто расистські, шовіністичні, агресивні погляди фашистів з'єднувалися із дуже безсоромної соціальної демагогією і брехнею. Фашисти взяли на озброєння слова Макіавеллі: «Управляти — це значить змусити повірити». Саме поруч із насильством і поневоленням використовувалися пропаганда, ідеологічна обробка мас, духовне маніпулювання людьми. Про те, яка увага приділялася пропаганді, свідчать такі факти: упродовж свого гітлерівського правління було виконано понад 2 тис. фільмів, опубліковані тисячі романів, сотні віршів, створено тисячі скульптур, пам’ятників історії й т.д. усе це оспівувало могутність і вплив силу, незламність і перевага фашизма.

«Фашизм — брехня, изрекаемая бандитами». Цей вислів Еге. Хемінгуея вже напевне висловлюють сутність, і сенс фашистський пропаганди. Фашисти, знаючи психологію людей, апелювали немає розуму, а почуттів, емоціям. Людина, вважали вони, — біологічне істота, отже, почуття в нього панують над разумом.

З метою духовного отупления мас, ефектного й ефективного на масову психологію фашисти багато уваги приділяли організації різного роду масових збіговиськ: маршів, маніфестацій, зборів, видовищ, ігор й т.п. 10].

«Натовп була перетворено на стадо, маса — в плебс. Це «диво превращения"могло здійснитися лише за поєднанні терору фізичного з терором ідеологічним., при систематичної обробці мас в нацистському духе».

«Брехня і обман завжди, були головним знаряддям нацистського керівництва у боротьбі влада. Брехнею було його твердження у тому, що йому передало більшість чорногорських виборців» [11].

Упродовж багатьох років панував терор СС. 27 сентября1939г. було створено Головне імперське управління безпеки, котре об'єднало з всі силові підрозділи. Це стала Служба безпеки «Третього рейху». Терор тривав, як і діяв «Народний суд».

Вже 1933 г. європейські країни почали казати у тому, що Гітлер готується до війни, було невідомо лише — з ким. 23августа 1939 г. між Радянський Союз і Німеччиною уклали пакт про ненапад. Але Німеччина порушила договір і 22 червня 1941р. без оголошення війни вторглася на територію России.

Війна СРСР із фашистської Німеччиною була звичайній війною. Це була війна не між арміями, але Велика Вітчизняна Війна проти фашистських захватчиков.

Фашистські диктатури пали.

«Смерть фашизму була результатом антифашистській політики переможців або ж урядів, які змінили фашистів, але результатом кінцевого провалу фашизму хоч у вигляді руху або як режимом, а так ж результатом глибоких змін у світі початку й політичної системе"[12].

III. Вивчення фашизму 60-ті рр. Проте історичний досвід показує, що фашизм не належить минулому, про цьому свідчать фашистські перевороти у Греції (1967г), до Чилі (1973г.).

Шістдесяті роки ознаменувалися початком нової стадії вивчення фашизму цілому. Характерними рисами її стали зміни у методах і перспективи дослідження, в оцінках і інтерпретаціях. Пов’язано це були насамперед із розширенням кола доступного для істориків архівного матеріалу, накопиченням великої кількості конкретних фактів про фашизмі. Консервативні оцінки фашизму переживають глибоку духовну кризу, пов’язаний колись лише від тим, що представники цього ми змогли досить переконливо обгрунтувати свою тезу про випадковості фашизму німецької истории.

Изучение фашизму 60-ті рр. відбувається на ФРН і натомість нових тенденцій політичного і охорони культурної розвитку, супроводжується активним обговоренням проблем фашизму засобах масової інформації. Так, великий громадський резонанс викликали процеси з приводу нацистських злочинів, що відбулися початку 1960;х років в Ульме і Франкфурті-на-Майні. До останнього процесу (по Освенциму) істориками Мюнхенського інституту сучасної історії під керівництвом проф. М. Брошата було підготовлено 2-х томное видання «Анатомія держави СС ». Воно показало масштаби впливовості проекту та жахливість злочинів організації, що стояв у центрі терористичної системи Третього рейху. Громадськість Німеччини, молоде покоління німців були вражені картиною нацистської політики геноциду, масового винищення людей таборах смерті. Історія фашизму та її диктатури опинилася у епіцентрі публічного життя ФРН. З різних сторін стали доноситися закиди на слабкому вивчення історії фашизму. Не без тиску з боку розпочатого у роки студентського руху за демократизацію вищій школі в університетах Німеччини розгортаються дискусії щодо періоді фашизму. Освіта НДП (неонацистської партії) посилило ці настрої. У 60-х роках рр. значно зріс інтерес учених звернулися до питанням формування фашистської партії, її руху, основам світогляду. Однією із перших робіт у цьому напрямі була книга М. Брошата «Націонал-соціалізм. Світогляд, програму і дійсність «(1960 р.) У ньому, а також ідейні джерела фашизму, які становили з себе мішанину антидемократичних, антикомуністичних, антисемітських і пангерманских ідей. «Соціалістичні «постулати фашистів вважає демагогією. Заслуга цього вченого зводилася до того, що, а також, що фашистська ідеологія народилася не так на порожньому місці. Вона стала наступником багатьох ідей, що виникли набагато раніше фашистської партії .

В роботах інших оцінки «раннього періоду «діяльності нацистської партії мають більш помірний характер. У. Хоффманн увів у оборот документи по гітлерівському путчу 1923 р. Докладно висвітлює діяльність партії, у 1919; 1924 рр. У. Мазер. Вони стверджують, що нацистська партія у цей період мало від когось залежала. Вона існувала з допомогою внесків своїх прибічників бандерівців і окремих пожертвувань. Своїм зміцненням на політичної арені вона зобов’язана лише своєму вождю. Продовжують створюватися біографічні праці про Гітлера інших вождів фашистського режиму. Вони менше, проти 40−50-ми роками, звучать мотиви «демонии «Гітлера. Велика увага приділяється конкретному аналізу соціально-економічної і політичну обстановку, моральноморального клімату, за умов яких уможливлено появу Мельниченка і піднесення Гітлера та інших нацистських вождів. Найвдалішим у тому плані видається робота Й. Фесту «Образ Третього рейху. Профілі тоталітарного панування «.

Вновь з великою гостротою було поставлено запитання про історичному місці фашизму. Дискусія розгорнулася навколо роботи німецького ліберального історика Ф. Фішера «Ривок до світової панування. Німеччина шляху до першої світової війни ». У книжці він обгрунтував континуитет зовнішньополітичних імперіалістичних домагань кайзерівської і нацистської Німеччини. Гітлер, на його думку, був натхненний пангерманскими, геополітичними, економічними ідеями найбільш реакційних правлячих груп. Вони зберегли свої і в Веймарської республіці, намагаючись через ряд правих політичними організаціями, зокрема і НСДАП, здійснити свої колишні плани світового панування. Позиція Ф. Фішера була близькою оцінці Р. Хальгартена. Проблема відповідальності німецької пануючій еліти за прихід Гітлера до партії влади привертає до собі увагу відомих істориків і політиків. Знову було порушене питання про свободу маневру і рівня відповідальності тих, хто ухвалював рішення у певних областях й у часи періоду фашистської диктатури. Наприклад, роль офіцерського корпусу. Як відомо, представники консервативної історіографії, автори військових мемуарів прагнули очиститися від скверни нацизму, посилаючись на можливість те, що «виконували накази «Гітлера, верхівки СС. Ряд робіт по цій проблемі свідчили про достатньої свободі рішень офіцерів вермахту і про їхніх відповідальності за які під час війни злочину. Історик Р. Моммзен досліджував проблему ступені та кордонів впливу нацифицированного шару у системі німецької державної бюрократії. Роботи цього інших істориків певною мірою брали під сумнів теза про суворо централізованому, налагодженому механізмі функціонування державної машини Третього рейху. Вони звертали увагу до хаотичність прийнятих рішень, особливо у окупованих східних областях. Крапка зору про монолітною структурі «держави фюрера «був підданий сумніву. До. Д. Брахер у роботі «Німецька диктатура «охарактеризував її як «анархічну автократію », але ці, на його думку, означало не ослаблення, а посилення ролі Гітлера. У найбільш чіткому вигляді сумніви щодо жорсткої ієрархічної структурі фашизму висловив Р. Моммзен. Їм пролунала думка, що фашистське держава було «монократическим », замкнутим лише з Гітлера, а «поликратическим », з кількома центрами влади. Їх керівники грали не меншу роль, ніж фюрер і було багато в чому автономні прийняття рішень. Р. Моммзен висловив думку, що Гітлер був щодо «слабким «диктатором, «імпровізатором », залежать від інших структур влади у рейху. Частково його думку поділяв і М. Брошат. Дослідження у сфері взаємовідносин великого капіталу і фашизму Третьої імперії також підтверджували цю думку. Такі відомих істориків свідчили про кризу жорстких схем влади тоталітарної держави. Шістдесяті останні роки були переломними у німецькій (та й лише у ній) історіографії фашизму. Розширилися перспективи дослідження. У той самий час спроби створити всеосяжну теорію фашизму не вдалися. Разом про те ми можемо з категоричністю висновків історика Х.-У. Тамера цей рахунок. «У дискусіях, — як у він, — часто більше переважувала політика, ніж наука, мали місце догматизация і инструментализация підходів ». Не це головне. Важливо підкреслити, що під час полеміки і висування найрізноманітніших, часом полярних чи несподіваних точок зору, визначалися найважливіші напрями, теми і ще поглибленого вивчення різних варіантів фашизма.

У скільки ж сучасна Німеччина оцінює покалічені життя російського народу? Німецький фонд «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» вже виділив Росії 835 млн. німецьких марок. Ці кошти призначаються що були в’язнями концтаборів, і гетто (по 15 000 ДМ), в’язням інших місць укладання, у яких використовувався примусову працю (до 6000 ДМ), депортованим завезеними на територію Німеччині чи у аккупированные європейські країни й привлекавшимся до примусовому праці на підприємствах в промисловості й транспорту (до 4,2 00ДМ), в комунальному господарстві, сфері обслуговування, освіти, культури, торгівлі, на пошті рейху, в охороні здоров’я (до 1,500 ДМ). Малолітні діти (до 12 років на дату звільнення), якщо не може довести залучення до примусовому праці, отримають до70% від належних грошей. Якщо докази є - то таку саму суму, як і взрослые. 13].

IV. Неофашизм. Боротьба ним.

Нині реакційну політичну ідеологію намагаються модернізувати неофашисти і неонацисти. Плакатики закликають до встановлення «сильної державної влади». Панувати повинні деякі, потрібно зробити ставку вильного вождя — це їхнє призыв. 14].

Можу привести Приблизну програму фашистської партії, у России.

Державна влада має бути національної, надкласової і залежною від якихось особистих впливів. Фашистське держава є організоване об'єднання членів нації, фактичне виявлення духовного єдності нації. Така держава жадає від кожного громадянина виконання всіх обов’язків, покладених нею обійманням складі нації, лише виконуючи ці обов’язки можна на отримання тих чи інших прав. Спочатку обов’язки, потім — права! Особистість і клас — на службу нації! Фашистська партії відрізняється з інших і те, що її основі лежить принцип служіння. Така партія — об'єднання людей, поставили собі за мету жертовне служіння нацистському государству.

Усі народи беруть участь у Національної революції, отримають культурну, адміністративну і політичну автономии.

Російські фашисти не предрешают той чи інший форму правління, вважаючи, що це грає істотного значення не для життя держави, т.к. важлива соціальна сутність, соціальна природа державних устроїв, а чи не його форма. Важливо гарантувати громадянам участь у владі та байдуже, як орган виглядатиме. У російській державі має існувати вільний і незалежний суд, повну свободу релігії, повна господарська самостійність й рівномірне розподіл багатства. Вони за обмежену приватну власність, повну свободу внутрішньої торгівлі, розкріпачення селян, гарантії працюючим, свободу інтелігенції. Завдання кожної члена партії - активну участь у роботі партії і підготовці себе на революційної діяльності, що у таковой.

Прийти до української влади планується на 3 етапу: 1. накопичення можливостей 2. Активна боротьба 3. Національне строительство. 15].

Так що це? Чомусь згадується висловлювання: історія повторюється двічі - одного разу трагедія, вдруге — фарс…

Останнім часом у пресі, на радіо й телебаченні йде цілеспрямована кампанія з викриття «російського фашизму», називаються причини розповсюдження даного вірусу: авторитарний тип мислення, виховання, елементи расизму і антисемизма на повсякденному рівні, почуття защемленого національної гідності, економіка із високим рівнем безробіття і т.д.

Всім зрозуміло, що не можна дозволити встановлення фашизму Росії, тим паче, що у тлі несприятливої обстановки це допускається, тому періодично приймаються різні меры.

У виконанні указу Президента «Про боротьбу з проявом фашизму» було проведено рейд з вилучення в адміністративному порядку літератури та символіки фашизма.

У результаті подібних перевірок виявилося: охоронці, працівники території Тимирязевской сільгоспакадемії створили організацію «Вервольф» (Перевертні), все їхнє діяльність, література і промовиста свастика свідчить про фашистську ідеологію. За відступництво вбили однієї з, при цьому їх і заарештували. Але єдина стаття — 105 УК.

У Єкатеринбурзі було припинено діяльність ватажка як і організації - покарання умовне, його останнє слово, йдучи зі залу засідання: «Із вами ще разберусь…"[16].

Певне, все-таки загрозу фашизму відчувають і «згори» — наводжу Заява Комісії з прав людини в Президенті РФ.

Наростання загрози фашизму Росії набуває зримі та лиховісні обриси. Розпал расової, національної та релігійної ворожнечі приймає дедалі більше організованого характеру. Відбувається збільшення воєнізованих організацій, які проповідують ідеї расової переваги. Ці організації все ширше використовують арсенал фашистської ідеології й методів її пропаганди. У своїй діяльності вони всі частіше переходять від бойової підготовки до актів прямого терору: хуліганські напади проти осіб «неугодної національності», осквернення надгробків, памятников.

Їхня робота полегшується тим, що значні групи людей втратили систему ідейно-політичних і навіть моральних координат, повною мірою відчули національного приниження після зникнення великої країни, наслідків чеченської війни. Фашистська ідеологія дає прості розв’язки для накопичених проблем. Можна говорити загрозу завоювання фашистами РФ, адже фашизм — історичний глухий кут, погрожував країні загибеллю. Необхідно посилити боротьбу з фашизмом, боротьби з ним має стати завданням кожного громадянина РФ. 17].

Певне, все-таки має підтримку у масах. 27 лютого 1999 р. Молодіжної організацією Яблуко балу проведена Антифашистська акція. Можу привести промови представників Яблука. | | | |Представник молодіжного Яблука | | |з Барнаула Євген Лисин | | | «Дорогі друзі, ми зібралися | | |тут, щоб висловити | | |рішуче «Ні «гідрі, що у| | |особі баркашовщины і макашовщины і | | |за іншими націоналістичних | | |організаціях з’являється й зникає| | |з лігвища нашій країні. Давайте | | |призвемо всю прогресивну | | |громадськість нашої країни, щоб| | |вона висловила рішучі протести | | |проти явища. Щоб ми | | |судили людей, лише з | | |конкретних справ, і кожна | | |день працюємо з кожним конкретний | | |людина. Біля кожної нації, є свої | | |як хороші і погані люди, як| | |жадібні і щедрі. Отож | | |не можна будувати висновки про всіх. Ні хороших | | |або поганого націй, давайте скажімо | | |сьогодні рішуче «Ні! «тим | | |проявам націоналізму, які | | |зароджуються нашій країні, будемо | | |боротися проти. Давайте | | |висловимо це у єдиному нашому | | |пориві. Ні | | |национализму!Российский фашизм | | |страшний насамперед своєю | | |безглуздістю, запереченням | | |головного у суспільстві, в| | |світіпоняття прав | | |людини. Страшний безглуздим | | |прагненням до розпалові | | |міжнаціональної ворожнечі, | | |безглуздим запереченням тих | | |понять, такі дороги всім | | |нормальним людям. Кожен | | |людини ставлення до фашизму може| | |бути виражено одним коротким і | | |різким «Ні!» | | |Керівник молодих московських | | |республіканців Тимур Катеев. | | | «Здрастуйте! У 1941 року танкам | | |фашистської дивізії генерала | | |Гудеріана вистачило тільки 5 | | |місяців, у тому, щоб проробити| | |шлях Берліна до підмосковних | | |Химок. На рішучу операцію з | | |захоплення міста фашизму вистачило | | |трохи більше 50 років. І сьогодні | | |нас не врятують ні військові танки| | |і літаки, ні геніальний | | |стратег-полководец, ні 28 | | |героев-панфиловцев. Ворог вже серед| | |нас. Фашисти — у місті. І | | |панацеєю від цього лиха може бути | | |лише | | |цілеспрямована державна | | |політика, спрямована й не так | | |на викорінення фашизму наших | | |серцях, скільки на | | |протиставлення цієї ідеології | | |інший, потужнішою і більше | | |привабливим сучасного | | |молодої людини. Мені щиро | | |шкода, що чимало мої однолітки | | |знаходять, що виголити потилицю, | | |надіти чорну сорочку зі свастикою| | |і набити морду, Року Польщі повз | | |негру значно більше модним, | | |привабливим, ніж якусь| | |іншу ідеологію. Хтось хоче | | |виокремитися з суспільства | | |однолітків, хтось хоче | | |протиставити себе суспільству, | | |хтось хоче просто сподобається | | |дівчині… Формування інший | | |ідеології, ідеології патріотизму, | | |любові до держави | | |протипоставлено агресивному | | |націоналізму. Це державна | | |завдання. | | |З огляду на цих заяв по меншою мірою дивною видається листівка, | |випадково попавшаяся мені у вічі. У куточку — біло-червона | |свастика, чорна форма чоловіки на фотографії теж нагадує | |фашистську. Починаю читати і розумію, що це інтерв'ю з лідером РНЕ -| |О.П. Баркашовым, ім'я якого нещодавно не згадувалось у через відкликання | |заворушеннями одному з ринків столиці. | |Я спробую аналізувати деякі висловлювання Баркашова і | |зіставляти його з З Приблизною програмою фашистської партії, у Росії, | |яка наведена вище і тих відомостей про німецькому фашизмі, які| |я використовувала у роботі. | |"Ставлення до того що, що відбувається у країні, ми однозначне. У | |країні, де населення щорічно зменшується понад мільйон | |людина, відбувався й відбувається геноцид російського народу та взагалі корінного | |населення з допомогою економічних заходів. Весь нинішній курс, який | |президент проголосив незмінним, ми розуміємо як курс — на перетворення| |Росії у сировинної придаток Заходу. Зубожіння населення його | |скорочення — це наслідок його». Явно простежуються думку про | |перевагу російської нації, невдоволення владою — те у Гітлера. | |"Сьогодні на вибори люди й не ходять, на демонстрації під керівництвом | |повій «шмаковых» теж, а енергія негативного вибуху | |накопичується. Це показник те, що при жахливому рівень життя | |люди й не вірить у правові шляхи вирішення своїх проблем» Німецькі | |фашисти чомусь також не вважали різні демонстрації неодмінним | |атрибутом життя людей. Про те, що Гітлер використовував | |негативну ситуації у країні свою користь, це дало змогу йому дійти | |влади, вже писала, між словами Баркашова і німецької ситуацією | |на той час можна навести паралель. «Старі» фашисти | |скористалися ситуацією, зроблять це ж «неофашисти»? | |"Ми повинні сказати «Досить! Ми звинувачуємо владу у геноциді російського | |народу!» Жодного російського обличчя на уряд і суцільна злидні при| |неймовірному багатстві Росії «- це чи у відповідь моє запитання про? | | | | | | | | | | | |.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Зрозуміло, що 2001 рік — це 1933. Усі демократичну спільноту виступає проти неофашизму, рішуче бореться проти неофашистських, неонацистських банд.

Але також зрозуміло, що підтримки народних мас Гітлер ніколи не прийшов до влади. Та обстановка, яка панує сьогодні в країні, невпевненість людей майбутньому, недовіру чинної влади, яка може забезпечити своїх громадян нормальне життя, може підштовхнути цих громадян в іншу силі, яка пообіцяє поліпшити життя й дасть якісь гарантии.

Потрібно поєднувати антифашистську пропаганду з якимись діями для поліпшення народу. я вже згадувала, що Гітлер професійно скористався обстановкою невпевненість у країні, захопивши влада. Де гарантії, що «російські фашисти» не зроблять тієї самої? І звідкіля впевненість, що й не підтримають люди? На погляд єдине, що комп’ютер може ще утримати наш доведений до відчаю народ від підтримки фашистів — його присутність серед пам’яті тих жахів, які творили німецькі фашисти. Фашизм не вигадка. Це реальність, причому реальність соціальна, що складається всередині найбільш суспільства, незалежно від якихось політичних ініціацій. Слід бачити, як фашизируется самого суспільства, в якому складаються корпоративистские відносини (в суті своїй — внутрішнє «корпоративне держава », подменяющее офіційне), виникає гримуча суміш влади й власності, що робить неминучим створення майбутньому корпоративного політичного режиму фашистського штибу. Фашизм можна знищити в тому разі, якщо мати з ним боротьбу котрі об'єктивно й на основі глибокого знання життєвих процессов.

Знання історії - того, чого якось привело встановлення фашизму — ми маємо. І лише наших силах недопущення повторення долі Гітлерівської Германии.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

1. Німеччина віддає борги жертвам фашизму // Аргументи як Факти № 48, 2001 2. Фашизм із підпілля// Російська газета 1995 12 квітня 3. Про загрозу фашизму// Російська газета 1998 14 липня 4. В. Бояринцев Офашизме у Росії // Молода гвардія 1995 № 11 5. Історія фашизму та її подолання у єдиній Європи Xxвека //.

Полис 1999 № 4 6. Бессонов Б. Фашизм: ідеологія, політика, М., 1985 7. Випперман У. Європейський фашизм порівняно 1922;1982, Н-ск 2000 8. Галкін А.А. Німецький фашизм, М., 1967 9. Зірка і свастика: більшовизм і російський фашизм під ред. Родзаевского.

До. М., 1994 10. Історія політичних вимог і правових навчань під ред. Нерсесянца В. С. М., 1983 11. Людвіг фон Мізес Бюрократія. Запланований заос.

Антикапіталістична ментальність. М., 1993 12. Політологія під ред. Радугіна А.А. М., 2001 13. Райх. У Психологія мас і фашизм С-Пб.-М., 1997 14. РНЕ: Позиція Голову Центрального Ради РНЕ О. П. Баркашова за поточною ситуації у стране.

———————————- [1] Цит. По: Бессонов Б. Фашизм: ідеологія, політика М., 1985, стр. 3 [2] Цит. По Випперман У. Європейський фашизм порівняно (1922;1982), Новосибірськ 2000, с. 11 [3] Філософський словник під ред. Фролова І.Т. М., 1980 [4] Володимир Бояринцев Офашизме у Росії // Молода гвардія 1995 № 1 [5] Людвіг фон Мізес Бюрократія. Запланованих хаос. Антикапіталістична ментальність.- М., «Річ» 1993, с. 149 [6] Зірка і свастика: більшовизм і російський фашизм під ред. Родзаевского До. М., ТЕРРА 1994, с.196−197 [7] Політологія, уч. Посібник під ред. Радугіна А.А. М., «Центр» 2001, с. 278 [8] Вільгельм Райх Психологія мас і фашизм, С-Пб. — М., 1997, с.96−98 [9] Галкін А.А. Німецький фашизм, М.: «Наука» 1967, с. 353 [10] Бессонов Б. Указ. тв. с.165−166 [11] Бояринцев У. Про фашизм у Росії // Молода гвардія 1995 № 11 [12] Бєлоусов К.С., Шумаван А. Історія фашизму і його подолання у єдиній Європи ХХ століття // ПОЛІС 1999 № 4 [13] Аргументи як факти № 48, 2001 [14] Історія політичних вимог і правових навчань під ред. Нерсесянца В. С. М., 1983 с. 653 [15] Зірка і свастика: більшовизм і російський фашизм під ред. Родзаевского До. М., ТЕРРА 1994 с.200−260 [16] Фашизм із підпілля // Російська газета 1995, 15 квітня [17] Російська газета 1998, 14 июля.