Семеро проти Фів (Hepta epi Thebas)

Семеро проти Фив (Hepta epi Thebas)

Эсхил (Aischylos) 525−456 до зв. е.

Трагедия (467 до зв. е.). Антична література. Греція

М. Л. Гаспаров.

В міфічної Греції були два найсильніших царства: Фивы у Середній Греції та Аргос бегемотів у Південній Греції. У Фивах був колись цар по імені Лаий. Він здобув пророцтво: «Не народи сина — погубиш царство!» Лаий не послухався і народив сина під назвою Едіп. Він просто хотів погубити немовляти; але Едіп врятувався, становило чужині, і потім випадково убив Лаия, не знаючи, що це його тато, і одружився з його вдові, не знаючи, що це її мати. Як це сталося, і як відкрилося, як і при цьому постраждав Едіп, нам розповість інший драматург — Софокл. Та найстрашніше — загибель царства — були ще попереду.

У Едіпа від кровозмісного шлюбу з собственною матір'ю народилися двоє синів та дві дочки: Этеокл, Поліникнув, Антігона і Ємену. Коли Едіп зрікся влади, сини відвернулися від цього, докоряючи його гріхом. Едіп прокляв їх, пообіцявши їм ділити собою влада мечем. Таки сталося. Брати домовилися правити поперемінно, кожен за рік. Та й після першого ж року Этеокл відмовився піти й вигнав Полиника з Фив. Поліникнув утік у південне царство — в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони всемером пішли шляхом семивратные Фивы. У вирішальному бою двоє братів зійшлися убили одне одного: Этеокл поранив Полиника списом, той упав коліно, Этеокл навис з нього, і Поліникнув вдарив його знизу мечем. Вороги злякалися, Фивы на цього разу врятовані. Тільки покоління через на Фивы прийшли походом сини сімох вождів й казки надовго стерли Фивы з землею: пророцтво збулося.

Эсхил написав звідси трилогію, три трагедії: «Лаий» — про царе-виновнике, «Едіп» — про царе-грешнике і «Семеро проти Фив» — про Этеокле, царе-герое, отдавшем життя на власний місто. Збереглася лише остання. Вона стародавнім-стародавній-по-стародавньому статична, на сцені майже немає; лише величаво стоїть цар, приходить і геть вісник і жалісно стенає хор.

Этеокл оголошує: ворог підступає, але боги — захист Фивам; нехай кожен виконає свій обов’язок. Вісник підтверджує: так, сім вождів вже заприсяглися на крові перемогти чи пащу і метають жереб, кому на які ворота. Хор фиванских жінок метається кричать у розпачі, чує загибель і молить богів про порятунок. Этеокл вгамовує їх: війна — чоловіче справа, а жіноча справа — сидіти вдома і бентежити народ своїм страхом.

Вновь є вісник: жереби кинуті, сім вождів роблять напад. Починається центральна, найзнаменитіша сцена: розподіл воріт. Вісник лякаюче описує кожного з сімох; Этеокл спокійно відповідає твердо віддає накази.

«У перших воріт — герой Тидей: шолом з гривою, щит з дзвонами, на щиті зоряне небо з місяцем». «Чи не гриві сила вперше і не колокольцах: хіба що самого їх наздогнала чорна ніч». І проти аргосского начальника Этеокл посилає фиванского. «У других воріт — гігант Капаней, на щиті його воїн з факелом; загрожує вогнем спалити Фивы, не страшні йому ні люди, ні боги». «Хто богів не боїться, того боги і покарають; хто далі?» І Этеокл висилає другого вождя.

«У третіх воріт — твій тезко, Этеокл аргосский, на щиті його воїн з сходами лізе на вежу». «Повалимо обох — і ще, хто зі щитом, і ще, хто щиті». І Этеокл висилає третього вождя. «У четвертих воріт — силач Гиппомедонт: щит — як жорен, на щиті змій Тифон пышет вогнем і димом», «В нього на щиті Тифон, ми Зевс з блискавками, переможець Тифона». І Этеокл висилає четвертого вождя.

«У п’ятих воріт — красень Парфенопей, на щиті його чудо-Сфинкс, загадками терзавшая Фивы». «І живу Сфінкс знайшовся розгадник, а мальована нас і поготів нестрашна». І Этеокл висилає п’ятого вождя.

«У шостих воріт — мудрий Амфиарай: він пророк, він теж знав, що відбувається до страти, та його залучили обманом; чистий його щит, і знаків у ньому немає». «Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але, як передбачав він, так і збудеться». І Этеокл висилає шостого вождя.

«У сьомих воріт — сам твій брат Поліникнув: чи сам помре, чи тебе вб'є, чи вижене з безчестям, як ви її; але в щиті його писана богиня Правди». «Горе від Едіпового прокльони! але з ним святая Щоправда, і з Фивами. Сам піду нею, цар на царя, брат на брата». — «Не ходи, цар, — благає хор, — братську кров гріх проливати». — «Краще смерть, ніж ганьба», — відповідає Этеокл і геть.

На сцені — лише хор: жінки у похмурій пісні передчувають біду, згадуючи і пророцтво Лаию: «Царству — пащу!» — і прокляття Едіпа: «Влада — мечем ділити!»; що час розплати. Ось і є — входить вісник зі звісткою: шість перемог шість мають воріт, а перед сьомими впали обидва брата, вбивши одне одного, — кінець царському роду фиванскому!

Начинается похоронний плач. Роблять носилки з вбитими Этеоклом і Полиником, виходять назустріч їх сестри Антігона і Ємену. Сестри заводять голосіння, хор їм вторить. Поминають, що ім'я Этеокла отже «Велеславный», поминають, що ім'я Полиника отже «Многобранный» — на ім'я та доля. «Приголомшив вбита!» — «Убито який убив! — «умыслив зло!» — «Терплячи від зла!» Співають, що було в царства два царя, у сестер двоє братів, а чи не стало жодного: часом буває, коли меч ділить влада. Протяжним плачем закінчується трагедія.

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997.