Декамерон. 
Боккаччо Джованні

Декамерон. Боккаччо Джованни

ДЕКАМЕРОН Книжка новел (1350−1353, опублікована 1470).

ПЕРВЫЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОН, «протягом якого, коли автор повідомить, з якого приводу зібралися й про що казали собою особи, що далі, які зібралися у день правління Пампинеи тлумачать у тому, кожному більше до душі «.

В 1348 р. Флоренцию «відвідала згубна чума », загинуло 100 тис людина, хоча доти ніхто гадки не мав, що у місті стільки жителів. Розпалися споріднені й приятельські зв’язки, слуги відмовлялися служити панам, мертвих не ховали, а звалювали в ями, вириті на церковних кладбищах.

И ось у самий розпал біди, коли місто майже Спорожнів, у храмі Санта-Марія Новела після божественної літургії зустрілися сім молодих жінок, від вісімнадцяти до двадцяти максимально восьми років, «пов'язані між собою дружбою, сусідством, спорідненням », «розважливі, родовиті, гарні, гречні, чарівні у своїй скромності «, всі у властивих «похмурої часу жалобних одежах ». Не повідомляючи щоб уникнути кривотлумачень їх істинних імен, автор називає їх Пампинеей, Фьямметтои, Филоме-ной, Емілією, Лауреттой, Нейфилой і Элиссой — відповідно до їх душевними качествами.

Напомнив, як багатьох юнаків та дівчат забрала страшна чума, Пампинея пропонує «благопристойним чином піти в заміські маєтку і заповнити дозвілля різного роду розвагами » .

Покинув місто, де в очікуванні свого смертного години віддалися хоті й розпусті, вони відгородять себе від неприємних переживань, що самі поводитися морально, і гідно. У Флоренції їх ніщо не тримає: всі ці близькі погибли.

Дамы схвалюють думку Пампинеи, і Филомена пропонує запросити з собою чоловіків, бо жінці важко жити своїм розумом і поради чоловіки їй конче необхідні також. Їй заперечує Элисса: мовляв, тим часом важко знайти надійних супутників — близькі частиною померли, частиною роз'їхалися хто куди, а звертатися до чужого непристойно. Вона пропонує шукати інший шлях до спасению.

Во час цього розмови до церкви входять троє молоді - Панфіл про, Филострато і Дионео, все миловиді й виховані, молодшому із котрих менш як двадцять п’яти років. Серед опинилися у церкви дам є держава й їх кохані, інші складаються з ними родинному зв’язку. Пампинея відразу пропонує запросити саме их.

Нейфила, заливши фарбою зніяковілості, висловлюється тому, що юнаки добрі й розумні, але люблять деяких присутніх дам, і це може кинути тінь на їх общество.

Филомена ж заперечує, що головне — чесно жити, решта приложится.

Молодые люди ради запрошенню; умовившись про все, дівчини та парубки у супроводі служниць і слуг наступний ж ранок залишають місто. Вони прибувають в мальовничу місцевість, де прекрасний палац, і розташовуються там. Слово бере Дионео, найвеселіший і дотепний, пропонуючи розважатися як кому завгодно. Його підтримує Пампинея, що пропонує, щоб був вони за головного й гадав про побудову їхнього життя і звеселяннях. Аби кожен пізнав й турботи, й невеличкі радощі, пов’язані з керівництвом, і щоб був завидно, слід покладати це почесне тягар почергово кожного. Першого «повелителя «вони оберуть усе разом, а наступних щоразу перед вечірньої призначатиме той, які у вона був володарем. Усі одностайно обирають Пампинею, і Филомена покладає їй на голову лаврового вінка, який протязі наступних днів служить знаком «верховенства і королівської влади » .

Отдав слугам необхідні розпорядження і попросивши всіх утриматися від повідомлення неприємних новин, Пампинея дозволяє друзям розійтися; після сніданку, за вишукано сервірованим столом, все приймаються співати, танцювати і на музичних інструментах, та був лягають відпочити. О третій годині, піднявшись від сну, все збираються в затінку саду, і Пампинея пропонує присвятити час розповідям, «бо один оповідач здатний зайняти всіх слухачів », дозволяючи першого дня розповідати «у тому, кожному більше в душі «. Дионео просить собі право щоразу розповідати історію свій вибір, щоб потішити суспільство, втомившись зайвого мудрування, і цього права получает.

ПЕРВАЯ НОВЕЛА ПЕРШОГО ДНЯ (Розповідь Панфило) Часто, не наважуючись безпосередньо звернутися до Бога, люди звертаються до святим захисникам, які за життя дотримувалися божественну волю і небесах перебувають зі Всевишнім. Проте інколи буває, що, запроваджене оману молвою, обирають собі такого покровителя перед Всемогутнього, який ним засуджений на вічну муку.

О такому «заступнику «і розповідається в новелле.

Главный герой — мессер Чеппарелло з Пра-то, нотаріус. Багатий і славетний купець Мушьятто Францези, отримавши дворянство, переїжджає з Парижа в Тоскану разом із братом французького короля Карлом Безземельним, викликає туди тато Боніфацій. Їй потрібна людина, щоб стягнути борг із бургундців, котрі славляться незговірливістю, злонравием і нечесністю, який міг би протиставити їх підступництву своє, і вибір його вихоплює мессери Чеппарелло, якого мови у Франції називають Шапелето. Той промишляє виготовленням фальшивих документів і майже лжесвідчить; він склочник, скандаліст, убивця, богохульник, п’яниця, содоміт, злодій, грабіжник, шулер і злісний гравець у кістки. «Гіршого людини, що вона, то, можливо, і народилося ». На знак вдячності за службу Мушьятто обіцяє замовити за Ша-пелето слово в палаці і видати неабияку частина суми, яку та взыщет.

Поскольку справ у Шапелето немає, кошти закінчуються, а покровитель його залишає, він «з необхідності «погоджується, вирушає до Бургундію, де ніхто не знає, і поселяється у вихідцями з Флоренції, братьев-ростовщиков.

Внезапно він занедужує, і брати, відчуваючи, що кінець його близький, обговорюють, як він бути. Вигнати на хворого старого не можна, а він же може відмовитися від сповіді, і тоді її не можна буде поховати по-християнському. Якщо ж вона сповідається, то розкриються такі гріхи, які жоден священик не відпустить, і результати буде хоча б. Це може дуже озлобити для місцевих жителів, не які схвалюють їх промисел, і призвести до погрому.

Мессер Шапелето чує розмова братів і вона обіцяє найкраще улаштувати і їх, і свої дела.

К умираючому наводять яке славиться «святої життям «старця, і Шапелето вдається до сповіді. Відповідаючи на запитання, коли він востаннє сповідався, Шапелето, який не сповідався ніколи, повідомляє, що робить це щотижня і щоразу кається у всіх гріхах, скоєні із народження. Воно й цього разу наполягає на сповіді. Старець запитує, не грішив він з жінками, і Шапелето відповідає: «Я той самий точно дівич, яким вийшов із черева матері «. По приводу обжерливості нотаріус визнається: його гріх стало те, що під час посади пив воду з такою самою насолодою, як п’яниця вино, і з апетитом укушав пісну їжу. Ведучи мову про гріху сребролюбия, Шапелето заявляє, що таку значну частину свого багатого спадщини пожертвував на бідних, та був, займаючись торгівлею, постійно ділився з неімущими. Він визнається, що часто гнівався, дивлячись, як «щодня створюють непристойності, не дотримуючись заповідей Господніх та суду Божого не бояться ». Він кається, що злословив, говорячи про сусіда, раз у раз избивавшем дружину; якось не перелічив відразу грошей, виручених за товар, а виявилося, їх побільшає, ніж потрібно; не зумівши відшукати їхні власника, він ужив надлишок на богоугодні дела.

Еще два несуттєвих гріха Шапелето використовує як привід прочитати наставляння святому батькові, та був приймається плакати повідомляє, що якось вилаяв мати. Бачачи його щире каяття, чернець вірить йому, відпускає все гріхи і визнає його з святого, пропонуючи поховати у своїй монастыре.

Слушая через стіни сповідь Шапелето, брати давляться сміхом, укладаючи, що «ніщо над стані виправити порочне її характер: лиходієм прожив все своє життя, лиходієм і вмирає «.

Гроб з тілом покійного переносять в монастирську церква, де духівник розписує, парафіянам його святість, а що його ховають в склепі, туди зусебіч поспішають прочани. Називають його святої Шапелето і «стверджують, що Господь нього виявив багато чудес і продовжує щодня являєшся їх усім, хто з вірою вдається щодо нього » .

ВТОРАЯ НОВЕЛА ПЕРШОГО ДНЯ (Розповідь Нейфилы) У Парижі проживає багатий купець Джан-нотто ді Чивиньи, людина добра, чесний і справедливий, який спілкується з купцем, іудеєм під назвою Абрам і дуже журиться, що душа настільки гідну людину через неправої віри загине. Він починає умовляти Абрама перейти в християнство, стверджуючи, що віра християнська через свою святості процвітає і всі ширше поширюється, яке, Абрама, віра, збіднюється і сходить нанівець. Спочатку Абрам не погоджується, але потім, прислухаючись до умовлянням друга, обіцяє стати християнином, але тільки по тому, як відвідає Рим і понаблюдает життя намісника Бога землі та її кардиналов.

Такое рішення ввергає Джаннотто, знайомого зі звичаями папського двору, глибокий сум, і він намагається відговорити Абрама від поїздки, однак той наполягає своєму. У Римі він переконується, що з папському дворі процвітають відверте розпуста, жадібність, череводогідливість, користолюбство, заздрість, гординя і ще гірші пороки. Повернувшись до Парижа, він пояснює про намір хреститися, наводячи наступний доказ: тато, все кардинали, лрелаты і придворні «прагнуть стерти з землі віру християнську, і роблять то вони надзвичайно старанно, хитромудро і майстерно », а тим часом віра ця дедалі більше поширюється — отже, її вірно підтримує Дух Святий. Джаннотто стає його хресним батьком і дає їй ім'я Джованни.

ВТОРОЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОНА.

" У день правління Филомены пропонуються увазі розповіді у тому, як людей, піддавалися многоразличным випробувань, зрештою, понад будь-якого очікування, усе гаразд закінчувалося " .

ПЕРВАЯ НОВЕЛА ДРУГОГО ДНЯ (Розповідь Нейфилы) Мораль: «нерідко той, хто намагається насміхатися з інших, особливо над предметами священними, сміється собі ж у шкода і саме ж буває осміяне » .

После смерті німець з Тревізо під назвою Арріго визнаний святим, і для її мощам, перенесенным в собор, наводять за зціленням калік, сліпців і хворих. Саме тоді в Тревізо з Флоренції приїжджають три лицедія: Стекки, Мартеллино і Маркезе, і хочеться подивитися на мощі святого.

Чтоб пробитися крізь натовп, Мартеллино прикидається калікою, якого друзі ведуть до мощам. У соборі його кладуть на мощі, і він ставить вид, ніби зцілився — розгинає скривлені руками і ноги, — але раптово його дізнається якийсь флорентійський, який всім розкриває його обман. Його починають немилосердно бити, і тоді Маркезе, аби врятувати друга, оголошує стражникам, що той нібито зрізав в нього гаманець, Мартеллино хапають призводять до градоправителю, де інші які були присутніми соборі наговаривают нею, що і вони зрізав гаманці. Овації приймається суворий і вкрай жорстокий суддя. Під катуваннями Мартеллино погоджується покаятися, але про те; умовою ", що з скаржників вкаже, що й коли його зрізали гаманець. Усі називають час* тоді як Мартеллино толйсо що приїхав до це місто. Він намагається будувати у цьому свою захист, але суддя нічого й чути не, хочет і збирається підняти його за виселице.

Тем часом друзі Мартеллино звертаються за заступництвом до людини, що користується довірою градоправителя.

— Вызвав Мартеллино й посміявшись з цього пригодою, градоправитель відпускає всехтроих восвояси.

ЧЕТВЕРТЫЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОНА.

" У день правління Филострато пропонуються увазі розповіді про нещасного кохання " .

ПЕРВАЯ НОВЕЛА ЧЕТВЕРТОГО ДНЯ (Розповідь Фьямметты) Гисмонда, дочка принца Салернского Танкреда, рано стає вдовою і, повернувшись у будинок батька, не поспішає виходити заміж, а доглядає собі гідного коханого. Вибір її вихоплює Гвискардо, юнака низького походження, але шляхетного поведінки, слугу у батьковій садибі. Мріючи про таємному побаченні, Гисмонда передає йому записку, у якій призначає зустріч із закинутій печері пояснює, як туди потрапити. Сама вона просто проходить туди по старовинної потаємними драбині. Зустрівшись, в печері, коханці проходять до неї у спальню, що й проводять час. Тож які вони зустрічаються кілька раз.

Однажды Танкред заходить до дочки, коли та гуляє садом, та чекаючи її, випадкова засинає. Не помітивши бурлаку, Гисмонда спричиняє кімнату. Гвискардо, і Танкред стає свідком їх любовних утіх. Непомітно вибравшись з кімнати, наказує слугам схопити Гвискардо і, заточити їх у одній з кімнат дворца.

На наступного дня він идетк доньки Раїса й, звинувативши їх у: тому, що вона віддалася молодчику, «самого темного походження «пропонує їй щось сказати у захист. Жінка горда, вона ні за чим батька не просити, а розквитатися з життям, бо впевнена, що коханого її вже у живих. Вона щиро визнається у своїй любові, пояснюючи її достоїнствами Гвискардо та вимогами плоті, та звинувачує батька тому, що, перебуваючи при владі забобонів, він докоряє їй й не так в гріхопадіння, скільки в з людиною неблагородним. Ця психолог пише, що справжня шляхетність над походження, а вчинках, і навіть бідність вказує тільки відсутність коштів, але з шляхетності. Беручи всю провину він, вона просить батька бути з ній як і, як і вчинив з Гвискардо, інакше обіцяє накласти він руки.

Танкред не вірить, що здатна здійснити загрозу, і, вийнявши серце з грудях вбитого Гвискардо, посилає його Гисмонде в золотом келиху. Гисмонда звертається до серця коханого зі словом, що недруг подарував йому гробницю, гідну його доблесті. Омыв серце сльозами і притиснувши його до грудях, вона наливає в кубок отрута і до краплі випиває отруту. Розкаяний Танкред виконує останню волю дочки і ховає коханців лише у гробнице.

ШЕСТОЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОНА.

" У день правління Элиссы пропонуються увазі розповіді у тому, як, уражені чиєїсь жартом, платили тим самим чи швидкими і винахідливими відповідями запобігали втрату, небезпеку життю і безчестя " .

ПЕРВАЯ НОВЕЛА ШОСТОГО ДНЯ (Розповідь Филомены) Якось знатна флорентийка донна Оретта, дружина Джери Спини, гуляла у своїй маєтку з дамами і чоловіками, запрошеними до неї на обід, а оскільки доти місця, куди вони регулярно збиралися йти пішки, ударно освоювали зовсім, із її супутників запропонував: «Дозвольте, донна Оретта, розповісти вам презанимательную повість, і це не помітите, як дійдете, ніби майже весь час їхали вершники ». Проте оповідач був такий недотепний й дуже безнадійно зіпсував історію, що донна Оретта пережила від рівня цього фізичне нездужання. «Мессер! Ваш кінь аж надто спотикається. Будьте люб’язні, спустіть мене » , — з чарівною улыбкою сказала дама. Супутник «відразу вловив натяк, обернув його досі жартома, сам перший засміявся і поспішив перейти інші теми », так і закінчивши розпочатої повести.

ВОСЬМОЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОНА.

" У день правління Лауретти пропонуються увазі розповіді про том,.какие штуки щодня витворяють жінка з чоловіком, чоловік із жінкою й чоловік із чоловіком " .

ДЕСЯТАЯ НОВЕЛА ВОСЬМОГО ДНЯ (РассказДионео) У Палермо, як та інших портових містах, існує порядок, яким які відвідують місто купці здають товари на зберігання складу, що його митницею. Митники виділяють для товару особливе приміщення і вписують товар із зазначенням цінності в митну книжку, завдяки чому жінки нечесного поведінки легко дізнаються про кошти купця, щоб потім заманити їх у любовні сіті й обчистить до нитки.

Как-то в Палермо за дорученням господарів з велику кількість тканин прибуває флорентійський під назвою Пікколо так Чиньяно на прізвисько Салабаэтто. Склавши товар складу, він йде погуляти містом, і нього звертає увагу обізнана про його фінансове становище якась донна Янкофьоре. Через звідницю вона призначає юнакові побачення і, коли людина приходить, всіляко його догоджає. Вони кілька разів зустрічаються, дарує йому подарунки, щось вимагаючи замість, і, нарешті дізнається, що він продав товар. Тоді вона ласкавіший приймає його, потім виходить із кімнати й повертається на сльозах, розповідаючи, що її брат вимагає негайно надіслати йому тисячу флоринів, інакше йому відрублять голову. Вірячи, і ним багата і порядна жіночка, яка поверне борг, він віддає їй п’ятсот флоринів, виручених за тканини. Отримавши гроші, Янкофьоре відразу втрачає щодо нього інтерес, і Салабаэтто розуміє, що його обманули.

Чтобы сховатися переслідування господарів, потребують гроші, їде в Неаполь, де всі розповідає скарбнику імператриці Константинопольської і другу своєї сім'ї .П'єтро делло Каниджано, який пропонує йому якийсь план действий.

Упаковав безліч тюків і, купивши бочок двадцять з-під оливкової олії, Салабаэтто повертається у Палермо, де здає товари складу, оголошуючи митникам, що нічого очікувати чіпати цю партію до прибуття наступній. Пронюхавши, що прибулий товар стоїть незгірш від дві тисячі флоринів, а очікуваний — більше трьох, Янкофьоре посилає за купцом.

Салабаэтто вдає, що радий запрошенню, та підтверджує чутки цінність своїх товарів. Щоб викликати в юнаки, вона повертає йому борг, і він із задоволенням проводить із ній время.

Как-то коли він дійшов ній обтяжений у відповідь, що має відкупитися від корсарів, котрі захопили другу партію товару, інакше товар відвезуть в Монако. Янкофьоре пропонує йому взяти гроші в знайомого лихваря під великі відсотки, і Салабаэтто розуміє, що має намір позичити йому власні гроші. Він погоджується, обіцяючи забезпечити сплату боргу товаром складі, який негайно переведе з ім'ям позикодавця. Наступного дня довірений маклер Янкофьоре видає Салабаэтто тисячу флоринів, і той, розрахувавшись з боргами, відбуває в Феррару.

Убедившись, що Салабаэтто в Палермо немає, Янкофьоре велить маклерові зламати склад — в бочках виявляється морська вода, а тюках — клоччя. Залишившись дурні, вона розуміє, що і відгукнеться, і откликнется.

ДЕСЯТЫЙ ДЕНЬ ДЕКАМЕРОНА.

" У день правління Панфило пропонуються увазі розповіді людей, які виявили щедрість і великодушність як і серцевих, так і у деяких справах " .

ДЕСЯТАЯ НОВЕЛА ДЕСЯТОГО ДНЯ (Розповідь Дионео) Молодого Гвальтьери, старшого в роді маркізів Салуццких, піддані умовляють одружуватися, аби продовжити рід, і навіть пропонують підшукати йому наречену, але погоджується одружуватися лише з своєму вибору. Він одружується з бідної селянської дівчині під назвою Гризельда, попереджаючи її, що їй в усьому доведеться йому догоджати; вони повинні нею ні внаслідок чого гніватися і має в усьому слухатися його. Дівчина виявляється чарівної і чемної, вона слухняна і попереджувальна до чоловіка, ласкава з підданими, і її люблять, визнаючи її високі добродетели.

Между тим Гвальтьери вирішує випробувати терпіння Гризельды і докоряє їй у цьому, що вона народила не сина, а дочка, чим украй обурила придворних, і так нібито незадоволених її низьким походженням. Кілька днів він підсилає до неї слугу, який оголошує, що він наказ умертвити її прийомна дочка. Слуга приносить дівчинку Гвальтьери, а той відправляє в виховання родички в Болонью, попросивши нікому не відкривати, чия це дочь.

Через деяке час Гризельда породжує сина, якого чоловік також забирає в неї, і потім заявляє їй, що у наполяганню підданих змушений брати шлюб із інший, та її вигнати. Вона слухняно віддає сина, якого відправляють виховання туди, куди й дочь.

Некоторое час через Гвальтьери показує всім підроблені листи, у яких тато нібито дозволяє йому відмовитися від Гризельдой й одружитися в інший, і Гризельда покірно, лише у сорочці, повертається у рідний дім. Гвальтьери ж розпускає чутки, ніби одружується з дочки графа Панаго, і посилає за Гризельдой, щоб він, як обслуга, навела у домі порядок до приїзду гостей. Коли прибуває «наречена «- а Гвальтьери вирішив видати за наречену власної дочки, — Гризельда радо зустрічає ее.

Убедившись, що терпіння Гризельды невичерпно, розчулений тим, що в ній йдеться лише добре про дівчині, які мають замінити в подружньому ложе, зізнається, що просто влаштував Гризельде перевірку, й оголошує, що його мнима наречена і його брат — їхні власні діти. Він наближає себе батька Гризельды, хлібороба Джаннуколе, що з того часу живе у його помешканні, як слід тестю маркиза.

Дочери Гвальтьери підшукує завидну партію, а дружину свою Гризельду надзвичайно високо шанує і живе із нею довго чекати і щасливо. «Звідси слідство, що у убогих хатинах живуть небесні творіння, натомість у царських чертогах зустрічаються істоти, яким більше підійшло б пащі свиней, ніж повелівати людьми » .

Государь — один із центральних персонажів книжки, виступає, зазвичай, в позитивному світлі, ілюструючи своєю амбіційною поведінкою жодну з основних соціальних добродетелей.

Благоразумие і розважливість виявляє ланго-бардский король Агилульф: коли невідомий хитрістю оволодіває його дружиною, король припиняє розшуки, розуміючи, що задоволення від помсти не покриває ганьби розголосу (сюжет, використаний одній з «казок «Лафонтена). Французький король піднімається над становими забобонами, віддаючи данину подяки излечившей його Джилетте, потім немає здатний лицар. Сіцілійський король Вільгельм II своє слово ставить вище родинних почуттів. Щедрість та мудрість виявляє іспанський король Альфонс, нагороджуючи флорентійського лицаря Руджери дель Фиджованни в відповідність лише з його заслугами, але й його «часткою » .

Король Сицилії Педро Арагонський з шляхетністю і великодушністю поводиться з закоханої до нього дочкою аптекаря Лізою: оголошує себе лицарем, обдаровує видає заміж. Гідну великого монарха подяку виявляє Саладин.

Еще одна група новел показує, як Р. долає пятнающую його пристрасть чи слабкість. Той ж Саладін, вислухавши притчу Мельхиседека, цурається свого підступного задуму. Король Франції Філіпп Кривий, зрозумівши «кулінарний «натяк маркізи Монферратской (зустріла його трапезою лише з курей), вважає за благо загасити що охопила його любовне полум’я. Слідуючи навіюванню графа Гі де Монфора, таке саме розв’язання обирає король Неаполя Карл Анжуйский, прельстившийся було Джиневрой, чарівної дочкою мессери Нері дельи Уберти (засобом, отвращающим Р. від непорядного вчинку, завжди, як і даної парі новел, служить або дотепність, або мудру пораду). Єдиний Р. «Декамерон », не удержавшийся від жорстокого і нерозумного вчинку, — це Танкред, «дуже людяний і милостивий володар (якби лише з старості своїх років не почервонив рук у крові закоханих) »; її поведінка прямо протилежно поведінці в схожою ситуації Агилульфа.

Гризельда — дружина Гвальтьери, маркіза Са-луццкого, узяте з бідної сільської сім'ї та піддана їм нечуваним випробувань: спочатку він забирає в неї дітей, дочка і сина, вдаючи, що наказав їх вбити, потім виганяє з дому лише у сорочці і, нарешті, велить підготувати будинок до прийому нової дружини і правдою прислужувати їй за столом. Р. приймає всі свої нещастя з великою смиренністю і покорностью.

Убедившись, що терпіння Р. невичерпно, маркіз повертає їй дітей, встигли вирости (дочка ж виконує функцію мнимої нареченої), і віддає їй честь як частку своєї дружині. Мораль новели: «верб бідні хижки спускаються з неба божественні духи ». По своєму основному сюжетному мотивацію історія Р. примикає до великої групі оповідань про несправедливо караемой дружині. Новела користувалася величезної популярності, про що свідчить латинський переклад Петрарки, одне із «Кентерберийских оповідань «Чосера («Розповідь Студента »), трагікомедія Карло Гольдоні і др.

Монахи — одні з найпопулярніших персонажів збірника. Кілька разів дається їх узагальнена характеристика, де наголошується їх дурість, хіть й жадібність, лицемірство, схильність до розкоші та зніженості. У сюжетах присвячених їм новел найчастіше обігрується їх любострастие: М. наводить молоденьку поселянку до келії, де його захоплює абат, також неспроможна встояти перед спокусою; абат якогось тосканського монастиря, зазіхнувши на дружину Ферондо, дає їй сонного зілля і… 10 місяців тримає у висновку, запевнивши його, що він помер і залишається в чистилище; брат Альберто, граючи на жіночому марнославстві Лизетты, дружини венеціанського купця, є до неї у образі архангела Гавриїла; брат Рінальдо, захоплений віч-на-віч із мадонною Агнесою її чоловіком, пояснює йому, що заговорював глисти дитині. Персонажі всіх таких новел домагаються свого з допомогою більшої або меншої винахідливості, вони спритно виходять із важкого стану та тому описуються не без деякого співчуття; єдине відверто негативне обличчя — це брат Альберто, який прямо названо «людиною злочинної та порочного поведінки », й у фіналі нього чекає публічний ганьба (навпаки, абат з новели про чистилище — «людина святійший, тільки щодо жінок »). Спритність, гідну захоплення, виявляє брат Чиполла: жартівники підмінили у його скриньці перо, що він збирався видати за перо з крила архангела Гавриїла, на вугілля; виявивши це лише під час проповіді, він, анітрохи не збентежившись, оголошує їх видами вугілля, на яких було поджарен св. Лаврентий.

Рассказчики і оповідачки новел — троє молоді (Памфило, Филострато, Дионео) і сім дам (Пампинея, Фьямметта, Филомена, Емілія, Лауретта, Нейфила, Элисса), які, зустрівшись у флорентійської церкви Санта-Марія Новела, вирішують піти з охопленій чумою Флоренції (термін дії - 1348 р., сумно прославлений страшним чумним пошестю) в заміське маєток. Зустріч відбувається в вівторок, у середу вони залишають місто й у середу ж, за два тижня, до нього повертаються, одного разу цей час помінявши своє місцеперебування (на початку Третього дня). Новели розповідаються протягом днів (звідси назва збірника), з перервами на п’ятницю (по. релігійним міркувань: п’ятниця — день смерті Христа) і суботу (відведену під гігієнічні процедуры).

Каждый Р. розповідає щодня за однією новелі: разом виходить сто новелл.

Кроме того, Р. насолоджуються природою, і мистецтвом: усі дні завершуються співом канцони, яку виконує них. Усі троє молоді мають коханих у своїх супутниць, з іншими пов’язані спорідненням; як любовних пар дослідниками зазвичай називалися Дионео — Фьямметта, Памфило — Нейфила і Филострато — Филомена, але текст прямих підстав щодо цього недает. Вік молоді - від 25 років і більше, вік дам між 18 і 28, т. е. вони минули звичайний в ті часи шлюбний вік (між 14 і 18). Дами — «слушні та родовиті, гарні, доброї вдачі та стримано привітні «, в кавалерів навіть чума «не остудила любовного полум’я ». Дам — сім, за кількістю днів тижня, планет, природних і богословських чеснот, вільних мистецтв. Їхні імена відсилають до прославленим героїням поезії (Вергілія, Данте і Петрарки), у цьому числі до раннього творчості самого Боккаччо — у світі декамеронівської «рами «їм належить роль муз. Чоловіки втілюють різні типи ставлення до любові, і всі троє певною мірою представляють автора. Поєднавшись (що дозволяє досконале число — десять), вони утворюють ідеальне суспільство, побудоване на засадах розуму, чесноти та краси, сочетающее волю і порядок (виборність і змінюваність короля чи королеви, які правлять слугами, дають тему Дня і встановлюють послідовність Р.) і протипоставлене тому соціальному хаосу, який панує в охопленому чумою зовнішньому мире.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.