Административная відповідальність за корупційні дії за законодавством Украины

Адміністративна відповідальність за корупційні деяния.

Действительность.

На етапі формування та становлення України як незалежного, демократичного правової держави корупція є особливо небезпечне явище. Вона підриває авторитет демократичних інститутів держави, гальмує хід економічних реформ. З іншого боку корупція нехтує законні правничий та громадян, негативно впливають на моральному стані суспільства .

За оцінками спеціалістів, у складі всіх скоєних України злочинів осіб більш половини є латентними, тобто. з різних причин не реєстрованих у правоохоронних органах і які у офіційну статистику. Дані засобів, опитувань працівників правоохоронних органів прокуратури та населення свідчать що останні роки найбільш стала вельми поширеною найрізноманітніших сферах суспільства придбали хабарництво та інші посадові злочину, пов’язані з корупцією. Істинний рівень подібних злочинних проявів правоохоронна система нині визначити неспроможна. З деяких теоретичних розробок, з урахуванням наявних даних про рівень латентності таких деяких інших злочинів, можна припустити, що із усієї маси злочинів, що з корупцією, реєструється трохи більше один відсоток .

Офіційна статистика підтверджує, що як до половини зареєстрованих фактів скоєння посадових злочинів органами дізнання, попереднього слідства й прокурорами виносяться постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, а кожен другий порушену за зазначеним фактам кримінальну справу припиняється ході попереднього розслідування з підставах, які можуть бути визнані повністю реабилитирующими .

Отже відносною ступенем точності можна твердити, що з кожних тисяч осіб, що скоїли злочини що містять ознаки пов’язані з корупцією лише близько 250 осіб постають перед судом .

Зазначимо, що стосовно 7 їх (2,7%) виносяться виправдувальні приговоры[1].

Дані Мін'юсту України з судимості за посадові злочину (ст.165−168, 171−172 Кк. України) за 1991 -95 рр., показують що стосовно 1,3% відсотка засуджених обвинувальні вироки виносилися без призначення покарання, а покарання, пов’язаний свободи призначалося лише 19,5% засуджених (причому у 80,9% випадках застосовувалася відстрочка виконання покарання). До переважна більшість винних було застосовано виправні роботи без позбавлення волі, штраф, умовне позбавлення волі чи громадський осуд, лише 11,9% осіб, засуджених скоєння посадових злочинів, позбавили право обіймати певне місце праці. Це покарання як додатковий застосовувалося судами стосовно осіб, що як основного покарання призначалося реальне позбавлення волі. Отже, 9 з десяти засуджених за хабарництво, зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади — чи службовими повноваженнями, службова фальсифікація навіть по осуду за перелічені злочину, що вони ми змогли б сотворити без використання свого службове становище, діє всупереч інтересам служби залишилися своїх посадах .

Наведені розрахунки доводять, що з кожних 100 000 осіб, які вчинили посадові злочину, засуджені з призначенням покарання лише 215 людина, а покарання як реального позбавлення волі, передбаченого санкцією статей 165−168, 171−172 Кк і найповніше які відповідають цілям загальної економічної й спеціальної превенции, понесли лише чоловік. У цьому до уваги береться що велика частина осіб, залучалися до кримінальної відповідальності, могло стати жертвою судової помилки, проте тимчасово не береться до уваги і те, що інша значніша частина засуджених, не отбывало покарання у зв’язку з амністією чи тим, що призначені покарання як позбавлення волі замінили більш м’яким внаслідок розгляду справи в самісінький касаційному чи наглядовому порядку .

Варто було згадати і термінах позбавлення волі призначуваних судами коли цей виду покарання ними застосовується. Варто зазначити чого слід казати про посиленні жорсткості покарання, а слід ставити акцент з його невідворотності і реальності .

Дані судової статистики показують, що з такий тяжкий злочин за за одержання хабара при кваліфікуючих обставин (частини 2 і трьох статті 168 КК) судами в 34,2% випадків призначалося покарання, не пов’язаний свободи. Там коли не було призначене позбавлення волі, терміни його розподілялися в такий спосіб: 28,6% - у три роки, 42,5% - від трьох до п’яти, 25,0% - від п’яти до максимально восьми, 3,2%- від восьми доі 0,7% - від десяти до п’ятнадцяти. З іншого боку, в 11,5 випадків застосовувалася відстрочка наказания1.

Крім глобальних соціально — економічних чинників, бурхливий ріст корупційних проявів, обумовлений насамперед із тим, що у тлі різкого збільшення кількості насильно — корисливих злочинів хабарництво й корупція у думці значно втратили суспільну небезпечність. Адже корумпований державний чиновник не робить відкрито суспільно небезпечні діяння що мали під загрозу життя чи на здоров’я людей .

Невиправдана (гуманізація) правозастосовчої практики, що з визволенням від кримінальної відповідальності держави і реального покарання великої кількості осіб, що скоїли злочини, зокрема посадові , — це теж слідство корупції, яка проникла до органів й у суди .

У умовах закон (Про боротьбу з корупцією) є тією інструментом, котрі можуть нейтралізувати чи припинити корупційні прояви на стадіях, коли вони ще не придбали ознак відповідних складів скінчених злочинів, і навіть, коли наявні ознаки посадових злочинів є й через свою щодо невисокою ступеня суспільної небезпечності дозволяють не вдаватися до заходам кримінальної відповідальності держави і що з ними складним; і громіздким процесом розслідування і судового дозволу справ .

Скоєння корупційного правопорушення, котра має ознак злочину, тягне відповідальність підставі Закону (Про боротьбу з корупцією), що як правило, полягає у застосуванні адміністративного штрафу .

Зрозуміло всі ці діяльність має здійснюватися репресивними методами .

Необхідно нормативно врегулювати багато форми діяльності державної машини, які зробили неможливе чи значно ускладнили корупційні прояви, поступово звузили сфери чиновницького свавілля, впровадили різноманітні форми ефективного контролю над прийняттям нормативно-правових актів, прийняття рішень та відмов до прийняття законних рішень, а як і стимулювали процес морального оздоровлення общества.

Останнє тісно взаємозалежне з кадрової політикою держави. Добірка й розстановка кадрів на відповідні посади має здійснюватися за принципом: Порядність, Професіоналізм, Патріотизм. Невідповідність хоча б одного з цих принципів має бути на заваді призначення особи на державну службу.

За цих умов посилення боротьби з корупцією є об'єктивної необхідністю, тому боротьби з ній, як і із будь-якими іншими общественно-опасными проявами має проводитися з урахуванням й у закону. Діюче до прийняття закону (Про боротьбу з корупцією) законодавство України передбачало лише кримінальну відповідальність вчинення окремих корупційних дій, зокрема за хабарництво, або проголошувало необхідність боротьби з корупцією, не визначаючи необхідні правові норми й організаційні підстави попередження, виявлення і припинення її проявів, усунення її негативних последствии1 .

Так, Розпорядженням президента України від 28 .09 .92 (Про додаткові заходи із посиленню боротьби з злочинністю і зміцненням правопорядку у Україні) Кабінету міністрів України, міністерствам, й іншим центральних органів державної виконавчої, Совету.

Міністрів Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям наказали, зокрема, розглянути матеріали про фінансових нарушениях.

зловживаннях в економічних структурах, які з’явились у процесі приватизації, зміни форм власності, ліцензуванні і квотування, відреагувати міг би належно кожен з таких фактів, усунути згадані недоліки у роботі з боротьби з корупцією і т.д.

Постановою Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. (Про стан виконання законів і постанові Верховної Ради України з правопорядку і заходів для посиленню боротьби з злочинністю) було признанно необхідним зобов’язати представницькі і виконавчі органи структурі державної влади включити до програм соціального та розвитку держави спеціальний розділ, у якому передбачити відповідні адміністративні й інші правові заходи, створені задля ліквідувати причини зловживанні службової владою .

27 травня 1993 р. Президент України було видано Указ (Про деякі питання проходження служби органів державної виконавчої), який декларативно встановив, що посадові лица.

Адміністрації президента України, Кабінету міністрів України, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади і місцевих державних адміністрації немає права використовувати посадове становище з корисливої метою особисті інтереси чи інтересах інших; займатися підприємницької діяльності безпосередньо чи через посередників або бути повіреними третіх осіб, у справах державний орган, де посадові особи працюють; виконують роботу в умовах сумісництва (крім наукової, викладацької і творчої діяльності); сприяти фізичним та юридичним особам з свого службове становище у виконанні ними підприємницької діяльності, зі з метою отримання матеріальної винагороди, послуг й відповідних пільг. Цим самим Указом переліченим посадових осіб було запрещенно займати керівні посади й входити до складу органів управління компаній, корпорацій, ассоциаций.

інших господарських об'єднань, і навіть підприємств, кооперативів, які займаються підприємницькою діяльністю, господарських товариств та т.д.

Формально антикорупційний, даний Указ фактично не зіграв великий роль справі боротьби з корупцією. Будь-яке правове нормі, що містить якесь заборона, повинна супроводжувати норма, яка містить вказівку щодо санкцій, які у випадках зневаги заборонами, встановленими державою. У цьому, ніж велику суспільну небезпечність є діяння, тим суворіше й визначеніше повинні прагнути бути санкції над його вчинення .

Указом президента України від 18 червня 1993 р. освічений Координаційний комітет пір питанням боротьби з злочинністю, однією з завдань якої організація контролю над виконанням законодавства України з боротьби з злочинністю і корупцією. .

Відповідно до Указом президента України від 26 листопада 1993 р. цей комітет було перейменовано на Координаційний комітет із боротьби з корупцією і організованою злочинністю .

Деякі запитання, що мають значення в організацію боротьби з корупцією України, вперше відбито у Законі (Про державну службу), яка набрала чинності 5 січня 1994г1. У нього був встановлено обмеження, пов’язані проходження державної служби, передбачені основні обов’язки державних службовців і етика їхньої поведінки. Проте основну проблему — встановлення конкретної відповідальності скоєння конкретних корупційних правопорушень цей Закон відмовив: як та у багатьох інших законодавчих актах.

України, у його статті 38 утримувалося лише стандартне декларативне становище — (особи винних у порушенні законодавства про державній службі, несуть громадянську, адміністративну чи кримінальної відповідальності відповідно до чинним законодавством)2.

Що ж до кримінальної відповідальності, справді чимало статей УК.

України цілком можна застосувати для боротьби з корупцією. Так, статті 165,.

166, 168, 172, 176, 1761, 1764, 1893 КК передбачають кримінальну відповідальність зловживання владою або службовим становищем; перевищення влади — чи службовими повноваженнями; за одержання хабара; службовий підлог; винесення суддями явно неправосудної вироку, рішення, визначення чи постанови; втручання посадової особи вирішення судових справ, скоєне з використанням службове становище; невиконання службового рішення; втручання у діяльність працівників прокуратури, органів внутрішніх справ, безпеки, досконале посадовою особою з свого службового положения1 .

Особи котрі вчинили корупційні дії, який завжди можуть залучатися до кримінальної відповідальності. І тому має бути певне підставу, що у кримінальному праві називається підставою кримінальної відповідальності, тобто. склад злочину. З іншого боку, кримінальної відповідальності - це найбільш суворий вид відповідальності, тому застосовується вона повинна переважно як крайній захід. Стандарти морального поведінки осіб, уповноважених виконувати функції держави, повинні підтримуватися постійно з допомогою цього впливу, які можна застосовані за провини, які містять суспільної небезпечності, властивій злочинів, саме: заходів адміністративного й цілком певного дисциплінарно впливу .

Такі заходи ефективніше, ніж кримінальної відповідальності, оскільки з їхньою застосування пов’язане з простіший процедурою; не потребують значних матеріальних витрат з боку держави й зусиль його правоохоронних органів; найповніше відповідають одного з основних принципів карательно-воспитательной політики, якого має підтримуватися держава: покарання тим ефективніше, що швидше воно застосовується .

З іншого боку, ніж триваліша процес застосування покарань вчинене правопорушення, тим більше коштів ймовірності, що залишиться безкарним. На те об'єктивні і суб'єктивні причини, що підтверджено правозастосовчої практикою. Безкарність ж служить заразливим прикладом. Кодекс України про адміністративні правопорушення містить масу норм, що забороняють ті чи інші действия.

. Але, треба відверто сказати, так само масовим в суспільстві і порушення цих норм. Масовість порушень призводить до повного зневазі встановленими правилами і заборонами. Це саме можна сказати і до корупційним діянь: неможливе по морально-етичним міркувань для певного державного службовця стає можливим, коли він бачить, що це постійно надходять його колег .

Причому, ніж частіше відбуваються такі порушення, тим менше коливанні під час вирішення їх зробити відчувають люди. Руйнуються моральні заборони і сфера управління просочується корупцією .

2 Поняття корупції та корупційних деяний.

Під корупцією до закону (Про боротьбу з корупцією) розуміється діяльність осіб, уповноважених виконання функцій держави, спрямовану протиправне використання наданих їм повноважень щоб одержати матеріальних благ, послуг, пільг чи інших преимуществ.

Корупційними діяннями являются:

А) Незаконне одержання особою, уповноваженим виконання функції держави, у зв’язку з виконанням таких функції матеріальних благ, послуг, пільг чи інших переваг, зокрема прийняття або одержання предметів (послуг) шляхом це за ціною (тарифу), яка істотно нижчий їхньою фактичною (дійсною) вартості ;

Б) Одержання обличчям, уповноваженим виконання функції держави, кредитів чи позичок, придбання цінних паперів, нерухомості чи іншого майна з допомогою у своїй пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством .

Корупція може розглядатися як філософська, соціальна чи інша категорія .Однак у нормативно-правові акти її визначено як категорія правова, тобто. корупція розглядається не як, бо як діяльність певних фізичних осіб, має певні правові наслідки. Таке поняття корупції дає можливість законодавчо визначити правові норми й організаційні основи попередження корупції, виявлення і припинення її проявів, і навіть усунення її шкідливих наслідків .

З законодавчого визначення корупції можна назвати такі основні її ознаки :

1) корупційна діяльність може здійснюватися лише особами, уповноваженими виконання функції держави ;

2) дана діяльність пов’язані з протиправним використанням наданих зазначеним особам повноважень; 3) спеціальної метою такої діяльності є отримання матеріальних благ, послуг, пільг та інших преимуществ.

Ці ознаки взаємозв'язані й взаимообусловлены.

До особам, уповноваженим виконувати функції держави ставляться: державні службовці, і навіть народних депутатів України, народних депутатів Автономної Республіки Крим, депутатів і голів місцевих советов.

Повноваження, надані особам, уповноваженим виконувати функції держави , — це конкретні обов’язки, які мають виконувати, і навіть права, надані для їм для найповнішого й ефективного виконання своїх зобов’язань. Протиправне використання повноважень передбачає їх перевищення, так само як інше навмисне зловживання ними .

У законодавчому визначенні корупції підкреслено, що обов’язкової метою корупційної діяльністю є корислива мета, а ця діяльність, в такий спосіб, обумовлюється корисливими мотивами. Ймовірно, що у окремих ситуаціях під час проведення корупційних дій чи інших інших правопорушення, що з корупцією, першому плані можуть виступати інші мотиви, наприклад бажання підтримати родичу чи знайомому, боягузливість, кар'єризм, бажання помститися, заздрість сусідам т.д., та заодно корисливий мотив також має бути присутнім на цілком здорових психічно суб'єкта до здійснюваного корупційному правопорушення .

Також передбачено як корупційного діяння незаконне одержання особою, уповноваженим виконувати функції держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг 1.

Під матеріальними благами слід розуміти речі, предмети, здатні дати статок, матеріальний добробут, задовольнити меркантильні інтереси .

Матеріальні послуги — це діяльність із надання побутових зручностей (ремонт квартири, будівництво дачі, пошив одягу тощо.), потребує матеріальних витрат .

Пільги — це вигода, полегшення, надані особам, уповноваженим виконувати функції держави, як виключення з загальних правил, що з можливістю отримати матеріальними благами або ж послуги, або із можливістю уникнути матеріальних витрат .

2. Склад корупційного правопорушення передбачає / наявність чотирьох взаємообумовлених і взаємозалежних елементів: об'єкту і об'єктивної боку, суб'єкта і суб'єктивної боку. Спеціальним об'єктом всіх корупційних правопорушень, як вже зазначалося, є встановлений порядок здійснення службових повноважень особами, уповноваженими виконувати функції держави. З іншого боку, кожній конкретній корупційному правопорушення, в залежність від виконуваних уповноваженими те що особами функцій держави, притаманний його безпосередній об'єкт. Наприклад, встановлений порядок надання особами, уповноваженими на виконання функцій держави, інформації юридичним і фізичним особам; встановлений порядок надання цими самими особами сприяння здійсненні підприємницької діяльності іншими особами та т.д. Об'єктивний бік всіх корупційних правопорушень характеризується дією (наприклад, здійснення функцій повіреного третіх осіб) або бездіяльністю (нескладання протоколу про корупційного правопорушення). Наслідки скоєння корупційного правопорушення в диспозициях конкретних норм Закону не обумовлено і значення для кваліфікації зазначених дій (бездіяльності) как коррупционных правопорушень немає. З іншого боку, для низки корупційних правопорушень характерний такий ознака об'єктивної боку, як засіб його від вчинення (наприклад, отримання кредиту шляхом використання пільг, не передбачених чинним законодательством).

Суб'єктивна сторона корупційних правопорушень характеризується прямим наміром: винну особу усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність скоєного їм дії чи бездіяльності, і прагне його зробити. I «Для деяких складів корупційних правопорушень характерні мету і мотив. Жоден з корупційних правопорушень не відбувається по неосторожности.

Субъект.

Усі корупційні дії припускають вчинення спеціальним суб'єктом — обличчям уповноваженим виконувати функції держави. Поняття державних службовців випливає зі статті 1 закону України «Про державну службу», де зазначено, що «державної служби в Україні — це професійна діяльність осіб, на які припадає посади на державних органах та його апараті по практичному виконання завдань і державних функцій держави й одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи державні службовцями і мають відповідні службові повноваження». Отже, до державних службовців можна віднести осіб, які: — займають посади державних органах та його аппарате;

— професійно займаються діяльністю по практичному виконання завдань та зняття функцій держави; — отримують при цьому зарплатню рахунок державних средств.

Поняття посади сформульовано у статті 2 Закону «Про державній службі». Під нею розуміється певна структурою і штатний розклад первинна структурна одиниця державного органу та її апарату, яку покладено встановлений нормативними актами коло службовими повноваженнями. Посади може бути виборними чи такими, куди державні службовці призначаються. У цьому обранню чи призначенню може передувати узгодження і супроводжувати твердження посаду. Останні бувають постійними чи тимчасовими (наприклад, посаду голови окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів з України засновуються на період виборчої кампанії). Основний ознака посади як службового місця, занима;

емого державних службовців — це притаманні їй юридично владні повноваження, які включають декларація про прийом (звільнення) працівників, видання обов’язкових актів правового характеру; здійснення контролю над їх виконанням; стимулювання реалізації відповідних розпоряджень законодавчих актів економічними, організаційними і юридичними примусовими заходами, і навіть вчинення службових дій, манливих юридичні наслідки — складання протоколів, актів ревізії, службових і доповідних записок, довідок, проектів нормативних актів. Службовими діями державних службовців не є лише владні розпорядження, а й їхні реальне здійснення. Посада як службове місце відрізняється з посади як робочого місця, яке займають службовці, виконують функції із забезпечення технічних, виробничих, інформаційних та інших процесів (друкарки, оператори ЕОМ, технички тощо.), зокрема обслуговуючий персонал.

Слід зазначити, що державних службовців неможливо знайти віднесено особи, які відбуваються стажування до відповідність до Положенням про порядку стажування як у державних органах, утверждённым постанови Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р., оскільки де вони займають посад у державних органах, а лише претендують цього. Відповідно до статті 4 Закону «Про державну службу», державними службовцями неможливо знайти іноземці, й особи без гражданства.

Під органами держави слід розуміти окремих державних службовців (зазвичай, вищих посадових осіб держави) чи структурно-организованные колективи державних службовців, наділених владними повноваженнями, тобто. повноваженнями встановлювати обов’язкові правил поведінки забезпечуватиме їх соблюдение.

Усі органи держави (чи державні органи) можна розділити ми такі групи: 1) органи законодавчої влади — Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим; 2) органи виконавчої: а) вищі — президент України, Адміністрація президента України, Кабінет міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Постійний Представник президента України у в Автономній Республіці Крим; б) центральні — міністерства, державні комітети, інші відомства (Ліцензійна палата при Міністерстві економіки України, Вища атестаційна комісія України й ін.); на місцеві — обласні. Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві й Севастополі державні адміністрації, і голови цих державних адміністрацій, голови сільських і селищних Рад; 3) органи судової влади: а) вищі — Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий арбітражного суду України; б) місцеві — Верховний Суд Автономної Республіки Крим, Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міжобласні, міжрайонні, районні, міські та військові суди, обласні арбітражні суди, арбітражні суди міст Києва і здати Севастополя; 4) органы прокуратури: а) вищі — Генеральною прокуратурою України; б) місцеві — прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міжрайонні, транспортні, військові й інші прокуратури; 5) контрольні та інші наглядові органи — Національний банк України, Антимонопольного комітету. Фонд наразі державного майна, органи державного пожежного нагляду, Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Державної податкової адміністрації. Державної контрольно-ревізійної служби, державного санітарного нагляду, державного ветеринарного нагляду, рибоохорони, Державної інспекції електрозв’язку, Державного комітету у справах захисту прав споживачів, митні органи влади та інші, перелічені в статтях 222—2447, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у статті 18 Закону «Про організаційноправових засадах боротьби з організованою злочинністю» — центральні і місцеві; 6) органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні, районні у містах Києві й Севастополі, обласні Ради); 7) державні підприємства міста і їх об'єднання, державні закладу і організації, наприклад, видавництва газет «Голос України», «Урядовий курей «ер», інші державні видавництва, науководослідницькі інститути, навчально-виховні закладу, лікувальні установи, музеї, театри, центри, фонди й т.д. Держава — це організацією, що з органів, кожен із яких певним чином пов’язані з державою взагалі з іншими державними органами зокрема. Основу внутрішніх зв’язків держави становить орієнтація окремих державні органи на держава загалом, з його внутрішню й зовнішній політиці. Кожен державний орган, що є елементом структури держави, своєю чергою має власну структуру. Отже, держава є ієрархію структур, взаємодіючих між собою; координують їх За статтею 12коАП, адміністративної відповідальності ще підлягають особи, досягли на момент скоєння адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Дане положення у принципі застосовно і до суб'єктам корупційних правопорушень, проте законодавство України коштів можливості заняття посад у державних органах та його апараті особами, якою виповнилося 16 років, тому мова не про притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення таких осіб. За статтею 20 КоАП, заборонена адміністративної відповідальності ще обличчя, яке під час протиправного дії чи бездіяльності перебував у стані неосудності, тобто були віддавати звіт у діях чи керувати ними внаслідок хронічної таки душевну хворобу, тимчасового розлади душевної діяльності, недоумства чи іншого болючого состояния.

Слід зазначити, хоча, внаслідок специфіки суб'єктів корупційних правопорушень, випадки, коли вони можуть бути хворі хронічної на хворобу, а тим паче слабоумством, практично зустрічатися нічого не винні, інших проявів розладів душевної діяльності не виключені. У цьому медичний (хворобливе стан) й цілком юридичне (неможливість давати звіт у діях та керувати ними) критерії неосудності повинні бути одночасно, оскільки факт болючого стану душі який завжди свідчить про неможливість давати звіт своїм діям (на стадії ремісії хвороби людина справді веде себе, немов цілком здорова), і навпаки, факт неможливості керувати своїми діями який завжди свідчить про психічної хвороби (при клептоманію, наприклад, коли обличчя психологічно неспроможна утримати себе від дрібних крадіжок). Втім, питання розмежування клептоманів, і навіть про «несунов» та інші розкрадачів ще потребує своє вивчення: психологія певних груп, і навіть мас людей, певне, може ставати болючої. За даними прес-служби Кабінету міністрів України, дев’ять місяців 1995 р. виявлено 60,5 тис. злочинів у економічній галузі, їх кожна п’ята пов’язані з розкраданням державного майна скоєно державними службовцями (див.: Урядовий курей «ер.— 1995.— 23 листопада). Підставою для звільнення особи, вчинила корруп-ционное правопорушення, від адміністративної й інший передбаченої Законом відповідальності через її неосудності може лише висновок судово-психіатричної експертизи. У разі встановлення неосудності особи, провадження у справі про коорупционном правопорушення може бути розпочато чи, коли вона розпочато, підлягає прекращению.

.

Ответственность Субъекты, указаные у статті 2 Закону, скоєння корупційних діянь та інших правопорушень, що з корупцією, несуть адміністративну м дисциплінарну відповідальність виходячи з даного Закону. Питання про уго.

ловной, цивільно-правової й матеріальної відповідальності за корупційні дії і правопорушення, пов’язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимогами чинного законодавства. Військовослужбовці та інші особи, котрі відповідно до чинному законодавству притягнуто до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарними статутами, у разі скоєння корупційних дій та інших правопорушень, що з корупцією, відповідають, передбачену справжнім Законом.

1. При певних умовах корупційні дії й інші правопорушення, пов’язані з корупцією, набувають синергетичного характеру злочинів і тягнуть кримінальної відповідальності відповідно до нормами Кримінального кодексу, що вказувалося вище (див. коментар до статті 1 Закону). Що стосується адміністративної і дисциплінарну відповідальність суб'єктів корупційних правопорушень цей Закон є актом прямої дії: передбачає спеціальні склади зазначених правопорушень, спеціальний механізм притягнення винних осіб до адміністративної і дисциплінарну відповідальність (див. коментар до статтям 1, 5—12 Закону), регламентує інші пов’язані з цим питання. 2. Становище частини 1 статті 3 даного Закону у тому, що суб'єкти корупційних дій та інших правопорушень, що з корупцією, несуть адміністративну і дисциплінарну відповідальність виходячи з цього закону, слід розуміти отже інші законодавчі акти України та їхніх окремі норми, що передбачають основи, а порядок залучення зазначених осіб до адміністративної і дисциплінарної відповідальності, можна застосовувати лише тією мері, у якій не суперечать вимогам цього закону. Інакшим стан речей внесло б такий безладдя на питання застосування Закону «Про боротьбу з корупцією», у якому його дей-ствие була б неможливим. 3. У плані 3 статті 2 Кодексу України про адміністративних правопорушення (КоАП) підкреслюється, що становища Кодексу поширюються і адміністративні правопорушення, відповідальність скоєння яких передбачено законодавством, не включеною у Кодекс. Слово «ще» у цьому контексті може лише те, що автори КоАП є прибічниками концепції кодифицирования всіх норм, які передбачають адміністративної відповідальності. Повністю поділяючи вимога частини 3 статті 2 даного Кодексу, не можемо лише із необхідністю включення норм Закону «Про боротьбу з корупцією» в КоАП хоча б оскільки відповідальність за корупційні дії та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, зазвичай, є одновременно административной і дисциплінарної, ще, у випадках передбачає додаткових обмежень. Для Кодексу України про адміністративні правопорушення це точно не характерно. 4. Якщо говорити про відповідальність, яка застосовується скоєння корупційних дій та інших правопорушень, що з корупцією, можна припустити, що з її застосуванні діють все спільні смаки й процесуальні норми, які у розділах 1—4, 18—33, соціальній та статті 221 Кодексу України про адміністративних правопорушення, суперечливі Закону «Про боротьбу з корупцією», а також конкретні норми зазначеного Закону, передусім встановлюють вигляд і відповідальність. Так було в відповідності до статей 7, 8 КоАП: — не може зазнати мері впливу на зв’язки Польщі з адміністративним правопорушенням інакше як у підставах і як, встановлених законодавством; — застосування уповноваженими органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу виробляється у межах їхніх компетенції, в відповідно до законодавства; —— дотримання вимог законодавства при застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем із боку вищих органів прокуратури та посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законодавством способами; — обличчя, скоїла адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності виходячи з законодавства, чинного під час та за місцем скоєння правопорушення; — акти, пом’якшувальні чи що скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотний силу, тобто. поширюються і правопорушення, скоєні до видання цих актів; — акти, встановлюють чи які посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної дії немає; — провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі законодавства, чинного під час та за місцем розгляду справи про правопорушення, п Перелічені загальних положень мають значення й у при- | менения Закону «Про боротьбу з корупцією». У цьому треба враховувати, що підстави до застосування заходів впливу за корупційні правопорушення містяться лише у зазначеному Законі; застосовувати цього заходу впливу можуть лише суд,/ рішення якого оскарженню не підлягають, але може бути опротестовані; Закон «Про боротьбу з корупцією» як акт, який встановлює відповідальність за корупційні правопорушення, зворотної дії немає. 1 5. Відповідно до статтею 9 КоАП адміністративним пра-^.

вонарушением визнається посягающее на державний чи громадський порядок, власність, правничий та свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна (навмисне чи необережне) дію або бездіяльність, протягом якого законодавством передбачити адміністративну відповідальність. • За аналогією конструкції даного визначення, коррупци-онным правопорушенням слід визнавати суспільно-небезпечне, посягающее на встановлений порядок здійснення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень, протиправне, навмисне дію або бездіяльність, протягом якого Законом України «Про боротьбу з корупцією» передбачити адміністративну й інші види відповідальності. Дане поняття розкриває матеріальне утримання, юридичну природу і соціальну сутність корупційного правопорушення і тим самим визначає такі його ознаки, як громадська небезпека, протиправність, карність, вину і об'єкт зазіхання. Конкретні склади корупційних правопорушень передбачені в цьому статтях 1, 5—11 Закону «Про боротьбу з корупцією», у яких описуються конкретні прояви протиправної поведінки, які включають об'єктивні і суб'єктивні ознаки, і навіть межі карності. Поведінка суб'єктів, уповноважених виконувати функції держави, не обмежена заборонами, що у зазначених статтях Закону, немає юридичного значення за його застосуванні. (—>. 6. На відміну загальних принципів законодавства про відповідальності за адміністративні правопорушення, відповідно до якими створення умов адміністративного правопорушення не є необхідною підставою привернення до відповідальності, до закону «Про боротьби з корупцією» передбачає відповідальність скоєння не лише корупційних дій, а й порушення певних обмежень, вкладених у попередження корупційних дій, які самі в собі у відриві від загального смислу й змісту Закону, виглядають як види підготовчих дій чи засоби замахів скоєння корупційних дій. ^^ 7. Принципи законодавства про адміністративні правопорушення не виключають те, що за певні адміністративні правопорушення можна понести також дисциплінарну, цивільно-правову, матеріальну і іншу відповідальність. Взаємовиключними є лише адміністративна і кримінальна відповідальності скоєння однієї й тієї ж діяння. |8. На відміну від адміністративних правопорушень, чимало з яких не носять общественно-опасный характер, хоча і є антигромадськими проявами, корупційні пра;

вонарушения, хоч у яких конкретних діяннях де вони виражалися, завжди представляють суспільну небезпечність, оскільки вони об'єктивно здатні заподіювати чи створювати загрозу заподіяння шкоди держави і суспільству, саме встановленому порядку здійснення службовими повноваженнями особами, уповноваженими виконання функції держави. 9. Ознака протиправності відбиває запрещённость певного поведінки як причиняющего чи що створює загрозу заподіяння шкоди. 10. Ознака карності обов’язковий для корупційних правопорушень, тому норми, що передбачають їх, вигідно відрізняються від деяких інших. Наприклад, відповідно до статтею 5 Закону «Про статусі депутатів місцевих^Рад народних депутатів» депутат неспроможна використовувати свій депутатського мандата з метою, які пов’язані з депутатської діяльністю. Проте факти порушення цього заборони непоодинокі, хоча відповідальності при цьому винні депутати практично не несуть тому, що з наведеної норми, що містить ознаки протиправності і винності, ознака карності не характерний. 11. Винність як свідчення корупційних правопорушень передбачає наявність в особи відповідного психічного ставлення до совершённому дії чи бездіяльності, саме наміру, про що свідчить проведений аналіз норм Закону «Про боротьбу з коррупцией».

Метою адміністративного стягнення як штрафу, який, відповідно до статтям 7—11 Закону «Про боротьбу з корруп-щией», накладається на правопорушників, є, як метою •іншого адміністративного стягнення, виховання обличчя на дусі дотримання законів, і попередженням таких порушень як самим правопорушником, і іншими особами, уповноваженими виконувати функції держави (по аналогії із статтею 23 КоАП). р- 24. Статтями 24—32 КоАП передбачені різні види, «адміністративних стягнень. У цьому, як випливає з смыс- «ла статті 24 КоАП, за конкретне правопорушення то, можливо «застосована лише таке стягнення, яке прямо передбачено гаразд, яка передбачає відповідальність при цьому правопорушення. З усіх видів адміністративних стягнень Законом «Про боротьбу з корупцією» передбачено штраф, що є основними видами покарання і може взыскиваться лише у грошової форми у його относительно-определённых розмірах, які встановлено нормами зазначеного Закону. Додатковими видами адміністративних стягнень, відповідно до статті 25 КоАП, є конфіскація і возмездное вилучення предметів, але вони, разом із штрафом, у справах корупційних правопорушення застосовуватися що неспроможні, що у санкції статей 7—11 Закону «Про боротьбу з корупцією» не передбачені. Частина 3 ст. ст. 1 цього закону передбачає специфічний порядок стягнення (відшкодування) предметів корупційних правопорушень, який, згідно з пунктом 4 постанови Верховної Ради України від 5 жовтня 1995 р. «Про порядок набрання чинності закону України «Про боротьбу з корупцією», регулюється спеціальним Положенням, прийнятим Кабінетом Міністрів України. Правила накладення адміністративного стягнення за корупційні правопорушення регулюються главою 4 КоАП. Відповідно до ними: — стягнення за корупційне правопорушення накладається судом не більше, встановлених в санкції статей 7—11 Закону «Про боротьбу з корупцією»; — при накладення стягнення враховуються характер совершённого правопорушення, особистість порушника, ступінь її провини, майновий стан, обставини, пом’якшувальні і обтяжуючі відповідальність; — під час проведення обличчям двох і більше корупційних правопорушень адміністративне стягнення накладається не більше санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення у складі совершённых. У цьому можна застосовувати також інші види додаткової відповідальності, передбачені санкціями цих норм (див. коментар до статті 7 Закону); — адміністративне стягнення то, можливо накладено пізніше двох місяців із дня скоєння корупційного правопорушення, при що триває правопорушення — двох місяців із дні його виявлення, а разі відмови в порушенні кримінальної справи або його припинення, та за наявності в діях порушника ознак корупційного правопорушення — не пізніше місяці від дня ухвалення рішення про відмову порушенні кримінальної справи або про її припинення (у своїй давнос-тный термін спливає 12 годин ночі останніх діб встановленого срока).

——-;

Термін, після чого обличчя вважається не підданим адміністративному стягненню, в сатьях 7 і побачили 8-го Закону «р боротьбі про. корупцією» встановлюється інакше, ніж Э10 склала статті 39 КоАП України, де такий термін дорівнює року з дня закінчення виконання стягнення. Аналіз норм, викладені у зазначених статтях, показує, що обличчя вважається не підданим адміністративному стягненню лише після того, як пройде 3 роки з його звільнення з посади або іншого звільнення від виконання функцій держави, що з скоєнням їм корупційного діяння; коли йдеться про народного депутата України, народного депутата Автономної Республіки Крим, депутата чи голові місцевої Ради народних депутатів — п’ять років після припинення депутатських повноважень, що з скоєнням/ такого діяння. Що стосується, коли обличчя звільнено з посади або інакше усунуто від виконання функцій держави над порушення їм спеціальних обмежень, передбачених статтею 5 Закону, такий термін становить рік від часу його звільнення (іншого звільнення від виконання функцій держави). У разі скоєння інших правопорушень, що з 1 корупцією, передбачені статтями 6, 9—11 Закону, термін, після чого обличчя вважається не підданим адміністративному стягненню, законодавством України ні встановлено. Його було б можливості встановити в межах, передбачених статтею 39 КоАП Украины.

Дисциплінарна відповідальність скоєння корупційного діяння і правопорушення, що з кор-1) рупцией, є похідною від адміністративної ответствен-1 відповідати таку ж правопорушення. Вона застосовується на основа-! нді постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ці правопорушення й у випадках, передбачених частинами 1 і 2 статті 7, частиною 2 статей 8 і 9-те, частиною 3 статей 10 і одинадцять Закону «Про боротьбу з корупцією»., 28. Підстави і Порядок притягнення особи до дисциплінарної відповідальності скоєння корупційного діяння чи; правопорушення, що з корупцією, визначаються нормами тих законодавчих актів України щодо, яка суперечить Закону «Про боротьби з корупцією». раины передбачають обов’язкове отримання письмового пояснення від особи, вчинила дисциплінарного проступку, а разі потреби — проведення службової перевірки, термін яка може перевищувати двох місяців. Про накладення дисциплінарного стягнення видає наказ прокурора, з яким працівник ознайомлюється під розпис. З наказом може бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури, і навіть, за необхідності, особовий склад органів прокуратури України. 54. Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ будь-яких особливостей дисциплінарного виробництва, проти положеннями КзпПр України та Закону «Про державну службу» встановлено. 55. У Тимчасовому дисциплінарному статуті Збройних сил України цей порядок регламентується досить докладно. Статтями 87—111 статуту передбачено проведення дисциплінарного розслідування, встановлений термін його проведення (5 діб), визначено особи, яких можна чи ні доручити його проведення, вказані порядок ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення та її оголошення. 56. Відповідно до статей 222, 232 КзпПр України, оскарження дисциплінарного стягнення як звільнення з посади будь-якого державного службовця, крім суддів, прокурорсько-слідчих працівників і має класні чини працівників навчальних, наукових установ та інших установ прокуратури, і навіть військових і осіб пересічного і командного складів органів внутрішніх справ, виробляється у районному (міському) суді гаразд, встановленому статтями 233—241 «КзпПр України. 57. Відповідно до 5 пункту статті 35 Закону «Про статус суддів», суддями оскаржується не сам собою факт звільнення з посади, а лише рішення кваліфікаційної комісії про накладення дисциплінарного стягнення. Оскарження виробляється у протягом 10 днів, у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 58. Працівником прокуратури України наказ про звільнення його з посади може бути до суду України у в місячний строк від часу ознайомлення з наказом, як у частини 2 статті 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України. 59. Відповідно до статтями 40, 43 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, під час звільнення зі служби з ініціативи адміністрації працівник міліції оскаржить неправомірні дії начальників у вищих посадових осіб, а разі відхилення ними його скарги — звертається до суду. У органах внутрішніх справ скарга повинна розглянути вчасно до місяця; у разі потреби проведення спеціальної перевірки цей термін то, можливо продлён ще на один месяц.

60. Відповідно до чинного порядку, встановленому в статтях 118—122 Тимчасового дисциплінарного статуту Збройних сил України, військовий подає скаргу про його незаконному звільнення зі служби безпосередньому начальнику того особи, чиїм рішенням він звільнили, а у разі відхилення їм скарги — до військового суду. 61. Відповідно до частиною 6 ст. 12 Закону «Про боротьбу з корупцією» державний чи виборний орган, після отримання постанови суду про накладення адміністративного стягнення в наявності, яка скоїла правопорушення, що з корупцією, вправі самостійно розв’язувати питання про усунення винного з посади або про іншому його усунення від виконання функцій держави. У цьому факт скоєння зазначеного правопорушення вважається встановленою. Службовим розслідуванням (перевіркою) можуть встановлюватися лише окремі обставини скоєння корупційного правопорушення, пов’язані з порушенням службових (трудових) обов’язків особи, причини скоєння правопорушення й умови, йому які сприяли. Після закінчення розслідування відповідним державним органом (посадовим обличчям) може бути прийняте рішення Застосуванні до винному іншого виду дисциплінарного стягнення, крім звільнення з посади, оскільки останнє передбачено як єдиний можливий вид дисциплінарного стягнення за коррупционные правопорушення. Якщо рішення про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення опротестоване у встановленому законом порядку, то державний орган (посадова особа) зобов’язаний призупинити ухвалення рішення про звільнення з посади до вступу з постанови суду. 62. Звільнення особи з посади скоєння корупційного правопорушення має вироблятися основі статті 41 КзпПр України. 63. Відповідно до частини 7 статті 32 Закону «Про статус народному депутату України», народний депутат впродовж п’яти років по закінченні своїх повноважень може бути гаразд дисциплінарного стягнення звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства, організації, установи чи уповноваженого їм органу; з військової служби, служби органів Міністерства внутрішніх справ. Служби безпеки України — по ініціативи командування, виключений колгоспу іншого кооперативу, навчального закладу, знижений у посаді або у званні без згоди Верховної Ради України. Аналогічний стан щодо чинного народному депутату України законодавством встановлено і встановлено не може, оскільки, відповідно до статті 4 Закону «Про статус народному депутату України», народний депутат здійснює своїх повноважень на основі й не имеет.

право обіймати інші посади на державних органах та його апараті. У цьому можна припустити, що в разі, якщо народний депутат, з порушенням чинного законодавства, усе ж таки обіймає посаду державного службовця, до нього як до державного службовцю можна застосовувати будь-які заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення з посади без згоди цього Верховної Ради. 64. Законом «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів» не заборонено залучати депутатів місцевих рад до дисциплінарної відповідальності порушення, допущені вони за місця їхнього основний роботи (депутати місцевих рад, відповідно до статті 5 даного Закону, не наділені правами обіймати посади глав місцевих державних адміністрацій, їхніх заступників, керівників їх структурних підрозділів, і навіть бути прокурорами, суддями і арбітрами, але, відповідно до статті 4 цього ж закону, здійснюють своїх повноважень, не розриваючи з іншого службової діяльністю). Отже, керівники депутатів місцевих рад, працюючих постійно за іншими державних органах, вправі залучати їх до дисциплінарну відповідальність скоєння будь-яких дисциплінарних правопорушень, зокрема і містять ознаки корупційних, незалежно від залучення чи непритягнення таких депутатів до адміністративної відповідальності корупційні правопорушення. 65. Неможливість привернути увагу до адміністративної відповідальності вчинення корупційних правопорушень інших, які користуються так званим правом недоторканності (наприклад, суддів), у разі, коли, скажімо, встановлений законодавством двомісячний термін для притягнення особи до адміністративної відповідальності ще закінчився, виключає їх притягнення до дисциплінарну відповідальність загалом порядку, оскільки корупційне правопорушення завжди містить у собі ознаки дисциплінарного, а встановлений Законом «Про боротьбу з корупцією» порядок притягнення особи до відповідальності за корупційне правопорушення передбачає дисциплінарну відповідальність не як основну, бо як похідну. 66. Закон «Про боротьбу з корупцією» виключає можливості залучення державного службовця до дисциплінарну відповідальність до порушення адміністративного провадження у факту скоєння корупційного правопорушення, коли керівник вживає заходів дисциплінарного впливу до звільнення з посади на основі проведеного внутрішнього розслідування. З іншого боку, прийняття цього не звільняє керівника від його обов’язків, передбачених статтею 10 Закону «Про боротьбу з коррупцией».

67. Адміністративна і кримінальна відповідальності за корупційні правопорушення є взаємовиключними видами, у своїй до адміністративної обличчя то, можливо залучено лише тому випадку, а то й є підстав щодо його притягнення до кримінальної відповідальності. Підставою кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення в змозі з’явитися лише його присутність серед діянні особи складу якихось злочинів, передбаченого певними статтями КК України. Це може бути статті 165, 166, 168, 172, 176, 176″, 254, 2542, 2543, що передбачають відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади — чи службовими повноваженнями, за одержання хабара, винесення суддями явно неправосудної рішення, вироку, постанови чи визначення, втручання у дозвіл судових справ, і навіть низку інших статей КК України. 68. Цивільно-правова і матеріальна відповідальності за корупційні правопорушення є додатковими видами відповідальності держави і можна застосовувати лише за наявності | відповідних підстав. Підстави цивільно-правову відповідальність передбачені Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами України, законами «Про власність», «Про заставу», «Про авторське право і правах», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходу і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг». Декретом Кабінету міністрів України «Про страхування», іншими законодавчими актами України, підстави матеріальну відповідальність — главою 9 КзпПр України та Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за збитки, причинённый державі, утверждённым Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року. Цивільно-правову відповідальність за скоєнні корупційних правопорушень державний службовець чи іншу особу, уповноважена виконувати функції держав ва, зобов’язане нести, наприклад, у разі заподіяння їм фізичного, морального чи майнових збитків фізичним та юридичним особам та інших випадках (див. коментар до ст-ям 13 і 15 Закону). 69. Матеріальну відповідальність обличчя, уповноважена виконання функцій держави, у разі вчинення їм корів рупционного правопорушення, може нести у разі, якщо, приміром, це правопорушення пов’язані з заподіянням шкоди установі зайвими на грошові виплати, чи з неприйняттям керівником заходів для попередження расхищений тощо. (стаття 133 КзпПр України), з незаконним звільненням підлеглого (пункт 8 статті 134 КзпПр України), з порушенням військовим начальником встановленого порядку обліку, збереження, використання коштів і перевезення військового майна (стаття 11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за ущерб, причинённый державі) та інших випадках, передбачених законодавством (див. коментар до статей 13, 15 Закону). 70. Частиною 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено загальне правило, за яким військовослужбовці та покликані на збори військовозобов'язані, і навіть особи пересічного і керівного складів органів внутрішніх справ відповідають за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарними статутами. І ця стаття передбачає, що у загальних економічних засадах зазначені особи відповідають лише над порушення правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил, скоєння корруп-ционных діянь та інших правопорушень, що з корупцією, неправомірне використання наразі державного майна, невжиті заходи по приватному визначенню суду, або приватному постанови судді, за поданням органу дізнання, слідчого чи протесту, розпорядження чи уявленню прокурора, про ухиляння від виконання законних вимог прокурора і контрабанду. У плані 2 статті 3 Закону «Про боротьбу з корупцією» підкреслено, що вояки та покликані на збори військовозобов'язані, і навіть особи пересічного і керівного складів органів внутрішніх справ, за скоєні корупційні дії й інші правопорушення, пов’язані з корупцією, несуть адміністративної відповідальності на підставах і як, передбачених цим Законом, і навіть дисциплінарну, цивільно-правову і матеріальну відповідальності у відповідно до вимог чинного законодавства, коли ці види відповідальності підлягають застосуванню у зв’язки Польщі з совершёнными ними правопорушеннями. Отже, ніяких винятків гаразд притягнення до відповідальності держави і у виборі видів тварин і заходів відповідальності за скоєнні корупційних правопорушень для військовослужбовців, покликаних на збори військовозобов'язаних й з пересічного і керівного складів органів внутрішніх справ, законодавство України ні передбачає. 71. У плані 3 статті 15 КоАП міститься положення у тому, у разі порушення військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження зборів, і навіть особами пересічного і керівного складів органів внутрішніх справ правил дорожнього руху, полювання й до рибальства та інших правопорушень, передбачених частиною 1 статті 15 КоАП (зокрема корупційного правопорушення), органи (посадові особи), яким дозволили накладати адміністративне стягнення, можуть передавати матеріали про правопорушення відповідних органів щодо залучення винних до дисциплінарної ответственности.

Создается враження, що зазначений становище становить колізію з становищем, які мають частини 2 статті 3 Закону «Про боротьбу з корупцією», але до корупційним правопорушень він застосовується, оскільки, відповідно до правил дозволу колізій, застосовувати норми, категорично встановлюють певні правила обов’язкові виспівати, тобто. норми частини 2 статті 3, статей 7—12 Закону «Про боротьби з корупцією», а чи не норми, що передбачають не обов’язковість, а лише можливість певного поведінки. З іншого боку, неспроможна діяти норма частини 1 статті 15 КоАП, в відповідність до чим військових і інших переказаних у цієї статті осіб штраф не накладається, оскільки Законом «Про боротьбу з корупцією» штраф передбачено як єдино можливого адміністративного стягнення, зокрема щодо зазначених осіб. 72. У плані 2 статті 15 КоАП передбачено, що інші, крім зазначених у частині 1 цієї статті, особи, у яких поширюється дію дисциплінарних статутів чи спеціальних положень про дисципліни, в випадках, передбачених ними, несуть скоєння адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а інших випадках — адміністративної відповідальності загальних підставах. Наприклад, судді і прокурорско-следственные працівники несуть дисциплінарну відповідальність як порушення державної трудовий дисципліни, але й вчинення будь-яких дій, ганебних звання працівників судна чи прокуратури (дрібне хуліганство, дрібне розкрадання державного чи колективного майна України та т.д.). Такий стан може бути встановлене й у інших державні органи. Так, відповідно до закону «Про зв’язок». Кодексу торгового мореплавання України, Лісового кодексу, працівники державної зв’язку, члени екіпажів морських судів Міністерства транспорту України та рибальських суден Міністерства рибного господарства України, працівники державної лісової охорони несуть дисциплінарну відповідальність виходячи з відомчих статутів (положень) про дисципліни. Отже, можуть нести дисциплінарну відповідальність за такі адміністративні правопорушення, як, скажімо, порушення правил охорони водних ресурсів, незаконне використання земель державного лісового фонду, порушення правил китобійного промислу, наруше-ние правил охорони ліній й озброєнь зв’язку й інші. — Але це значить, що поширення на будь-яких осіб дії спеціальних статутів (положень) про дисципліни влечёт їх відповідальність скоєння корупційних правопорушень основі цих статутів (уоложений) або інших нормативно-правових актів. Стаття 3 Закону «Про боротьби з корупцією» виключає можливості іншого порядку притягнення до адміністративної відповідальності ще осіб, уповноважених виконання функцій держави, скоєння ними кор-рупцйонных правопорушень, ще, поставленого цим Законом.

I.

ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ДІЯННЯ І ІНШІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРРУПЦИЕЙ.

Стаття 7. Відповідальність скоєння корупційних деяний Совершение обличчям, уповноваженим виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 1 даного Закону корупційних діянь, якщо вона містить складу якихось злочинів, тягне адміністративної відповідальності як штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Таким особам забороняється обіймати посади державних органах і їх апараті протягом трьох років після їх увольнения.

Скоєння корупційних дій, передбачених справжнім Законом, народним депутатом, народний депутат Автономної Республіки Крим, депутатом чи голова місцевої Ради народних депутатів тягне адміністративної відповідальності як штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і дострокове припинення депутатських повноважень чи звільнення з виборній посаді. Рішення дати згоду залучення їх до адміністративної відповідальності вчинення корупційних дій і дострокове припинення депутатських повноважень чи звільнення з виборній посаді приймається відповідним Радою на пленарному засіданні. Порядок залучення народному депутату України залучені до відповідальності у таких випадках визначається Закон України «Про статус народному депутату України*. Таким особам забороняється балотуватися у депутати чи виборні посади на державні органи впродовж п’яти років після припинення депутатських повноважень або звільнення з посади й обіймати посади державних органах та його апараті протягом трьох років після припинення депутатських повноважень або звільнення з посади. Примітка. Під іншим позбавленням виконання функцій держави у цьому Законі розуміється дострокове припинення депутатських повноважень чи звільнення з выборной.

посади, так само як звільнення з військовою служби військового посадової особи (крім військовослужбовців строкової службы).

1. У цій статті встановлено адміністративні і дисциплінарні санкції скоєння корупційних дій, передбачених статтею 1 Закону «Про боротьбу з корупцією», коли ці діяння не містять складу злочину, і Порядок застосування цих санкцій до деяких спеціальним суб'єктам корупційних деяний.

2. Специфіка подвійний (адміністративної і дисциплінарної) відповідальності державних службовців та інших осіб, виконують функції держави, зумовлена тим, виконання загальнообов’язкових правил, охоронюваних нормами Закону «Про боротьбу з корупцією» входить одночасно у коло їх службових (трудових) обов’язків. Невиконанням (порушенням) цих правил вони роблять це й адміністративний, і дисциплінарного проступку, у зв’язку з якій виникає основу одночасного накладення адміністративного |аі дисциплінарного стягнень. ,.-. ^ 3. Адміністративна відповідальність скоєння корів *рупционных діянь полягає у застосування до особам, їх совер- ! [р шившим, штрафу у вигляді від 25 до 60 неоподатковуваних — мінімумів доходів громадян… Відповідно до Указом президента України від 3 лютого 1995 р. «Про внесенні змін у указ президента України від 13 вересня 1994 року № 519», неоподатковуваний мінімум доходів громадян із 1 лютого 1995 року становив 1 млн 400 тыс. карбованцев на місяць. З жовтня 1995 р. неоподатковуваний мінімум доходів громадян, відповідно до Указу президента України від 21 листопада 1995 року «Про внесенні змін у указ президента України від 13 вересня 1994 року № 519», становить 1 млн 700 тыс. карбованцев на місяць (тобто. нині розмір зазначеного штрафу вен 42,5—85 млн крб.).

4. Штраф одна із традиційних видів адміністративного стягнення, розрахованих насамперед стримуючий ефект — попередження у майбутньому нових подібних правопорушень як з боку даної особи, уповноваженого виконувати функції держави (спеціальне попередження),, і інших осіб цієї категорії (групове попередження). ._1 Штраф як адміністративне стягнення є мірою на психічний статусу і майновий стан I правопорушника. Його слід відрізняти від штрафу, як одного 1из видів цивільно-правових санкцій, спрямованих забезпечення виконання договірних зобов’язань, і навіть від .штрафу як однієї з видів кримінального покарання, може похвалитися специфічним порядком встановлення й применения.

5. У цій статті штраф визначається относительно-определённом розмірі, тобто. із зазначенням мінімально і максималь, но можливих сум стягнення. При накладення штрафу на конкретного порушника суду, в такий спосіб, дають можливість врахувати характер совершённого корупційного діяння, особистість особи, його вчинила, ступінь її провини, майновий стан, обставини, пом’якшувальні і обтяжуючі відповідальність. Характер корупційного діяння визначається наступними наслідками, розміром і «специфікою причинённого державі, державному органу, будь-яким юридичним і фізичних осіб шкоди, особливостями способу скоєння цього діяння тощо. Облік даних про особистості — особі, совершившем корруп-ционное діяння, і ступеня її провини — передбачає встановлення випадковості чи навмисність поведінки цієї особи; з’ясування, чи є таку поведінку визначальним його антигромадську поведінкову установку, спосіб життя; з’ясування мотивів і цілей такої поведінки. Обставинами, пом’якшуючими відповідальність особи, вчинила корупційне діяння, суд може визнати щире розкаяння винного; запобігання їм шкідливих наслідків правопорушення; добровільне відшкодування збитків чи усунення причинённого шкоди; вчинення правопорушення на очах важких особистих чи сімейних обставин, тобто. пом’якшувальні обставини, які зізнаються такими статтею 34 Кодексу України про адміністративних правопорушення, і навіть інші (наприклад, вчинення корупційного діяння вперше, внаслідок випадкового збігу обставин, під впливом примусу чи силу службової залежності тощо.). Обставини, обтяжуючі відповідальність особи, вчинила корупційне діяння, вичерпно перераховані у статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До них належать, наприклад, вчинення корупційного діяння групою державних службовців та інших. 6. При скоєнні обличчям двох корупційних дій, передбачених однією або обома пунктами частини 2 ст. ст. 1 Закону, адміністративний штраф повинен накладатися не більше, передбачених статтею 7 Закону. Дане положення випливає зі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої, якщо проговорилася особа допустилося кількох адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються у тому ж органом (у разі — судом), стягнення накладається не більше санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення у складі совершённых (у разі санкції рівні). 7. Відповідно до статтею 27 Закону «Про статус народному депутату України» народний депутат може бути піддається заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судебном порядку, без його письмової згоди або згоди Верховного Ради України, а період між сесіями Вір- «ховного Ради України — Президії Верховної Ради України з наступним твердженням Верховною Радою КкI раины. Після закінчення терміну їхніх повноважень колишній народний депутат то, можливо привлечён до адміністративної відповідальності порушення закону, совершённое їм у період виконання депутатських повноважень у тому ж порядку, як і чинний народний депутат України. За статтею 29 Закону «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів», депутат місцевої Ради може бути привлечён до заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судебном-порядке, без згоди відповідного Ради. 8. Порядок застосування до народного депутата України, народного депутата Автономної Республіки Крим, депутату чи голові місцевої Ради заходів адміністративного стягнення, що накладаються через суд знову, встановлено Законом «Про; порядок отримання згоди Ради народних депутатів на при- «| потяг депутата до відповідальності». Цей порядок статтею | 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» не скасовується. Рішення дати згоду залучення депутатів до «адміністративної відповідальності скоєння корупційних дій приймається відповідним Радою на пленарному засіданні. Розгляд цієї питання вносять у порядок денний сесії Ради виходячи з уявлення відповідного прокурора з нагляду над виконанням законів спеціальними підрозділами боротьби з корупцією і організованою злочинністю. Це уявлення можна вносити прокурором з нагляду над виконанням законів спеціальними підрозділами боротьби з корупцією і організованою злочинністю вищого рівня або Генеральним прокурором України. Ці самі особи мають право відкликати внесена настільки ж прокурором нижчого рівня уявлення. Рада розглядає вказане уявлення пізніше, ніж у в місячний строк. У цей час за необхідності може бути витребувані у прокурора додаткові матеріали. Вмотивованого рішення про відмову у згоду або про згоду залучення депутата до адміністративної відповідальності ще відповідний Рада приймає кваліфікованим (двома третинами) більшістю голосів, що ж в трёхдневный термін повідомляє прокурора, направлявшего уявлення. Що стосується етапних відмов сільського, селищної, міського (міста районного значення), районного у місті ради згоду на залучення депутата такого Ради до адміністративної відповідальності ще за корупційне діяння, відповідний прокурор є з поданням до районний чи міську Раду, потім — у Верховний Рада Автономної Республіки Крим чи обласний Рада, і, нарешті. Генеральний прокурор України — в Верховна Рада України. Що стосується дачі відповідним Радою згоди залучення депутата до адміністративної відповідальності ще наступне адміністративне виробництво ввозяться загальному порядку, передбаченому статтею 12 Закону «Про боротьбу з корупцією». Про результати розгляду справи про администра-^тивном правопорушення суддею відповідний прокурор в трёхдневный термін зобов’язаний проінформувати Рада, який погодився залучення депутата до такої відповідальності. 9. Такої недоторканністю мають як депутати. — Відповідно до статтею 30 Закону «Про Конституційному Суде України» на судів Конституційного Судна поширюються гарантії недоторканності, встановлені для народних депутатів з України. Вони може бути позбавлені її тільки за згодою Верховної Ради України. Судді Конституційного Судна неможливо знайти притягнуто до кримінальної відповідальності, заарештовані чи піддаються будь-яким іншим заходам, які •обмежують їхніх прав і політичну волю, і навіть заходам адміністративного стягнення, що накладаються через суд знову, без згоди Верховної Ради України. Відповідно до статті 13 Закону «Про статус суддів», судді неможливо знайти піддаються заходам адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, без згоди органу, котрий обрав суддю посаду. Відповідно до статті 22 Закону «Про арбітражний суд», арбітри неможливо знайти піддаються настільки ж заходам без згоди Верховної Ради України, а період між сесіями — Президії Верховної Ради України. 10. З іншого боку, неможливість залучення перелічених осіб до адміністративної відповідальності совершённое кор-рупционное діяння виключає їх притягнення до дисциплінарну відповідальність при цьому діяння, коли такі особи є суб'єктами дисциплінарної відповідальності (див. коментар до статті 3 Закону). Дисциплінарна відповідальність скоєння корруп-щионных діянь залежить від звільнення особи, уповноваженого виконувати функції держави, з посади або у /іншому усунення його від виконання функцій держави. | 12. Правовими підставами звільнення державного | службовця з посади скоєння корупційних дій, | і навіть інших правопорушень, що з корупцією, явля;

" ются положення статті 147 КзпПр України, статті 16 і пункту 1 2 статті 30 Закону «Про державну службу». / Відповідно до статтею 147 КзпПр України у порушення трудовий дисципліни (яка, взагалі, відповідно до статті 139 КзпПр включає у собі обов’язок працювати чесно і сумлінно, дотримуватися дисципліну праці, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника чи уповноваженого їм органа, беречь власність тощо.) до працівника можна буде застосувати лише такі види стягнень, як догану й (окремих категорій працівників — інші, якщо вони передбачені спеціальними статутами чи положеннями про дисципліни). З пункту 2 статті 30 Закону «Про державну службу» державний службовець звільняється з посаді недотримання їм що з проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього ж Закону. Відповідно до цієї статтею державний службовець немає права до дій, передбачені статтями 1 і п’яти Закону «Про боротьби з корупцією», і навіть інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державний орган, коли він работает.

13. Статтею 14 Закону «Про державну службу» встановлено особливості дисциплінарну відповідальність державних службовців. Дисциплінарні стягнення до них застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службовими обов’язками, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, що з проходженням державної служби, і навіть за вчинки, які ганьблять їх як державних службовців чи дискредитують державні органи, в що вони работают.

14. Відповідно до Законом «Про державну службу» і, «статтями 41, 43 і 43 «КзпПр України, згоду профспілкового I органу на звільнення державного службовця з посади за зазначеними вище підставах непотрібен. «15. Дисциплінарне стягнення як звільнення з посади, як передбачено статтями 147 «і 148 КзпПр України, при- / змінюється органом, якому дозволили прийняття на ^ роботу (обрання, затвердження, ідучи призначення посаду) даного державного службовця, і навіть вищим органом. Таке дисциплінарне стягнення має бути застосована одразу після надходження у даний державний орган постанови судді про накладення адміністративного штрафу за корупційне діяння (см. комментарий до статті 12 Закону), але пізніше місяця від часу надходження такої ухвали, не вважаючи времени-освобождения державного службовця з посади в свлучае тимчасової непрацездатністю чи знайдення їх у відпустці. У цьому, згідно з пунктом^ статті 40 КзпПр України, державний службовець можетбьггь усунутий з роботи з ініціативи адміністрації в разі неявки його за роботу у впродовж понад чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності (беручи до уваги відпустки з вагітності і пологам, а так/ «» ж випадків втрати працездатності в зв’язки Польщі з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, коли посаду зберігається до відновлення чи встановлення інвалідності). народних депутатів, тобто. що неспроможні бути суб'єктами корруп-ционных діянь та інших правопорушень, що з корупцією, і, відповідно, бути відстороненими від виконання функцій держави (див. коментар до статті 2 Закону). 22. У примітці до статті 7 Закону «Про боротьбу з корупцією» ідеться про звільнення з військовою служби військових посадових осіб — військових начальників, і навіть інших військовослужбовців, на які припадає штатні посади на апараті органів управління військових формувань, професійно займаються діяльністю по практичному виконання функцій держави, що з охороною і державного ладу, законності та правопорядку, оборони України від зовнішню агресію, через участь у боротьби з порушеннями міжнародного правопорядку, допомогою населенню у разі стихійних лих, кризових ситуацій тощо., і отримують при цьому винагороду (зміст) в грошової і натуральної формі (див. коментар до статті 2 Закону). 23. Що стосується залучення народних депутатів з України, народних депутатів Автономної Республіки Крим, депутатів і голів місцевих рад народних депутатів до адміністративної і дисциплінарну відповідальність скоєння кор-рупционных діянь, які спричинили їх усунення від виконання функцій держави, їм забороняється балотуватися у депутати чи перелічені вище виборні посади на державні органи впродовж п’яти років після припинення депутатських повноважень (звільнення з посаді голови місцевої Ради), і навіть обіймати посади інших органах та його апараті в протягом трьох років після припинення депутатських повноважень (звільнення з посаді голови місцевої Ради). 24. Відсторонення від виконання функцій держави годі було плутати з позбавленням виконання повноважень із посади, передбачених статтею 22 Закону «Про державну службу». Останнє застосовується лише з одноосібного рішенню керівника державний орган, в якому працює державний службовець, як тимчасовий захід (термін такого усунення неспроможна перевищувати часу, який буде необхідний проведення службового розслідування, але з понад два місяці), яка то, можливо скасовано, і тільки при невиконанні службовими обов’язками, яке призвело до негативні наслідки, передбачених статтею 22 зазначеного Закона.

З іншого боку, статтею 147 КПК України передбачено такий захід, як усунення обвинувачуваного з посади, яка використовується керівником державний орган (іншим посадовою особою) на виконання постанови слідчого, санкціонованого прокурором або його заступником, то, можливо скасовано лише постановою слідчого (прокурора) використовується у випадку залучення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин чи інше злочин, коли та людина може негативно проводити хід попереднього чи судового слідства. 25. Відповідальність осіб, уповноважених виконувати функції держави, скоєння корупційних дій, які містять ознак злочини минулого і не манливих кримінальної відповідальності, не обмежується адміністративної і що з ній дисциплінарної відповідальністю, встановленими справжньої статтею. Як відомо, цивільно-правова і матеріальна відповідальність є, стосовно корупційним діянь й іншим правопорушень, що з корупцією, самостійними видами відповідальності держави і питання про притягнення до них винні" осіб при «наявності при цьому підстав дозволяється відповідно до чинним законодавством. ——• З іншого боку, законодавством України передбачено додаткові неприємних наслідків особам, які вчинили корупційні дії, які можна вважати специфічним виглядом юридичну відповідальність, оскільки вони вважають забезпечуваний державою юридичну обов’язок правопорушника випробувати примусове позбавлення певних цінностей. Відповідно до частини 5 статті 37 Закону «Про державній службі», частини 16 статті 32 Закону «Про статус народного депутат України», пункту 4 статті 43 Закону «Про статус суддів», частини 10 статті 50 «Закону «Про прокуратуру», частини 2 статті 5 Закону «Про пенсійне забезпечення військових і осіб начальницького та пересічного складів органів внутрішніх справ», державні службовці, народні депутати України, судді, прокурори та слідчі прокуратури, вояки та особи начальницького та пересічного складів органів внутрішніх справ, отстранённые від виконання функцій держави у зв’язку з різким засудженням за навмисне злочин, совершённое з допомогою свого службове становище, або у зв’язку зі скоєнням корупцієюного діяння (саме корупційного діяння, а чи не будь-якого правопорушення, що з корупцією), і члени їхнім родинам позбавляються права отримання пільгових пенсій, передбачених переліченими законами, і додаткової пенсії їм призначаються загальних підставах, передбачених Законом «Про пенсійному обеспечении».

Заключение

. Дослідивши законодавство України в тему корупції можна дійти невтішного висновку що його не цілком. Деякі моменти потребують значних доробок. На погляд відповідальність за скоєння корупційного діяння занадто м’яка, які і штовхає державних службовців на вчинення їх. На погляд проблема існує у корені, тобто. обличчя обвиненное у вчиненні корупційного діяння легко може знайти (своїх людей) органів розглядають її - річ, який відповідно постарається докласти всіх зусиль аби справу було припинено. На погляд має бути створений орган боротьби з корупцією безпосередньо підлеглий Міністру Внутрішніх Справ (першому етапі). Співробітники даного органу мали бути зацікавленими соціально захищені, вони мають отримувати належне грошову винагороду щоб корупції було важче пробратися у тому ряди. Відповідно вони повинні мати ряд широких повноважень щоб виконувати свої функцій. Насправді корупція дуже страшна річ що суспільства держави й отдельны осіб. Хоча міркування щодо силових органів, має широкі права для боротьби з корупцією, безпосередньо підлеглому МВС дуже нереальні, оскільки існуватимуть маса причин щодо його (не существования).

———————————- [1] Комментированный Закон Укр. «Про боротьбу з коррупцией».

1 Уч. Посібник «Кримінальну це право України» Коржанский. К.1998г. 1 Комментированный Закон Укр. «Про боротьбу з корупцією» 1 закон України «Про держ. Службі» від 1994 р. 2 Цивільний Кодекс України. 1 «Науково -практичний коментар Кримінального кодексу України» К.1994г. 1 закон України «Про адміністративної відповідальності ще» вид. К.1997г.