Анализ мови жестів у своєму оповіданні О.П. Чехова Дама з тим песиком

Анализ мови жестів у своєму оповіданні О. П. Чехова «Дама з тим песиком «.

Введение

.

Мы все користуємося мовою тіла. Часто мовчазне послання з допомогою мови тіла дає більше інформацію про щирості почуттів та істинності відносин для людей, ніж сама багатослівна тирада. Останні прояви мови тіла, як фізичний контакт, дистанція, орієнтація, міміка, манера мовчати, допомагають зробити вразити оточуючих чи приховати те, що хочемо зберегти таємно від сторонніх.

За останні двадцять і особливо протягом десяти років було проведено безліч різнопланових досліджень у сфері невербальній комунікації. Представники таких галузей знання, як психологія, соціологія, антропологія і лінгвістика, пильно вивчали аспекти людської поведінки, однак пов’язані з функцією комунікації. З’явився низку самостійних напрямів наукового пошуку, як, наприклад, кинесика, проксемика, паралингвистика. Через війну сьогодні ми знаємо про людському взаємодії на мікрорівні вулицю значно більше, ніж раніше. В багатьох випадках отримали своє підтвердження ті інтуїтивні припущення, які спиралися виключно на міркування здорового сенсу. За інших — припущення і залишилися лише догадками.

Своей метою Я ставлю проведення власного дослідження цієї швидко що розвивається області про те, щоб оцінити практичного значення й можливості використання отриманих фахівцями знань. Ще нещодавно міжособистісна комунікація розглядалася майже з погляду мовного взаємодії індивідуумів. Настав час серйозного розгляду процесу очного взаємодії людей урахуванням внеску до нього з боку невербальних чинників. У рефераті наводяться дані щодо таких аспектів та запобігання проявам мови тіла, як фізичний контакт, дистанція, орієнтація, міміка, невербальні параметри мови і т. д.

В першому розділі реферату наводяться приклади неусвідомленого прояви невербальних коштів комунікації головних героїв з оповідання О. П. Чехова «Дама з тим песиком», і навіть наводяться пояснення і коментар до них. У другій главі описуються особистість і характеру героїв оповідання, Дмитра Дмитрича Гурова та Ганни Сергіївни Дидериц.

Глава 1.

А). Дмитро Дмитрич Гуров.

Жесты, позы.

Он ласкаво поманив себе шпіца, і коли, той підійшов, погрозив йому пальцем. Заклик, воля.

Тогда він пильно подивився її у аж раптом обняв і поцілував в губи, та її обдало запахом і вологою квітів, і моментально лякливо побачив: бачив хто? Емоційний жест, висловлює емоції, і показує стан Гурова на той час, неискренность.

На столі у номері був кавун. Гуров відрізав собі скибка і став не поспішаючи. Спокій, розслаблене состояние.

Он дивився їй у нерухомі, перелякані очі, цілував ее…

И часто на сквері чи саду, коли поблизу їх нікого був, він раптом приваблював її й цілував пристрасно. Неискренность.

Был нетерпляче палкий, не відходив від нього і крок. Висловлює емоції героя на той момент.

Он довго ходив кімнатою і згадував, й усміхався, і потім спогади переходили в мрії. Душевний подъем.

На вулиці він проводжав поглядом жінок, шукав немає схожій неї… Емоційні переживания.

И у наступні ночі він спав нічого поганого, все сидів у ліжка і думав чи ходив із кутка в кут. Знервованість, переживания.

Он повернувся у номер багато часу сидів канапі, не знаючи, що робити, потім обідав, потім він довго спав. Емоційний истощение.

Все час, поки публіка входила і займала місця, Гуров жадібно шукав очима. Нетерпение.

Оба мовчали. Вона сиділа, він був, зляканий її зніяковілістю, не наважуючись сісти поруч. Переляк, боязкість, нерешительность.

Повыше на майданчику, два гімназиста курили і дивилися вниз, але Гурову було байдуже, він привернула до собі Ганну Сергіївну і став цілувати її обличчя, щоки, руки. Нетерпение.

Он зняв шубу внизу, піднявся нагору і тихо постукав через двері. Невпевненість у действиях.

Он підійшов до неї і взяв за плечі, щоб приголубити, пожартувати… Спокойствие.

— Як? Як? — запитував він, хапаючи себе за голову. -Як? Захисний жест.

Фонационные средства.

Пойдемте після того… -проговорив він тихо. Нетерпение.

Он говорив Ганні Сергіївні у тому, як хороша, як звабна… Неискренность.

Он сидів у ліжку, покритою дешевим сірим, точно лікарняним бюлетенем ковдрою, і дражнив себе з досадою: «Ось і пані з собачкою… Ось і пригода… От ви й сиди тут». Розчарування, депресивний состояние.

— Але збагніть, Ганна, зрозумійте… — проговорив він напівголосно, кваплячись. Емоційний переживание.

Говорил тихо і ласкаво. Спокій, розслаблене состояние.

Гуров, який сидів також у партері, підійшов до неї і додав тремтячим голосом, всміхаючись насильно… Сильная знервованість, зніяковілість, испуг.

Б). Ганна Сергеевна.

Жесты, позы.

Дама подивилася нею і відразу опустила очі. Скромность.

Анна Сергіївна дивилася в лорнетку на пароплав і пасажирів, хіба що відшукуючи знайомих, і коли звернулася до Гурову, то очі в неї блищали. Прояв интереса.

Анна Сергіївна вже мовчала і нюхала квіти, незважаючи на Гурова. Задумчивость.

У неї опустилися, зів'яли риси й роззиралася довкола особи сумно висіли довгі волосся, вона замислилася в сумній позі, точно грішниця на старовинної картині. Сором, раскаяние.

Она сховала обличчя тримав на своєму грудях та притиснулася щодо нього. Емоційний жест, пошук защиты.

Она подивилася нею і сполотніла, потім вкотре подивилася із жахом, не вірячи очам, і надійно стис до рук разом віяло і лорнетку, очевидно борючись із самим собою, ніж впасти втратив свідомість. Сильне емоційне потрясіння, шок.

Она потисла індусу правицю і стала швидко спускатися вниз, все озираючись нього. Інтерес до Гурову, небажання расставаться.

Она була бліда, дивилася нею і посміхалася, і мало ввійшла, як вже припала для її грудях, поцілунок їх був тривалий і тривалий. Емоційний жест, висловлює стан героини.

Она невтомно говорять, оскільки плакала. Відвернулася його й притиснула хустку до очам. Сильне волнение.

Фонационные средства.

— Час минає швидко, а тим часом тут така нудьга! — Сказала вона, незважаючи на нього. Заигрывание.

Она багато говорила, і запитання в неї було уривчасті, і її сама відразу ж забувала, що запитувала; потім втратила натовпі лорнетку. Емоції, волнение.

— Погода до вечора стала краще, — сказав. — Куди ж ми тепер підемо? Не поїхати нам куди-небудь? Вона щось відповіла. Внутрішня борьба.

— Нехай бог мене вибачить! — сказала вона, й очі в неї наповнилися сльозами. Сильне переживание.

Когда вона сідала до вагона кур'єрського потяги та коли пробив другий дзвінок, вона говорила: — Дайте, бачу ще на… Подивлюся вкотре. Висловлює емоційний стан героини.

Она скаржилася, що погано спить і що в неї тривожно б'ється серце, задавала одні й ті запитання, волнуемая то ревнощами, то страхом, що він недостатньо її поважає. Сильне волнение.

— Так страждаю! — Продовжувала вона, не слухаючи її. Сильне переживание.

— Ви повинні поїхати… — продовжувала Ганна Сергіївна пошепки. Сильне емоційне переживание.

— Як багато мене злякали! — сказала вона, відсапуючись, досі бліда, приголомшена. Емоційний потрясение.

— Що ви робите, що ви робите! — говорила вона у жаху, усуваючи його від. Жест виражає емоційний стан героини.

Глава 2

А). Дмитро Дмитрич Гуров.

Итак, головним героєм оповідання «Дама з тим песиком «Дмитро Дмитрич Гуров. У початку оповідання його як людиною бездушним, недалеким, не шануючим оточуючих людей тому однині і дружину. Але зустрівши якось Ганну Сергіївну, він помалу починає змінюватися, з іншого сприймати світ довкола себе і навколо. І наприкінці оповідання ми бачимо цілком іншу людину. Цей чоловік здатний любити «по-справжньому », відчувати іншу людину, жертвувати собою заради любові до. «Вони вибачили одна одній то, чого соромилися в своє минуле, прощали всі у сьогоденні й відіб'ється відчували, що ця їхня любов змінили їх обох » .

Очень важко сказати позитивний чи негативний герой Д. Д. Гуров. Швидше він людина заплутався у житті, і обредший сенс його може лише через любов. На початку оповідання у Гурова найчастіше повторюються жести: «лякливо побачив «чи «озираючись і навіть острахом », що свідчить про внутрішньому стані героя. Можна навіть сказати, що це улюблений його жест. Герой боїться, що його хтось побачить. Отже, він відчуває, що її поведінка негідно вихованого і шляхетного людини. І на початку оповідання все поведінка Гурова носить «недостойний «характер.

Также часто зустрічається жест «ходив із кутка у куток », що свідчить про тому, що головним героєм перебуває у порушенні, замислено, шукає рішення. Це говорить про найсильнішому хвилюванні героя.

Нужно відзначити, що з головний герой жести повною мірою збігається зі словесної інформацією. Понад те вони допомагають нам зрозуміти душевного стану героя, його думок, почуття, бажання. Гурову близько сорока. Його одружили рано, коли його ще студентом другого курсу, і тепер дружина здавалася у півтора рази старшою за нього. Його вважав її недалекій, вузької, невитонченої, боявся її й не любив бувати вдома. Змінювати їй почав віддавна, зраджував вони часто й, мабуть, тому про жінок відгукувався майже завжди нічого поганого. У такому суспільстві чоловіків йому було нудно, ніяково, з ними він був небалакучим, холодний, але перебував у жінок, то почувався і знав, про що говорити з ними як тримати себе. У його зовнішності, у характері, у всій його натурі є щось привабливе, невловиме, що налаштовувало на нього жінок, манило їх, він теж знав звідси, і самої його теж якась сила вабила до них. Багаторазовий досвід, навчив його давно, що всяке зближення, яке спочатку так приємно різноманітить життя й представляється милим та легкою пригодою, зрештою стає прикрим. Але у будь-якої нової зустрічі з интересною жінкою цим досвідом якось вислизав з пам’яті, і дуже хотілося жити, і всі здавалося так усе просто і забавно.

Б). Ганна Сергеевна.

В оповіданні дуже чітко простежується емоційного характеру героїні. Здебільшого, її жести носять сильно — емоційного характеру. Уся словесна інформація Анни Сергіївни збігаються з її жестами. Усі жести збігаються з її характером, настроєм. Вона у Петербурзі, але вийшла у З., де живе вже два року. Ганна Сергіївна якось неоднозначно ставилася до свого чоловіка, з одного боку вона любить, з іншого боку її самолюбство зачіпає те, що її чоловіка лакей. Можливо він чесний, хороший, порядна людина, але лакей. Вона недавно була студенткою, навчалася, у ній є ще багато не сміливості, незграбності в сміху, у розмові з незнайомими. Мабуть, вона вперше життя вона була одна, на курорті, коли, використовуючи ній ходять, і неї дивляться, й матері кажуть із нею лише з метою, за якою вона неспроможна не здогадуватися. Ганна Сергіївна, до того що, що у неї, з Гуровим, поставилася якось особливо, дуже серйозно, як до своєму падіння. Вона наївна, від нього віє чистотою, порядністю, наївністю мало жила жінки.

Но б у неї є жалюгідне все-таки.

Заключение

.

Вот ми підійшли до кінця нашого екскурсу у світ мови тіла, ознайомившись із його природою, використанням й потенційними можливостями вдосконалити свої навички. Не стоїть, втім, сприймати це як закінчення нашої власної вивчення предмета. За бажання осягати мову тіла (як будь-який інший) можна все життя. Сподіваюся, що у ми станемо приділяти невербальним аспектам спілкування більш пильна увага, ніж це близько знайомства з цим наукою. Сподіваюся також, що тепер зможемо позбутися відчуття ніяковості під час обговорення деталей, що з мовою тіла, в якому перебувають багато людей. Ми розглядати його як елемент необхідних людині навичок, подібних вмінню читати, писати, слухати і говорити. Усі перелічені навички піддаються вдосконаленню, й у відношенні мову тіла від них отличается.

Что саме стосується оповідання О. П. Чехова «Дама з тим песиком», там зустрічається дуже багато жестів, Чехов завжди багато і з більшими на подробицями описує жести, міміку, ходу, фонационные кошти комунікації. Герої цього оповідання дуже багато жестикулюють, що свідчить про їх емоційних характерах. Також жести в цій книжці тісно пов’язані з колірної палітрою оповідання, у першій половині описується синє море, південні пейзажі насичені фарбами, білий шпіц і з інші деталі, зображені в яскравих райдужних фарбах, і жести щодо них оповідання емоційніші, більш насичені пристрастю курортний роман. У другій частині оповідання переважають сірі, забруднені й сумні кольору, що відразу ж потрапити позначилося на жестах головних героїв, все жести, міміка, пози вкрилися якийсь смутністю, сірістю і безысходностью.

Таким чином, Чехов створив твір гідне всебічного дослідження з місця зору паралингвистики.

Список литературы

Гленн Вілсон Мова жестів. — Санкт-Петербург., Пітер, 2000.

Гордон Уэйнрайт Мова тіла. — Москва., Гранд, 1999.

А.П. Чехов Повісті і його розповіді. — Москва., Радянська Росія, 1980.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.