Методика навчання техніці стрибка заввишки з розбігу способом Фосбері — флоп дітей 13-15 років

Методика навчання техніці стрибка заввишки з розбігу способом Фосбері - флоп дітей 13−15 років на етапі початковій спортивної спеціалізації.

1. Автобіографія спортсмена

Быкова Тамара Володимирівна народилася 1985 року у тихому містечку Азов. З дитинства Тамара любили витрачати час на футбол, оскільки її батько всіх видах спорту віддавав перевагу саме цьому різновиду спорту. Вже з першого класу їй сподобалися уроки фізичної культури, і після уроків вона почала залишатися у секції у туризмі та спортивним орієнтуванню. Тамара стала непогано бігати, а секція допомогла їй виробляти витривалість і навіть дихання.

Однажды на урок фізкультури до неї у клас прийшов тренер із міської ДЮСШ і:

— Хто хоче займатися легкої атлетикой?

Все у п’ятому класі мовчали, і лише Тамара зробила крок уперед і сказала:

— Я хотіла б заниматься.

Тренер глянув її у нескладну, довгу і худорляву постать сказав коли йому приходити.

Это був Юрій Олександрович Артемів, який був першим тренером Тамари Бикової. Дівчинка досить швидко знайшла спільну мову із тренером. Потихеньку росли спортивні результати, Тамара займалася на різні форми легкій атлетиці. Що ж до стрибків, то справи були так: в п’ятому класі вона брала 120 див., в шостому — 125 див., а до кінця класу — 145 див. і стрибала «ножницами».

Окончив вісім класів, вона провела самий, напевно, у житті рішучий вчинок. Навіть спитавши дозволу батьків, подалася до Ростова вступати у спортивний інтернат. Вступивши у цей інтернат, директор направив їх у групу з стрибків в висоту. Так зважилася її спортивна доля і визначилася спеціалізація — стрибки в высоту.

По початку справи в школі-інтернаті складалися невідь що вдало. «У першій ж тренуванні мій тренер Спиридонов Сергію Павловичу, подивившись на мої стрибки — за голову схопився. Почав вчити мене „Флопу“» — згодом свідчила собі Тамара Быкова.

Так тиждень за тижнем, рік роком Тамара вже стрибала 165 див., виконавши цим перший разряд.

В 19-річному віці - її результат є ще самим пересічним 170 див., норматив кандидата майстра спорта.

В 1978 року завдяки керівникам міського спорткомітету, Тамару включили до команди для участі у зимовому розіграші кубка СРСР і країни. Змагання відбувалися у Москві лютому 1978 года.

В початку проводився кубок СРСР, і Тамара подолала планку в розквіті 170 див. А п’ять днів країни, в блискучому виступі показала результат майстра спорту 178 див. і посіла 10-те место.

Именно у цьому зимовому чемпіонаті її вперше помітили фахівці, й узяли «на приціл» тренери збірної команди. Володимире Михайловичу Дьячков консультував їх у збірної команді в 1978;1979 роках. Він перевірив її своїми тестами і додав, що стрибати високо вони можуть, але дуже багато працювати. Чи слід говорити, яку надію вселили у ній ці слова.

Перед тренуваннями Володимире Михайловичу любив проводити теоретичні заняття зі спортсменами, розмовляв із ними: як вони розуміють основний малюнок стрибка, їх дії. Він своїх заняттях широко застосовував різні технічні засоби: кінозйомки, відеозапис, електронну апаратуру, цим змушував спортсменів думати головою. Усі пам’ятають його «крилату фразу» — «без голови широко не прыгнешь».

Именно Дьячков У. М. підготував теоретично і технічно Тамару Бикову щодо подальших показам високого результату в стрибках заввишки.

Уже в 21 рік Бикова стала рекордсменкою країни знайомилися з результатом 188 см.

Тамара також була вдячна долі, що погідним весняним днем 1978 року його звела разом у Адлері зборах з молодою ще тоді тренером з підмосковного міста Одинцово Євгеном Петровичем Загорулько.

Тамара згодом зізналася у цьому, що вона ще знала, як далекою від висот великих. Мала відбутися ще більше, виснажлива работа.

Загорулько — жорсткий тренер, певне йому на роду написано бути тренером. Живе життям своїх учнів, із якими готовий займатися цілодобово. І цілодобово може «по начальству», клопотатися за своїх ребят.

Именно результату 185−188 див. вона зобов’язана була Загорулько Є. П., що з ній работал.

После того, як Тамару Бикову розлучили з Є. П. Загорулько й переклали до іншого тренеру, результати різко впали. Так було в червні на матчі СРСР — НДР до 1979 року лише всього 183 див. а потім був взагалі відносний провал на Спартакіаді народів СРСР, який розглядався як відбірний етап до олімпійським играм.

Словом, в вересні 1979 року з Є. П. Загорулько знову стали спільні тренування. Передусім він намагався повернути їй психологічне рівновагу, змусив повірити у себе, до своєї сили. Загалом, у досить короткий кордон ми змогли виходити кордон 190 див. і почали знову подумувати потрапляння в сборную.

Распахнуть двері збірної змогла Тамара тільки свої стрибками у 1980 року, на рік Московської Олимпиады.

У Тамари Бикової велика колекція спортивних нагород: різні призи, дипломи, медалі… одні медалі - найчастіше золоті - це свідки щасливих миттєвостей перемог, рекордів. Інші - срібні і бронзові теж дороги, але де вони нагадують про інших чувствах.

На XXII Олімпійських іграх призи не потрапила результат 194 див. Але лише через місяць після Олімпіади, чемпіонат країни у Донецьку Тамара стрибнула на 197 див. — це був перший рекорд Радянського Союза.

И з цього часу для Тамари настали часи виходу великі висоти. Але їй залишалося зробити одне важливе крок: у багатьох великих змаганнях набратися досвіду, загартуватися і відбути під час становлення спортивного мастерства.

Затем 1983 року у Будапешті чемпіонат світу Тамара Бикова завойовує золоту медаль з результатом 203 див. Це її перший подоланий кордон в розквіті двох метров.

В 1983 року Тамара завоювала безліч золотих медалей: Гельсінкі - 201 див., Пізі - 204 см.

Конкурентки Сара Симеони, Луїза Ріттер, Ульріке Мейфарт були просто спантеличенні в блискучих виступах нашої спортсменки.

Тамара Бикова міг би завоювати для своєї колекції ще одне золото в 1984 року на Олімпійських іграх США — Лос-Анжелесе, але, на жаль, наші з цього Олімпіаду не поїхали.

Но Тамара не здалася телефону й установивши у тому ж 1984 року новий рекорд 205 див., довела всьому світу, що саме вона сильна.

2. Сучасне уявлення техніку стрибків заввишки способом «Фосбери-флоп».

Прыжок заввишки — одне з найбільш популярних видів легкій атлетиці і поза своє більш столітнє існування як спортивне вправу досяг високого рівня развития.

Неуклонный зростання спортивних результатів, зростання конкуренції на міжнародній арені сприяли пошуку нових, більш раціональних, технічних форм стрибка, засобів і методів тренування. Особливо великі зміни у техніці прыжка.

В справжнє час підвалинами досягнення високих спортивних успіхів у стрибках заввишки є ефектна спортивна техника.

Технику стрибка заввишки слід розуміти, як систему руху, спрямовану на раціональну організацію взаємодії внутрішніх та зовнішніх сил (активних, пружних, реактивних і інерційних) із єдиною метою найповнішого й ефективного використання рухових можливостей спортсмена задля досягнення найвище спортивного результату. Чим витонченіша техніка стрибка заввишки, тим, у більшою мірою стрибун використовує інерційні сили розбігу переміщення махових ланок тіла, реактивні сили взаємодії спираючись та енергію пружною деформації розтяги, що у відштовхуванні попередньо напружених м’язів, для прояви у відштовхуванні зусиль максимальної потужності, які забезпечують високу початкову швидкість і оптимальний кут вильоту, визначальних зрештою кінцеву висоту вильоту загального центру ваги тіла спортсмена.

В своє чергу, ніж у більшою мірою під час переходу через планку буде реалізовано досягнута висота злету, тим паче високий спортивний результат зможе показати спортсмен.

Целевым призначенням спортивної техніки в стрибках заввишки є досягнення якнайкращої, індивідуального кожному за стрибуна спортивного результату.

Достижение цієї мети пов’язані з рішенням двох основних задач:

1. Максимально використовувати швидкість розбігу, реактивні, інерційні, пружні й активні сили в відштовхуванні задля досягнення максимальної висоти взлета;

2. Ефективно реалізувати досягнуту висоту злету під час переходу через планку.

При аналізі спортивної техніки виникла потреба умовно розчленувати цілісне вправу на основні фази, розглядаючи причому їхній значення і доцільність в послідовної зависимости.

Выделяют чотири основних фази: розбіг, відштовхування, політ і приземление.

Разбегвыполняется на початку на прямий, та був по дузі в 3 чи 5 кроків з точки 35о-38опо відношення до планці. Дуга в 3 кроку раціональніша при меншою швидкості розбігу, дуга в розмірі 5 бігових кроків — за більш швидкому розбігу. Це тим, що на великих швидкостях і пі малих радиусах кривизни дуги розвиваються такі відцентрові прискорення, що у боротьбу із нею витрачається надмірні зусилля, які знижуватимуть ефективність поштовху. Довжина розбігу становить 9−11 бігових кроків, причому виконується розбіг після попереднього підходу в 3−4 кроку чи подбежки.

Отталкивание.В поштовху необхідно повідомити тілу максимальну швидкість вильоту, створити оптимальний кут вильоту й забезпечити оптимальне становище стрибуна для ефективного переходу планки. Постановка ноги цього разу місце відштовхування здійснюється широким бігових рухом майже тривіально, не спираючись на п’ятку, відразу протягом усього стопу. Що буде акцентироваться постановка толчковой ноги з п’яти, то швидше можна виконувати отталкивание.

Переход через планку здійснюється після злету тіла в вертикальну площину, повернувшись убік планки. Мах виконується одночасно двома руками, й у переході через планку руки розташовані вздовж тіла. Далі спортсмен, прогинаючись з максимально опущеними ногами, входить головою плечима на планку. А над планкою стрибун, прогинаючись, піднімає таз, виводячи ОЦМТ межі планки. Голову необхідно тримати підборіддям на себя.

Приземлениеосуществляется в стійку на лопатки з наступним шкереберть тому через голову.

Вопросы початкового навчання у науково-методичною літературі розкрито досить повно. Згідно з рекомендаціями авторів, як розпочати навчання техніці стрибка заввишки способом «Фосбері-флоп», кожному тренеру потрібно чітко сформулювати кінцевої мети навчання, встановити послідовність рішення завдань навчання, відібрати ефективні засоби рішення поставлених завдань, продумати послідовність їх застосування і методичні вказівки, які потрібно буде використовувати і під час тих чи інших вправ. (Р. І. Ковальчук, Э.Э. Мартін).

По суті все це процес не що інше, як складання навчальною программы.

Конечной метою початкового навчання освоєння раціональної структури цілісного стрибка заввишки. Як системотворного чинника у процесі початкового навчання виступають вказівки, й зауваження і оцінка тренера якість виконання имитационных, підводять і спеціальних вправ і складаються у своїй рухові уявлення та відчуття спортсмена.

Процесс освоєння цілісної структури стрибка складається з рішення наступних задач:

1. Створити у котрі займаються правильне уявлення про ефективної техніці стрибка в высоту.

2. Освоїти техніку виконання отталкивания.

3. Освоїти техніку переходу через планку і приземления.

4. Освоїти техніку разбега.

5. Освоїти техніку поєднання розбігу з отталкиванием.

6. Освоїти цілісну структуру прыжка.

Решение першої завдання навчання починається з формування зрительно-логического образу техніки стрибка заввишки. Головними методами у своїй є: розповідь, показ та його поєднання — комментируемая демонстрація. Для зосередження уваги обучаемого на потрібних об'єктах дотримуються низки методичних прийомів: уповільнений і розчленований показ рухового дії, демонстрація кинограмм, фотозображень, малюнків, схем тощо. буд.

Полное уявлення про досліджуваної спортивної техніці можна створити лише за практичному виконанні спортсменом відповідно до соревновательному вправі та її окремих элементов.

Решение наступних завдань може здійснюватися послідовно чи комплексно (одночасно відразу несколько).

Рассмотрим основні варіанти послідовності застосування засобів залежно від індивідуальних особливостей початківців спортсменов.

Вариант I.

Последовательность застосування коштів обучения:

1. Біг в структурі розбігу по прямой.

2. Біг в структурі розбігу по виражу.

3. Біг в структурі розбігу по дугообразному разбегу.

4. Пробегание по ходу із визначенням отталкивания.

5. Пробегание по ходу із визначенням відштовхування, у секторі для стрибків заввишки. Після відштовхування — злет вгору — вперед, вздовж планки, встановленої лише на рівні зростання спортсмена.

6. Пробегание по ходу з відштовхуванням. Після відштовхування заплигнути у безвихідь, сидячи на стопку матов.

7. Пробегание по ходу з відштовхуванням. Після відштовхування заплигнути на стопку матів в становище переходу через планку.

8. Цілісний стрибок заввишки з разбега.

Этот варіант послідовності застосування засобів прийнятний спортсменів, спроможних до узгодженим взаємодії толчковой ноги і махових ланок в відштовхуванні на скорости.

Вариант II.

Последовательность застосування коштів обучения:

1. Імітація махових рухів рук в отталкивании.

2. Імітація махового руху «вільної» ноги в отталкивании.

3. Імітація махових рухів «вільної» ноги і рук в отталкивании.

4. Выпрыгивание вгору, перекочуючи з п’яти на шкарпетку за кожен шаг.

5. Выпрыгивание вгору, перекочуючи з п’яти шкарпетку з акцентом на толчковую ногу.

6. Теж, що вправу 5 по кругу.

7. Теж, що вправу 5, по дугообразному разбегу.

8. Два выпрыгивания вгору з акцентом на толчковую ногу по дугообразному ходу, після 3-го выпрыгивания заплигнути у безвихідь сидячи на стопку матов.

9. Теж, як і вправу 8, заплигнути у безвихідь переходу через планку на стопку матов.

10. Теж, як і вправу 8, з подоланням планки.

11. По прямий три выпрыгивания вгору, перекочуючи з п’яти на шкарпетку з акцентом на толчковую ногу — три бігових кроку, выпрыгивание вгору — вперед.

12. Теж, що вправу 11, по дугообразному ходу. По виконанні трьох бігових кроків вистрибнути нагору вздовж планки, встановленої лише на рівні зростання спортсмена.

13. Теж, що вправу 11. По виконанні трьох бігових кроків заплигнути на стопку матів в становище сидя.

14. Теж, як і вправу 11. По виконанні трьох бігових кроків заплигнути на стопку матів в становище переходу через планку.

15.Тоже, як і вправу 11. По виконанні трьох бігових кроків відштовхування з наступним подоланням планки.

16.В бігу по прямий серійні выпрыгивания вгору за кожен третій шаг.

17.Тоже, як і вправу 16, з бігу по кругу.

18.Тоже, як і вправу 16, по дугообразному ходу, останньому відштовхуванні выпрыгивание вгору — вперед вздовж планки, встановленої лише на рівні зростання спортсмена.

19.Тоже, як і вправу 16. По виконанні третього відштовхування заплигнути на стопку матів у безвихідь сидя.

20.Тоже, як і вправу 16. По виконанні третього відштовхування заплигнути на стопку матів у безвихідь переходу через планку.

21.Тоже, як і вправу 16. По виконанні третього відштовхування подолати планку.

22.По дугообразному ходу з шостої кроків подбега виконати три бігових кроку, вистрибнути вгору — вперед вздовж планки, встановленої лише на рівні зростання спортсмена.

23.Тоже, як і вправу 22. Після відштовхування заплигнути на стопку матів у безвихідь сидя.

24.Тоже, як і вправу 22. Після відштовхування заплигнути на стопку матів у безвихідь переходу через планку.

25.Тоже, як і вправу 22. Після відштовхування подолати планку. Надалі поступово збільшувати довжину шести кроків подбега до стандартних бігових кроків, зручних для кожного спортсмена, зберігаючи у своїй набегание під час останніх перед відштовхуванням трьох шагах.

Этот варіант послідовності застосування засобів прийнятний спортсменів, не які мають яскраво виражену здатність узгодженого взаємодії толчковой ноги і махових ланок в відштовхуванні зі швидкістю, проте які мають хорошою біговій структурою рухів і достатній рівень попередньої акробатичної подготовленности.

Вариант III.

Последовательность застосування коштів обучения:

1. Стоячи на паралоновых матах, впасти горілиць, руки вздовж тіла, підборіддя узяти під себя.

2. Імітація переходу через планку з положення лежачи на спині на матах. Зігнути ноги, упертися стопами, високо підняти таз.

3. Імітація переходу через планку з положення лежачи на спині, ноги піднято вгору, впираються стопами у стінку чи руку партнера. Маючи плечі, високо підняти таз. Після фіксації становища переходу через планку опустити таз, випрямити коліна чи виконати перекид тому.

4. Імітація переходу через планку в висі на перекладині. Це вправу можна виконати як самостійно, і з допомогою партнера за аналогією з упражнением 3.

5. Імітація переходу через планку з вихідного становища стоячи на паралоновых матах — відштовхнутися і приземлитися до стопки на лопатки. Підборіддя узяти під себя.

6. Стрибки в висоту з місця із двох ніг з положення стоячи спиною з натягнутою на стійках ґумці. Бажано, щоб відштовхування було в одному рівні за місця приземлення. Високе розташування місця відштовхування дозволяє краще відчути рух над планкою. Стрибки заввишки із двох ніг з подбега, розбігаючись по прямий перпендикулярно планке.

7. Стрибки в висоту із двох ніг з пробігу, розбігаючись по прямий перпендикулярно планке.

8. Стрибки в висоту із двох ніг з пробігу, розбіг виконується по дузі.

9. Стрибки в висоту з однієї, двох, трьох кроків розбігу, відштовхуючись з вивищення (10−20 см.).

10. Теж, як і вправу 9, але у умовах, поступово подовжуючи розбіг до 8−10 бігових шагов.

Этот варіант послідовності застосування засобів прийнятний початківців спортсменів, котрі мають сміливістю виконати приземлення горілиць чи стійку на лопатки, внаслідок недостатньою попередньої акробатичної підготовленості, ще, котрі мають умінням відштовхуватися зі швидкістю, однак які мають хорошою біговій структурою движений.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.