Физическая культура, в умовах ринкової економіки Російській Федерації

Физическая культура, в умовах ринкової економіки у складі Федерации

Ми у країні з ринковою економікою, яка передбачає орієнтацію на споживача, доведення перед ним товарів хороших і послуг. Донедавна кордону ринку на нашій країні були значно звужені. Не дозволяло організувати свою справу, зберігало багато років монополію державних підприємств у виробничій сфері, що й спричинило до важким економічні наслідки.

Несмотря на вищесказане, за доби соціалізму фізична культура і спорт впроваджувалися в маси. Високі результати він досягалися, переважно, завдяки ідеологічної роботі Партії та патріотизму радянський народ. Метою політики радянської держави була світова перемога соціалізму над «загниваючим» капіталізмом, зокрема й у спорте.

Нині нашій країні сталися кардинальних змін, і намітився процес «вступу до ринок» — поширення ринкових відносин попри всі види економічної діяльності. Держава втратило монополію він. Цю нішу заповнили численні компанії, керуючі системи й фінансують російський спорт, і конкуруючі друг з іншому. Прикладом є такі видів спорту як теніс, хокей, баскетбол, шахи, футбол. Так, генеральними спонсорами збірної Росії з футболу є пивоварний концерн «Старий мірошник», нафтова компанія «Сибнафта», всесвітньо відома «Nike» та інших. Усередині країни власниками команд є:

1. «Газпром" — (Зенит);

2. «ЛУКойл" — (Спартак);

3. ВАТ «Лужників» — (Торпедо);

4. Завод ЗІЛ- (Торпедо-ЗИЛ);

5. Телеканал"REN-TV" (Сатурн-REN TV).

Но не в всі види спорту ситуація така. Ті види, які фінансуються з бюджету держави, перебувають у невеселий стан: у країні немає відповідних умов розвитку лижного і санного спорту, фігурного катання, плавання і т.д. Успіхи наших спортсменів на Олімпіаді в СолтЛейкСіті в лижних гонках і фігурному катанні, виключення з правил. Але він обумовлена тим, що діти наші олімпійці мали змогу тренуватися по закордонах, завдяки особистим спонсорам.

Физкультурно-оздоровительные заходи можуть проводиться як навчального і продовженого дня, соціальній та формі позакласної роботи. До перших належать, безпосередньо, урок фізкультури, гімнастика доучебных занять, фізкультхвилинки під час уроків, фізичні вправи і рухливі ігри великий зміні, продленка.

У комплексну програму фізичного виховання учнів 1−11 класів загальноосвітньої школи включені позакласові форми занять фізкультурою і спортом. У ньому визначається зміст занять в шкільних секціях популярних видів спорту, групах ОФП і гуртках з фізкультури. Це означає, що позакласну роботу є обов’язковою і вимагає виконання вчителями фізкультури і педагогами додаткової освіти програмних вимог, а учнями здачі нормативів підвищення спортивного майстерності в обраному вигляді спорта.

У розділи інших шкільних програм не входить позакласну роботу з учнями, а практично всі школи мають функціонуючі у своїх лавах різні секції, гуртки, групи, клубы.

Головна мета позакласної роботи — організація дозвілля школярів, несе оздоровчий эффект.

Заняття у спортивних секціях, гуртках проходять, переважно, по визначеному типу, тобто. вони теж мають образовательно-воспитательную спрямованість, зміст, час і важливе місце; провідною постаттю виступає педагог-специалист, який доцільно, з педагогічних принципів, організує заняття, навчає, виховує котрі займаються, посилає їх діяльність відповідно логіці рішення намічених завдань; контингент котрі займаються постійний і щодо однорідний. Але такі заняття характеризуються і визначаються особливостями, випливаючими насамперед речей, що вибір предмета занять, установки на досягнення, і навіть витрати час і прямо залежить від індивідуальних схильностей, інтересів, здібностей котрі займаються, і навіть від особливостей регулювання бюджету особистого вільного часу, витрачання якого які завжди піддається уніфікованої регламентації. Проте й у такому ситуації предпочтительными формами організації процесу фізичного виховання найчастіше є певні форми, особливо, коли необхідно забезпечити чітко упорядкований формування знань, умінь, навичок і, суворо цілеспрямовано впливати на розвиток рухових і що з ними здібностями. Певні форми занять, як випливає з викладеного, представляють при цьому найсприятливіші возможности.

Заняття, організовувані за умов добровільного фізкультурного руху урочного типу більш вариативны. Вони видозмінюються залежно від профілювання вмісту у напрямі, добровільно избираемом що займаються відповідно до їхніх індивідуальним прагненням (спортивне вдосконалення, або пролонгована ОФП, або физкультурно-кондиционная тренування, або заняття, створені задля реалізацію приватних завдань), соціальній та залежність від низки змінних обставин (зміна як життя що займається, конкретні можливості виділення часу для занять, умови їхнього обладнання і т. буд.) Це обумовлює своєрідність використовуваних форм визначених занять. У різних ситуаціях вони значно різняться, зокрема, за співвідношенням структурних елементів, способам організації активності котрі займаються, рівню та динаміці пропонованих навантажень, обсягу і характерові розподілу витрат часу. У окремих випадках, коли є відповідні умови, певні заняття організуються і з типу індивідуальних уроків, що часто буває, наприклад, у роботі тренера зі спортсменом класу. Однак це найбільш індивідуалізована форма визначених занять із зрозумілих причин може бути основний до засобів масової практике.

До позакласної роботу з фізичну культуру ставляться: спортивні секції з різного виду спорту (футбол, баскетбол, волейбол, гандбол, легка атлетика, лижні гонки, художньої гімнастики, хореографія, бальні танці, шейпінг, різні види єдиноборств та інших.), спортивні гуртки, групи ОФП, спортивні клуби, команди, і т.п.

У шкільній бухгалтерії виділяються вартість організацію та влитися функціонування спортивних секцій; існує окрема ставка педагога додаткової освіти.

Организация позакласної роботи власного исследования

Об'єкт дослідження — позакласну роботу в середньої школи з фізкультури й спорту. Як відзначалося у попередній главі, позакласну роботу то можна організувати кількома шляхами: як спортивних секцій, спортивних гуртків, груп ОФП, спортивних клубів, команд, індивідуальних і репетиторских занять. У нашому випадку ми обираємо організацію спортивної секції. Це зручно тим, що, зазвичай, спортивну секцію функціонує по визначеному типу (певні цілі, завдання, структура, методи лікування й методика, кошти, щодо постійний і однорідний контингент котрі займаються) і, отже, ми зможемо зрозуміліше та простіше організувати позакласну работу.

Як також зазначалося, одній з складових шкільного бюджету є виділення грошей на організацію позакласної роботи, зокрема і зароблену плату педагогові додаткової освіти. Але, загалом як в усій школі, ставка педагога мізерно мала (порядку 30 рублів протягом години роботи). З іншого боку, у річному плані роботи школи з комплексної організації учнів відведено певне кількість часу на ВСЕ види позакласної роботи (відповідно обмежена сума на зароблену плату работникам).

Так, прийшовши у школу із єдиною метою роботи у секції, можна почути відповідь, що ліміт на організацію позакласної роботи вичерпаний, і запропонують працювати на добровільних началах.

Організовуючи секцію по футболу, потрібно враховувати, що час, що виділяється під позакласну роботу у режимі школи, налічує, зазвичай, 3−4,5 години на тиждень. Природно, нас потребу не влаштовує такий малий кількість занять. Досягнення якого або ефекту від процесу роботи потрібно, як відомо, 4−5 занять на тиждень плюс можливість перевіряти досягнутий результат в товариських матчах і соревнованиях.

Знайти вихід із цій ситуації можна таким шляхом. Піти на контакти з дирекцією школи з організації позакласної роботи з платній основі. І тому не потрібна згода директора школі відкриття як і секції, здачі у найм приміщення, устаткування й інвентарю, і навіть обслуговування її технічним персоналом. Не у жодному разі передбачає, що навчальний заклад є лише місцем для занять людей сторонніх, не які у цієї школі. Вигода дирекції школи очевидна: по-перше, до школи щомісяця відраховується відсоток занять в секції; удругих, в заняттях беруть участь учні школи; по-третє, футбольна команда захищатиме честь школи різних змаганнях.

Возможно, робота у секції буде другорядною для педагога, основна ж — робота вчителя фізкультури. Це дуже полегшує організаційні і питання створює додаткові гарантії дирекції школи. Ведучий ж спортивної секції буде матимуть можливість зсередини ознайомитися з роботою школы.

Идея організації цього виду позакласної роботи зовсім на нова. У самій Москві велике кількість навчальних закладів використовує даний метод, іноді з урахуванням какой-либо футбольної команди чи клубу, який зарекомендувало себе якнайкраще. Слід зазначити, що сплата занять в секції щодо невисока (близько 200 рублів на місяць з людини). Створивши таку організацію, можна бути впевненим, що вдасться зібрати необхідну кількість обучаемых.

Руководство позакласної роботою у школе

Непосредственное керівництво секцією доручається педагога, що вирішує всі проблеми, пов’язані улаштуванням занять, а именно:

• самостійно вибирає і який використовує обрану методику обучения;

• несе відповідальність за безпеку занимающихся;

• проводить селекцію (може відмовити учневі в заняттях в секции);

• призначає дату та палестинці час тренувань (за узгодженням з дирекцією школы);

• приймає рішення про участь (або участі) в якомусь соревновании;

• несе відповідальність за результати підопічних у перегонах перед дирекції.

В правничий та обов’язки керівництва школи входит:

• створення умов безперешкодної роботи секции;

• несення відповідальності за створення і функціонування секції перед муніципальними органами;

• по необхідності припинити роботу секции.

Педагог додаткової освіти (надалі тренер), використовуючи необхідну методику навчання, проводить заняття з футболу 4−5 разів на тиждень по 1−2 години. Головна мета секції - підвищення рівня здоров’я. Стратегічними завданнями є: підвищення спортивної майстерності і підготовка професійних спортсменов.

Планирование позакласної работы

Планування позакласної роботи — одне з найважливіших передумов впровадження цілі й завдань фізичного виховання школярів. Заняття в секції вимагають у котрі займаються мобілізації рухових і моральновольових якостей. Тренеру треба знати і раціонально використовувати загальні та специфічні принципи навчання, і навіть вміло застосовувати їх у практиці. «Не нашкодь!» — говорить перша заповідь тренера — воспитателя.

Планування — це щабель в побудові тренувальних занять. Те, хіба що хотів би бачити тренер робочий процес. У плануванні, як і шахах: потрібно продумувати відразу сталася на кілька ходів вперед. План складається не так на одну-дві тренування, але в весь процес роботи. Але що за більший час розрахований план, важче точно передбачити, якими будуть конкретні риси планованого процесу у дійсності; разом про те, якщо вести планування лише розрахунку найближчим часом, зникає перспектива. У цьому полягає основна складність. Те, що обчислено і проаналізоване на папері, необов’язково втілиться практично. З іншого боку, у процесі планування важливо враховувати конкретно — предпосылочные дані. Вихідні даних про конкретному стані контингенту котрі займаються та його готовності до реалізації цільових установок; мотиваційні і особистісні установки.

А, щоб успіш-но розв’язувати завдання фізичного виховання необхідно, що з заняття в заняття учням пропонувалася достатня навантаження, яка, з одного боку, несла б кумулятивний ефект і, з іншого боку, б не була надмірної. Дозування тренувальних навантажень суто індивідуальна. Вона залежить від його віку, фізичного гніву й пр.

Отже, окрім загальних педагогічних принципів, яких зазнають основні вимоги до проведення занять, вкрай є специфічні принципи виховання, виконання яких веде до вирішення головної мети фізичного виховання, а ігнорування їх веде або до деградації фізичних якостей спортсмена, або, що значно страшніше, до погіршення стану здоров’я й навіть до патологиям.

Перерахуємо специфічні принципи фізичного виховання та його характеристику:

1. принцип збалансованого підвищення навантажень. Наказує враховувати зміни параметрів навантаження, порівняно з закономірностями адаптацію ній. Багаторазово актуальна однакова навантаження не веде до розвитку рухових якостей. Тому параметри навантаження повинні постійно повышаться;

2. принцип відповідності педагогічних впливів віку котрі займаються. Є найважливішим, і формує свої становища, з закономірностей гетерохронности фізичного розвитку та пропонує виділяти й уміти враховувати сенситивные періоди розвитку фізичних качеств;

3. принцип системного чергування навантажень відпочинку. Передбачає раціональне чергування активності відпочинку (у разі, якщо превалює активність, можуть виникнути процеси перевтоми у разі багаторазово суммирующихся станів перевтоми — перетренированность; у тому разі, якщо переважає процес відпочинку, то заняття не ведуть до тренувальному эффекту;

4. принцип поступового нарощування навантажень. Передбачає поступове збільшення обсягу й інтенсивності навантажень, планомірне ускладнення розв’язуваних рухових завдань із мері зростання функціональних можливостей організму.

Контроль позакласної работы

Як зазначалося раніше, планування лише опосередковано вказує на результат процесу виховання, тобто. те що, як процес повинен розгортатися під час тренувальній роботи, відповідно до закономірностями фізичного виховання теоретично. Але практично, як часто буває, виходить оскільки планувалося раніше. Педагог-практик постійно повинен звіряти поточні результати з запланованими і, якщо потрібно, вводить коригування планів. Покликаний допомогти тренеру у тому, контроль занять.

Процес виховання школярів (як физического, а саме виховання загалом) дуже тонке і складний. Саме тому результати планування іноді розходяться зі справжніми результатами практичної роботи. Варто лише якомусь ланці (тренер, дирекція, учень) знизити вимоги до своїх обов’язків — все піде негаразд. Приклади: тренер вибрав кошти, не застосовні до цієї методиці занять; директор порушив договір і схвалила лише 3 заняття на тиждень; учень втратив інтерес до занять. В усіх випадках відповідальність лягає на його тренера та її завдання вирішити дані проблеми: вибрати підходящі кошти занять; переконати директора, що лише 5-разовые заняття несуть позитивний ефект позакласної роботі; зацікавити ученика.

У сучасному літературі можна нарахувати десятки найменувань видів тварин і різновидів контролю: педагогічний, лікарський, біологічний, антропометрический, біохімічних, біомеханічних, психологічний; попередній, оперативний, поточний, етапний, підсумковий, що свідчить про недостатньою упорядкованості пов’язаних із нею уявлень. Ми розглядаємо контроль як реально існуючі відносини між суб'єктом і об'єктом виховання, тому виділимо 2 типу контролю: «педагогічний контроль» і самоконтроль котрі займаються, причому педагогічний контроль грає, природно, провідну роль.

Термін «педагогічний» у разі підкреслює, контроль здійснюється педагогом-специалистом відповідно його професійним функцій з тих засобів і методів, які він може і має кваліфіковано застосовувати з урахуванням отриманого спеціального освіти і практичний досвід профілем спеціальності. Основні аспекти педагогічного контроля:

• контроль направляють став проявлятись і параметрів воздействий;

• контроль «об'єкту і ефекту впливів» (повинен виявляти і простежувати співвідношення педагогічно спрямованих впливів та його ефектів, оцінювати відповідність чи невідповідність запланованих результатам);

• контроль вихідного рівня можливостей та готовності воспитываемых до реалізації поставлених задач;

• педагогічний самоконтроль;

• контроль внешне-средовых факторов;

• контроль рухової роботи і безпосередньо з нею взаємодій воспитываемых;

• контроль динаміки функціональних зрушень на організмі котрі займаються, ефекту поточних впливів і спільних результатів фізичного воспитания;

• контролю над формуванням знань, умінь, навичок, розвиток здібностей, вдосконалення особистісних якостей воспитываемых.

Контроль за позакласної роботою власного дослідження буде таков:

1. головними критеріями добору у секцію є, передусім, бажання самого учня брати участь у заняттях і виконувати вимоги тренера; природно, навички гри до футболу (якщо діти старше 10 років; якщо молодший — то навички не беруться в розрахунок); і навіть згоду лікаря навчання футболом. На відміну решти спорту такі показники, як розвиток будь-яких рухових якостей, антропометричні дані та інших. мають другорядне значение;

2. контролю над ефектом навантажень індивідуальний кожному за дитини. І тому використовуються різні методи лікарського спостереження: показники пульсометрии, контролю над зовнішніми ознаками втоми в дітей віком і др.;

3. проведення контрольних занять, присвячених здачі нормативних вимог із єдиною метою дізнатися про готовності котрі займаються до реалізації поставлених завдань, і навіть про успіхи рішення обраної методики тренировок;

4. контролювання тренером власних вчинків, норм педагогічної етики, освітньо-виховної інформації та, знов-таки, відповідність планування і підсумків тренировок;

5. важливо пам’ятати, що естественно-средовые і гігієнічні чинники за умови правильного побудові тренувань виступають додатковими засобами фізичного виховання, тому заняття проводяться або надворі, або у чистому проветренном зале;

6. проводиться контроль знань теоретичного характеру, і навіть здібностей вдало взаємодіяти з партнерами у процесі командної игры.

Субъективный контроль має менше значення у процесі фізичного виховання. Освіта навичок буде максимально ефективним, якщо дотримуватися певні закономірності формування рухових навыков.

Согласно теорії управління засвоєнням знань, кожна дія складається з 3 частей:

1. ориентировочная;

2. исполнительная;

3. контрольно-корректировочная.

Ориентировочная частина виконує функцію програми дії, з урахуванням якого виконується виконавча частина. А контрольно-корректировочная — здійснює за виконанням дії, результат дії зіставляється із завданням програми розвитку й оцінюється просуванням до мети. При неузгодженості орієнтовною і виконавчої частин, корекція спрямовано виконавчу частина. При узгодженні орієнтовною та постанов виконавчої частин, але з вдалому результату дії, корекція спрямовано орієнтовну часть.

Навчання найефективніше, коли педагог управляє формуванням орієнтовною основою действия.

Экономика і фінанси позакласної работы

Фінанси — це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі виробництва та реалізації продукції (роботи, услуг).

Школа, зазвичай, неспроможна вирішити повністю організаційні питання. Матеріальні кошти, виділені державним бюджетом в шкільні установи, неможливо повністю забезпечити позакласну роботу всім необхідними (зарплата персоналу, закупівля інвентарю тощо.), тому видатки потреби шкільних секцій лягають в споживача, тобто. на учнів.

Відомі ситуації, як у секцію, з урахуванням футбольної команди чи клубу, вкладалися спонсорські кошти, або кошти меценатів. Такі випадки вже непоодинокі й усіляку підтримку спортивної секції надають люди й не байдужі до спорту, зокрема до дитячого. Спонсори виявляють зацікавлення у співпраці з перспективними командами. Вони входить повне матеріальне забезпечення роботи футбольної секції, включаючи що у комерційних турнірах (можливе з виїздом зарубіжних країн). З боку керівництва команди, своєю чергою, включається використання лейбла спонсора (нашивки на футбольну форму, виставляння рекламних щитів на змаганнях, реклама у ЗМІ т.д.).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.