Казахские національні конно-спортивные игры

Казахські національні конно-спортивные игры.

Багато свята і торжества у казахів супроводжуються іграми і кінними соревнованиями.

Найбільш своєрідними й те водночас чомусь забутими в наші дні є гри, пов’язані з сватанням і весіллям, цінність яких не тільки у цьому, що мені найповніше виявляється духовна культура народу, а й у тому, що з допомогою ігор, весільний обряд перетворювалася на дивовижне уявлення. Звісно ж, що з всіх таких обрядах з іграми народ хотів би бачити своїх джигитов сміливими, сильними і ловкими.

Сучасні види кінного спорту виникли з урахуванням національних кінних ігор. У тому числі казахська народна гра «кыз-куу «(«наздожени дівчину »). Завдання нареченого зводилася до того, щоб наздогнавши дівчину, сошедшую зі старту раніше, поцілувати її, цим показавши як швидкість і спритність, а й підтвердити своє кохання, своє право неї. Після цього наречений повинен поскакати від нього проти. Натомість дівчина повинна наздогнати «обранця «і хльоснути його плеткой.

Великої популярності користується у Казахстані гра «кок-пар «(«сірий вовк »). Історія тієї свого роду гри іде у глибину віків. У минулому у кочівників Казахстану й у грі брав участь живої вовк, якого вершники на конях переслідували до того часу, доки заганяли до напівсмерті. У Страсбурзі наші гра зазнала змін. Її проводять й у чистому полі, і на іподромі, ось тільки вовка замінила туша цапа. Потрібно, не спішуючи, однієї рукою підняти семидесятикилограммовую видобуток, звалити на коня і встигнути домчатися до свого табору. І це не так просто зробити, адже противник постарається зробити все можливе, щоб забрати ее.

Джигиты ставали сміливими, сильними та вправними в степових умовах беручи участь, наприклад, у таких іграх, як:. АЛАМАН-БАЙГЕ — перегонах на великі відстані;. ЖОРГА-ЖАРЫСЕ — перегонах на иноходцах (когда кінь викидає вперед спочатку ноги одного боку, лівої, і потім інший, правої);. ДЖИГИТ ЖАРЫСЕ — це змагання двох вершників на швидкість седловки і проходження відстані;. у грі ЖАУГАШТЫ — у гонитві за умовним ворогом із єдиною метою осадити його батогом;. АУДАРЫСПАКЕ, де противники перетягували одне одного з сідел;. КУМИС АЛУ — в підйомі монети на повному скаку;. КАЗАКША КУРЕС — боротьбі на скаку.

Байга.

У великих святах і торжествах переможцям боротьби, по стрибків, акинам вручається байга. Рівень свята чи торжества можна визначити за величиною байги. Найголовніша байга призначається головному борцю чи швидкому скакуну. Особливо за перегонах призначається дуже багато байги, багато худоби і вилучати майно. Байга вручається найпершого скакуну 10, 15, 20. Наступному 75, потім 50, потім 25, в такий спосіб зменшується. Ті котрі виграли стрибка усе з собою не забирають додому. Це звичай щедрості, великодушності, мужності. Тому нині основне частина байги виділяється покійним, аксакалам, а решта розподіляється між друзями, товаришами. Великий акин Акан оспівував звідси. Борцям, теж призначається велика байга. Їм дарували верблюдів, накритих килимами, а акинам дарували чапаны і скакунов.

Байга — це приз переможцям, а часом стрибка називають байгой. Байга — це звичай казахського народу, де відбивається духовна культура народа.

Оскільки гри були тільки забавою, а й засобом розвитку життєво важливих навичок, намагалися з допомогою ігор виховувати юнаків фізично здоровими, на кшталт шанування літнім людям і обов’язків перед суспільством, рідними і близкими.