Роман Гончарова «Обломов» і наш сучасність

Роман Гончарова «Обломов» і наш современность.

План.

История створення роману. Життя суспільства 50-х рр XIX века.

«Обломовщина», як характерне явище минулого й настоящего.

«Сон Обломова» — втрачений рай чи нездійсненна мечта?

Современные Штольци. Уроки «Обломова».

Выход?

И.А. Гончаров — це з класиків літератури ХІХ століття. Проте, ми можемо сказати про нем, что він був «буревісником» змін, чи борцем за народні права. Гончаров, взагалі, мало цікавився політикою, громадською думкою і іншими громадськими справами. Йому більш було властиво споглядальне існування. Він протестував, але описував, намагався звернути увагу до пороки, обрисовыл їх, але з кликав на барикади. Можливо, тому дуже багато світу та згоди у його романах, і зокрема, у романі «Обломов». У ньому, в цьому романі, немає жорстких викривачів і підлих володарів, немає воєн та повстань, немає злочинів. Тут видно нам Гончаров — критик, адже він і насправді був критиком, пригадаємо всім відомий «Мильон мук». Роман писався і публікувався напередодні скасування кріпацтва, але тодішні письменники і поети було невідомо на той час звідси. Це було спокійне час, коли тягне поміркувати, коли потрібно вирішувати одномоментні насущні проблеми, крім, здається, різноманітних переїздів і пристроїв побуту. Напевно, на тлі цих часів чітко видно трагедія окремої людини, й дуже болісно почуття розчарування у життя. Адже, а то й що боротися, у яких тоді сенс усього життя, і взагалі можна зробити, якщо робити зайве? Проблема здається співзвучною сьогоднішнім проблемам, передусім роблемам молоді: вибір життєвого шляху, оцінка своїх сил, безвольність, апатія, отсутсвие ідеалів і міцного стрижня в життя. Але Гончаров, він у те й класик, що його твори позачасовими, актуальними нині. Інакше й не може, бо якщо ні актуальності, тоді архів, на полку!

Понятие «обломовщини» вводять у текст твори самим оповідачем, а їм, як ми виявляємо наприкінці був Штольц. Саме Штольц міг увести його, з його німецької хваткою, і пристрастю на роботу, недарма Гончаров дає таке докладний опис долі цього німця: «Простий, тобто прямий, справжній погляд життя — ось було його постоянною задачею, і, добираючись поступово до її вирішення, він розумів всю труднощі її й був внутрішньо гордий і щасливий щоразу, коли йому траплялося помітити кривизну своєму шляху й зробити прямий крок». Раніше бачимо інші визначення «обломовщини», такі як наприклад сплін і хандра. Не захоплено тепер і наше сучасне суспільство настільки ж спліном, не погрузло воно в бездіяльності, і ті ж штольци, які пояснять нас усю небезпека подібного існування? Відповіді ми повинні шукати у романі, бо лише у минулому ми можемо черпати істину, у вирішенні тих труднощів і питань, які були прожиті і вирішені до нас.

Но колись, нічого не винні ми звернутися і до явним переваг такого «обломовского» існування, можливо, вам і непотрібно нічого змінювати? Адже всі людське тягнеться до спокою, прагне уникнути труднощів, як інстинкт самозбереження прагне уникнути загибелі. Усе це чудово було змальовано у розділі «Сон Обломова»: дитинство Обломова, Обломовка, прекрасна життя в лоні природи. «Тиша і незворушний спокій панують й у моралі людей тому краю. Ні грабежів, ні убивств, ніяких страшних випадків не бувало там; ні сильні пристрасті, ні відважні підприємства не хвилювали їх. І які б пристрасть і підприємства могли хвилювати їх? Кожен знав там себе. Мешканці цього далеко жили з інших людей. Найближчі села і повітове місто були верст у двадцяти п’ятьох тридцяти». Але, проте, не волнавало їх ще й горі ближнього, пригадаємо хоча б хворого мужика, так і залишили лежати в канаві, мотивуючи це тим, що «що він нам завдає, дядько, чи що? Тільки біди з нею!» Яка знайома картина, правда і ми, сучасне покоління, проходимо повз що потребують допомоги?

Илья Ілліч Обломов була на той час дуже допитливим дитиною, йому до всього усе було, не слухав заборон матері, любив вовтузиться з двірськими людьми. Діти — це в усі часи діти, вони рухливі, непосидючі, відкриті всьому нового і жага діяльності безперервно охоплює їх. Але, щось ламається у яких в момент, і з усіма улюбленого бісеняти Іллюші виростає масивна постать Іллі Ілліча Обломова, возлежащего на сап’янових подушках. Щойно раз чувтва захлеснули його, і Ольга Іллівна внесла лампаду світла його життя, як у дитинстві, але зміг з цим впоратися, не зміг не заплющити очі й не погасити цю саму лампаду любові. І зробив він що саме цьому навчили їх у дитинстві, навпаки не навчили чогось. Ось і нинішнє покоління, испытывающее гиперлюбовь у дитинстві, виявляється нездатним приймати рішення у дорослому віці. Адже що турбувала мати Обломова? Щоб домогтися її син був ситий, взутий, одягнений і хворий. Про розумовому і моральному розвитку дитини було надано піклується йому самому. «Мати візьме голову Іллюші, покладе себе навколішки поволі розчісує йому волосся, милуючись м’якістю їх і примушуючи милуватися і Настасью Іванівну і Степаниду Тихонівну, і розмовляє з ними майбутності Іллюші, ставить його героєм який-небудь створеної нею блискучої епопеї. Ті обіцяють йому золоті гори.» Як досягти цих золотих гір сказано був. Так ми сьогодні бачимо мету і хочемо досягти її, але з бачимо коштів до її досягнення і не знаємо навіть, звідки їх узяти. Тому немає й не збуваються мрії дитинства, і людям слабким від природи, яким і він Обломов, кращим відриватися від своїх коренів, оскільки там простіше жити, і всі існування розписано і всім відомо наперед, і смерть може статися тільки від «винесеного до того з дому небіжчика головою, а чи не ногами з ворот».

Андрей Штольц, здається, був у роман як для контрасту з Обломовим. Штольц — це що й рішення, і вихід. Він ніби живої приклад, як Біблія повсякденного життя, як еталон до якого має прагнути кожен. Однак і сучасне суспільство ділитися так само на штольцей і Обломових. Сучасні штольци — це цілеспрямовані люди, котрі навчаються, працюють на роботах, встигають присвятити приємні хвилини відпочинку своїм коханим справам, та його не роздирають дрібні пристрасті. Вони знають, що й щодня робити крок, то за рік це вже триста шістдесят п’ять кроків. Не мріють, діють. І Обломов, певною мірою, був щасливим людиною, якщо поруч із перебував, а саме Штольц, здатний дати слушну пораду чи допомогти другу: «Ти скинь із себе колись жир, тяжкість тіла, тоді відлетить і сон душі. Потрібна і тілесна і душевна гімнастика». Саме отсутсвие цієї душевної гімнастики стало приводом для провалу відносин Обломова і Іллінській. Ось і сьогоднішні Обломовы нездатні великі відчуття провини і великі премены мирно співіснують з вдовами пшеницыными, життя й їх ще гірше ніж холоста. Проте, швидше за все, вдова Пшеницына — це пошуки померлої матері, поруч із якого було так тепла і спокійно. Так сьогоднішні сім'ї, у яких роль жінки обмежується роллю матері та хозяки. І тільки штольци, послідовно сторящие своє життя, отримують, нарешті, заслужене щастя. Проте, один Бог знає, якою ціною він цього домоглися, але для таких людей мета виправдовує средства.

«Обломов» — це соціальний роман, з якого кожний винести свій урок. Суспільство завжди ділитиметься на Обломових і штольцей, і напевно, суспільство завжди буде відсталим. Проте, поки існують такі як Штольц, від цього суспільства завжди буде надія на «одужання», коли всі це утопічні ідеї. Як скаже значно пізніше того, як було написано «Обломов», поет Маяковський: «Якщо зірки спалахують, отже це комусь потрібно». Ось і в випадку з обломовыми, якщо існують, то це необхідне чогось. Можливо, для рівноваги, адже тоді навіщо потрібні були штольци? Але кожен людина, як у період Гончарова, і у суспільстві проти неї вибору, ким йому бути. Або як Обломов розмірковувати: «О, життя! … Зворушує, немає спокою! Ліг ще й заснув… назавжди…», або як Штольц: «Нехай вона [життя] буде постійним горінням! О, якби прожити років двісті, триста! … хоч би скільки можна було переробити справи!» Вихід із стану застою — він у кожному людей, і можна або нарікати долю й обставини, або взяти й все змінити, і, змінити себе, щоб коли настане кінець, то люди сказали б, що ось ця людина був просто щасливий, він багато чого досяг, чи, що він згорів на роботі, а чи не: «А не дурніші інших, душа чиста і зрозуміла, як скло; шляхетний, ніжний, і - пропав!».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.