Кодекс законів про труде

9 грудня 1971 года.

————————————————————————————————-;

КОДЕКС ЗАКОНІВ Про ПРАЦІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 20.09.1973, від 30.12.1976, від 12.08.1980, від 19.11.1982, від 20.12.1983, від 18.01.1985, від 28.05.1986, від 29.09.1987, від 05.02.1988, від 31.03.1988;

Законів РФ від 12.03.1992 N 2502−1, від 25.09.1992 N 3543−1, від 22.12.1992 N 4176−1; Федеральних законів від 27.01.1995 N 10-ФЗ, від 15.02.1995 N 14-ФЗ, від 18.07.1995 N 109-ФЗ, від 24.08.1995 N 152-ФЗ, від 24.11.1995 N 182-ФЗ, від 24.11.1996 N 131-ФЗ, від 17.03.1997 N 59-ФЗ, від 06.05.1998 N 69-ФЗ, від 24.07.1998 N 125-ФЗ, від 31.07.1998 N 139-ФЗ, від 30.04.1999 N 84-ФЗ, від 27.12.2000 N 151-ФЗ).

Преамбула виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава I. СПІЛЬНІ ПОЛОЖЕНИЯ.

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю Російської Федерации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Кодекс законів про працю Російської Федерації регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивність праці, поліпшити якість роботи, підвищення ефективності громадського виробництва та підйому цій основі матеріального і охорони культурної рівень життя трудящих, зміцненню трудовий дисципліни і поступового перетворенню праці в благо суспільства на першу життєву потреба кожного працездатного человека.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Кодекс законів про працю Російської Федерації встановлює високий рівень умов праці, всебічну охорону трудових прав работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 2. Основні трудові правничий та обов’язки работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Відповідно до Конституцією Російської Федерації - Росії кожен має право працю, що він вільно вибирає чи який вільно погоджується, права розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати професію, і рід занять, і навіть декларація про захисту від безработицы.

Примусовий працю запрещен.

Кожен працівник проти неї: на умови праці, відповідальні вимогам безпеки і гігієни; відшкодування збитків, заподіяної ушкодженням здоров’я у зв’язку з роботою; на однакову винагороду за рівний працю без який би не пішли дискримінації і нижчих за встановлений законом мінімальної відстані; відпочивати, який забезпечувався б встановленням граничною тривалості робочого дня, скороченим робочим днем для низки професій та виконання робіт, наданням щотижневих вихідних днів, святкових днів, і навіть оплачуваних щорічних відпусток; на об'єднання в професійні спілки; на соціального забезпечення віком, при втрати працездатності й інших встановлених законом випадках; на судову захист своїх трудових прав.

Робітник зобов’язаний: сумлінно виконувати трудові обов’язки; дотримуватися трудову дисципліну; бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації; виконувати встановлених норм труда.

Стаття З. Регулювання праці членів колгоспів та інших кооперативних организаций.

Праця членів колгоспів та інших кооперативних організацій регулюється їх статутами, і навіть законодавством, які належать до колгоспам й іншим кооперативним организациям.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 4. Законодавство про труде.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавство Російської Федерації про працю складається з справжнього Кодексу та інших актів трудового законодательства.

Російської Федерації і республік у складі Російської Федерации.

На території Російської Федерації до прийняття відповідних законодавчих актів застосовуються норми колишнього Радянського Союзу РСР у частині, яка суперечить Конституції та законодавству Российской.

Федерації, і навіть міжнародних угод (договорами) з участю Російської Федерации.

Стаття 5. Недійсність умов договорів про працю, погіршують становище работников.

Умови договорів про працю, що погіршують становище працівників із порівнянню із законодавством про працю є недействительными.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Адміністрація підприємства, установи, організації що з радою колективу і відповідатиме виборним профспілковим органом вправі встановлювати рахунок власних коштів додаткові проти законодавством трудові та соціально — побутові пільги до працівників колективу чи окремих категорій работников.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 6. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава II. КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВОР.

Стаття 7. Колективний договор

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Колективний договір — правової акт, регулюючий трудові, соціально — економічні та професійні відносини між роботодавцем та працівниками для підприємства, у пихатій інституції, организации.

Порядок розробки та укладання колективного договору регулюється Законом Російської Федерації «Про колективних договорах і угодах » .

Статті 8 — 14 виключені. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава III. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР (КОНТРАКТ).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 15. Сторони і змістом трудового договору (контракта).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудової договір (контракт) є угода між працівником роботодавцем (фізичним або юридичною особою), яким працівник зобов’язується виконувати роботу з певної спеціальності, кваліфікації чи посади підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядком, а роботодавець (фізичне або юридична особа) зобов’язується виплачувати працівникові зарплатню забезпечуватиме умови праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторон.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1; Федерального закону от.

06.05.1998 N 69-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Інколи справа, передбачених федеральними законів і іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, в трудовому договорі можуть утримуватися умови нерозголошення працівником відомостей, складових службову чи комерційну таємницю, стали відомими працівникові у зв’язку з виконанням їм службових обязанностей.

(частина друга введена Федеральним законом від 06.05.1998 N 69-ФЗ).

Стаття 16. Гарантії прийому на работу.

Забороняється необгрунтовані відмови у прийомі на работу.

Яке би там не було пряме чи непряме обмеження правий чи встановлення прямих чи непрямих переваг прийому працювати залежно від статі, раси, національності, мови, соціальним походженням, майнового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежність до громадським об'єднанням, і навіть інших обставин, які пов’язані діловими якостями працівників, не допускается.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Не є дискримінацією відмінності, винятку, вподобання й обмеження прийому працювати, визначених властивими даному виду праці вимогами або обумовлені особливої турботою держави щодо обличчях, що потребують підвищеної соціальної і з правової защите.

(частина третя введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 17. Термін трудового договору (контракта).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудові договори (контракти) заключаются:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) на невизначений срок;

2) визначений термін трохи більше п’яти лет;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

3) тимчасово виконання певної работы.

Термінове трудового договору (контракт) залежить від випадках, коли трудові відносини неможливо знайти встановлено на невизначений термін із урахуванням характеру майбутньої роботи, чи умов виконання, чи інтересів працівника, соціальній та випадках, безпосередньо передбачених законом.

(частина друга введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 18. Укладання трудового договору (контракта).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудової договір (контракт) залежить від письмовій форме.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Прийом працювати оформляється наказом (розпорядженням) адміністрації підприємства, установи, організації. Приказ.

(розпорядження) оголошується працівникові під расписку.

Фактичне припущення на роботу вважається укладанням трудового договору, незалежно від цього, був чи прийом працювати міг би належно оформлен.

Працівникові, запрошеному працювати гаразд перекладу з іншого підприємства, установи, організації з узгодженню між керівниками підприємств, установ, організацій, може бути відмовлено у укладанні трудового договора.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується порядку укладання трудового договора.

(контракту) в письмовій формі й з приблизною форми трудового договору (контракту), див. Постанова Мінпраці РФ від 14.07.1993.

N 135.

————————————————————————————————-;

Стаття 18.1. Втратила силу. — Закон РФ від 12.03.1992 N 2502−1.

Ст. 19. Заборона вимагати прийому працювати документи, крім передбачених законодательством.

Під час прийому працювати забороняється вимагати від трудящих документи, крім передбачених законодательством.

Стаття 20. Обмеження спільної служби родственников.

Забороняється спільна служба однією й тому самому державному — чи муніципальному підприємстві, у пихатій інституції, організації осіб, які перебувають між собою у близьку кревність чи властивості (батьки, дружини, брати, сестри, сини, дочки, і навіть брати, сестри, батьки та діти подружжя), якщо їх служба пов’язані з безпосередньої підпорядкованістю чи підконтрольністю однієї з них другому.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У необхідних випадках винятки з цього правила можуть встановлюватися Радою Міністрів Російської Федерации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 21. Випробування прийому на работу.

Під час укладання трудового договору (контракту) може бути зумовлене угодою сторін випробування з єдиною метою перевірки відповідності працівника поручаемой йому роботі. Умова про випробування має бути вказано у наказі (розпорядженні) про зарахування на работу.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У період випробування працівники повністю поширюється законодавство про труде.

Випробування не встановлюється прийому працювати: осіб, які досягли вісімнадцяти років; молодих робочих після закінчення професійно — технічних навчальних закладів; молодих фахівців із закінченні вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; інвалідів Великої Вітчизняної війни, вкладених у роботу у рахунок броні. Випробування не встановлюється також за прийомі працювати до іншої місцевість і за перекладі роботу в інше підприємство, в установа, организацию.

Стаття 22. Термін випробування прийому на работу.

Термін випробування, якщо інше встановлено законодавством, неспроможна перевищувати трьох місяців і, а окремих випадках, за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом, — шести месяцев.

У випробувальний термін не зараховуються період тимчасової працездатності, при інші періоди, коли працівник був відсутній на роботу з поважним причинам.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 23. Результат випробування прийому на работу.

Якщо термін випробування минув, а працівник продовжує роботу, його вважають витримали випробування, і наступне розірвання трудового договору (контракту) можлива тільки загальних основаниях.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При незадовільному результаті випробування звільнення працівника з посади виробляється адміністрацією підприємства, установи, організації без узгодження з відповідною виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації та без виплати вихідної допомоги. Таке визволення з роботи працівник може оскаржити в районний (міської) народний суд.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 24. Заборона вимагати виконання роботи, не зумовленої трудовим договором (контрактом).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Адміністрація підприємства, установи, організації немає права вимагати від працівника виконання роботи, не зумовленої трудовим договором (контрактом).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 25. Переклад в іншу роботу. Зміна істотних умов труда.

Переклад в іншу роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації, і навіть переклад працювати інше підприємство, в установа, організацію або у іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією, можлива тільки з дозволу працівника, крім випадків, передбачених у статтях 26 і 27 справжнього Кодекса.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Не вважається переведенням іншу роботи й не вимагає згоди робітника переміщення його за тому самому підприємстві установі, організації інше робоче місце, до іншого структурне підрозділ у тій місцевості, доручення роботи з іншому механізмі чи агрегаті не більше спеціальності, кваліфікації чи посади, зумовленої трудовим договором (контрактом).

Адміністрація немає права переміщати працівника працювати, протипоказану йому за стану здоровья.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У зв’язку з змінами у організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи з тієї ж спеціальності, кваліфікації чи посади. Про зміни істотних умов праці - систем і середніх розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленні чи скасування неповного робочого дня, суміщення професій, зміні розрядів і найменування посад та інших — працівник має стояти до відома пізніше як по два месяца.

Якщо колишні суттєві умови праці неможливо знайти збережені, а працівник незгодний на продовження роботи у умовах, то трудового договору (контракт) припиняється за пунктом 6 статті 29 справжнього Кодекса.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 26. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі виробничої необходимости.

Що стосується через виробничу необхідність підприємствам, установи, організації адміністрація проти неї переводити працівників терміном до місяця на не зумовлену трудовим договором (контрактом) роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації, або іншою підприємстві, у пихатій інституції, організації, але в місцині з праці по виконуваної роботі, але з нижчий від середнього заробітку за старою роботі. Такий переклад допускається задля унеможливлення чи ліквідації стихійного лиха, виробничої аварії чи негайного усунення наслідків; задля унеможливлення нещасних випадків, простою, загибель чи псування державного або громадського майна України та за іншими виняткових випадках, і навіть для заміщення відсутнього работника.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Тривалість перекладу в іншу роботу для заміщення відсутнього працівника неспроможна перевищувати місяця протягом календарного года.

Стаття 27. Тимчасовий переклад в іншу роботу у разі простоя.

Що стосується простою працівники переводяться з урахуванням їхньої спеціальності і кваліфікації в іншу роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації попри всі час простою або інше підприємство, в установа, організацію, але в місцині терміном до одного месяца.

При перекладі менш оплачувану роботу внаслідок простою за працівниками, які виконують норми вироблення, зберігається середній заробіток за старою роботі, а й за працівниками, не які виконують норми, чи переведеними на повременно оплачувану роботу, зберігається їх тарифна ставка (оклад).

Стаття 28. Обмеження перекладу на некваліфіковані работы.

При просте та у разі тимчасового заміщення відсутнього працівника заборонена переклад кваліфікованих працівників на некваліфіковані работы.

Стаття 29. Підстави припинення трудового договора.

(контракта).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Підставами припинення трудового договору (контракту) являются:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) угоду сторон;

2) витікання терміну (пункти 2 і трьох статті 17), крім випадків, коли трудові відносини фактично мають і жодна зі сторін не зажадала їх прекращения;

3) заклик чи надходження працівника на військову службу;

4) розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи працівника (статті 31 і 32), з ініціативи адміністрації (статья.

33) або за вимозі профспілкового органу (стаття 37);

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

5) переклад працівника, з його згодою, інше підприємство, в установа, організацію чи перехід на виборну должность;

6) відмова працівника від перекладу працювати до іншої місцевість разом із підприємством, установою, організацією, і навіть відмови від роботи у зв’язку з зміною істотних умов труда;

7) вступ до чинність закону суду, яким працівник засуджений (крім випадків умовного засудження та відстрочки виконання) до позбавлення волі, виправними роботам за місцеві роботи або до іншого покаранню, що виключає можливість продовження даної работы.

Передача підприємства, установи, організації з підпорядкування одного органу на підпорядкування іншого не припиняє дії трудового договору (контракту). При зміні власника підприємства, так само як його реорганізації (злитті, приєднання, поділі, перетворення) трудові відносини з дозволу працівника тривають; припинення у випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливе лише за скороченні чисельності чи штату работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980, 20.12.1983,.

05.02.1988).

Стаття 30. Продовження дії термінового трудового договора.

(контракту) на невизначений срок.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Якщо з закінченні терміну трудового договору (контракту) (пункты.

2 і трьох статті 17) трудові відносини фактично мають і жодна зі сторін не зажадала їх припинення, то дію договора.

(контракту) вважається продовженим на невизначений срок.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 31. Розірвання трудового договору (контракту), укладеного на невизначений термін, з ініціативи работника.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники заслуговують розірвати трудового договору (контракт), укладений на невизначений термін, попередивши звідси адміністрацію письмово понад дві недели.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У нещасних випадках, коли заяву працівника про звільнення за власним бажанням зумовлено неможливістю продовження їм роботи (зарахування у навчальний заклад, перехід за рахунок пенсій та інші випадки), адміністрація розриває трудового договору (контракт) вчасно, про яку просить работник.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Після закінчення терміну попередження про звільнення працівник вправі припинити роботу, а адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана видати працівникові трудову книжку і «зробити з нею расчет.

За взаємною домовленістю між працівником адміністрацією трудового договору (контракт) може бути розірваний і по закінчення терміну попередження про увольнении.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983).

Стаття 32. Розірвання термінового трудового договору (контракту) з ініціативи работника.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Термінове трудового договору (контракт) (пункти 2 і трьох статті 17) підлягає розірвання достроково на вимогу працівника у разі хвороби чи інвалідності, що перешкоджають виконання роботи з договору (контракту), порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного чи трудового договору (контракту) й на інших поважним причинам.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 33. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи администрации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудової договір (контракт), укладений на невизначений термін, і навіть терміновий трудового договору до закінчення терміну його дії може бути розірвано адміністрацією підприємства, установи, організації лише случаях:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) ліквідації підприємства, установи, організації, зменшення кількості чи штату работников;

1.1) Втратив силу. — Закон РФ від 12.03.1992 N 2502−1;

2) обнаружившегося невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваної роботі внаслідок недостатньою кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовження даної работы;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених нею трудовим договором.

(контрактом) чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо працівникові раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського взыскания;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

4) прогулу (зокрема відсутності на роботі понад три години протягом робочого дня) без поважних причин;

5) неявки працювати протягом чотири місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, беручи до уваги відпустки з вагітності і пологам, якщо законодавством не встановлено довший строк зберігання місця роботи (посади) за певного захворюванні. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, місце роботи (посаду) зберігається до відновлення чи встановлення инвалидности;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

6) відновлення на роботі працівника, раніше виконував цю работу;

7) появи на роботі у нетверезому стані, може наркотичного чи токсичного опьянения;

8) вчинення на роботі розкрадання (зокрема дрібного) державного або громадського майна, встановленого хто розпочав чинність закону вироком суду, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів громадського воздействия.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і шість цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згодою, в іншу работу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації під час тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті) й у час перебування працівника у щорічній відпустці, — крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, организации.

(в ред. Указів Президії ЗС РФ від 20.12.1983, від 28.05.1986, від 05.02.1988, від 25.09.1992).

Стаття 34. Переважна декларація про залишення на роботі за скорочення чисельності чи штату работников.

При скороченні чисельності чи штату працівників переважного права на залишення на роботі надається працівникам з вищої продуктивністю праці та квалификацией.

При рівної продуктивність праці і кваліфікації перевагу в застереження на роботі віддається: сімейним — за двох чи більше утриманців; особам, у яких немає інших працівників із автономним заробітком; працівникам, у яких тривалий стаж безперервної роботи цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації; працівникам, який отримав даному підприємстві, у пихатій інституції, організації трудове каліцтво чи професійне захворювання; працівникам, що підвищує свою кваліфікацію без відриву з виробництва у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах; інвалідам війни" та членам сімей військових і партизанів, загиблих чи зниклих безвісти при захисту СРСР; винахідникам; дружинам (чоловікам) військовослужбовців, громадянам, звільненим з військовою служби, — для роботи, яку вони надійшли вперше з часів звільнення з військовою служби; особам, які мають чи перенесли променеву хворобу і інші захворювання, пов’язані з променевим навантаженням, викликані наслідками Чорнобильської катастрофи, інвалідам, проти яких встановлено причинний зв’язок приходу інвалідності з чорнобильською катастрофою, учасникам ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження в 1986 — 1990 роках, і навіть особам, евакуйованим із зони відчуженості та переселеним із зони відселення, іншим прирівняним до них лицам.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1; Федерального закону від 27.01.1995 N 10-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Стаття 35. Розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації підприємства, установи, організації з згоди відповідного виборного профспілкового органа.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Розірвання трудового договору (контракту) з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2 і п’яти статті 33 справжнього Кодексу, здійснюється з згоди відповідного виборного профспілкового органа.

Злагоди відповідного виборного профспілкового органу на розірвання трудового договору (контракту) за зазначеними у частини першої цієї статті підставах непотрібен у разі: звільнення з підприємства, з установи, організації, де відсутня відповідний виборний профспілковий орган; звільнення керівника підприємства, установи, организации.

(їх філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), їхніх заступників, керівних працівників, обраних, затверджуваних чи призначуваних посаду органами державної влади управління, і навіть громадськими організаціями та іншими партіями граждан.

Відповідний виборний профспілковий орган повідомляє адміністрації в письмовій формах прийняте рішення в десятиденний термін від дня отримання письмового уявлення керівника підприємства, установи, организации.

Адміністрація має право розірвати трудового договору (контракт) пізніше місяця із отримання згоди відповідного виборного профспілкового органа.

Стаття 36. Вихідний пособие.

При припинення трудового договору (контракту) з таких підстав, зазначених у пунктах 3 і шість статті 29 і пунктах 2 і шість статті 33 справжнього Кодексу, або внаслідок порушення адміністрацією законодавства про працю, колективного чи трудового договора.

(статті 32) працівникам виплачується вихідну допомогу у вигляді щонайменше двотижневого середнього заработка.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988; Законів РФ от.

12.03.1992 N 2502−1, від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 37. Розірвання трудового договору (контракту) на вимогу профспілкового органа.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

За вимогою профспілкового органу (не нижче районного) адміністрація зобов’язана розірвати трудового договору (контракт) з керівним працівником чи усунути його з займаній посаді, коли він порушує законодавство про працю, не виконує зобов’язань по колективним договором, виявляє бюрократизм, допускає тяганину. Керівний працівник, обраний посаду трудовим колективом, звільняється на вимогу профспілкового органу (не нижче районного) за рішенням загального собрания.

(конференції) відповідного колективу чи з його уповноваженню — ради трудового коллектива.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина друга виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 38. Відсторонення від работы.

Відсторонення працівника з посади (посади) із зупиненням виплати зарплати може проводитися тільки на пропозицію уповноважених цього органів у разі, передбачених законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівника, появи на роботі у нетверезому стані, може наркотичного чи токсичного сп’яніння, адміністрація підприємства, установи, організації передбачає до роботи у вона (смену).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 39. Трудова книжка.

Трудова книжка є основний документ про праці работника.

Трудові книжки ведуться усім працівників, працівників підприємстві, у пихатій інституції, організації понад п’ять дней.

У трудову книжку вносяться інформацію про працівника, про тією роботі, і навіть про заохочення і нагородженнях за успіхи у роботи підприємстві, у пихатій інституції, організації. Стягнення в трудову книжку не записываются.

Записи про причини звільнення трудову книжку мають здійснюватися точному відповідність до формулюваннями чинного законодавства та з посиланням на відповідній статті, пункт закону. При розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи працівника у зв’язку з хворобою, інвалідністю, відходом за рахунок пенсій від старості, з зарахуванням в вище чи середню спеціальну навчальний заклад або у аспірантуру й з інших причин, із якими законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення в трудову книжку вноситься із зазначенням цих причин.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При звільнення трудова книжка видається працівникові щодня увольнения.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується порядку ведення трудових книжок на підприємствах, закладах державної і організаціях, див. Постановление.

Радміну СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 N 656 і Постановление.

Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 N 162.

————————————————————————————————-;

Стаття 40. Видача довідки стосовно роботи та заробітної плате.

Адміністрація зобов’язана видати працівникові на його прохання довідку на роботу цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу праці та розміру заробітної платы.

Глава III-А. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ І ГАРАНТИИ.

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА ТРУД.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 40.1. Гарантії реалізації громадян на труд.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Держава гарантує громадянам, постійно котрі живуть біля Російської Федерації: свободу вибору виду зайнятості, зокрема роботи з різними режимами праці; безплатне сприяння доборі підходящої праці та працевлаштуванні із боку федеральної служби зайнятості; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх заздалегідь поданими заявками підходящої роботи випускникам навчальних закладів; безоплатність нової професії (спеціальності), на підвищення кваліфікації у системі служби зайнятості чи її напрямку у деяких навчальних закладах із виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавством матеріальних витрат у зв’язки Польщі з напрямом працювати до іншої місцевість на пропозицію служби зайнятості; можливість укладання термінових трудових договорів (контрактів) щодо участі в оплачуваних суспільній праці, організованих з урахуванням вікових чи інших особливостей громадян; правовий захист від необгрунтованого увольнения.

Правові, економічні та організаційні умови забезпечення зайнятості і гарантії реалізації громадян на працю визначаються законодательством.

Стаття 40.2. Підстави і Порядок вивільнення работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники може бути высвобождены з підприємств, із закладів, організацій зв’язку з їхнім ліквідацією, здійсненням заходів зі скорочення чисельності чи штата.

Про майбутньому вивільненні працівники виконуються наперед персонально під розписку щонайменше як по два месяца.

Адміністрація підприємств, установ, організацій своєчасно, щонайменше як місяці, представляє відповідному профспілковому органу інформацію можливий масовому вивільненні работников.

При вивільненні працівників у з скороченням чисельності чи штату враховується переважного права на залишення на роботі, передбачене статтею 34 справжнього Кодексу й колективною договором.

Поруч із попередженням про звільнення у зв’язку з скороченням чисельності чи штату адміністрація пропонує працівникові іншу роботу в тому самому підприємстві, у пихатій інституції, организации.

Робітник має право вибір нового місця роботи шляхом прямого звернення інші підприємства, у медичні установи, організації, або через безплатне посередництво служби занятости.

Адміністрація пізніше як 2 місяці зобов’язана довести до місцевого органу служби зайнятості даних про майбутньому вивільненні кожного працівника з указівкою її професії, спеціальності, кваліфікації, і розміру оплати труда.

Стаття 40.3. Пільги і компенсації высвобождаемым работникам.

Працівникам, высвобождаемым з підприємств, із закладів, організацій при розірвання трудового договору (контракту) у зв’язку з здійсненням заходів зі скорочення чисельності чи штата:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) виплачується вихідну допомогу у вигляді середнього місячного заработка;

2) зберігається середня вести на період працевлаштування, але з понад 2 місяців із дня звільнення з урахуванням виплати вихідного пособия;

3) зберігається середня вести на період працевлаштування, виняток, і протягом третього місяці від дня звільнення у вирішенні органу з працевлаштування за умови, якщо працівник завчасно (в двотижневий строк після звільнення) звернувся до цей орган і не їм трудоустроен.

Виплата місячного вихідної допомоги і що зберігається середнього заробітку проводиться у разі колишньому місцеві работы.

За зазначеними працівниками зберігається безперервний виробничий стаж, якщо перерва у роботі після звільнення не перевищив трьох месяцев.

При реорганізації та ліквідації підприємств, установ, організацій за вивільненими працівниками зберігається на період працевлаштування, але з понад місяці, середня вести з урахуванням місячного вихідної допомоги і безперервний виробничий стаж.

Вивільненим працівникам надаються також решту пільг і компенсації відповідність до законодательством.

Глава IV. РОБОЧЕ ВРЕМЯ.

Стаття 41. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 42. Нормальна тривалість робочого времени.

Нормальна тривалість робочого дня працівників на підприємствах, у державних установах, організаціях неспроможна перевищувати 40 години на тиждень. Принаймні створення економічних пріоритетів і інших необхідних умов здійснюватиметься перехід до більш скороченою робочої неделе.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 43. Скорочена тривалість робочого дня до працівників молодший вісімнадцяти лет.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Для працівників, які досягли віку вісімнадцяти років, встановлюється скорочена тривалість робочого времени:

1) віком від 16 до 18 років — трохи більше 36 годин на неделю;

2) віком від 15 до 16 років, і навіть учнів віком від 14 до 15 років, що працюють у період канікул, — трохи більше 24 годин на неделю.

Тривалість робочого дня учнів, що працюють у протягом учбового року у вільний від навчання час, неспроможна перевищувати половини норм, встановлених у частині першої цієї статті особам відповідного возраста.

Стаття 44. Скорочена тривалість робочого дня до працівників на роботах з шкідливими умовами труда.

Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого дня — трохи більше 36 годин на неделю.

Список виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота у яких дає права на скорочену тривалість робочого дня, стверджується гаразд, встановленому законодательством.

Стаття 45. Скорочена тривалість робочого дня окремих категорій работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого дня окремих категорій працівників (вчителів, лікарів, жінок, що працюють у сільській місцевості, і других).

Стаття 46. П’ятиденна і шестиденний робочий тиждень і тривалість щоденної работы.

Для працівників встановлюється п’ятиденна робоча тиждень з цими двома вихідними днями. При п’ятиденної робочої тижню тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку чи графіками змінності, затверджуваними адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації з огляду на специфіку роботи, думки колективу і із дотриманням встановленої тривалості робочої недели.

(статті 42 — 45).

На підприємствах, у державних установах, організаціях, де за характеру виробництва та умов праці запровадження п’ятиденної робочого тижня недоцільно, встановлюється шестиденний робочий тиждень з однією вихідним днем. При шестиденної робочої тижню тривалістю щоденної роботи може превышать.

7 годин при тижневої нормі 40 годин, 6 годин при тижневої норме.

36 годинників та 4 годин при тижневої нормі 24 часа.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

П’ятиденна чи шестиденний робочий тиждень встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації разом із відповідним виборним профспілковим органом з огляду на специфіку роботи, думки колективу і за узгодженням з местным.

Радою народних депутатов.

Графіки змінності доводяться до працівників, зазвичай, не пізніше як місяць до запровадження мит в действие.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980, від 05.02.1988).

Стаття 47. Тривалість роботи напередодні святкових і вихідних дней.

Напередодні святкових днів (стаття 65) тривалість роботи працівників, крім працівників, вказаних у статтях 43 — 45 справжнього Кодексу, скорочується однією годину як із п’ятиденної, і при шестиденної робочої неделе.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденної робочої тижню неспроможна перевищувати 6 часов.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується тривалості роботи у вихідного дня, перенесений у зв’язку з святом на робочого дня, см.

Постанова Мінпраці РФ від 25.02.1994 N 19.

————————————————————————————————-;

Стаття 48. Праця у нічне время.

Працюючи у нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується однією годину. Це не поширюється працівники, котрим вже передбачено скорочення робочого дня (статті 44 і 45).

Тривалість нічний роботи зрівнюється з денний у випадках, коли це потрібно в умовах виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, і навіть на змінних роботах при шестиденної робочої тижню з однією вихідним днем.

До праці у нічний час не допускаються: вагітним жінкам і вони, які мають дітей до трьох років; працівники молодший вісімнадцяти років; інші категорії працівників, відповідно до законодавством. Інваліди можуть залучатися до роботи у нічний час тільки з їхніх злагоди і за умови, якщо вона робота не заборонена їм медичними рекомендациями.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Нічним вважається період із 10 годині вечора до 6 годин утра.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 29.09.1987).

Стаття 49. Неповне робоче время.

За угодою між працівником роботодавцем може визначатися як із прийомі працювати, і згодом неповний робочого дня чи неповна робоча тиждень. На прохання вагітної жінки, працівника, має дитини до чотирнадцяти років (дитини — інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років), чи працівника, здійснює те що за хворим членом сім'ї у відповідність до медичним укладанням, роботодавець зобов’язаний встановлювати їм неповний робочого дня чи неповний робочий неделю.

(частина перша група у ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Оплату праці у випадках виробляється пропорційно відпрацьованим часу, чи залежно від выработки.

Робота за умов неповного робочого дня не тягне до працівників жодних обмежень тривалості щорічного відпустки, обчислення виробничого стажу та інших трудових прав.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 29.09.1987).

Стаття 50. Початок і закінчення щоденної работы.

Час початку будівництва і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодательством.

Стаття 51. Змінна работа.

При змінній роботі кожна групу працівників має робити роботу у протягом встановленої тривалості робочого времени.

Працівники чергуються позмінно рівномірно. Перехід з однієї зміни у іншу визначаються графіками змінності, затверджуваними адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом з огляду на специфіку праці та думки трудового коллектива.

Призначення працівника працювати протягом двох змін поспіль запрещается.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 52. Суммированный облік робочого времени.

На безупинно діючих підприємствах, у державних установах, організаціях, соціальній та окремих виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях і деяких видах робіт, де за умовам виробництва (роботи) може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників щоденна чи щотижнева тривалість робочого дня, допускається за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації запровадження суммированного обліку робочого дня про те, щоб тривалість робочого дня за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 42 ;

45).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 53. Поділ робочого дня на части.

На тих роботах, де це потрібно внаслідок особливого характеру праці, робочого дня можливо, у порядку, передбаченому законодавством, розділений на частини про те, щоб загальна тривалість робочого дня не перевищувала встановленої тривалості щоденної работы.

Стаття 54. Обмеження понаднормових работ.

Наднормові роботи, зазвичай, не допускаются.

Сверхурочными вважаються роботи понад встановленої тривалості робочого дня (статті 46 і 52).

Адміністрація може застосовувати понаднормові роботи лише у виняткових випадках, передбачених законодавством і статтею 55 справжнього Кодексу. Наднормові роботи не можуть вироблятися лише із дозволу відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, организации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

До сверхурочным роботам не допускаються: вагітним жінкам і вони, які мають дітей до трьох років; працівники молодший вісімнадцяти років; працівники, які навчаються без відриву з виробництва в загальноосвітніх установах, соціальній та освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти, мають державну акредитацію, у дні занять; інші категорії працівників у відповідність до законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1; Федерального закону от.

24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, чоловіки, які мають дітей до чотирнадцяти років, працівники, які мають дітей — інвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років, працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам відповідно до медичним укладанням, і інваліди можуть залучатися до сверхурочным роботам тільки з їхніх згоди, причому інваліди у разі, коли такі роботи заборонені їм медичними рекомендациями.

(частина четверта в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Стаття 55. Виняткові випадки, коли допускаються понаднормові работы.

Наднормові роботи допускаються лише у наступних виняткових случаях:

1) під час виробництва робіт, необхідні Ізраїлю, і навіть запобігання громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії, і негайного усунення їх последствий;

2) під час виробництва суспільно-необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опаленню, висвітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — усунення випадкових чи несподіваних обставин, що порушують правильне їх функционирование;

3) за необхідності закінчити розпочату роботу, яка внаслідок непередбачуваній чи випадкової затримки з технічних умов виробництва же не бути завершено протягом нормального числа робочих годин, при цьому припинення розпочатої роботи може викликати у себе псування чи загибель державного або громадського имущества;

4) під час виробництва тимчасових робіт з ремонту відновленню механізмів чи споруджень за тому випадку, коли несправність їх викликає припинення робіт для великої кількості трудящихся;

5) продовжити роботи за нез’явленні що зміняє працівника, якщо робота передбачає перерви; у випадках адміністрація зобов’язана негайно вжити заходів для заміні змінника іншим работником.

Стаття 56. Граничне кількість понаднормових работ.

Наднормові роботи мають перевищувати кожному за працівника чотирьох годин на протягом двох днів поспіль і 120 годин на год.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана вести точний облік понаднормових робіт, виконаних кожним работником.

Глава V. ЧАС ОТДЫХА.

Стаття 57. Перерва на відпочинок і питания.

Працівникам надається перерву на відпочинок і продукти харчування тривалістю трохи більше дві години. Перерва не входить у робоче время.

Робітник використовує перерву на власний розсуд. А ще час їй дається право відлучатися з місця виконання работы.

Перерва на відпочинок і продукти харчування має надаватися, зазвичай, через чотири години від початку работы.

Час початку будівництва і закінчення перерви визначається правилами внутрішнього трудового распорядка.

На тих роботах, де за умовам виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого дня. Перелік таких робіт, лад і місце приймання їжі встановлюються адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 58. Вихідні дни.

При п’ятиденної робочої тижню працівникам надаються два дні вихідних на тиждень, а при шестиденної робочої тижню — вихідний день.

Стаття 59. Тривалість щотижневого безперервного отдыха.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку мусить бути щонайменше сорока двох часов.

Стаття 60. Загальний вихідний день.

Спільним вихідним днем є неділю. Другий вихідного дня при п’ятиденної робочої тижню, якщо він визначено законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, установи, організації. Обидва дні вихідних надаються, зазвичай, подряд.

Стаття 61. Вихідні дні на безупинно діючих підприємствах, у державних установах, организациях.

На підприємствах, у державних установах, організаціях, припинення роботи у яких неможлива по производственно — технічних умов чи внаслідок необхідності постійного безперервного обслуговування населення, і навіть інших підприємствах, із безперервним виробництвом вихідні видають у різні дні тижня по черзі кожної групі працівників відповідно до графіками змінності, який затверджується адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 62. Вихідні дні на підприємствах, у державних установах, організаціях, що з обслуговуванням населения.

На підприємствах, у державних установах, організаціях, де робота неспроможна перериватися у єдиний вихідного дня у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні встановлюються місцевими Совітами народних депутатов.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980).

Стаття 63. Заборона роботи у вихідні. Виняткові випадки залучення окремих працівників до роботи у вихідні дни.

Праця у вихідні запрещается.

Залучення окремих працівників до роботи у ті дні можлива тільки із дозволу відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації та тільки у виняткових випадках, визначених законодавством і частиною третьою справжньої статьи.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні допускається у таких виняткових случаях:

1) запобігання чи ліквідації громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх последствий;

2) задля унеможливлення нещасних випадків, загибель чи псування державного або громадського имущества;

3) до виконання невідкладних, заздалегідь непередбачених робіт, від термінового виконання яких залежить надалі нормальна робота підприємства, установи, організації у цілому, або їх окремих подразделений.

Залучення працівників до роботи у вихідні проводиться у разі письмового наказу (розпорядженню) адміністрації підприємства, установи, організації із дотриманням обмежень, встановлених статтями 157, 162 і 177 справжнього Кодекса.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980, від 19.11.1982).

Стаття 64. Компенсація до праці в вихідний день.

Праця у вихідного дня компенсується наданням іншого дні перепочинку чи, за згодою сторін, в грошової форми, але з менш як за подвійному размере.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Оплата до праці в вихідного дня обчислюється за правилами статті 89 справжнього Кодекса.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 65. Святкові дни.

Робота на підприємствах, у державних установах, організаціях немає у наступні святкові дни:

1, 2 січня — Новий год,.

7 січня — Різдво Христово,.

8 березня — Міжнародний жіночий день,.

1 і 2 травня — Свято Весни і Труда,.

9 травня — День Победы,.

12 червня — День прийняття Декларації про державний суверенітет Російської Федерации,.

7 листопада — річниця Великою Жовтневою соціалістичною революции.

(частина перша група у ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Указом Президента РФ від 09.12.1994 N 2167 день принятия.

Конституції РФ — 12 грудня — оголошено неробочим днем.

————————————————————————————————-;

У святкові дні допускаються роботи, припинення яких неможлива по производственно — технічних умов (безупинно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, і навіть невідкладні ремонтні і погрузочно — розвантажувальні работы.

При збігу вихідного і святкового днів вихідного дня переноситься наступного дня після святкового робочий день.

(частина третя введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1; в ред.

Закону РФ від 22.12.1992 N 4176−1).

(див. текст у попередній редакции).

Стаття 66. Щорічні отпуска.

Усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) й середнього заработка.

(статті 67 і 68).

Стаття 67. Тривалість отпуска.

Щорічний оплачуваний відпустку надається працівникам тривалістю щонайменше 24 робочих днів, у розрахунку шестиденну робочий тиждень. Порядок обчислення тривалості щорічного оплачуваної післяродової відпустки визначається законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина друга виключена. — Федеральний закон від 24.11.1995.

N 182-ФЗ.

(див. текст попередній редакции).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується порядку зменшення щорічного оплачуваної післяродової відпустки за прогул, див. Постанова Мінпраці РФ от.

08.02.1993 N 18.

————————————————————————————————-;

Стаття 68. Додаткові отпуска.

Щорічні додаткові відпустки предоставляются:

1) працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами труда;

2) працівникам, зайнятих у окремих галузях народного господарства і має тривалий стаж роботи з одному підприємстві, в организации;

3) працівникам з ненормованим робочим днем;

4) працівникам, працюють у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них местностях;

5) за іншими випадках, передбачених законодавством і колективними договорами чи інші локальними нормативними актами.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 69. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 70. Невключення відпусток по тимчасової непрацездатності чи з вагітності і пологами рахунок щорічних отпусков.

Відпустки, надані у порядку по тимчасової непрацездатності чи з вагітності і пологам, має значення щорічних відпусток не включаются.

Стаття 71. Порядок надання отпусков.

Відпустку протягом першого року роботи надається працівникам за закінченні одинадцяти місяців безперервної роботи цьому підприємстві, у пихатій інституції, організації. До закінчення одинадцяти місяців безперервної роботи відпустка для проханні працівника надається: жінкам — перед відпусткою з вагітності і пологам або після нього; працівникам, що усиновили дитину до трьох місяців і; чоловікам — при народженні у ній дитини; працівникам молодший вісімнадцяти років; військовослужбовцям, звільненим в запас та спрямованим працювати гаразд організованого набору, — після закінчення трьох місяців і роботи; за іншими випадках, передбачених законодательством.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Працівникам, перекладеними вже з підприємства, установи, організації інше підприємство, в установа, організацію, відпустку може бути наданий до закінчення одинадцяти місяців після перекладу. Якщо перекладу працівник не пропрацював одинадцяти місяців однією підприємстві, у пихатій інституції, організації, то відпустку йому може бути наданий після закінчення одинадцяти місяців доі після переведення гривень у загальної сложности.

Відпустку за другий і послідуючі роки роботи може надаватися у час робочого року, згідно з черговістю надання отпусков.

Стаття 72. Літочислення стажу роботи, що дає декларація про отпуск.

У стаж роботи, дає декларація про відпустку, включаются:

1) фактично пророблена время;

2) час, коли працівник фактично не працював, але його зберігалися місце роботи (посаду) і їхня заробітна плата в цілому або частково (зокрема час оплаченого вимушеного прогулу при неправильному звільненні чи перекладі іншу роботи й наступному відновленні на работе);

3) час, коли працівник фактично не працював, але зберігав у себе місце роботи (посаду) і мала посібник з державного соціального страхування, крім частково оплачуваної післяродової відпустки після виходу дитину до їм віку півтора лет;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

4) інші періоди часу, передбачені законодательством.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 73. Черговість надання отпусков.

Черговість надання відпусток встановлюється адміністрацією за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

Відпустки можуть надаватися у час протягом усього року, але не матимуть порушення нормального ходу роботи підприємства, установи, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 74. Щорічне надання відпустки. Виняткові випадки перенесення отпуска.

Відпустку має надаватися щорічно у встановлений срок.

Щорічний відпустку мав бути перенесений чи продовжений: при тимчасової непрацездатності працівника; і під час працівником державних або громадських обов’язків; за іншими випадках, передбачених законодательством.

У виняткових випадках, коли надання відпустки працівникові нинішнього року робочому року може несприятливо позначитися на нормальному процесі роботи підприємства, установи, організації, допускається з дозволу працівника і за узгодженням з певним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації перенесення відпустки наступного року робочий рік. У цьому відпустку кожний робочий рік тривалістю щонайменше 6 робочих днів має бути використана не пізніше що протягом один рік після наступу права на відпустку. Що Залишилося частина невикористаного відпустки то, можливо прилучена до відпустці за наступний год.

Забороняється ненадання щорічного відпустки протягом два роки поспіль, і навіть ненадання відпустки працівникам молодший вісімнадцяти років, працівникам, які мають дітей до чотирнадцяти років (дітей — інвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років), працівникам, що забезпечує те що хворих членами їхнім родинам відповідно до медичним укладанням, і працівникам, які на додаткова відпустка у зв’язку з шкідливими умовами труда.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982, від 31.03.1988;

Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Стаття 75. Неприпустимість заміни відпустки грошової компенсацией.

Заміна відпустки грошової компенсацією заборонена, крім випадків звільнення працівника, не що використовував отпуск.

Стаття 76. Відпустку без збереження заробітної платы.

По сімейним обставинам та інших поважним причин працівникові, за заявою, із дозволу керівника підприємства, установи, організації або керівника виробничої одиниці може бути наданий короткочасний відпустку без збереження зарплати, який оформляється наказом (розпорядженням). У необхідних випадках за згодою сторін цей відпустку то, можливо відпрацьований працівником в період, з умов і можливостей производства.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980, від 20.12.1983).

Працівникові, має двох і більше дітей до чотирнадцяти років, працівникові, має дитини — інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років, самотньою матері чи одинокому батькові, у яких дитини до чотирнадцяти років, як вони заявили щорічно надається відпустку без збереження зарплати тривалістю до чотирнадцяти календарних днів, у зручний них час. Зазначений відпустка для їхньому бажанню то, можливо приєднано до щорічного відпустці чи використаний окремо (цілком або частинами). Перенесення відпустки без збереження зарплати наступного року робочий рік не допускается.

(частина друга введена Федеральним законом від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

Глава VI. ЗАРОБІТНА ПЛАТА.

Стаття 77. Оплата по труду.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Оплату праці кожного працівника залежить з його особистого трудового внеску якості праці та максимальним розміром не ограничивается.

Забороняється хоч би яке не пішли зниження розмірів оплати праці працівника залежно від статі, віку, раси, національності, ставлення до релігії, приналежність до громадським объединениям.

Стаття 78. Мінімальний розмір оплати труда.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Місячна оплата праці працівника, відпрацьованого повністю певну цей період норму робочого дня і виконав свої трудові обов’язки (норми праці), може бути нижчих за встановлений Верховною Радою Російської Федерації мінімальної відстані оплати труда.

У мінімальний розмір оплати праці не включаються доплати і надбавки, і навіть премії та інші заохочувальні выплаты.

Стаття 79. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 80. Оплату праці рабочих.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При оплаті робочих можна застосовувати тарифні ставки, оклади, і навіть бестарифная система, якщо підприємство, установа, організація вважатимуть такої системи найбільш целесообразной.

Вигляд, системи оплати праці, розміри тарифних ставок, окладів, премій, інших заохочувальних виплат, і навіть співвідношення у тому розмірах між окремими категоріями персоналу підприємства, установи, організації визначають самостійно й більше фіксують в колективних договорах, інших локальних нормативних актах.

Стаття 81. Оплату праці керівників, фахівців і служащих.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Оплату праці керівників, фахівців і кількість службовців виробляється, зазвичай, з урахуванням посадових окладов.

Посадові оклади встановлюються адміністрацією підприємства, установи, організації у відповідність до посадою і від кваліфікації работника.

Підприємства, установи, організації можуть встановлювати для керівників, фахівців і кількість службовців інший вид оплати праці (у відсотках від виручки, в частках від прибутків і другие).

Стаття 81.1. Індексацію оплати труда.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Індексацію оплати праці працівників підприємств, установ, організацій виробляється у порядку, встановленому Законом РСФСР.

" Про індексацію грошових доходів населення і заощаджень громадян, у РРФСР " .

Стаття 82. Оплату праці, які у особливих условиях.

На важких роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та на роботах в місцевостях з такими тяжкими кліматичними умовами встановлюється підвищена оплата труда.

Стаття 83. Системи оплати труда.

Праця працівників оплачується повременно, сдельно чи з іншим системам оплати праці. Оплата може здійснюватися за індивідуальні і колективні результати работы.

Для посилення матеріальну зацікавленість працівників у виконанні планів і договірних зобов’язань, підвищення ефективності виробництва та якості роботи можуть вводитися системи преміювання, винагороду за підсумками роботи протягом року, інших форм матеріального поощрения.

Встановлення систем оплати праці та форм матеріального заохочення, твердження положень про преміюванні і виплаті винагороди за підсумками роботи протягом року виробляється адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом.

Частина четверта виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 84. Винагороду за підсумками річний работы.

На додачу до систем оплати праці може визначатися винагороду працівникам підприємств і закупівельних організацій за підсумками річний роботи з фонду, утвореного з допомогою прибутку, отриманої підприємством, організацією. Розмір винагороди визначатиметься з урахуванням результатів праці працівника і тривалості його безперервного стажу на підприємстві, в организации.

Положення про порядок виплати винагороди за підсумками річний роботи стверджується адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983).

Стаття 85. Оповіщення працівників про майбутнє запровадження нових, або зміну умов оплати труда.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана сповістити працівників про майбутнє запровадження нових умов оплати праці, або зміну умов оплати праці пізніше як два месяца.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 85.1. Оплата при відхилення від нормальні умови труда.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

За виконання робіт у умов праці, отклоняющихся від нормальних (і під час робіт різної кваліфікації, при поєднанні професій, під час роботи в понаднормове час, у нічний час, у дні та інших), підприємства, установи, організації зобов’язані виробляти працівникам відповідні доплати. Розміри доплат і їх виплати встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно й більше фіксуються в колективних договорах (положеннях оплату труда).

У цьому розміри доплат неможливо знайти нижчими від встановлених законодательством.

Стаття 86. Оплату праці і під час робіт різної квалификации.

За виконання робіт різної кваліфікації працю робочих — повременщиков, і навіть службовців оплачується для роботи вищої квалификации.

Праця робочих — відрядників оплачується за максимальними розцінками виконуваної роботи. У групі тих галузях народного господарства, де за характеру виробництва робочим — відрядникам доручається виконання робіт, тарифицированных нижче привласнених їм розрядів, робочим, виконуючим такі, виплачується межразрядная різниця, якщо передбачено колективним договором.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 87. Оплату праці при поєднанні професій і виконання обов’язків тимчасово відсутніх работников.

Працівникам, виконуючим однією й тому самому підприємстві, у пихатій інституції, організації разом із своєю основною роботою, зумовленої трудовим договором (контрактом), додаткову роботу з іншого фаху (посади) чи обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення з своєю основною роботи, виробляється доплата за суміщення професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього работника.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Розміри доплат за суміщення професій (посад) чи виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються адміністрацією підприємства, установи, організації з угоді сторон.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 88. Оплата роботи у понаднормове время.

Праця у понаднормове час оплачується за перші двоє години щонайменше ніж у полуторному розмірі, а й за наступні годинник — щонайменше ніж у подвійному размере.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина друга виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Компенсація понаднормових робіт отгулом не допускается.

Стаття 89. Оплата роботи у святкові дни.

Праця у вихідний день (частина друга статті 65) оплачується щонайменше ніж у подвійному размере:

1) відрядникам — щонайменше ніж у подвійним відрядним расценкам;

2) працівникам, праця яких оплачується по годинниковим чи денним ставками, — у вигляді щонайменше подвійний годинниковий чи денний ставки;

3) працівникам, які отримують місячний оклад, — у вигляді щонайменше одинарної годинниковий чи денний ставки понад окладу, якщо робота у вихідний день здійснювалася не більше місячної норми робочого дня, ув’язнення і щонайменше подвійний годинниковий чи денний ставки понад окладу, якщо робота здійснювалася понад місячної нормы.

(частина перша група у ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

За бажання працівника, що у вихідний день, йому може бути наданий наступного дня отдыха.

Стаття 90. Оплата роботи у нічне время.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Праця у нічний час (стаття 48) оплачується в підвищеному розмірі, установлюваному колективним договором (становищем оплату праці) підприємства, установи, організації, але з нижче, аніж законодательством.

Стаття 91. Оплату праці при невиконанні норм вироблення, при шлюбі продукції і на просте, які мали місце з вини работника.

За невиконання норм вироблення, виготовленні продукції, яка виявилася шлюбом, однак, які мали місце з вини працівника, оплату виконують у розмірі не нижчими від встановлених законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 92. Порядок оплати праці при невиконанні норм выработки.

За невиконання норм вироблення з вини працівника оплату виконують за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата цьому випадку може бути нижче дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). За невиконання норм вироблення з вини працівника оплату виконують відповідно до виконаною работой.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 93. Порядок оплати праці під час виготовлення продукції, яка виявилася браком.

При виготовленні продукції, яка виявилася шлюбом з вини працівника, оплата праці в її виготовлення проводиться у разі зниженим розцінками. Місячна вести працівника у випадках може бути нижче дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (оклада).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Шлюб виробів, що внаслідок прихованого дефекту в обрабатываемом матеріалі, і навіть шлюб з вини працівника, виявлений після приймання вироби органом технічного контролю, оплачується цьому працівникові які з придатними изделиями.

Повний шлюб з вини працівника оплаті заборонена. Частковий шлюб з вини працівника оплачується залежно від рівня придатності продукції з зниженим расценкам.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 94. Порядок оплати часу простою і за освоєнні нових виробництв (продукции).

Час простою з вини працівника, якщо працівник попередив адміністрацію (бригадира, майстра, інших посадових осіб) початок простою, оплачується з розрахунку не нижче дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (оклада).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Час простою з вини працівника не оплачивается.

У період освоєння нового виробництва (продукції) працівникам може здійснюватися доплата до колишнього середнього заробітку гаразд і можна за умов, визначених колективним договором.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується відпусток без збереження зарплати з ініціативи адміністрації, див. Постанова Мінпраці РФ від 27.06.1996 N 40.

————————————————————————————————-;

Стаття 95. Збереження зарплати під час перекладу в іншу постійну менш оплачувану роботи й перемещении.

При перекладі працівника в іншу постійну менш оплачувану роботу поза працівником зберігається його колишній середній заробіток у протягом всього два тижні від часу перевода.

Там, коли час переміщення працівника (частина друга статті 25) зменшується заробіток із незалежних від цього причин, виробляється доплата до колишнього середнього заробітку протягом двох місяців із дня перемещения.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 96. Терміни виплати заробітної платы.

Заробітну плату виплачується не рідше ніж кожні полмесяца.

Для окремих категорій працівників законодавством можуть бути інші терміни виплати заробітної платы.

Заробітну плату весь час відпустки виплачується пізніше як одного дня на початок отпуска.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 97. Місце виплати заробітної платы.

Виплата заробітної плати працівникам виробляється, зазвичай, на місці виконання ними работы.

Стаття 98. Терміни розрахунку при увольнении.

При звільнення працівника виплата всіх сум, належних їй від підприємства, установи, організації, виробляється у день звільнення. Якщо працівник щодня звільнення не працював, це були відповідні суми би мало бути виплачено пізніше наступного дні після пред’явлення звільненим працівником вимоги про расчете.

Що стосується спору про розмірах сум, належних працівникові під час звільнення, адміністрація у разі зобов’язана у визначений у «справжній статті термін виплатити не оспариваемую нею сумму.

Стаття 99. Відповідальність за затримку видачі трудовий книжки.

При затримки видачі трудовий книжки з вини адміністрації працівникові виплачується середній заробіток весь час вимушеного прогула.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 100. Розрахункові книжки.

Усім робочим, і навіть службовцям, праця яких оплачується сдельно, адміністрація зобов’язана видавати після закінчення п’яти днів після прийому працювати розрахункові книжки.

У розрахункові книжки записуються умови праці та розрахунки з заробітної плате.

Стаття 101. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава VII. НОРМИ ПРАЦІ І ВІДРЯДНІ РАСЦЕНКИ.

Стаття 102. Норми труда.

Норми праці - норми вироблення, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються до працівників відповідно до досягнутим рівнем техніки, технології, організації виробництва та труда.

У разі колективних форм організації та оплати праці можна застосовувати також укрупнені і комплексні нормы.

Норми праці підлягають обов’язковій заміні новими принаймні проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій і організаційно — технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності труда.

Досягнення високого рівня вироблення продукції окремим працівником, бригадою шляхом застосування з власної ініціативи нових прийомів праці та передового досвіду, вдосконалення самотужки робочих місць перестав бути основою перегляду норм.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 103. Запровадження, заміна та перегляд норм труда.

Запровадження, заміна та перегляд норм праці виробляється адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом.

Про введення нових норм праці працівники мають бути сповіщені пізніше як по один месяц.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 104. Заміна і перегляд єдиних і типових норм.

Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, їх утвердившими.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 105. Визначення розцінок при відрядної оплаті труда.

При відрядній оплаті розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норми вироблення (норм времени).

Відрядна розцінка визначається шляхом розподілу годинниковий (денний) тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на годинну (денну) норму вироблення. Відрядна розцінка може бути оцінена також шляхом множення годинниковий чи денний тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на встановлену норму часу у годиннику чи днях.

Стаття 106. Збереження за працівниками — винахідниками і рационализаторами колишніх розцінок визначений срок.

За працівниками — авторами винаходів чи раціоналізаторських пропозицій, змінюють технічні норми і розцінки, колишні розцінки зберігаються протягом 6 місяців із час запровадження нових і розцінок. За іншими працівниками, справили винахіднику чи раціоналізатору допомогу у впровадженні пропозиції, колишні розцінки зберігаються протягом трьох месяцев.

Колишні розцінки зберігаються й у тому випадку, коли винахідник чи раціоналізатор раніше не виконував роботу, норми і розцінки яку змінені у зв’язку з впровадженням його пропозиції, і його перевели цю роботу після внесення предложения.

Стаття 107. Встановлення нормованих завдань і норми обслуживания.

При погодинної оплаті працівникам встановлюються нормовані завдання. На виконання окремих функцій та обсягів робіт можуть бути норми обслуговування чи норми чисельності работников.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 108. Забезпечення нормальні умови роботи з виконання норм выработки.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана забезпечувати нормальних умов роботи з виконання працівниками норм вироблення. Такими умовами считаются:

1) справне стан машин, верстатів і приспособлений;

2) своєчасне забезпечення технічної документацией;

3) належне якість матеріалів і інструментів, необхідні виконання роботи, та його своєчасна подача;

4) своєчасне постачання виробництва електроенергією, газом й іншими джерелами энергопитания;

5) безпечні є і здорові умови праці (дотримання правив і норм технічно безпеки, необхідне висвітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації й інших чинників, які впливають для здоров’я працівників, і т.д.).

Стаття 109. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава VIII. ГАРАНТІЇ І КОМПЕНСАЦИИ.

Стаття 110. Гарантії до працівників, обраних на виборні посади на державних органах.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівникам, звільненим з посади внаслідок обрання їх у виборні посади на державних органах, надається по закінченні їхніх повноважень по виборній посаді колишня работа.

(посаду), а у її відсутності інша рівноцінна работа.

(посаду) тому ж чи, з дозволу працівника, іншою підприємстві, у пихатій інституції, организации.

Стаття 111. Гарантії до працівників тимчасово виконання державних або громадських обязанностей.

Тимчасово виконання державних або громадських обов’язків, коли з чинного законодавства ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) й середнього заработка.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівникам, привлекаемым до виконання військових обов’язків, надаються гарантії, і пільги, передбачені законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується матеріального забезпечення громадян, у зв’язки Польщі з виконанням ними військового обов’язку чи його надходженням на військову службу за контрактом, див. Федеральний закон от.

28.03.1998 N 53-ФЗ.

————————————————————————————————-;

Середній заробіток зберігається у випадках виконання таких державних або громадських обов’язків у робочий время:

1) здійснення виборчого права;

2) участі вибори до сесіях Рад народних депутатів, а випадках, встановлених законодавством, і за виконанні ними інших депутатських обязанностей;

3) виключений. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1;

3) явки за викликом у органи дізнання, попереднього слідства, до прокурора і до суду як свідка, потерпілого, експерта, фахівця, перекладача, понятого, і навіть участі у судові засідання як народних засідателів, громадських обвинувачів і громадських організацій захисників, представників громадських організацій корисною і трудових коллективов;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

5) виключений. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1;

4) участі в комісій за призначенням пенсій при виконавчих комітетах Рад народних депутатів і врачебно — трудових експертних комісій (ЛТЕК) як виділених профспілковими організаціями членів цих комиссий;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

5) явки за викликом у комісії з призначенню пенсій як свідків давання свідчень про трудовому стаже;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

6) участі членів добровільних пожежних дружин на ліквідацію пожежі чи аварии;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується діяльності добровільних пожежних дружин, див. Федеральний закон від 21.12.1994 N 69-ФЗ.

————————————————————————————————-;

7) виконання інших або громадських обов’язків — у разі, передбачених законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980).

Стаття 112. Гарантії до працівників, спрямованих підвищення квалификации.

При напрямі працівників підвищення кваліфікації з відривом з виробництва по них зберігається місце работы.

(посаду) і виготовляють виплати, передбачені законодательством.

Стаття 113. Гарантії до працівників, спрямованих на обстеження у медичні учреждения.

Протягом часу перебування у медичній установі на обстеженні за працівниками, зобов’язаними проходити таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем работы.

Стаття 114. Гарантії до працівників, є донорами.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана безперешкодно відпускати працівників у заклади охорони здоров’я щодня обстеження щодня здачі крові для переливання і зберігати по них середній заробіток ті дни.

Працівникам, що є донорами, дається безпосередньо після кожного дня здачі крові для переливання день відпочинку зі збереженням середнього заробітку. За бажання працівника вона приєднується до щорічного отпуску.

Стаття 115. Гарантії до працівників — винахідників і рационализаторов.

За працівниками — авторами винаходів чи раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток після звільнення основної роботи з участі в для впровадження винаходи чи раціоналізаторської пропозиції тому ж підприємстві, в организации.

При впровадженні винаходи чи раціоналізаторської пропозиції іншою підприємстві, у створенні за працівниками зберігається посаду за місцем постійної роботи, а робота з упровадження винаходи чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за згодою сторін у розмірі чи нижчий від середнього заробітку за місцем постійної работы.

Стаття 116. Гарантії і компенсації при відрядженнях і переїзді працювати до іншої местность.

Працівники мають право відшкодування витрат й одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями, перекладом, прийомом чи напрямом працювати до іншої местность.

Працівникам, направляемым в службові відрядження, оплачуються: добові під час перебування у відрядженні; витрати на проїзду доречно призначення і навпаки; витрати на найму житлового приміщення. За командированными працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посаду) і середній заработок.

Працівникам під час перекладу в іншу роботу, коли це пов’язано з переїздом до іншої місцевість (на другий населений пункт за існуючим адміністративно — територіальному діленню), виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його семьи.

(крім випадків, коли адміністрація надає відповідні засобів пересування); витрати на провозу майна; добові кожний день перебування у шляху; одноразова допомога на самого працівника і кожного який переїжджає членів сім'ї; вести за дні збору шлях інший і устрою на на новому місці проживання, але з понад шість днів, і навіть під час перебування у пути.

Працівникам, переезжающим у зв’язку з прийомом їх (по попередньої домовленості) працювати до іншої місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, вказаних у частині третій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яке цим працівникам може бути виплачено за згодою сторон.

Розміри компенсацій, порядок їх виплати та умов надання гарантій зазначеним вище працівникам, і навіть гарантії, і компенсації особам під час переїзду в іншу місцевість (на другий населений пункт за існуючим адміністративно — територіальному діленню) у зв’язку з напрямом працювати по закінченні аспірантури, клінічної ординатури, вищих, середніх спеціальних, професійно — технічних та інших навчальних закладів або у порядку організованого набору й суспільного призову, встановлюються законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується надання гарантій і компенсацій під час переїзду працювати до іншої місцевість, див. Постановление.

Радміну СРСР від 15.07.1981 N 677.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується надання пільг громадянам, переселяющихся до роботи на сільську місцевість, див. Постановление.

Уряди РФ від 25.05.1994 N 533.

————————————————————————————————-;

Стаття 117. Компенсація за знос інструментів, що належать работникам.

Працівники, використовують свої інструменти потреб підприємства, установи, організації, мають право отримання компенсації за знос (амортизацію) своїх инструментов.

Розмір і Порядок виплати цієї компенсації визначаються адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з працівником відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації, якщо величину і порядок виплати компенсації не прописані у централізованому порядке.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 118. Обмеження матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, организации.

Працівники зобов’язані бережно ставитися до майна підприємства, установи, організації та вживати заходів до запобіганню ущерба.

Матеріальна відповідальність за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у виконанні трудових обов’язків, доручається працівника за умови, якщо збитки заподіяно з її провини. Ця відповідальність, зазвичай, обмежується певної частини заробітку працівника і повинна перевищувати повного розміру заподіяного, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 119).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При визначенні розміру шкоди враховується лише прямою дійсний збитки; не отримані доходи не учитываются.

Неприпустимо покладання на працівника відповідальності такий збитки, що може бути віднесено до категорії нормального производственно — господарського риска.

Адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана створити працівникам умови, необхідних нормальної праці та забезпечення повної схоронності ввіреного їм имущества.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976, від 28.05.1986).

Стаття 118.1. Добровільне відшкодування працівниками шкоди, заподіяної підприємству, установі, организации.

Робітник, заподіяла збитки, може добровільно відшкодувати його дії повністю чи частково. З люб’язної згоди адміністрації підприємства, установи, організації працівник може передати для відшкодування заподіяного рівноцінне майно чи виправити поврежденное.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976).

Стаття 119. Гарантії під час встановлення розмірів матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, организации.

За збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно збитків, несуть матеріальну відповідальність у вигляді прямого дійсного шкоди, але з більш свого середнього місячного заработка.

Матеріальна відповідальність понад середнього місячного заробітку допускається лише у випадках, вказаних у законодательстве.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983, від 28.05.1986).

Стаття 120. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 121. Випадки повною матеріальною відповідальності работников.

Працівники відповідно до законодавством несуть матеріальну відповідальність у розмірі шкоди, заподіяної з вини підприємству, установі, організації, у таких случаях:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) коли збитки заподіяно злочинними діями працівника, встановленими вироком суда;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

2) як у відповідно до законодавства на працівника покладено повна матеріальна відповідальність за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у виконанні трудових обязанностей;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

3) як між працівником підприємством, установою, організацією відповідно до статтею 121.1 справжнього Кодексу укладено письмовий договору про прийнятті він працівником повною матеріальною відповідальності за незабезпечення схоронності майна України та інших цінностей, переданих йому для зберігання або й інших целей;

4) коли збитки заподіяно не у виконанні трудових обязанностей;

5) коли майно та інші цінності отримано працівником під звіт по разової доручення чи з іншим разовим документам;

6) коли збитки заподіяно нестачею, навмисним знищенням чи навмисної пристрітом матеріалів, напівфабрикатів, изделий.

(продукції), зокрема за її виготовленні, і навіть інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в пользование;

7) коли збитки заподіяно працівником, що перебували в нетверезому состоянии.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976, від 20.12.1983).

Стаття 121.1. Письмові угоди про повною матеріальною ответственности.

Письмові угоди про повною матеріальною відповідальності може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (досягнувши 18-річного віку), які займають посади або які виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі збереженням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих їм ценностей.

Перелік таких посад та виконання робіт, і навіть типовий договору про повної індивідуальної матеріальну відповідальність затверджуються гаразд, визначеному законодательством.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976, Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 121.2. Колективна (бригадна) матеріальна ответственность.

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, що з зберіганням, обробкою, продажем (відпусткою), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих ним вартостей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти ним договору про повною матеріальною відповідальності, може вводитися колективна (бригадна) матеріальна ответственность.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється адміністрацією підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації. Письмовий договору про колективної (бригадній) матеріальну відповідальність полягає між підприємством, установою, організацією та всіма членами колективу (бригады).

Перелік робіт науковців, і під час яких може вводитися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови його застосування, і навіть типовий договору про колективної (бригадній) матеріальну відповідальність затверджуються гаразд, визначеному законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976, від 12.08.1980, від 20.12.1983).

Стаття 121.3. Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, организации.

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається по фактичним втрат, підставі даних бухгалтерського обліку, з балансовою стоимости.

(собівартості) тих матеріальних цінностей з відрахуванням зносу за встановленими нормам.

При розкраданні, недостачу, навмисне знищення чи навмисної псування тих матеріальних цінностей збитки визначається за цінами, які у даної місцевості на день заподіяння ущерба.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

На підприємствах комунального харчування (з виробництва й у буфетах) й у комісійної торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням чи нестачею продукції і на товарів, визначається за цінами, які встановлені продажу (реалізації) цієї і товаров.

Розмір возмещаемого шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається кожного з їх із урахуванням міру провини, виду та краю матеріальної ответственности.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976).

Стаття 122. Порядок відшкодування збитків, заподіяної підприємству, установі, организации.

Відшкодування шкоди працівниками у вигляді, не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться у разі розпорядженню адміністрації підприємства, установи, організації, а керівниками підприємств, установ, організацій та заступниками — з розпорядження вищого гаразд підпорядкованості органу через з зарплати працівника. Розпорядження адміністрації чи вищого гаразд підпорядкованості органу має зроблено пізніше всього два тижні від часу виявлення заподіяної працівником збитків та звернене виконання не раніше днів з повідомлення звідси работнику.

Якщо працівник незгодний із вирахуванням або його розміром, трудову суперечку за заявою у порядку, передбаченому законодательством.

У інших випадках відшкодування збитків виробляється шляхом пред’явлення адміністрацією позову в районний (міської) народний суд.

Якщо адміністрація з порушенням порядку, встановленого частинами першої та другої цієї статті, справила утримання з зарплати працівника, то орган з розгляду трудових суперечок приймає, за скаргою працівника, рішення про повернення незаконно утриманої суммы.

Стягнення з керівників державних підприємств і муніципальних підприємств, установ, організацій та заступників матеріальних збитків через суд знову проводиться у разі позову вищого гаразд підпорядкованості органу чи з заяві прокурора.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Відшкодування шкоди виробляється незалежно від залучення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальною відповідальності за дію (бездіяльність), яким заподіяно збитків підприємству, установі, организации.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976, від 20.12.1983, від 28.05.1986).

Стаття 123. Облік конкретних обставин при покладання матеріальну відповідальність на работника.

Суд можна з урахуванням міру провини, конкретних обставин і матеріального становища працівника зменшити розмір шкоди, що підлягає возмещению.

Зниження розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, неприпустимо, якщо збитки заподіяно злочином, здійсненим із корисливої целью.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 30.12.1976).

Стаття 124. Обмеження утримань з заробітної платы.

Утримання з зарплати не можуть вироблятися лише у випадках, передбачених законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Утримання з заробітної плати працівників на погашення їх заборгованості підприємству, установі, організації, де працюють, не можуть вироблятися з розпорядження администрации:

1) повернення авансу, виданого має значення зарплати; для повернення сум, зайве виплачених внаслідок рахункових помилок; на погашення неизрасходованного і не повернутого авансу, виданого на службову відрядження чи переведення у іншу місцевість, на господарські потреби, якщо працівник не заперечує основи, а розміру удержания.

У таких випадках адміністрація може зробити розпорядження про стягнення пізніше місяця від часу закінчення терміна, встановленого повернення авансу, погашення заборгованості чи з дня неправильно исчисленной выплаты;

2) під час звільнення працівника до закінчення того робочого року, має значення якого він отримав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Утримання впродовж останніх днів немає, якщо працівник звільняється з підстав, зазначених у пунктах 3, 5 і шість статті 29 і пунктах 1, 2 і п’яти статті 33 справжнього Кодексу, при напрямку навчання, соціальній та зв’язку з виходом на пенсию;

3) при відшкодування збитків, заподіяної з вини працівника підприємству, установі, організації, у вигляді, не перевищує його середнього місячного заробітку (частина перша статті 122).

Заробітну плату, зайве виплачена працівникові администрацией.

(зокрема при неправильне застосування закону), може бути від нього стягнена, крім випадків лічильної ошибки.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983, від 28.05.1986).

Стаття 125. Обмеження розміру утримань з заробітної платы.

При кожної виплаті зарплати загальний розмір всіх утримань неспроможна перевищувати 20 відсотків, а випадках, особливо передбачених законодавством, — п’ятдесяти відсотків зарплати, належної до виплати работнику.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При утриманні з зарплати з кількох виконавчим документам за працівником у разі має бути збережено п’ятдесят відсотків заработка.

Обмеження, встановлені частинами першої та другої цієї статті, не поширюються на утримання з зарплати при отбывании виправні роботи і за стягнення аліментів на неповнолітніх детей.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 126. Заборона утримань з деяких сум, які підлягають виплаті работникам.

Не допускається утримання з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, куди згідно з законодавством не звертається взыскание.

Глава IX. ТРУДОВА ДИСЦИПЛИНА.

Стаття 127. Обов’язки работников.

Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, берегти дисципліну праці, своєчасно й точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивності праці, покращувати якість продукції, дотримуватися технологічну дисципліну, вимогами з охорони праці, техніці безпеки та виробничої санітарії, бережно ставитися до майна підприємства, установи, организации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 128. Забезпечення трудовий дисциплины.

Трудова дисципліна на підприємствах, у державних установах, організаціях забезпечується створенням необхідного організаційного та знайти економічних умов нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, і навіть заохоченням за сумлінний труд.

У трудові колективи створюється обстановка нетерпимості щодо порушень трудовий дисципліни, суворої товариській вимогливості до працівникам, несумлінно виконуючим трудові обов’язки. Стосовно окремим несумлінним працівникам застосовують у необхідних випадках заходи дисциплінарного й суспільного воздействия.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 18.01.1985, від 05.02.1988).

Стаття 129. Обов’язки администрации.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана правильно організувати працю працівників, створити умови на шляху зростання продуктивність праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися законодавство про працю правила охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитам працівників, покращувати умови для їхньої праці та быта.

Стаття 130. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути й положення про дисциплине.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудової розпорядок на підприємствах, у державних установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, затверджуваними загальними зборами (конференцією) співробітників, установи, організації з уявленню администрации.

У деяких галузях народного господарства окремих категорій працівників діють статути й положення про дисциплине.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Постановою Уряди РФ від 21.09.2000 N 708 утвержден.

Статут про дисципліни працівників рыбопромыслового флоту Российской.

Федерації, який вводять у дію з початку 2001 года.

————————————————————————————————-;

Стаття 131. Заохочення за успіхи у работе.

За зразкове виконання трудових обов’язків, підвищення продуктивність праці, поліпшення якості продукції, тривалу і бездоганну роботу, новаторство у праці й інші досягнення у роботі застосовуються такі поощрения:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) оголошення благодарности;

2) видача премии;

3) нагородження цінним подарком;

4) нагородження почесною грамотой;

5) занесення до Книги пошани, на Дошку почета.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами і положеннями про дисципліни може бути передбачено й та інші поощрения.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 132. Порядок застосування поощрений.

Заохочення застосовуються адміністрацією спільно чи з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 133. Переваги і пільги до працівників, успішно, й сумлінно виконують свої трудові обязанности.

Працівникам, успішно, й сумлінно виконуючим свої трудові обов’язки, видають у першу чергу переваги та пільги у сфері соціально — культурного і жилищно — побутового обслуговування (путівки в санаторії і майже відпочинку, поліпшення житлових умов тощо.). Таким працівникам надається також перевагу при просуванні по работе.

Стаття 134. Заохочення за особливі трудові заслуги.

За особливі трудові заслуги працівники видаються в вищі органи до заохоченню, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присвоєння почесних звань звання кращого працівника з цієї профессии.

Стаття 135. Стягнення порушення трудовий дисциплины.

За порушення трудовий дисципліни адміністрація підприємства, установи, організації застосовує такі дисциплінарні взыскания:

1) замечание;

2) выговор;

3) суворий выговор;

4) виключений. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1;

4) звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 статті 33 і пункт 1 статті 254).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавством про дисциплінарну відповідальність, статутами і положеннями про дисципліни може бути передбачені окремих категорій працівників й інші дисциплінарні взыскания.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

При накладення дисциплінарного стягнення повинні враховуватися тяжкість досконалого проступку, обставини, за яких він зроблений, попередня роботу і поведінка работника.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 28.05.1986).

Стаття 136. Порядок застосування і оскарження дисциплінарних взысканий.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

До застосування дисциплінарного стягнення з працівника має бути затребувано письмове объяснение.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але з пізніше місяця з його виявлення, беручи до уваги часу хвороби працівника чи перебування їх у отпуске.

Стягнення може бути застосована пізніше шість місяців від часу скоєння проступку, а, по результатам ревізії чи перевірки фінансово — господарську діяльність — пізніше двох із дні його скоєння. У зазначені терміни не включається час провадження у карному делу.

За кожну провину може бути застосована лише одна дисциплінарне взыскание.

Наказ (розпорядження) або постанова про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) працівникові, підданому стягненню, під расписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене гаразд, встановленому законодательством.

Орган, який би розглядав трудову суперечку, вправі враховувати тяжкість досконалого проступку, обставини, за яких він зроблений, попереднє поведінка працівника, ставлення до праці, і навіть відповідність дисциплінарного стягнення тяжкості досконалого проступка.

Стаття 137. Зняття дисциплінарного взыскания.

Якщо недоїмку протягом року із дня застосування дисциплінарного стягнення працівник нічого очікувати підданий новому дисциплінарному стягненню, він вважається не що зазнали дисциплінарному взысканию.

Дисциплінарне стягнення можуть зняти до закінчення року применившим його органом чи посадовою особою з власної ініціативи, клопотанням безпосереднього керівника чи колективу, якщо підданий дисциплінарному стягненню не зробив нового проступку й проявив себе, немов сумлінний работник.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Протягом термін дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не применяются.

(частина третя введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 138. Передача питання щодо порушення трудовий дисципліни в руки трудового коллектива.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Адміністрація проти неї замість застосування дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудовий дисципліни в руки трудового коллектива.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 18.01.1985; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Глава X. ОХОРОНА ТРУДА.

Стаття 139. Забезпечення здорових і безпечних умов труда.

На всіх підприємствах, у державних установах, організаціях створюються здорові, й безпечних умов труда.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці доручається адміністрацію підприємств, установ, организаций.

Адміністрація зобов’язана впроваджувати сучасні кошти техніки безпеки, попереджуючі виробничий травматизм, забезпечуватиме санітарно — гігієнічні умови, предотвращающие виникнення професійних захворювань работников.

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно — оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планов.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 18.01.1985).

Стаття 140. Дотримання вимог охорони праці для будівництва і експлуатації виробничих будинків, споруд й оборудования.

Виробничі будинку, споруди, устаткування, технологічні процеси повинні відповідати вимогам, які забезпечують здорові, й безпечних умов труда.

Ці вимоги включають раціональне використання території Польщі і виробничих приміщень, правильну експлуатацію устаткування й організацію технологічних процесів, захист працюючих від впливу шкідливих умов праці, зміст виробничих приміщень та робочих місць у відповідність до санітарно — гігієнічними нормами і правилами, пристрій санітарно — побутових помещений.

Під час проектування, будівництві й експлуатації виробничих будинків та споруд мають дотримуватися санітарні правил і норм із охороні труда.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Проекти машин, верстатів чи іншого виробничого устаткування повинні відповідати вимогам технічно безпеки та виробничої санитарии.

Стаття 141. Заборона входження у експлуатацію підприємств, які відповідають вимогам охорони труда.

Жодна підприємство, цех, ділянку, виробництво неможливо знайти були схвалені й експлуатувалися, якби них забезпечені здорові, й безпечних умов труда.

Введення в експлуатацію нові й реконструйованих об'єктів виробничого призначення заборонена без дозволу органів, здійснюють державний санітарно — епідеміологічний і технічний нагляд, технічної інспекції профспілок (стаття 244) і одержувачів відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, які вводять об'єкт в эксплуатацию.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983).

Стаття 142. Заборона передачі у серійне виробництво зразків нових автомобілів та устаткування, котрий відповідає вимогам охорони труда.

Жоден зразок нової машини, механізму, і іншого виробничого устаткування може бути у серійне виробництво, якщо він відповідає вимогам охорони труда.

Стаття 143. Правила з охорони праці, обов’язкові для администрации.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана забезпечувати належне технічне оснащення всіх робочих місць і створювати ними умови роботи, відповідні єдиним міжгалузевим і галузевим правилам з охорони праці, санітарним правилами і нормам, розроблюваним і який затверджується гаразд, встановленому законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина друга виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

За відсутності в правилах вимог, дотримання яких за виконанні робіт необхідне забезпечення безпечних умов праці, адміністрація підприємства, установи, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації вживає заходів, щоб забезпечити безпечних умов труда.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 144. Інструктаж працівників із техніці безпеки та виробничої санитарии.

На адміністрацію підприємства, установи, організації покладається проведення інструктажу працівників із техніці безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони та іншими правилами охорони труда.

Стаття 145. Інструкції з охорони праці, обов’язкові для работников.

Працівники зобов’язані дотримуватися інструкції з охорони праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки у виробничих закритих приміщеннях і на будмайданчиках. Такі інструкції розробляються та затверджуються адміністрацією підприємства, установи, організації разом із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

Міністерствами, державними комітетами й за узгодженням із відповідними профспілковими органами, а необхідних випадках і з відповідними органами державного нагляду (стаття 244) можуть затверджуватися типові інструкції з охорони праці для робочих основних профессий.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники зобов’язані також дотримуватися встановлені вимоги роботи з автомобілями і механізмами, користуватися выдаваемыми їм засобами індивідуальної защиты.

Трудові колективи контролюють дотримання усіма працівниками правив і інструкцій з охорони праці в підприємствах, у державних установах, организациях.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 12.08.1980, від 19.11.1982, від 18.01.1985).

Стаття 146. Контроль над виконанням вимог інструкцій з охорони труда.

Постійний контролю над дотриманням працівниками всіх своїх вимог інструкцій з охорони праці доручається адміністрацію підприємств, установ, организаций.

Стаття 147. Обов’язки адміністрації з розслідування і обліку нещасних випадків на производстве.

Адміністрація підприємств, установ, організацій з участю представників відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, а встановлених законодавством випадках із участю представників інших органів, зобов’язана своєчасно й правильно проводити розслідування й облік нещасних випадків на производстве.

Адміністрація зобов’язана на вимогу постраждалого видати йому завірену копію акта про нещасливий випадок пізніше трьох днів по закінченні розслідування з нему.

При відмову адміністрації у складанні акта про нещасливий випадок або за незгоді постраждалого з що у акті обставинами від нещасного випадку постраждалий вправі звернутися у відповідний виборний профспілковий орган підприємства, установи, організації, постанову якого з приводу складання чи змісту акта обов’язковий для администрации.

За підсумками матеріалів розслідування і врахування нещасних випадків адміністрація зобов’язана своєчасно приймати необхідні заходи усунення причин, викликають нещасні случаи.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 148. Кошти на заходи щодо охороні труда.

Для проведення заходів з охорони праці виділяються у порядку кошти й необхідні материалы.

Витрати цих засобів і матеріалів з метою запрещается.

Порядок використання зазначених засобів і матеріалів визначається колективних договорах чи угодах з охорони праці, укладених між адміністрацією і відповідатиме виборним профспілковим органом підприємства, установи, организации.

Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону труда.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982, від 18.01.1985).

Стаття 149. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуальної защиты.

На роботах з шкідливими умовами праці, і навіть на роботах, які вироблялися особливих температурних умов або що з забрудненням, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальна взуття та інші засоби індивідуальної защиты.

Адміністрація зобов’язана забезпечувати зберігання, прання, сушіння, дезінфекцію, дегазацію, дезактивацію і ремонт виданих працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуальної защиты.

Стаття 150. Видача мила і знешкоджуючих средств.

На роботах, що з забрудненням, працівникам видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливо вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами смывающие і знешкоджувальні средства.

Стаття 151. Видача молока і лечебно — профілактичного питания.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко й інші рівноцінні харчові продукты.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лечебно — профілактичне питание.

Стаття 152. Забезпечення працівників гарячих цехів газованою солоною водой.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Адміністрація підприємства, організації зобов’язана безплатно постачати працівників гарячих цехів газованою солоною водой.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Цеху і виробничі ділянки, у яких організується постачання газованою солоною водою, встановлюються органами санітарно — епідеміологічного нагляду за узгодженням із администрацией.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 153. Перерви, включаемые у робочий время.

Працівникам, працюють у холодну пору року в свіжому повітрі чи закритих необогреваемых приміщеннях, вантажникам, зайнятим на погрузочно — розвантажувальних роботах, і навіть іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання відпочинку, які входять у робоче время.

Адміністрація підприємства, організації зобов’язана обладнати приміщення обігрівання відпочинку работников.

Стаття 154. Медичні огляди працівників деяких категорий.

Працівники, зайняті на важких роботах, і на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці (зокрема і підземних роботах), і навіть на роботах, що з рухом транспорту, проходять обов’язкові попередні на час вступу роботу і періодичні (особи віком до 21 року — щорічні) медичні огляди визначення придатності їх до поручаемой роботи і попередження професійних заболеваний.

Працівники підприємств харчової промисловості, громадського та торгівлі, водогінних споруд, лечебно — профілактичних і дитячих закладів, деяких інших підприємств, установ, організацій проходять зазначені медичні огляди з метою охорони здоров’я населення, попередження виникнення й ризик поширення заболеваний.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Перелік шкідливих виробничих факторів, і робіт, і під час яких проводяться попередні і періодичні медичні огляди, і Порядок їх проведення устанавливаются.

Державний комітет санітарно — епідеміологічного надзора.

Російської Федерації і Міністерство охорони здоров’я Российской.

Федерации.

(частина третя введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У разі потреби у вирішенні органів виконавчої місцевих рад народних вибори до окремих організаціях і підприємствах можуть вводитися додаткові умови і показання до проведення медичних осмотров.

(частина четверта введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 31.03.1988).

Стаття 155. Переклад більш легку работу.

Працівників, нужденних за станом здоров’я у наданні легшим роботи, адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана перевести, за згодою, ж на таку роботу у відповідність до медичним укладанням тимчасово чи ні обмеження срока.

Стаття 156. Оплату праці працівників, переведених більш легку работу.

При перекладі за станом здоров’я більш легку менш оплачувану роботу за минулий працівниками зберігається колишній середній заробіток у протягом всього два тижні від часу перевода.

Працівникам, тимчасово перекладеними в іншу менш оплачувану роботу у в зв’язку зі захворюванням туберкульозом чи професійним захворюванням, видається весь час перекладу, але з за 2 місяці, посібник по листком непрацездатності у тому розмірі, щоб разом із заробітком знову роботі він перевищувало повного фактичного заробітку за старою роботі. Якщо інша робота була надано адміністрацією вчасно, вказаний у лікарняному аркуші, то «за пропущені як наслідок дні посібник виплачується загальних основаниях.

Працівникам, тимчасово перекладеними на менш оплачувану роботу у в зв’язку зі каліцтвом або іншим суб'єктам ушкодженням здоров’я, пов’язаних із роботою, підприємство, установа, організація, відповідальні ушкодження здоров’я, виплачують відмінність між колишнім заробітком і заробітком знову роботі. Така виплачується до відновлення чи встановлення стійкою втрати працездатності або инвалидности.

Законодавством можуть передбачатися та інші випадки збереження колишнього середнього заробітку чи виплати посібники з державного соціального страхування під час перекладу за станом здоров’я більш легку менш оплачувану работу.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 157. Застосування праці инвалидов.

Інколи справа, передбачених законодавством, адміністрація зобов’язана приймати працювати гаразд працевлаштування інвалідів та викладачу встановлювати їм у відповідність до медичними рекомендаціями неповне робочий час та інші пільгові умови труда.

Залучення інвалідів до понаднормової роботі, роботі у вихідні і нічний час можлива тільки за згодою та за умови, якщо вона робота не заборонена медичними рекомендациями.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується забезпечення необхідними умовами праці інвалідів, див. статтю 23 Федерального закону від 24.11.1995.

N 181-ФЗ.

————————————————————————————————-;

Стаття 158. Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих дома работы.

Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих дома роботи, виробляється транспортними засобами або підприємства, установи, організації, де працюють котра захворіла работник.

Стаття 159. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоровья.

(в ред. Федерального закону від 24.07.1998 N 125-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Шкода, заподіяний працівникам внаслідок нещасних випадків чи професійних захворювань у виконанні ними своїх трудових обов’язків, відшкодовується відповідно до законодательством.

Російської Федерации.

Глава XI. ПРАЦЯ ЖІНОК, А ТАКОЖ РАБОТНИКОВ,.

МАЮТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ДІТЕЙ АБО ОСУЩЕСТВЛЯЮЩИХ.

ТЕ ЩО ЗА ХВОРИМИ ЧЛЕНАМИ ЇХ СЕМЕЙ.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Стаття 160. Роботи, у яких забороняється застосування праці женщин.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах, і на роботах з шкідливими умовами праці, і навіть на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт чи робіт з санітарному і побутовому обслуживанию).

Список важких робіт та виконання робіт з шкідливими умовами праці, у яких забороняється застосування праці жінок, стверджується гаразд, встановленому законодательством.

Забороняється перенесення і пересування жінками тягарів, які перевищують установлені їм граничні нормы.

Стаття 161. Обмеження праці жінок на роботах у нічний время.

Залучення жінок до робіт у нічний час заборонена, окрім тих галузей народного господарства, де це викликається особливої необхідністю і дозволяється як тимчасової меры.

Стаття 162. Заборона нічних, понаднормових робіт та напрями у відрядження вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до трьох лет.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Не допускається притягнення до роботам у нічний час, до сверхурочным роботам і роботам у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до трьох лет.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 163. Обмеження нічних, понаднормових робіт та напрями у відрядження працівників, мають неповнолітніх цих діток або здійснюють те що хворих членами їх семей.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Чоловіки, які мають дітей до трьох років, і працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам відповідно до медичним укладанням, можуть залучатися до робіт у нічний час тільки з їхніх согласия.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років, чоловіки, які мають дітей до чотирнадцяти років, працівники, які мають дітей — інвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років, і працівники, здійснюють те що хворих членами їхнім родинам відповідно до медичним укладанням, що неспроможні залучатися до сверхурочным роботам і спрямовуватися у відрядження і їх согласия.

Стаття 163.1. Додатковий вихідний день.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Одному із батьків (опікунові, попечителю) для догляду дітей — інвалідами й інвалідами з дитинства до ними віку 18 років надаються чотири додаткових оплачуваних дні вихідних на місяць, які можна використані однією з названих осіб або розділені ними між собою зі свого усмотрению.

Оплата кожного додаткового ламанути виробляється у розмірі денного заробітку рахунок коштів Фонду соціального страхування Російської Федерації. Що стосується, якщо з батьків спрацьовує, що працює батькові чи матері надаються два додаткових дні вихідних на місяць зі сплатою тих-таки условиях.

(в ред. Федеральних законів від 15.02.1995 N 14-ФЗ, від 30.04.1999.

N 84-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується порядку передачі та рівної оплати додаткових вихідних днів, у місяць одного з працюючих батьків (опікунові, попечителю) для догляду дітей — інвалідами, див. Постанова Мінпраці РФ N 26, ФСС РФ N 34 від 04.04.2000.

————————————————————————————————-;

Жінкам, працюють у сільській місцевості, надається, за бажанням, один додатковий вихідного дня на місяць без збереження заробітної платы.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 164. Переклад більш легку роботу вагітних жінок Сінгапуру й жінок, які мають дітей до півтора лет.

Вагітним жінкам відповідно до медичним укладанням знижуються норми вироблення, норми обслуговування або переводяться в іншу роботу, значно легшу і яка виключає вплив несприятливих виробничих чинників, зі збереженням середнього заробітку за старою работе.

Перш ніж вирішити питання про надання вагітної жінці інший, легшим і яка виключає вплив несприятливих виробничих чинників роботи вона підлягає визволенню від співпраці з збереженням середнього заробітку на пропущені як наслідок робочі дні рахунок коштів підприємства, установи, организации.

(частина друга введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Жінки, які мають дітей до півтора року, у разі неможливості виконання колишньої роботи переводяться в іншу роботи з збереженням середнього заробітку за старою роботі до дитиною віку півтора лет.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 29.09.1987).

Стаття 165. Відпустки вагітним і родам.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Жінкам надаються відпустки з вагітності і пологам тривалістю сімдесят (у разі багатоплідній вагітності - вісімдесят чотири) календарних днів до родів та сімдесят (у разі ускладнених пологів — вісімдесят шість, при народженні двох чи більше дітей — сто десять) календарних днів після родов.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1996 N 131-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Відпустку вагітним і пологам обчислюється сумарно і надається жінці повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родов.

Стаття 166. Приєднання до відпустки вагітним і пологам і відпустці після виходу дитину щорічного отпуска.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Перед відпусткою з вагітності і пологам або після нього, або за закінченні відпустки з догляду дитину жінці, з її заяві, надається щорічну відпустку незалежно від стажу на цьому підприємстві, у пихатій інституції, организации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 167. Відпустки після виходу за ребенком.

(в ред. Федерального закону від 24.08.1995 N 152-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

За бажання жінок їм надається відпустка для догляду дитину до їм віку трьох лет.

Відпустку після виходу дитину до їм віку трьох років можна використовувати цілком або частинами також батьком дитини, бабусею, дідом чи іншими родичами, опікуном, фактично здійснюють те що за ребенком.

За бажання жінок і осіб, вказаних у частині другій цієї статті, у період перебування в відпустці після виходу дитину можуть працювати за умов неповного робочого дня чи дому.

Відпустку після виходу дитину зараховується у єдиний і безперервний виробничий стаж, соціальній та стаж роботи з специальности.

(крім випадків призначення пенсії на пільгових условиях).

У стаж роботи, дає декларація про наступні щорічні оплачувані відпустки, час відпустки з догляду дитину не засчитывается.

Протягом часу відпустки з догляду дитину зберігається місце работы.

(должность).

Стаття 168. Відпустку працівникам, що усиновили ребенка.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Працівникам, що усиновили дитину, надається відпустку на період із дня усиновлення й до закінчення сімдесяти днів із дні народження усыновленного дитини, а при усиновленні двох і більше дітей — ста днів від часу народження. Порядок надання зазначеного відпустки визначається Урядом Российской.

Федерации.

За бажання працівників, усыновивших дитини, їм надається відпустка для догляду дитину до їм віку трьох лет.

Що стосується усиновлення дитини обома подружжям зазначені відпустки надаються одного з подружжя з їхньої усмотрению.

Стаття 169. Перерви для годівлі ребенка.

Жінкам, які мають дітей до півтора року, надаються крім загального перерви на відпочинок і продукти харчування додаткові перерви для годівлі ребенка.

Ці перерви надаються не рідше як за 3 години, тривалістю щонайменше тридцяти хвилин кожен. За наявності двох чи більше дітей до півтора року тривалість перерви встановлюється щонайменше часа.

Перерви для годівлі дитини входять у робочий час і оплачуються за середнім заработку.

Терміни і Порядок надання перерв встановлюються адміністрацією разом із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації з урахуванням побажань матери.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982, від 29.09.1987).

Стаття 170. Гарантії прийому роботу і звільнення вагітних жінок Сінгапуру й працівників, мають неповнолітніх детей.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Забороняється відмовляти у прийомі роботу і знижувати зарплатню працівникам за мотивів, що з наявністю дітей, а жінкам також із мотивів, що з вагітністю. При відмову прийомі працювати вагітної жінці, працівникові, має дитини у три роки (дитини — інваліда чи інваліда з дитинства до їм віку вісімнадцяти років), самотньою матері чи одинокому батькові, у яких дитини до чотирнадцяти років, роботодавець зобов’язаний повідомити причину відмови від письмовій форме.

Відмова у прийомі працювати може бути в суд.

Звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей до трьох років, працівників, які мають дітей — інвалідів чи інвалідів з дитинства до ними віку вісімнадцяти років, самотньою матері чи самотнього батька, мають дитини до чотирнадцяти років, з ініціативи роботодавця заборонена, крім випадків ліквідації організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених працівників здійснюється роботодавцем й у випадках їх звільнення після закінчення термінового трудового договора.

(контракту). У період працевлаштування по них зберігається середня вести, але з більше трьох місяців із дня закінчення термінового трудового договору (контракта).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

кримінальний кодекс Російської Федерації встановлено відповідальність за необгрунтовані відмови у прийомі до роботи чи необгрунтоване звільнення вагітної жінки чи жінки, має дітей близько трьох лет.

————————————————————————————————-;

Стаття 170.1. Гарантії під час проходження обов’язкового диспансерного обстеження вагітними женщинами.

(введена Федеральним закону від 24.11.1996 N 131-ФЗ).

Під час проходження обов’язкового диспансерного обстеження в медичних закладів за вагітними жінками зберігається середній заробіток за місцем работы.

Стаття 171. Видача вагітним жінкам путівок в санаторії і майже відпочинку і надання їм матеріальної помощи.

Адміністрація підприємств, організацій за узгодженням із відповідним виборним профспілковим органом підприємства, організації у разі потреби може видавати вагітним жінкам путівки в санаторії і майже відпочинку безкоштовно або на пільгових умов, і навіть надавати їм матеріальну помощь.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983).

Стаття 172. Обслуговування жінок на підприємствах, в організаціях із широкою застосуванням жіночого труда.

На підприємствах, в організаціях із широкою застосуванням жіночого праці організуються дитячі ясла і ботанічні сади, кімнати для годівлі немовлят, і навіть кімнати особистої гігієни женщин.

Стаття 172.1. Гарантії і пільги особам, які мають дітей без матери.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Гарантії і пільги, надані жінці у зв’язку з материнством (обмеження праці в нічних і понаднормових роботах, обмеження притягнення до роботам у вихідні дні та напрями у відрядження, надання додаткових відпусток, встановлення пільгових режимів праці та інші гарантії, і пільги, встановлені чинним законодавством), поширюються на батьків, виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення прав, тривалого перебування у у лікарняному закладі та інших випадках відсутності материнського піклування дітей), і навіть на опікунів (опікунів) несовершеннолетних.

Глава XII. ПРАЦЯ МОЛОДЕЖИ.

Стаття 173. Вік, від якого допускається прийом на работу.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Не допускається прийом працювати осіб молодший 15 лет.

Для підготовки молоді до виробничому праці допускається прийом працювати учнів в загальноосвітніх установах, освітні установи початкового й середнього професійної освіти до виконання легкого праці, не причиняющего шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час з ними 14-річного віку із згоди батьків, усиновителів чи попечителя.

Стаття 174. Права неповнолітніх у трудових правоотношениях.

Неповнолітні (особи, які досягли вісімнадцяти років) у трудових правовідносинах прирівнюються прав до повнолітнім, а сфері охорони праці, робочого дня, відпусток та інших умов праці користуються пільгами, встановленими справжнім Кодексом та інші актами трудового законодательства.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 175. Роботи, у яких забороняється застосування праці осіб молодший вісімнадцяти лет.

Забороняється застосування праці осіб до 18-ти років на важких роботах, і на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних роботах, і навіть на роботах, виконання яких може завдати шкоди їх моральному розвитку (в ігорному бізнесі, нічних кабаре і клубах, у виробництві, перевезенню та торгівлі спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотичними і токсичними препаратами).

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Список робіт, вказаних у частини першої цієї статті, стверджується Урядом Російської Федерации.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Забороняються перенесення і пересування неповнолітніми тягарів, які перевищують установлені їм граничні нормы.

Стаття 176. Медичні огляди молодежи.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Особи молодший 21 року приймаються працювати лише після попереднього обов’язкового медичного осмотра.

Працівники до 18 років підлягають щорічного обов’язковому медичному огляду. Законодавством Российской.

Федерації може бути встановлений більш високий вік для проходження щорічних обов’язкових медичних осмотров.

Медичні огляди осіб молодший 21 року здійснюються рахунок коштів работодателя.

Стаття 177. Заборона залучати працівників молодший вісімнадцяти років до нічним і сверхурочным работам.

Забороняється залучати працівників молодший вісімнадцяти років до нічним і сверхурочным роботам і до робіт у вихідні дни.

Стаття 178. Відпустки працівникам до 18-ти лет.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Працівникам до 18-ти років щорічний оплачуваний відпустку встановлюється тривалістю щонайменше 31 календарного дні й можна використовувати ними на будь-який зручний їм час года.

Стаття 179. Норми вироблення молодих рабочих.

Для робочих молодший вісімнадцяти років норми вироблення встановлюються, з норм вироблення для дорослих робочих пропорційно скороченою тривалості робочого дня особам, які досягли вісімнадцяти лет.

Для молодих робочих, вступників на підприємство, до організації після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно — технічних навчальних закладів, і навіть минулих професійне навчання виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах і втрачає на зумовлені їм терміни можуть затверджуватися знижені норми вироблення. Ці норми затверджуються адміністрацією підприємства, організації з узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, организации.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 20.12.1983; Закону РРФСР от.

07.07.1987).

Стаття 180. Оплату праці працівників молодший вісімнадцяти років при скороченою тривалості щоденної работы.

Заробітну плату працівникам молодший вісімнадцяти років при скороченою тривалості щоденної роботи виплачується у такому розмірі, як працівникам відповідних категорій за цілковитої тривалості щоденної работы.

Праця працівників молодший вісімнадцяти років, допущених до відрядним роботам, оплачується по відрядним розцінками, які встановлені дорослих працівників, з доплатою по тарифну ставку під час, яким тривалість їхнього щоденного роботи скорочується проти тривалістю щоденної роботи дорослих работников.

Оплату праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно — технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюватися пропорційно відпрацьованим часу, чи залежно від вироблення. Підприємства, установи, організації можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати рахунок власних средств.

(частина третя введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 181. Квотування робочих місць для працевлаштування молодежи.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Роботодавець зобов’язаний приймати працювати випускників загальноосвітніх установ, освітніх закладів початкового й середнього професійної освіти, і навіть осіб до 18-ти років, особливо потребуючих у соціальній захисту і що зазнають труднощів у пошуках роботи (сиріт, випускників дитячих будинків, дітей, решти без піклування батьків, та інших), спрямованих органами державної служби зайнятості гаразд працевлаштування, має значення квоти, яка встановлюється органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоуправления.

Відмова у прийомі працювати має значення установлену квоту особам, зазначених у частини першої цієї статті, забороняється і може бути ними на суд.

За відмову у прийомі працювати осіб, вказаних у частини першої цієї статті, роботодавець відповідає гаразд, визначеному законодавством Російської Федерации.

Стаття 182. Забезпечення роботою осіб, які закінчили освітні установи початкового, середньої й вищої професійного образования.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Особи, закінчили освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти, забезпечуються роботою у відповідність до отриманої фахом і від кваліфікації виходячи з договорів (контрактів), укладених ними з роботодавцями, чи підставі договорів про підготовку фахівців, укладених освітніми установами початкового, середньої й вищої професійної освіти і работодателями.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується цільової контрактної з підготовки спеціалістів з і середнім професійним освітою, см.

Постанова Уряди РФ від 19.09.1995 N 942.

————————————————————————————————-;

Органи виконавчої, у яких перебувають освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти, і органи державної служби зайнятості сприяють у працевлаштуванні випускників освітніх закладів початкового, середньої й вищої професійної освіти з урахуванням їхньої професійної підготовки і кваліфікації. За бажання випускників зазначених освітніх закладів сприяння працевлаштуванні може опинятися недержавними службами занятости.

Відмова роботодавця у прийомі працювати випускникам освітніх закладів початкового, середньої й вищої професійної освіти відповідно до зазначеними у частині першої цієї статті договорами (контрактами) може бути ними на суд.

Інакше у прийомі працювати випускникам освітніх закладів початкового, середньої й вищої професійної освіти, прибулим працювати відповідно до названими договорами (контрактами), зазначеними у частині першої цієї статті, роботодавець відповідає гаразд, визначеному законодавством Російської Федерации.

Стаття 183. Додаткові гарантії до працівників моложе.

18 років при розірвання трудового договору (контракта).

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Розірвання трудового договору (контракту) з працівниками до 18-ти років за ініціативи роботодавця крім дотримання загального порядку звільнення можлива тільки з дозволу державної інспекції праці суб'єкта Російської Федерації і районной.

(міської) комісії у справах неповнолітніх. У цьому розірвання трудового договору (контракту) з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і шість статті 33 справжнього Кодексу, відбувається лише у виняткових випадках і допускається без наступного трудоустройства.

Глава XIII. ПІЛЬГИ ДЛЯ РАБОТНИКОВ,.

ЯКІ СУМІЩАЮТЬ РОБОТУ З ОБУЧЕНИЕМ.

Стаття 184. Організація професійного навчання на производстве.

Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, адміністрація підприємств, установ, організацій організує індивідуальне, бригадне, курсове інші форми професійного навчання з виробництва з допомогою підприємства, установи, организации.

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Стаття 185. Навчання не більше робочого времени.

Теоретичні заняття і виробниче навчання для підготовки нових робочих безпосередньо з виробництва шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання проводять у межах робочого дня, встановленого законодавством про працю до працівників відповідних вікових груп, професій і производств.

Стаття 186. Надання роботи у відповідність до отриманої квалификацией.

Після закінчення професійного навчання з виробництва робочому присвоюється кваліфікація (розряд, клас, категорія) за фахом відповідно до тарифно — кваліфікаційному довіднику і надається робота у відповідність до отриманої квалификацией.

(розрядом, класом, категорией).

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Стаття 187. Створення необхідних умов суміщення роботи з обучением.

Працівникам, які пройшли професійне навчання виробництві чи які навчаються у навчальних закладах без відриву з виробництва, адміністрація зобов’язана створювати необхідні умови для суміщення роботи з обучением.

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Стаття 188. Заохочення працівників, які суміщають роботи з обучением.

При підвищенні кваліфікаційних розрядів або за просуванні для роботи повинні враховуватися успішне проходження працівниками професійного навчання з виробництва, загальноосвітня і також фахова підготовка, і навіть отримання ними вищого чи середньої спеціальної образования.

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Стаття 189. Пільги до працівників, учнів в загальноосвітніх школах і професійно — технічних навчальних заведениях.

Для працівників, учнів без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах і професійно — технічних навчальних закладах, встановлюється скорочена робоча тиждень чи скорочена тривалість щоденної роботи зі збереженням заробітної плати установленому порядку; видаються й інші льготы.

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Стаття 190. Скорочення робочого дня для учнів в загальноосвітніх школах.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Для працівників, успішно учнів без відриву з виробництва до шкіл робочої молоді - вечірніх (змінних) і заочних середніх загальноосвітніх шкіл, під час учбового року встановлюється робоча тиждень, скорочена однією робочого дня чи відповідне йому кількість робочих годин (за скорочення робочого дні, у протягом тижня), а учнів до шкіл сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонних) і заочних середніх загальноосвітніх школах — робоча тиждень, скорочена на дві робочі дня чи відповідне їм кількість робочих часов.

(за скорочення робочого дні, у протягом недели).

Учні зазначених шкіл звільняються й від роботи протягом учбового року лише на 36 робочих днів із шестиденної робочої тижню чи відповідне їм кількість робочих часов.

При п’ятиденної робочої тижню загальна кількість вільних з посади днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за збереження кількості вільних з посади часов.

Протягом часу звільнення з роботи учням виплачується п’ятдесят відсотків середньої зарплати по за основним місцем роботи, але з нижчих за встановлений законом мінімальної відстані оплати труда.

Адміністрація підприємств, установ, організацій проти неї надавати без шкоди виробничої діяльності працівникам, які навчаються до шкіл робочої сили та сільській молоді, за бажанням, під час учбового року додатково іще одна або двоє вільних з посади дні без збереження заробітної платы.

Стаття 191. Відпустки у зв’язку з навчанням в загальноосвітніх школах.

Працівникам, які навчаються без відриву з виробництва до шкіл робочої сили і сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонних) і заочних середніх загальноосвітніх школах, надається на період здачі випускних іспитів в XII класі відпустку тривалістю 20 робочих днів, а IX класі - 8 робочих днів, зі збереженням середньої зарплати по за основним місцем работы.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Для учнів без відриву з виробництва в V, VI, VII, VIII,.

X і XI класах зазначених шкіл встановлюються тимчасово здачі ними перевідних екзаменів від 4 до 6 вільних з посади днів із збереженням середньої зарплати по за основним місцем роботи з допомогою скорочення загальної кількості днів (на 8 — 12 днів), наданих відповідності до статті 190 справжнього Кодекса.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 192. Час надання щорічних відпусток які навчаються в загальноосвітніх школах.

При наданні які навчаються без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах щорічних відпусток адміністрація підприємства, установи, організації зобов’язана, за бажання учнів, приурочувати ці відпустки вчасно іспитів в школах.

Стаття 193. Обмеження залучення учнів в загальноосвітніх школах і професійно — технічних навчальних закладах до сверхурочным работам.

(в ред. Закону РРФСР від 07.07.1987).

Забороняється притягнення до сверхурочным роботам у дні занять працівників, учнів без відриву з виробництва в загальноосвітніх школах і професійно — технічних навчальних заведениях.

Стаття 194. Відпустки у зв’язку з навчанням в професійно — технічних навчальних заведениях.

Працівники, успішно які навчаються без відриву з виробництва у професійно — технічних училищах по вечерней.

(змінній) форми навчання, на вечірніх (змінних) відділеннях училищ, звільняються й від роботи з підготовки й складання іспитів і на 30 робочих днів упродовж року, зі збереженням по них середньої зарплати по за основним місцем работы.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 195. Відпустки для здачі вступних іспитів у вищі і середні спеціальні навчальні заведения.

Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі і середні спеціальні навчальними закладами, надається відпустку без збереження заробітної платы.

Допущеним до вступних іспитів у вищі навчальними закладами (зокрема в заводи — втузы) надається відпустку на.

15 календарних днів, а середні спеціальні навчальними закладами ;

10 календарних днів, беручи до уваги часу на проїзд до місця перебування навчального заклади й обратно.

Стаття 196. Пільги до працівників, учнів в освітні установи початкового, середньої й вищої професійного образования.

(в ред. Федерального закону від 24.11.1995 N 182-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Працівникам, які навчаються без відриву з виробництва в освітні установи початкового, середньої й вищої професійної освіти, мають державну акредитацію, надаються оплачувані у порядку відпустки у зв’язку з навчанням, і навіть інші льготы.

Щорічні оплачувані відпустки зазначеним працівникам за їхньому бажанню видають у час года.

Стаття 197. Скорочення робочого дня для учнів в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

Студенти вечірніх і заочних ВНЗ та учні вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних закладів на період 10 навчальних місяців до початку виконання дипломного проекту (роботи) чи здачі державних іспитів заслуговують при шестиденної робочої тижню однією вільний з посади день була в тиждень на підготовку до занять зі сплатою їх у розмірі п’ятдесяти відсотків одержуваної зарплати, але з нижчу від мінімальної. При п’ятиденної робочої тижню кількість вільних з посади днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за збереження кількості вільних з посади часов.

Адміністрація підприємств, установ, організацій вправі надавати протягом зазначених 10 навчальних місяців додатково, за бажання студентів і учнів, іще одна — два вільних з посади дні без збереження заробітної платы.

Стаття 198. Відпустки у зв’язку з навчанням в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Федеральним законом від 22.08.1996 N 125-ФЗ передбачено інший порядок надання відпусток у зв’язки України із навчанням найвищих навчальних заведениях.

————————————————————————————————-;

Студентам, успішно які навчаються в вечірніх вищі навчальні заклади, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою й другому курсах — 20 календарних днів, третьому та всіх наступних курсах — 30 календарних днів. Учням, успішно які навчаються в вечірніх середніх спеціальних навчальних закладах, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою й другому курсах — 10 календарних днів, третьому і всіх подальших — 20 календарних дней.

Студентам і учням, успішно які навчаються в заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, на період виконання лабораторних робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається відпустку першою й другому курсах — 30 календарних днів, третьому і всіх подальших курсах — 40 календарних дней.

Студентам і учням вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів на період здачі державних іспитів надається відпустку 30 календарних дней.

Студентам вечірніх і заочних ВНЗ на період підготовки й захисту дипломного проекту (роботи) надається відпустку тривалістю 4 місяці, а учням вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних закладів ;

2 месяца.

Протягом часу відпусток, наданих зв’язки України із навчанням в вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, за працівниками зберігається середня заробітна плата.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Наказом Міносвіти РФ від 20.01.1997 N 91 затверджена форма довідки — виклику для студентів вищих заведений.

————————————————————————————————-;

Стаття 199. Відпустку ознайомлення з зусиль для обраним фахом і підготовки матеріалів до дипломному проекту.

Адміністрація підприємств, установ, організацій за рекомендацією відповідних навчальних закладів вправі надавати які навчаються під час останніх курсах вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладів додатковий місячну відпустку без збереження зарплати ознайомлення безпосередньо з виробництва з зусиль для обраним фахом і підготовки матеріалів до дипломному проекту. У період відпустки студенти і люди учні зараховуються на стипендію загальних основаниях.

Стаття 200. Оплата проїзду до місця перебування заочного навчального заведения.

Адміністрація підприємств, установ, організацій оплачує які навчаються в заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах проїзд до місця перебування навчального закладу та назад до виконання лабораторних робіт й успішного складання заліків й екзаменів раз на рік у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості проезда.

З іншого боку, у такому розмірі виробляється оплата проїзду на підготовку та цивільного захисту дипломного проекту (роботи) чи здачі державних экзаменов.

————————————————————————————————-;

Відповідно до Федеральним законом від 22.08.1996 N 125-ФЗ роботодавець оплачує проїзд студентів — заочників до місця перебування вищого навчального заклади й назад раз на год.

————————————————————————————————-;

Глава XIV. ТРУДОВІ СПОРЫ.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується застосування судами Російської Федерації законодавства під час вирішення трудових суперечок, див. Постановление.

Пленуму Верховного Судна РФ від 22.12.1992 N 16.

————————————————————————————————-;

Стаття 201. Органи, розглядають трудові споры.

Трудові суперечки, виникаючі між працівником адміністрацією підприємства, установи, організації, з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, колективного договору ЄС і інших угод про працю, і навіть умов трудового договору (контракту) рассматриваются:

1) комісіями щодо трудових спорам;

2) районними (міськими) народними судами.

Трудові суперечки з питанням встановлення умов праці розглядаються відповідно до статтями 219 і 220 настоящего.

Кодекса.

Стаття 202. Порядок розгляду трудових споров.

Порядок розгляду трудових суперечок регулюється настоящим.

Кодексом й іншими законодавчими актами, а порядок розгляду справ за трудовим суперечкам у районних (міських) народних судах визначається, ще, Цивільним процесуальним кодексом.

РСФСР.

Стаття 203. Організації і комісії з трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам обирається загальним собранием.

(конференцією) трудовим колективом підприємства, установи, організації із кількістю котрі менш 15 человек.

Обраними у складі комісії вважаються кандидатури, отримали більшість голосами й за яких проголосували понад половини присутніх загальні збори (конференции).

Порядок обрання, чисельність і склад комісії, термін її повноважень визначаються загальними зборами (конференцією) колективу підприємства, установи, организации.

Комісія зі трудовим суперечкам обирає зі складу голови, заступників голови і секретаря комиссии.

За рішенням загальних зборів (конференції) колективу підприємства, установи, організації можна створити комісії з трудових суперечкам в підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів, і діють тих-таки підставах, як і комісії з трудових суперечкам підприємств, установ, организаций.

У комісіях з трудових спорів підрозділів можна розглядати трудові суперечки не більше повноважень цих подразделений.

Стаття 204. Компетенція комісій щодо трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам є первинним органом з розгляду трудових суперечок, виникаючих на підприємствах, установах, організаціях (підрозділах), крім суперечок, якими справжнім Кодексом та інші законодавчими актами встановлений інший порядок їх рассмотрения.

Трудової суперечка підлягає розгляду у комісії з трудових спорів, якщо працівник самостійно чи з участю що становить її інтересів профспілкової організації не врегулював розбіжності при безпосередніх переговори з администрацией.

Стаття 205. Строк обігу до комісії з трудовим спорам.

Робітник може звернутися у комісію з трудовим суперечкам в тримісячний термін від дня, коли дізнався чи мусить був дізнатися щодо порушення свого права.

Що стосується пропуску по поважним причин за встановлений термін комісія з трудовим суперечкам у його поновити і вирішити суперечку по существу.

Заява працівника, надійшов у комісію з трудовим суперечкам, підлягає обов’язкової регистрации.

Стаття 206. Порядок розгляду трудового спору в комиссии.

Комісія зі трудовим суперечкам зобов’язана розглянути трудову суперечку в десятиденний термін від дня звернення. Суперечка у присутності працівника, подавшего заяву, долю й представника адміністрації. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише з його письмової заяви. Що стосується неявки працівника Журбі комісії розгляд заяви відкладається. Що стосується вторинної неявки працівника без поважних причин комісія може винести зняття цієї заяви з розгляду, що ні позбавляє працівника права подати повторно.

Комісія зі трудовим суперечкам проти неї викликати Журбі свідків, запрошувати фахівців, представників професійних спілок, діючих для підприємства, у пихатій інституції, організації. За вимогою комісії адміністрація зобов’язана представляти необхідні розрахунки і документы.

Засідання комісії з трудових суперечкам вважаються правомочними, якби ньому є щонайменше половини обраних до її складу членов.

Стаття 207. Порядок прийняття рішень комісією щодо трудових спорам.

Комісія зі трудовим суперечкам приймають рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії, не згоден з рішенням більшості, зобов’язаний підписати протокол засідання, а й управі викласти у ньому окреме мнение.

Копії рішення комісії вручаються робітникові й адміністрації в триденний термін від дня прийняття решения.

Стаття 208. Перенесення розгляду трудового спору в районний (міської) народний суд оскарження рішення комісії з трудових спорам.

Якщо комісія з трудовим суперечкам в десятиденний термін не розглянула колективний трудовий спір, крім випадків, вказаних у частини першої статті 206 справжнього Кодексу, зацікавлений працівник вправі перенести його розгляд у районний (міської) народний суд.

Рішення комісії з трудових суперечкам може бути оскаржене зацікавленим працівником чи адміністрацією в районный.

(міської) народний суд десятиденний термін від дня вручення їм копій рішення комісії. Пропуск зазначеного терміну перестав бути основою відмови від прийомі заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може відновити цей термін і розглянути суперечку з существу.

Стаття 209. Виконання рішень комісії з трудових спорам.

Рішення комісії з трудових суперечкам (крім рішень про відновлення на роботі) підлягає виконанню адміністрацією підприємства, установи, організації у триденний термін після закінчення днів, передбачені обжалование.

Порядок виконання рішення комісії з трудових суперечкам про відновлення на роботі незаконно перекладеного працівника регулюється статтею 215 справжнього Кодекса.

Що стосується невиконання адміністрацією підприємства, установи, організації рішення комісії у призначений термін працівникові видається комісією з трудових спорів посвідчення, має силу виконавчого листа.

Посвідчення не видається, якщо працівник чи адміністрація звернулися на установлений термін із заявою про дозвіл трудового спору в районний (міської) народний суд.

З посвідчення, виданого комісією з трудових спорів і пред’явленого пізніше тримісячного терміну з його отримання в районний (міської) народний суд, судовий виконавець наводить рішення комісії з трудових суперечкам у виконанні в примусовому порядке.

Що стосується пропуску працівником встановленого тримісячного терміну по поважним причин комісія з трудовим суперечкам, яка видала посвідчення, може відновити цей срок.

Стаття 210. Трудові суперечки, аналізовані в районных.

(міських) народних судах.

У районних (міських) народних судах розглядаються трудові суперечки: за заявою працівника, адміністрації чи відповідного професійного союзу, що захищає інтереси працівника, що є членом цього профспілки, коли згодні з рішенням комісії з трудових суперечкам; за заявою прокурора, якщо рішення комісії з трудових суперечкам суперечить законодательству.

У самі районних (міських) народних судах, розглядаються трудові суперечки з заявам: працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудових суперечкам не обираються чи чомусь не створено; працівників про відновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору (контракту), про зміну дати й формулювання причини звільнення, оплату під час вимушеного прогулу чи виконання нижеоплачиваемой роботи; адміністрації про відшкодування працівником матеріальних збитків, заподіяної підприємству, установі, організації (стаття 122).

У самі районних (міських) народних судах розглядаються також суперечки про відмову у прийомі працювати: осіб, запрошених гаразд перекладу з іншого підприємства, з установи, організації; молодих фахівців, які закінчили вище чи середню спеціальну навчальний заклад і направлених ним у установленому порядку працювати На цей підприємство, в установа, організацію; інших, із якими адміністрація підприємства, установи, організації у відповідно до законодавства мусила укласти трудовий договор.

Стаття 211. Терміни звернення по дозвіл трудового спору в районний (міської) народний суд.

Заява про дозвіл трудового спору подається в районный.

(міської) народний суд тримісячний термін від дня, коли працівник дізнався чи мусить був дізнатися щодо порушення свого права, а, по справам про звільнення — в в місячний строк від часу вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудовий книжки.

Для звернення адміністрації до суду з питанням стягнення з працівника матеріальних збитків, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється термін в один рік від часу виявлення заподіяної працівником ущерба.

Що стосується пропуску по поважним причин термінів, встановлених у «справжній статті, є підстави відновлено судом.

Стаття 212. Звільнення працівників від судових расходов.

Працівники при зверненні на районний (міської) народний суду з вимогам, що випливають із трудових правовідносин, звільняються й від сплати судових витрат у дохід государства.

Стаття 213. Винесення рішень щодо суперечкам про звільнення й переведення в іншу работу.

У разі звільнення без законного підстави чи з порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного перекладу в іншу роботу працівник має бути відновлений на колишній роботі я органом, що розглядає трудовий спор.

Під час ухвали рішення про відновлення на роботі орган, який би розглядав колективний трудовий спір, одночасно приймають рішення виплати працівникові середнього заробітку весь час вимушеного прогулу чи різниці у заробітку весь час виконання нижеоплачиваемой работы.

(в ред. Федерального закону від 17.03.1997 N 59-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

На прохання працівника орган, який би розглядав трудову суперечку, може обмежитися винесенням рішення про стягнення на користь зазначених вище компенсацій про зміну формулювання підстави звільнення на звільнення за власним бажанням желанию.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильної або відповідної чинного законодавства орган, який би розглядав колективний трудовий спір, зобов’язаний змінити її й вказати й у рішенні причину звільнення точному відповідність до формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідній статті (пункт) закону. Якщо неправильна або відповідна чинного законодавства формулювання причини звільнення трудовий книжці перешкоджала надходженню працівника нові роботу, орган, який би розглядав трудову суперечку, одночасно приймають рішення про виплату їй середнього заробітку весь час вимушеного прогула.

(в ред. Федерального закону від 17.03.1997 N 59-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

У нещасних випадках звільнення без законного підстави чи з порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного перекладу в іншу роботу суд вправі на вимогу працівника винести постанову по відшкодування працівникові грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому зазначеними діями. Розмір цієї компенсації визначається судом.

(частина п’ята введена Федеральним законом від 17.03.1997 N 59-ФЗ).

Стаття 214. Покладання матеріальну відповідальність на посадова особа, винна в незаконному звільненні чи переводе.

Суд покладає на посадова особа, винна в незаконному звільненні чи перекладі працівника в іншу роботу, обов’язок компенсувати збитки, заподіяний підприємству, установі, організації у зв’язки України із оплатою під час вимушеного прогулу чи час виконання нижеоплачиваемой роботи. Така обов’язок покладається, якщо звільнення чи переклад зроблено із явним порушенням закону або якщо адміністрація затримала виконання рішення суду про відновлення працівника на работе.

Розмір відшкодування збитків неспроможна перевищувати трьох місячних окладів посадового лица.

Стаття 215. Виконання рішень про відновлення на работе.

Рішення про відновлення на роботі незаконно звільненого чи перекладеного в іншу роботу працівника, прийняте органом з розгляду трудових суперечок, підлягає негайному исполнению.

При затримки адміністрацією підприємства, установи, організації виконання рішення суду про відновлення на роботі незаконно звільненого чи перекладеного в іншу роботу працівника суд, який вирішив про відновлення працівника на роботі, виносить ухвалу щодо виплату їй середнього заробітку чи різниці у заробітку весь час задержки.

Стаття 216. Задоволення грошових вимог работника.

Зблизька трудових суперечок грошових вимогах, окрім вимог виплати працівникові середнього заробітку під час вимушеного прогулу чи різниці у заробітку під час виконання нижеоплачиваемой роботи (стаття 213), орган, який би розглядав суперечка, проти неї винести рішення про виплату працівникові належних сум лише упродовж трьох года.

Стаття 217. Обмеження стягнення сум, виплачених у вирішенні органів, розглядають трудові споры.

Протилежне стягнення з працівника сум, виплачених йому за рішенням комісії з трудових суперечкам підприємства, установи, організації, і навіть щодо рішення по трудовому спору, при скасування рішення на порядку нагляду допускається лише у тому випадку, коли скасоване рішення вже було грунтується на викладених працівником неправдиві відомості чи представлених ним підроблених документах.

Стаття 218. Особливості розгляду трудових суперечок працівників окремих категорий.

Особливості розгляду трудових суперечок керівних працівників, обраних, затверджуваних чи призначуваних при посаді вищими органами державної влади управління Российской.

Федерацією і республік у складі Російської Федерації, і навіть суддів, прокурорів, їхніх заступників і помічників з питань звільнення, перекладу в іншу роботу, сплати час вимушеного прогулу чи виконання нижеоплачиваемой праці та накладення дисциплінарних стягнень встановлюються законодавством Російської Федерації і республік в составе.

Російської Федерации.

Стаття 219. Розгляд суперечок встановити нових, або зміні існуючих умов труда.

Трудові суперечки встановити працівникові нових, або зміні існуючих умов праці дозволяються адміністрацією і відповідатиме профспілковим органом не більше наданих їм прав.

Стаття 220. Порядок розгляду колективних трудових споров.

(конфликтов).

Колективні трудові суперечки (конфлікти), виникаючі між адміністрацією підприємства, установи, організації та трудовим колективом (колективом підрозділи) чи профспілкою з питань встановлення нових, або зміни наявних умов праці та побуту, ув’язнення й виконання колективного договори та інших угод, розглядаються відповідно до законодавством про порядок дозволу колективних трудових суперечок (конфликтов).

Стаття 221. Літочислення термінів, передбачених настоящим.

Кодексом.

Перебіг термінів, із якими справжній Кодекс пов’язує виникнення чи припинення трудових правий і обов’язків, починається наступного дня після календарної дати, котра визначає його начало.

Терміни, обчислювані роками, місяцями, тижнями, спливають відповідне число останнього року стабільна, місяця або тижня терміну. Вчасно, обчислюваний в календарних тижнях чи днях, включаються і неробочі дни.

Якщо останній день минулого терміну посідає неробочої день, то днем закінчення терміна вважається найближчий наступний його робочий день.

Статті 222 — 224 виключені. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Глава XV. ПРОФЕСІЙНІ СОЮЗИ, УЧАСТЬ РАБОТНИКОВ.

У УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ, ОРГАНИЗАЦИЯМИ.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 18.01.1985).

Стаття 225. Право працівників на об'єднання в професійні союзы.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівникам забезпечується декларація про об'єднання в професійні союзы.

Професійні союзи діють у відповідність до ними статутами і підлягають реєстрації як у державних органах.

Державні органи, підприємства, установи, організації зобов’язані всіляко сприяти професійним спілкам у тому деятельности.

Стаття 226. Права професійних союзов.

Професійні союзи представляють інтереси своїх членів з питань праці та іншим соціально — економічним вопросам.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина друга виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Встановлення умов праці та зарплати, застосування законодавства про працю у разі, передбачених законодавством, здійснюються з участю професійних союзов.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Професійні союзи здійснюють нагляд контроль над дотриманням законодавства про працю правил з охорони праці, контролюють жилищно — побутове обслуговування работников.

Професійні союзи управляють державним соціальним страхуванням, і навіть які у їхньому віданні санаторіями, профілакторіями і сучасними будинками відпочинку, культурно — просветительными, туристськими і спортивними учреждениями.

Професійні союзи від імені їх федеральних органів мають право законодавчої инициативы.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Питання, що стосується прав професійних спілок, см.

Федеральний закон від 12.01.1996 N 10-ФЗ.

————————————————————————————————-;

Стаття 227. Право працівників брати участь у управлінні підприємствами, установами, организациями.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники заслуговують брати участь у управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції) колективу, поради колективу, професійні спілки й інші органи, уповноважені колективом, вносити пропозиції щодо поліпшенні роботи підприємства, установи, організації, і навіть з питань соціально — культурного і побутового обслуживания.

Стаття 228. Обов’язки адміністрації з створення умов, які забезпечують участь працівників у управлінні підприємствами, установами, организациями.

Адміністрація підприємств, установ, організацій зобов’язана створити умови, щоб забезпечити участь працівників у управлінні підприємствами, установами, организациями.

Службові особи підприємств, установ, організацій зобов’язані у призначений термін розглядати критичні й зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їм про прийнятих мерах.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 18.01.1985).

Стаття 229. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 230. Права відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, организации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Права відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації та гарантії своєї діяльності визначаються законодавством, статутом, колективними договорами і соглашениями.

Стаття 231. Повноваження профспілкових органів під час здійснення ними контроль над дотриманням законодавства про працю за жилищно — побутовим обслуговуванням работников.

Для контроль над дотриманням законодавства про працю, правил з охорони праці, над втіленням колективних договорів і поза жилищно — побутовим обслуговуванням працівників члени відповідних виборних профспілкових органів підприємств, установ, організацій корисною і вищих профспілкових органів, і навіть інші правомочні представники цих органів заслуговують: безперешкодно відвідувати і оглядати цеху, відділи, майстерні та інші місця на підприємстві, у пихатій інституції, організації; вимагати від адміністрації підприємства, установи, організації відповідних документів, відома і пояснення, і навіть перевіряти розрахунки з заробітної плати; перевіряти підприємств торгівлі, і комунального харчування, і навіть роботу поліклінік, дитячих ясел і садів, гуртожитків, лазень та інших коммунально — побутових підприємств, обслуговуючих працівників цього підприємства, установи, организации.

Профспілкові органи у разі потреби вносять на відповідні організації пропозиціями щодо притягнення до дисциплінарну відповідальність керівних працівників, що порушують законодавство про працю правила з охорони праці. Ці організації зобов’язані в в місячний строк повідомити профспілковому органу про прийнятих мерах.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 232. Відрахування коштів підприємствами і міжнародними організаціями профспілковим органам на культурно — масову і фізкультурну работу.

Підприємства та молодіжні організації зобов’язані відраховувати кошти профспілковим органам на культурно — масову і фізкультурну работу.

Стаття 233. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій приміщень, транспортних засобів і коштів связи.

Підприємство, установа, організація зобов’язані надати відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, організації безплатно необхідні приміщення з усім устаткуванням, опаленням, освітленням, прибиранням і охороною до роботи самого органу й у проведення зборів работников.

Адміністрація надає відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, організації безплатно транспортні засоби та кошти связи.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 234. Надання відповідним виборним профспілковим органам підприємств, установ, організацій будинків, приміщень, споруд, садочків і з парків для ведення культурно — освітній, оздоровчої, фізкультурної і спортивної работы.

Будівлі, приміщення, споруди, сади і парки, призначені для ведення культурно — освітній, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи серед співробітників, установи, організації та членів їхнім родинам, і навіть піонерські табору перебувають у балансі підприємства, установи, організації та передаються у безкоштовне користування відповідному виборному профспілковому органу підприємства, установи, организации.

Орендовані підприємством, установою, організацією будинку, приміщення і споруди, призначені для зазначених цілей, також передаються у безкоштовне користування відповідному виборному профспілковому органу.

Господарське зміст, ремонт, опалення, висвітлення, прибирання, охорона, і навіть устаткування будинків, приміщень та споруд, вказаних у справжньої статті, і піонерських таборів виробляються з допомогою підприємства, установи, организации.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982, від 20.12.1983).

Стаття 235. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, членів комісії з трудових суперечок і членів рад трудових коллективов.

(в ред. Федерального закону від 31.07.1998 N 139-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники, обрані склад профспілкових органів прокуратури та не звільнені від виробничої роботи, неможливо знайти перекладені іншу роботу, піддані дисциплінарному стягненню без згоди профспілкового органу, членами якої є, керівники виборних профспілкових органів в підрозділах підприємства, установи, організації - без згоди відповідного виборного профспілкового органу для підприємства, у пихатій інституції, організації, а керівники виборних профспілкових органів для підприємства, у пихатій інституції, організації, профорганизаторы — органу відповідного об'єднання професійних союзов.

Звільнення з ініціативи адміністрації працівників, обраних у складі профспілкових органів прокуратури та не звільнених від виробничої роботи, допускається крім дотримання загального порядку звільнення, лише з згоди профспілкового органу, членами якої є, профгрупоргов — відповідного виборного профспілкового органу підрозділи підприємства, установи, організації (за його відсутності - відповідного виборного профспілкового органу для підприємства, у пихатій інституції, організації), а голів і членів виборних профспілкових органів для підприємства, у пихатій інституції, організації, профорганизаторов — з згоди відповідного об'єднання професійних союзов.

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від виробничої роботи, може надаватися за умов, передбачених колективним договором, угодою, позаробочий період із збереженням середнього заробітку до виконання громадських обязанностей.

Працівникам, звільненим від виробничої роботи внаслідок обрання на виборні посади на профспілкових органах, надається по закінченні їх виборних повноважень колишня робота (посаду), а у її відсутності - інша рівноцінна робота (посаду) тому ж чи, з дозволу працівника, іншою підприємстві, у пихатій інституції, організації. При неможливості надання відповідної роботи (посади) за місцем роботи адміністрація, а разі ліквідації підприємства, установи, організації професійна спілка зберігає за працівником його середній заробіток на період працевлаштування, але з понад шість місяців, а разі навчання чи перекваліфікації - терміном до одного года.

Звільнення з ініціативи адміністрації осіб, які обиралися у складі профспілкових органів, заборонена протягом два роки по закінченні виборних повноважень, крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації, або скоєння працівником винних дій, які законодавством передбачена можливості звільнення. У таких випадках звільнення виробляється у порядку, встановленому частиною другий справжньої статьи.

(в ред. Федерального закону від 31.07.1998 N 139-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Членам комісії з трудових суперечкам надається позаробочий період із збереженням середнього заробітку до участі у роботі зазначеної комиссии.

(частина шоста введена Федеральним законом від 31.07.1998 N 139-ФЗ).

Члени комісії з трудових суперечкам неможливо знайти з ініціативи адміністрації перекладені іншу роботу чи піддані дисциплінарному стягненню без згоди комісії з трудових суперечкам, де є. Звільнення членів комісії з трудових суперечкам з ініціативи администрации.

(незалежно від підстав), крім дотримання загального порядку звільнення, допускається лише з дозволу комісії з трудових спорам.

(частина сьома введена Федеральним законом від 31.07.1998 N 139-ФЗ).

Члени ради колективу неможливо знайти з ініціативи адміністрації перекладено іншу роботу чи піддані дисциплінарному стягненню без згоди ради колективу. Звільнення членів ради ніхто колективу з ініціативи адміністрації, крім дотримання загального порядку звільнення, допускається лише з дозволу ради трудового коллектива.

Глава XV-A. ТРУДОВИЙ КОЛЛЕКТИВ.

Стаття 235.1. Повноваження трудового коллектива.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Трудової колектив підприємства незалежно з його організаційно — правової форми: вирішує необхідність підписання з адміністрацією колективного договору, розглядає й запевняє його; розглядає і вирішує питання самоврядування колективу відповідно до статутом підприємства; визначає переліки і Порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг із колективу; визначає і регулює форми й умови діяльності для підприємства громадських організацій; вирішує інші запитання відповідно до колективним договором.

Трудової колектив державного чи муніципального підприємства, і навіть підприємства, на майнових питаннях якого внесок держави або місцевої Ради народних депутатів становить понад 50 відсотків: розглядає й запевняє що з засновником зміни і, що вносяться до статут підприємства; визначає що з засновником підприємства умови контракту при найманні керівника; приймають рішення виділення зі складу підприємства однієї чи кількох структурних підрозділів до створення нового підприємства; бере участь у вирішенні питання про зміну форми власності підприємства у відповідності і не більше, встановлених законодавством Російської Федерації і республік в составе.

Російської Федерации.

Порядок і форми здійснення повноважень колективу визначаються відповідно до законодавства Российской.

Федерації. На державних підприємств і муніципальних підприємствах, і навіть на підприємствах, на майнових питаннях яких внесок держави або місцевої Ради народних депутатів становить понад 50 відсотків, повноваження колективу здійснюються загальним собранием.

(конференцією) та її виборним органом — радою трудового коллектива.

Взаємини колективу з роботодавцем, охорона праці, зарплату, участь працівників у прибутку підприємства регулюються законодавством Російської Федерації, статутом й колективним договором.

Статті 235.2 — 235.8 виключені. — Закон РФ від 25.09.1992.

N 3543−1.

Глава XVI. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХОВАНИЕ.

Стаття 236. Поширення соціального страхування усім работников.

Усі робітники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхованию.

Стаття 237. Внески на державне соціальне страхование.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Внески на державне соціальне страхування сплачуються підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами, використовуючи працю найманих працівників у особистому господарстві, і навіть працівниками зі свого заработка.

Несплата роботодавцями внесків на державне соціальне страхування не позбавляє працівників права забезпечення рахунок коштів державного соціального страхования.

Розміри страхових внесків і Порядок їх сплати встановлюються законом.

Стаття 238. Види забезпечення з державного соціальному страхованию.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Працівники, а відповідних випадках і члени їхнім родинам забезпечуються рахунок коштів державного соціального страхування: посібниками по тимчасової непрацездатності; посібниками вагітним і пологам і одноразовими посібниками за постановку на облік в медичних закладів вранці терміни вагітності; посібниками при народження дитини; посібниками при усиновленні дитини; посібниками після виходу дитину до їм віку півтора року; пенсіями від старості, за інвалідністю й із нагоди втрати годувальника, і деякі категорії працівників — також пенсіями за вислугу лет.

(частина перша група у ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

Що стосується смерті працівника чи члена його сім'ї рахунок коштів державного соціального страхування видається посібник на погребение.

Кошти державного соціального страхування використовуються й у установленому порядку на оплату санаторно — курортного лікування, відпочинку, лікувального (дієтичного) харчування застрахованих, зміст оздоровчих таборів їхнього дітей, інші заходи щодо державного соціального страхованию.

Стаття 239. Допомога за тимчасової нетрудоспособности.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Допомога за тимчасової непрацездатності видається при хвороби, трудовому чи іншому каліцтво, зокрема при побутової травмі, під час догляду за хворим членом сім'ї, карантині і протезировании.

Допомога за тимчасової непрацездатності внаслідок трудового каліцтво і професійного захворювання видається у вигляді повного заробітку, а інших випадках у вигляді від 60 до 100 відсотків заробітку залежно від тривалості безперервного виробничого стажу, числа неповнолітніх дітей — утриманців та інших обстоятельств.

Мінімальний розмір посібники з тимчасової непрацездатності встановлюється лише на рівні 90 відсотків від мінімальної оплати труда.

Стаття 240. Забезпечення посібниками вагітним і пологам, при усиновленні ребенка.

(в ред. Федерального закону від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

Посібники вагітним і пологам виплачуються протягом усього відпустки з вагітності і пологами розмірі повного заработка.

(в ред. Указів Президії ЗС РРФСР від 20.09.1973, від 12.08.1980).

Посібники при усиновленні дитини виплачуються працівникам, зазначених у частини першої статті 168 справжнього Кодексу, у період від часу усиновлення до закінчення сімдесяти днів із дні народження усыновленного дитини, а при усиновленні двох і більше дітей — ста днів від часу народження у вигляді повного заработка.

(частина друга введена Федеральним законом від 30.04.1999 N 84-ФЗ).

Стаття 240.1. Умови видачі й розміри посібників з державного соціального страхованию.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Умови видачі й розміри посібників з державного соціального страхування встановлюються законом.

Стаття 240.2. Забезпечення по обов’язковому соціального страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових заболеваний.

(введена Федеральним законом від 24.07.1998 N 125-ФЗ).

Забезпечення по обов’язковому соціального страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань ввозяться відповідність до Федеральним законом «Про обов’язковому соціальне страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань » .

Стаття 241. Пенсійне обеспечение.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Пенсії працівникам і членів їхнім родинам призначаються відповідно до Законом РРФСР «Про державних пенсії в РРФСР » .

Стаття 242. Пенсії по старости.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Пенсія від старості встановлюється працівникам загальних підставах: чоловікам — після досягнення 60 років і за загальному виробничий стаж щонайменше 25 років, жінкам — після досягнення 55 років і за загальному виробничий стаж щонайменше 20 лет.

Окремим категоріям застрахованих пенсія від старості встановлюється при зниженому пенсійному віці, а відповідних випадках — і за зниженому трудовому стаже.

Розмір пенсії від старості становить від 55 до 75 відсотків заробітку залежно від тривалості трудового стажа.

Стаття 243. Пенсія по инвалидности.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Пенсія за інвалідністю встановлюється працівникам в разі настання інвалідності внаслідок трудового каліцтво і професійного захворювання незалежно від тривалості праці, а в разі настання інвалідності внаслідок інших причин — за відповідного загальному виробничий стаж, тривалість якої від його віку застрахованої вчасно наступу инвалидности.

Розмір пенсії за цілковитої інвалідності (інвалідність I и.

II груп) становить 75 відсотків заробітку, а при частичной.

(інвалідність III групи) — 30 відсотків заработка.

Мінімальний розмір пенсії за цілковитої інвалідності встановлюється не нижче мінімальної відстані пенсії від старості, а при часткової інвалідності - 2/3 мінімальної відстані цієї пенсии.

Максимальний розмір пенсії за цілковитої інвалідності встановлюється лише на рівні максимальної величини пенсії від старості, а при часткової - лише на рівні мінімальної відстані такий пенсии.

Стаття 243.1. Пенсія із нагоди втрати кормильца.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Пенсія із нагоди втрати годувальника встановлюється непрацездатним членів родини працівника, померлого внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, незалежно від тривалості його трудовій діяльності, а в разі настання смерті внаслідок інших причин — за відповідного виробничий стаж, тривалість якої від його віку застрахованої на день смерти.

Розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї ;

30 відсотків заробітку померлого кормильца.

Мінімальний розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї померлого годувальника — 2/3 мінімальної відстані пенсії від старості. Максимальний розмір пенсії кожного непрацездатного членів сім'ї померлого годувальника дорівнює мінімального розміру пенсії по старости.

Стаття 243.2. Посібник на погребение.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Що стосується смерті застрахованої чи члена його сім'ї видається посібник на погребение.

Розмір посібники на поховання працівника встановлюється Законом.

Російської Федерації «Про ритуальному посібнику » .

————————————————————————————————-;

КонсультантПлюс: примечание.

Закон РФ «Про ритуальному посібнику «втратив свою чинність з 01.03.1996 у зв’язку з прийняттям Федерального закону від 12.01.1996 N 8-ФЗ «Про поховання і похоронну справу », яким встановлено порядок виплати соціальної допомоги на погребение.

————————————————————————————————-;

Глава XVII. НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА СОБЛЮДЕНИЕМ.

ЗАКОНОДАВСТВА Про ТРУДЕ.

Стаття 244. Органи нагляду й контролю над дотриманням законодавства про труде.

Нагляд контроль над дотриманням законодавства про працю охорони праці осуществляют:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1; Федерального закону от.

18.07.1995 N 109-ФЗ).

(див. текст у попередній редакции).

1) державний нагляд контроль на підприємствах, у державних установах, організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості спеціально уповноважені те що державні органи влади й інспекції відповідно до федеральними законами;

(в ред. Федерального закону від 18.07.1995 N 109-ФЗ).

(див. текст попередній редакции).

2) професійні спілки, і навіть що перебувають у їхньому віданні технічна і правова інспекції праці - відповідно до положень про ці инспекциях.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частини 2, 3, 4 виключені. — Федеральний закон від 18.07.1995.

N 109-ФЗ.

(див. текст у попередній редакции).

Стаття 245. Державний нагляд над безпечним веденням робіт у промышленности.

Державний нагляд над виконанням правил стосовно безпечного ведення робіт у окремих галузях в промисловості й що на деяких об'єктах здійснюється (поруч із технічної інспекцією професійних спілок) Державний комітет Российской.

Федерації з нагляду над безпечним веденням робіт у в промисловості й гірському нагляду (Держгіртехнагляд Росії) та її місцевими органами.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Зазначений нагляд ввозяться вугільної, гірничорудної, горнохимической, нерудній, нафтовидобувних і газовидобувної, хімічної, металургійної і нефтегазоперерабатывающей промисловості, в геолого — розвідувальних експедиціях і партіях, і навіть при устрої і експлуатації підйомних споруд, котельних установок і судин, працюючих під тиском, трубопроводів для пара й одержання гарячої води, об'єктів, що з здобиччю, транспортуванням, зберіганням та використанням газу, під час вибухових робіт у промышленности.

Стаття 246. Державний енергетичний надзор

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Державний нагляд над проведенням заходів, які забезпечують безпечне обслуговування електричних і теплоиспользующих установок, здійснюється органами.

Державного енергетичного нагляду Російської Федерации.

Стаття 247. Державний санітарно — епідеміологічний надзор

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Державний санітарно — епідеміологічний нагляд над виконанням підприємствами, установами, організаціями гігієнічних норм, санітарно — гігієнічних і санітарно — протиепідемічних правил здійснюється Державний комітет санітарно — епідеміологічного нагляду Российской.

Федерації (Госкомсанэпиднадзор Росії) і територіальними установами державної санітарно — епідеміологічної службы.

Стаття 247.1. Державний нагляд за ядерній сфері та радіаційної безопасностью.

(введена Законом РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Державний нагляд над виконанням правил з ядерної і радіаційній безпеці здійснюється Державним комітетом із нагляду за ядерної безпеки та радіаційної безпекою при Президенте.

Російської Федерації (Держатомнагляд России).

Стаття 248. Громадського контролю над виконанням законодавства про труде.

Громадського контролю над виконанням законодавства про працю правил з охорони праці професійними спілками, і навіть громадськими інспекторами і комісіями відповідного виборного профспілкового органу підприємства, установи, организации.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Громадський санітарний контроль здійснюється громадськими санітарними інспекторами на підприємствах, у державних установах, организациях.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 19.11.1982).

Стаття 249. Відповідальність порушення законодавства про труде.

Службові особи, винних у порушенні законодавства про працю правил з охорони праці, за невиконання зобов’язань по колективним договорами і угодам з охорони праці, або в перешкоджання діяльності професійних спілок, відповідають (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну) гаразд, встановленому законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Глава XVIII. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДА.

ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ РАБОТНИКОВ.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 250. Пільги у сфері праці декому категорій работников.

Законодавством Російської Федерації можуть встановлюватися пільги у сфері праці до працівників, що працюють у районах.

Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, і навіть деяких інших категорій работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

У районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях адміністрація підприємства, установи, організації немає права без згоди відповідного виборного профспілкового органу відмовити працівникові після закінчення терміну договору (контракту) у висновку договору нового чи невизначений термін, якщо чисельність чи штат працівників не сокращается.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 05.02.1988).

Стаття 251. Пільги у сфері праці до працівників, що працюють у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них местностях.

Усім працівникам підприємств, установ, організацій, що у районах Крайньої Півночі й у прирівняних до них місцевостях, надаються такі пільги у сфері труда:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) виплачується надбавка до місячному заробітку, розмір якої зростає збільшенням стажу безперервної роботи околицях Крайньої Півночі і прирівняних до них местностях;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

2) надаються додаткові відпустки понад встановлених щорічних відпусток: околицях Крайньої Півночі - тривалістю 18 робочих днів; в місцевостях, прирівняних до районам Крайньої Півночі, — тривалістю 12 робочих дней;

3) дозволяється повне чи часткове з'єднання відпусток лише протягом трьох років. У цьому відпустки кожний рік тривалістю щонайменше 6 робочих днів мають бути використані не пізніше що протягом один рік після наступу права на відпустку. Час, необхідне проїзду доречно використання відпустки і навпаки, раз на 3 роки, не зараховується вчасно відпустки. Вартість проїзду доречно використанню відпустки і навпаки раз на 3 роки оплачується підприємством, установою, организацией;

4) у разі тимчасової втрати працездатності підприємство, установа, організація доплачують відмінність між розміром посібники з соціального страхування і фактичним заробітком (включаючи надбавки). У цьому посібник разом із доплатою на повинен перевищувати максимальної величини посібники з соціального страхування, встановленого законодательством;

5) працівникам, який пропрацював районах Крайньої Півночі щонайменше 15 календарних років, а місцевостях, прирівняних до районам.

Крайньої Півночі, — щонайменше 20 календарних років, пенсії від старості призначаються чоловікам — після досягнення 55 років і жінкам — після досягнення 50 лет.

Працівникам, уклали термінові трудові договори (контракти) на роботу на Крайній Півночі й у прирівняних до них місцевостях терміном 3 роки, але в островах Північного Льодовитого океану — двох років, надаються, ще, додаткові пільги. Коло працівників, із якими полягають термінові трудові договоры.

(контракти) з наданням додаткових пільг, й ті види цих пільг встановлюються законодательством.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

На прохання однієї з працюючих батьків (опікуна, попечителя) роботодавець зобов’язаний надати щорічний оплачуваний відпустку або його частину (щонайменше 12 робочих днів) для супроводу дитини до 18 років, що надходить установи середнього чи вищого професійної освіти, які працюють у інший місцевості. За наявності двох і більше дітей відпустку для зазначеної мети надається одного разу кожному за ребенка.

(частина третя введена Федеральним законом від 27.12.2000 N 151-ФЗ).

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 31.03.1988).

Стаття 252. Особливості регулювання праці окремих галузях народного хозяйства.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавством можуть встановлюватися особливості регулювання праці до працівників транспорту, зв’язку, сільського господарства, лісової в промисловості й лісового господарства й інших галузей народного господарства, які з особливих умов праці цих отраслях.

Стаття 253. Особливі умови праці сезонних, тимчасових та інших категорій работников.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавством можуть встановлюватися особливі умови праці працівників, зайнятих на сезонних і тимчасових роботах, сумісників, надомників, і навіть осіб, працюючих громадяни мають за договорами (контрактами) (домашніх робітниць і других).

Стаття 254. Додаткові підстави припинення трудового договору (контракту) деяких категорій працівників за певних условиях.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Крім підстав, передбачених у статтях 29 і 33 настоящего.

Кодексу, трудового договору (контракт) деяких категорій працівників може бути припинений в случаях:

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

1) однократного грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення чи іншого відособленого підрозділи) та її заместителями;

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

2) скоєння винних дій працівником, безпосередньо обслуговуючим грошові чи товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати до нього з боку администрации;

3) скоєння працівником, виконуючим виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної работы;

4) передбачених контрактом, що укладаються з керівником предприятия.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Законодавством можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудового договору (контракту) деяких категорій працівників у разі порушення встановлених правил прийому роботу і за іншими случаях.

(в ред. Закону РФ від 25.09.1992 N 3543−1).

Частина третя виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

Стаття 255. Матеріальна відповідальність працівників у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує його номінальний размер

Межі матеріальну відповідальність працівників за збитки, заподіяний підприємству, установі, організації розкраданням, навмисної пристрітом, нестачею чи втратою окремих видів майна, і інших цінностей, соціальній та тому випадку, коли фактичний розмір шкоди перевищує його номінальний розмір, встановлюються законодательством.

(в ред. указу Президії ЗС РРФСР від 28.05.1986; Закону РФ от.

25.09.1992 N 3543−1).

Стаття 256. Виключена. — Закон РФ від 25.09.1992 N 3543−1.

————————————————————————————————-;

[pic].

КонсультантПлюс, (095)956−8283, internet [email protected] [pic].