Крит і Егейське море

Крит і Егейське море

Древнейшая цивілізація Європи зародилася на східному Середземномор'ї на острові Кріт. Коли її могутність схилилося до заходу сонця, їй змінюють прийшов перший який провіщає грецькою народ щодо них світу — «многозлатые «микейцы.

Крит розташований на південній околиці засіяного островами Егейського моря, яке меду берегами двох сучасних держав — Греції й Туреччині. Розвитку самобутньої культури Криту, очевидно, сприяли зв’язки Польщі з малої Азією (Туреччина) й у меншою мірою — з Єгиптом. Приблизно до 1500 р. е. на острові вже красувалися чудові палаци і великі квітучі міста, добробут яких, швидше за все, базувалися на повсюдне вирощуванні оливок і винограду, і навіть на енергійної торгівлі з усіма землями східного Средиземноморья.

Величие Криту зберігалося у пам’яті греків багато сторіч через, але історія цієї цивілізації оповита легендами. Найвідоміша їх розповідає у тому, як грецькі Афіни щороку відправляли юнаків та дівчат у данину царю Криту Миносу, який приносив в жертву страшному получеловеку, полубыку Мінотавру, обитавшему в надрах лабіринту. Зрештою, афінський герой Тесей убив чудовисько і спромігся вибратися з лабіринту.

По загальному думці, минойцы були м’яким і незлобным народом, що любив життєві задоволення. Предметом їх особливих гордощів було прикрасу жител, стіни яких нерідко розписувалися яскравими барвистими фресками.

Благодаря цієї легенді цивілізація Криту отримав назву «минойской «під назвою царя Міноса. Проте за насправді на поталу, очевидно, приносилися бики, а чи не люди, й залишається єдиною небезпеки піддавалися акробати, навчені стрибати через бика, схопивши його з рога.

Миролюбивые минойцы

Более того, судячи з барвистим настінним росписям палацу, минойское суспільство вело на подив безтурботний, зніжений спосіб життя, проводячи час на різноманітних звеселяннях. Критяни були миролюбною народом чи, по крайнього заходу, відчували себе у безпеці, бо їх палаци і міста або не мали укріплень, а воїни не носили обладунків.

Дворцы виглядали великі складні по плануванні комплекси приміщень. Найбільшим них був, зрозуміло, Кносс, як резиденція царя чи правителя острова, але так само переконливо виглядали палаци Маллии, Фесту і Агии-Триады. У палацах і діяв водогін і системи канализации.

Около 1750 р. е. палаци острова впали під ударом згубної катастрофи, швидше за все землетрусу. Минойская культура вистояла, і було відбудовано наново, з ще великим пишнотою. Але десь після 1650 р. е. пік могутності минойской цивілізації залишився позаду. Принаймні, вона могла оговтатися після нової катастрофи, грянувшей близько 1450 р. е. Очевидно, це були гігантське виверження вулкана, вырвавшее величезну дірку у острові Фера лише у 110 кілометрів від Криту, і він було спаплюжено гігантської припливної хвилею. Хвилі цього виверження прокотилися з усього східному Середземномор’ю, і, можливо, саме руйнація острова Фера породило легенду про зниклому континенті Атлантиді, яку поглинула морська пучина.

Дворцы не було відновлено, через кілька поколінь минойская цивілізація згасла. З того часу до нас дійшли безліч глиняних табличок, покритих знаками, схожими на ранню форму грецького листи. Тому можна припустити, що до того часу Кріт вже було підкорений вторгшимися з материковій Греції ахейцями чи микенцами.

Ахейцы були плем’ям варварів, які прийшли до Греції із півночі приблизно тоді водночас, коли почалося розвиток Критській цивілізації. Високі бородаті ахейцы помітно відрізнялися зовнішністю від гладковыбритых невисоких критян. То справді був войовничий народ, він умів боротися на бойових колесницах (неизвестных в Криті) і будував міста-фортеці. У кожному місті зводилася особливо зміцнена цитадель, чи акрополь.

Многозлатые варвары

Большинство міст перебувало на великому півострові Пелопоннес, що є частиною материковій Греції. Найбільшим впливом користувалися Микены, ввійшли до поезію і легенди з епітетом «многозлатые «і колишні столицею верховного царя ахейців. Тому терміном «микенский «прийнято означати і самих ахейців, і встановлений ними спосіб життя у II тисячолітті до н.э.

Останки, характерні для шахтовой царської гробниці Микен, були всуціль вкриті тонкими золотими пластинами.

К 1600 р. до н.е. микенские міста досягли світанку і розвивали власну культуру, а її початковому етапі відчувала сильний вплив минойцев. Микейцы розселилися більшості островів Егейського моря, и із занепадом Криту встановили вигідні торговельні зв’язки в усьому східному Середземномор'ї. На що час Микены набули статусу великої країни, здатної однакові розмовляти з Хетської імперією і Египтом.

В XIII столітті до н.е. з’явилися перші ознаки занепаду й внутрішніх чвар. Однією з його причин можна було багаторічна облога Трої, вщент истощившая ресурси Микен. У результаті розширення зрештою, в XII столітті е. головні центри микенской культури зазнали разрушению.

К числу можливі причини катастрофи микенской цивілізації і вторгнення нового грецького племені - дорийцев. Хоча ахейцы згодом мирно вжилися з дорийцами і злилися у єдиний народ, початкові потрясіння все-таки було досить серйозними, щоб викликати значну міграцію ахейців в Іонію (західне узбережжя сучасної Турции).

К XI віці до н.е. писемність була зовсім втрачено, зникла й витвори мистецтва. Одна одною Грецію спустошували катастрофи, надовго погрузившие їх у безодню Темних веков.

Основные даты

Ок. 1950 р. до н.е. — на Криті будують минойские міста Київ і палаци. У Грецію приходять ахейцы.

Ок. 1750 р. до н.е. — Міста й палаци Криту зруйновані, мабуть, землетрусом, але у швидкому часу відбудовуються заново.

Ок. 1600 р. до н.е. — Минойский Кріт на вершині своєї могутності. У микейской Греції розвивається багата культура під впливом минойской цивилизации.

Ок. 1450−1375 рр. е. — Минойские палаци і міста знову зруйновані, очевидно, внаслідок вулканічного виверження. Заключний етап існування минойской цивілізації, мабуть, під владою Микен.

Ок. 1250−1200 рр. е. — Приблизна дата Троянської війни між греками-микенцами і троянцами.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.