Конституция зарубіжних стран

ПЛАН:

Задание № 1. Юридичні властивості і функції конституцій зарубіжних стран.

Задание № 2. Закріплення принципу поділу влади у Конституції США 1787 года.

Задание № 1.

Конституції - найважливіший інститут демократії. У сучасне значення утворилися наприкінці 18 століття. Перша конституція, діюча до справжнього часу, з’явилася 1787 року у США. У дев’яності роки тієї самої століття було прийнято конституції мови у Франції (1791 і 1793 року) та Польщі (1793 рік). Нині в усіх країнах світу, які число наближається до 200, є конституции.

Конституції грають величезну роль життя кожної держави, що визначається їхня особливим місцем правову систему страны.

У узагальненому вигляді конституцію можна з’ясувати, як правової акт (чи сукупність правових актів), у якого вищою юридичною чинністю і регулюючої основи організації держави й відносин держави й гражданина.

Конституцію, що займає особливу увагу у правовий системі кожної країни, відрізняють з інших правових актів такі її риси й властивості, як легітимність, стабільність, реальність, верховенство.

Конституція вважається легітимної тоді, коли він прийнята законним шляхом, тобто у тому порядку, який передбачено в що діяла доти конституції. Конституції, нав’язані військовими хунтами та інші диктаторськими режимами замість прийнятих раніше законним шляхом, що неспроможні вважатися легитимными.

Таке властивість, реальністю, характеризує конституцію тоді, коли її розпорядження исполнимы і гарантовані за умов режиму законності та правопорядку. Чи реальна така конституція, що передбачає і гарантує народовладдя, правничий та свободи людини і громадянина. Конституції, які на відповідають наведеним вимогам, є фіктивними. Вони декларативні, наповнені соціальної демагогією і реально не гарантують елементарних цивільних прав. Фіктивні конституції притаманні країн із авторитарними і тоталітарними політичними режимами. Так, Конституція СРСР 1977 року містила чимало демократичних положень, які, проте, не були й було неможливо реалізуватися за умов комуністичної диктатуры.

Стабільність конституції проявляється у непорушності її розпоряджень, в збереженні високого рівня стійкості й несхильності впливу політичних сил є, мінливих при владі. Стабільність і жорсткість конституції як виключає можливості її участі зміни, а й передбачає приведення їх у відповідність до новими умовами соціальної дійсності. Оскільки конституція надає глибоке вплив на весь суспільний лад і правової порядок, невизначеність хоча б її норм можуть призвести до нестабільність у обществе.

Визначаючи верховенство конституції у правовий системі, важливо відзначити, що вона просто основний закон, то такий закон, який має особливої юридичну чинність проти інших законів. У цьому конституція є актом найвищої юридичну чинність, і це особливе властивість виявляється у наступному: її норми є основним джерелом як конституційного права, а й інших галузей права — громадянського, адміністративного та інших; поточні закони та інші нормативні акти мають приймати лише зазначеними у конституції державними органами і відповідати конституції; державні органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи, громадяни та його об'єднання зобов’язані дотримуватися конституцію. Конституція як основний закон республіки, в Конституції Італії, має дотримуватися з вірністю усіма громадянами і органами государства.

Верховенство конституції у правовий системі забезпечується ефективним механізмом його реалізації і охорони. Питаннями забезпечення конституційності законів та інших нормативно-правових актів займаються органи конституційного контролю (нагляду, суду). Їм нерідко належить і право тлумачення конституційних положений.

Верховенство конституції у правовий системі встановлюється не якимчи іншим нормативним актом, та її власними нормами. Так було в відповідності до статті 98 Конституції Японії 1946 року його «є верховним законом країни, і ні закони, укази, рескрипты й інші державні акти, суперечать у цілому або у частині її положенням, не мають законної сили». Аналогічна норма є у Конституції РФ 1993 року: «Конституція Російської Федерації має вищу юридичної чинності, пряме дію вживається по всій території Російської Федерації. Закони та інші правові акти, які у Російської Федерації, нічого не винні суперечити Конституції Російської Федерації» (частина 1 ст. 15).

Кожна конституція виконує певні функції, які розкривають її соціальне призначення та характеризують основних напрямів її на суспільні відносини. Можна виділити три найважливіших функції конституції: юридичну, політичну та идеологическую.

Юридична функція у тому, що конституцію, будучи основним законом, є найважливішим джерелом права, норми якого мають вищою юридичною чинністю й у основі всієї системи правового регулирования.

Політична функція конституції у тому, що політична процес, у якому беруть участь однак все політичні сили, складає основі правил, встановлених конституцією. Політичний процес охоплює різноманітні форми, кошти та напрями політичної діяльності; сутнісно — це порядок функціонування політичної системи, її інститутів. Зі зміною норм конституції вносяться певні зміни й у політичний процесс.

Ідеологічна функція конституції у тому, що вона виступає засобом ідеологічного впливу. Конституція грає велику виховну роль, встановлюючи норми відносин держави й людини, держави і, засновані з їхньої взаємної ответственности.

Сучасні демократичні конституції характеризуються із ще однією важливою рисою: вони теж мають пряму юридичну дію. Пряме дію конституції означає, по-перше, що конституції обов’язкові для органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і навіть для органів місцевого самоврядування; а по-друге, що громадянин, який вважає порушеними своїх прав, може звернутися до суду, посилаючись виключно на відповідній статті конституції, і суд зовсім не вправі відмовити в розгляді справи, посилаючись на можливість те, що немає конкретних цю норму законів чи підзаконодавчих актов.

Звісно, в усіх конституції мають пряму юридичну дію. Так було в відповідність до що існувала у СРСР офіційної позицією конституція була політичним і декларативним документом і застосовувалася лише шляхом конкретизації норм конституції за іншими нормативні акти. Таке розуміння конституції послаблювало його значення як основного закону, який володіє вищої юридичної силой.

Задание № 2.

У період, безпосередньо попередній скликанню Філадельфійського Конвенту 1787 року, американське політичне свідомість характеризується певними рисами, які наклали незгладимий відбиток протягом усього діяльність Конвенту. Цілком чітко й визначеність висловилася незадоволеність як досвідом державного будівництва у штатах, так і междуштатными конфедеративными відносинами. Пошуки досконаліших і зручних для правлячої еліти систем організації роботи влади окремих штатів і до тієї єдиної республіки, яка б їх об'єднати, проводили у напрямі створення суто американського, пристосованого до місцевих умовам варіанта поділу влади. Від власне британської концепції верховенства законодавчої влади американці відмовилися повністю. У повітрі носилася ідея рівномірного розподілу всіх повноважень структурі державної влади між «трьома гілками уряду». Домінуючим настроєм було приборкання узурпаторских амбіцій законодавчої гілки влади. Про це писали і казали найвидатніші політичні мислителі Америки на той час — Д. Медісон, А. Гамільтон і другие.

Через війну «затяжного перехідного періоду» склалися два головних теоретичних підходу до організації всієї системи побудови органів структурі державної влади. По-перше, сувереном є народ, а чи не інститути влади, які мають лише повноваженнями, які делегував їм народ. Удругих, жодного з інститутів влади то, можливо єдиним виразником загальної волі народу. Виразником такий волі є підстави лише всі разом й у однаковою мірою. Усі влади, в такий спосіб, висловлюють волі народу з його уповноваженню, відповідно до властивими їм функціями в межах, встановлених писаної конституцией.

Американські державних діячів, батьки-засновники Конституції зовсім на прагнули до теоретично бездоганної і логічно послідовної конструкції поділу влади. Американський варіант системи поділу влади грунтується й не так на теоретичному спадщині, скільки на досвіді колоніального періоду й самостійного державного будівництва незалежних штатів з 1776 по 1787 год.

Для надійної охорони суспільства від небезпеки встановлення тиранії влада повинна бути розподілено між «гілками уряду». У цьому відразу ж треба підкреслити, що засновники Американської Конституції будь-коли мріяли про створенні трьох абсолютно незалежних друг від друга влади, то є над створенні якогось тривладдя, можливого лише теоретично, але практично нездійсненного. З іншого боку, передбачалося системи взаємозалежності, які забезпечують взаємний контроль з метою запобігти злоупотреблений.

Горизонтальне розподіл владних повноважень гілки національного уряду — законодавчої, виконавчої та судової - доповнювалося вертикальним поділом влади, що передбачалося федеративної формою державного будівництва; усе, що не належало до сферу повноважень Союзу, залишалося за штатами і народом.

Аналіз тексту Конституції навіть його численних коментарів і тлумачень дозволяє дійти висновку, що у Конституції мова не йде про класичному поділ влади. Влада як така передбачається єдиної, поділяються, розмежовуються лише владні повноваження. Єдність влади виводиться з концепції єдиного суверенітету, який теоретично досі у народе.

Концепція єдності структурі державної влади проявилася в урочистій формулі преамбули до Конституції, у якій сформульовані мети прийняття Конституції: «Ми, Народ Сполучених Штатів, з метою освіти досконалішого Союзу, встановлення Правосудия, забезпечення внутрішнього Спокою, зміцнення спільної оборони, сприяння загальному Благоденству і обдарування Благ Свободи нас самих і коли нашому Нащадку урочисто приймаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки».

Цікаво зазначити, що з погляду суворо семантичної Конституція знає лише дві влади. Так, Стаття 2 (розділ 1) встановлює: «Виконавча влада надається Президенту Сполучених Штатів Америки». У Статті 3 (розділ 1) говориться: «Судова влада Сполучених Штатів надається одному Верховний суд і такою нижчестоящим судам, які Конгресом раз у раз засновуються». У той водночас Стаття 1 (розділ 1) говорить: «Усі законодавчі повноваження, цим встановлені, надаються Конгресу Сполучених Штатів, який складається з Сенату і Палати представителей».

Отже, в Основному Законі йдеться лише про суть двох владі: виконавча вручається Президенту, а судова — Верховний суд та інших нижчестоящим федеральним судам. Що ж до Конгресу, він виключно за букві Конституції є носієм законодавчих повноважень, а чи не володарем законодавчої влади. Навряд чи можна вважати формулу Статті 1 простий випадковістю чи редакційної похибкою. З певною ступенем ймовірності можна твердити, що у формулі цієї статті знайшли собі вираз панували той час настрої - страх можливої тиранії законодавчої гілки власти.

Розмежування функціональної компетенції між трьома гілками центральної влади здійснено у Конституції на досить найзагальніших рисах. Засновники Конституції виходили речей, які самі поняття «виконавча влада» і «судова влада» припускають відповідні їм функціональні призначення — виконання законів і здійснення правосуддя. Що ж до предметів правовим регулюванням цих двох гілок нашої влади, про них сказано ні слова. Виняток Конституція робить лише Конгресу, якому вручаються законодавчі повноваження, а проте формально вони не дістав листа від Конституції статусу носія законодавчої власти.

Розділ 8 Статті 1 Конституції містить перелік предметів правового регулювання, які стосуються предметної компетенції Конгресу як вищого органу структурі державної влади, наділеного законодавчими повноваженнями. З іншого боку, розділ 9 Статті 1 дається перелік особливих вилучень з компетенції Конгресу (заборона призупинення дії Habeas Corpus в мирних умовах, заборона прийняття биллей про опалі і законів, які мають зворотної силою, заборона платні дворянських титулів і пояснюються деякі інші). Ряд обмежень предметної компетенції Конгресу містить у собі Білль про права, який став істотним доповненням початкового тексту Конституції. Так, поправка 1 говорить: «Конгрес ні видавати ні єдиного закону, ставиться до встановленню релігії чи який забороняє вільне сповідування неї, або який би свободу слова чи друку або право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про задоволення скарг». Відомі обмеження накладає Конгрес і знаменита Х поправка: «Повноваження, які делеговано справжньої Конституцією Сполучених Штатів, або ті, користування якими не заборонено нею штатам, зберігаються за штатами або за народом».

Отже, засновники Конституції 1787 року поклали основою організації, компетенції і взаємодії вищих органів структурі державної влади — Конгресу, президента і Верховним судом — свій власний, американський варіант поділу влади, котрий став іменуватися системою «стримування і противовесов».

У цьому якщо явна ідея поділу влади, запозичена в мислителів минулого, не знайшла детального висловлювання на тексті Конституції, то американська ідея «стримування і противаг» розроблена дуже ретельно у всіх її проявлениях.

1. А.А. Мішин. У конституційному праві розвинених країн: Підручник. — М.: Білі альвы, 1998. 2. У конституційному праві: Підручник /Під ред. В.В. Лазарєва. — М.: Новый.

Юрист, 1998.