Межполовые і вікові особливості самооцінки в шкільних вікових группах

Метою цього дослідження є виявлення вікових і межполовых особливостей самооцінки в молодшому, середньому і старшому шкільному віці. І тому були проведено анкетування учнів третього, сьомого і класу середньої школы№ 8 г. Ижевска. Як завдання школярам запропонували написати, які психологічні якості вони хотіли б у собі применшити і прибавить (не менше трьох, але й більш як сім якостей).

Студійовані соціальні групи мають деякими особливостями, які годі було й спричинити результати дослідження. До таких об'єктивних ознак ми вважаємо за потрібне зарахувати следующие:

* Анкетування дев’яносто сьомого і десятому класах довелося тимчасово, попереднє обіднього перерві, через що учні зазначених класів не сприйняли дослідженню належним увагою, на відміну учнів третього класу лише, час для анкетування яких неможливо було вибрано є більш вдалою.

* Досліджувана школа не належить до елітарних, досліджувані класи немає конкретно вираженої спрямованості, тому обрані групи можуть становити об'єктивний зріз даної соціальної группы.

Перед анкетуванням з урахуванням вищевикладеного дослідниками було висунуто такі гипотезы:

* Учні третього класу лише будуть у своїх відповідях, проти більш старшими шкільними віками, більше поступово переорієнтовуватися під думка себе вчителів, батьків тощо., тобто дорослих, є їм незаперечний авторитет. Сьомий клас орієнтуватиметься думка свого оточення (друзів), і десятий клас вже буде зовсім мати про своє психологічних якостях власну думку.

* Неразграничение психологічних і непсихологических якостей буде більш властиво третього класу, ніж іншим двом.

* Розмежування фізичних і матеріальних властивостей: в молодших класах — орієнтування у однаковою мірою тих та інші, в старших класах неразграничение психологічних і непсихологических якостей на повинен може бути.

* З яким віком потяг до ігор зменшуватиметься, потяг до навчання — увеличиваться.

Молодший шкільний возраст.

Якість навчальної роботи школяра, в тому числі усі його поведінка оцінюється школою, і це оцінка впливає характер його відносин із оточуючими — вчителями, батьками, друзями. До дитини, недбало належала до навчанні, пропускающему заняття, не бажаючому вчитися, оточуючі, природно, ставляться інакше, ніж до школяреві, старанно виконує свої обов’язки. Разом з новими обов’язками школяр отримує ще й нові права. Дуже важливим для молодшого школяра також і те, що, отримуючи добрі оцінки на власний навчальний працю, може чекати з боку навколишніх як похвали, а й поваги. Особливу роль грає заохочення, награда.

Основний передумовою на формування особистості такому віці є перехід до нового стану дитини на суспільстві, що зобов’язує його до відповідальної, суспільно контрольованій, цілеспрямованої діяльності, виховує почуття і відповідальності перед оточуючими, вміння діяти свідомо та організовано, розвиває у дитини вольові качества.

Нове становище дитини наповнює його життя глибоким змістом, що б'є по загальної спрямованості особи, переживаннях, уявленнях. Нова спрямованість, з’являється в дітей віком молодшого шкільного віку, виражається й у тому, що вони активно намагаються знайти своє місце у колективі, завоювати повагу та авторитет у товаришів. Це прагнення певному стану колективі за умов навчання і виховання у шкільництві є величезним стимулом у навчальній роботі. Молодші школярі починають свідомо домагатися звання відмінника, позаяк у добре організованих школою й найзатребуваніші вчителі колективах саме це у першу чергу, дає їм декларація про повагу та авторитет у товарищей.

У молодшому шкільному віці змінюється і системи взаємовідносин дитину поруч із оточуючої дійсністю, тому змінюється і поглиблюється його емоційна сфера, складається враження меншою емоційності молодших школярів проти дошкільнятами. Це тим, що, що старшими дитина, тим кращий він вміє управляти своїми емоціями. У цьому сенсі показові відповіді учнів третього класу лише: бути спокойной (ным), не нервувати. Щоправда, такі відповіді більш властиві дівчаткам, оскільки їм це у віці складніше стримувати емоції, ніж хлопчикам, соціальна ситуація розвитку яких з дитинства зобов’язувала їх виявляти певні эмоции («не плач, ти ж хлопчик!» і т.д.).

У молодшому шкільному в якому віці лише з’являються нові емоції, а й ті, які мали місце до школи, змінюють свій характері і зміст. У цьому плані дуже показові дослідження дитячих страхів. У малят найчастіше страх викликається тим, що чоловік-українець може безпосередньо загрожувати дитині. У молодших школярів стосовно обставинам що така з’являється якусь бравирование безстрашністю, оскільки вміння подолати страх піднімає школяра як і очах його товаришів, і у його власних глазах.

У відповідях хлопчиків часто зустрічалися бажання бути сміливим. Поведінка хлопчиків у разі, їхнє бажання стати сміливими, хоробрими тощо. визначається стереотипом статі. З’являються інших форм страху, що виникають із різних джерел, наприклад, страх видатися смішним, негарним, страх побут осміяним і т.п.

Велике останнє місце посідають відповіді, які стосуються зовнішності: же не бути товстим, мати вузькі очі, короткі руками і т.д. Слід зазначити, що на цей період розвитку відбувається особливо інтенсивне формування моральних почуттів дитини, водночас що означає процес формування моральної боку його личности.

Життя колективу неспроможна протікати організовано, а то й управляється певними правилами суспільну поведінку. Така була класу практично ставить дитини, надходження до школи, перед необхідністю засвоїти норми і правил суспільну поведінку та суспільній морали.

Ті правил і вимоги, що ставить перед дитиною колектив, виступають для нього не було чимось далеке щодо його власної життя і правоохоронної діяльності, бо як необхідний елемент його життя жінок у колективі класу, школи, як умову її буття. Учням третього класу лише характерні були відповіді на кшталт: бути добрим, добродушним, чуйною, же не бути злим і т.п.

У зв’язку з тим, що новий становище школяра накладає нею і призначає нові обов’язки, у свідомості виникають ставлення до праці. Щоб виконувати обов’язки (які у молодших школярів багато, і шкільних, і домашних), нужно докласти певні зусилля. Діти відчувають те й відбивають це почуття у відповідях: хочу часто убиратися, же не бути ледачим, бути працьовитим. Навчання у шкільництві пред’являє дитині принципові вимоги. По-перше, вона вимагає від дитини свідомо поставленої спеціальної мети — вчитися. По-друге, вона вимагає підпорядкувати свої розумові процеси цієї цели.

На початку шкільного навчання діти ще вміють активно заучувати навчальний матеріал, бути постійно уважними. Це наочно демонструє дуже багато відповідей: хочу добре переказувати, хочу, аби в мене був хороший пам’ять, бути уважним. Мислення молодшого школяра має конкретний характер. У нашому випадку, при конкретному питанні, які психологічні якості ви ж хотіли в собі применшити і додати, дитина іноді відповідає гранично конкретно: мені подобається довжина моїх волосся, те що в мене вузькі очі й т.ін., хочу добре переказувати, не отримувати двійок… Молодший школяр рідко абстрагується від реальності, і це заважає їй розмежовувати непсихологические та власне психологічні качества.

Закінчуючи балачки про молодших школярів, треба сказати кілька слів у тому, що у дошкільний період відбувається накопичення дитиною знання типово чоловічої чи типово жіночої ролі, про фізичному відмінності чоловіків і жінок, розбіжності у тому поведінці, про їхнє взаємовідносинах, про найважливіших якостях особистості. У поступово формується почуття статі і проявлятися характерні моделей поведінки, пов’язані з «роллю» чи жінки. Прийшовши до школи, дитина поводиться відповідно своїх уявлень у тому, яким повинен бути хлопчик і якою повинна бути дівчинка.

Підлітковий возраст.

Коли дитина входить у підлітковий вік (7 клас), у розвитку його самосвідомості відбувається важливий зрушення. Він пов’язані з виникненням почуття дорослості. Це почуття висловлює цілком нову ставлення до світу і себе.

Порівнюючи себе з дорослими, підліток доходить висновку, що їм і дорослі немає різниці. Він починає вимагати від оточуючих, не слід його маленьким, син розуміє, що він також є права. Новоутворення цього віку — дитина ставить себе які з дорослими, та в нього ще відчуття справжньої приналежність до дорослості, але є величезна бажання щось у визнання його серед дорослих.

У цьому віці характерно відкриття «Я», усвідомлення своєї індивідуальності, він шукає і знаходить вади на собі. В окремих з’являється невдоволення собою. Підлітки прагнуть зайняти шановне становище серед однолітків, тому саме одноліток стає зразком рівняння. Хтось бачить свої недоліки, а й у когось власна самооцінка завищена, але значно гірше коли навпаки, оскільки підліток сильно переживає коли він знаходить себе гірше других.

У нашому випадку хлопчики потребують дотепності і відчуття впевненості, тоді як дівчаткам потрібний спокій і скромность.

Але що цікаво — хлопчики хотів би применшити лінь, і егоїзм, а дівчинки лінь, і дратівливість. Але марно забувати, у цьому віці відбувається статевий дозрівання і почуття подростковнесколько обостренны. І в періоді існує негативна фаза, що обумовлюється підвищеної подразливістю, вередуваннями тощо. Невдоволення собою часто виражається «меланхолією» чи агресивним поведінкою.

У відповідях можна зустріти протиріччя. Припустимо всі вони хочуть додати скромність, то применшити — це пояснюється становленням індивідуальності. Самовпевненість перехід у сором’язливість, веселість змінюється замкнутістю. Чи ж тільки після кризи самосвідомості підліток набуває «почуття індивідуальності».

Період самовиховання, де хлопчик шукає і намагається до ідеалу «справжнього чоловіки», а дівчинки «справжньої жінки».

Рання юность.

У вікової психології юність окреслюється стадія розвитку початку статевого дозрівання і по наступу дорослості. По вітчизняної періодизації дитячого розвитку рання юність, чи старший шкільний вік (14,5 -17−18 років) належить до шостому періоду. Юнак є проміжним ланкою між дитиною та дорослим. Юність — це завершальний етап дозрівання у формуванні особистості. Великі зміни у власному організмі й зовнішності, пов’язані з статевим дозріванням, з відомою невизначеністю становища (вже не дитина, але не дорослий), з розширенням кола осіб, із якими особистість повинна співвідносити свою поведінку; це разом взяте різко збільшує активність ціннісноориентационную діяльність у юнацькому віці. Юнак стурбований оцінкою нових знань і намагається вибудовувати свою поведінку з урахуванням свідомо вироблених чи засвоєних критеріїв і норми. Рання юність характеризується появою почуття власної неповторності, особистої індивідуальності; в негативному варіанті виникає розпливчасте «я», рольова і особистісна неопределенность.

Головне новоутворення цього віку — відкриття «я», развите рефлексії, поява життєвого плану, поступове вростання у різні царини життя. У відповідях простежується орієнтація у майбутнє. Позитивні якості пов’язані з професії, життям у суспільстві. У зв’язку з тенденцією мислення юнаків та дівчат до абстрагуванню з’являються власні теорії філософії, щастя, любові… Остання — особливо в дівчат, яким властиві любовні переживання, тоді як юнаки більше дбають про будущем.

Для юнаки та дівчата зрілість і зовнішність мають деяку соціальну цінність (у відповідях прослизає неразделение психологічних і непсихологических якостей: додати м’язи тощо.) Зовнішність для даного віку піднімає статус парубки у очах оточення, викликаючи в них відповідні відчуття провини і ожидания.

Для юнаків поняття «величина» і «велич» — майже синонімічні. З струнким, мускулистим тілом у віці асоціюються якості ватажка: енергійність, рішучість (підтверджується результатами тестов).

Юнацький вік — важливий етап розвитку розумових здібностей. Старшокласники частіше і наполегливіше, упрямей запитують: «Чому?» і висловлюють сумніви щодо достатності й обгрунтованості запропонованих пояснень. І тому віку характерна потяг до великого узагальнення, пошуку універсальних принципів, і законів, що стоять за приватними фактами. Відповіді на тести є якісь загальні формули життя і міністерства соціального суспільний лад.

Розвиток інтелекту у юності був із розвитком творчі здібності і прагненням до створення чогось нового, що зумовлює індивідуальному стилю розумової діяльності. У тестах зустрічаються такі відповіді, як прагнення додати до до своїх психологічні характеристики артистизм. Багатьом дітям даного віку властиво перебільшення власної унікальності, що полягає у відповідях. Розвиток тимчасових уявлень тісно пов’язані і з розумовою розвитком, і зі зміною життєвої перспективи. Через 15 років років збільшується самоповагу, зменшується сором’язливість і більше зростає інтерес у своїй будущем.

Юнацькі самоопису динамічніші, більш розкидані, а й у дівчаток більш суб'єктивні, більше пов’язані з почуттями, звідси спостерігається, у відповідях в дівчат, менше якостей, вкладених у інших, ніж в юнаків. Відповіді дівчат більше зв’язані з любовью.

Самооцінки юнаків та дівчат сильно залежить від стереотипних уявленнях чоловіків і жінок. Тому дівчинки хочуть додати більш «материнські почуття»: ніжність, ласку, доброту, а хлопчики мужність, витривалість, силу. І за результатами тесту, юнаки хочуть прибрати: нерішучість, сором’язливість, скромность.

У ми помітили таке підрозділ: одні ставлять чіткі мети може своє майбутнє, інші живуть фантазіями. А характерна риса юнацького віку — формування життєвих цілей. Юнак також замислюється про шляхів досягнення мети клієнта. І у відповідях ми зустрічаємо бажання додати такі риси як розум, терплячість, совесть.

Внутрішній світ лишелише сформувався і він дуже крихкий і творча людина нерідко тримають у такому віці переживає нереальність свого Я, самотності, непонимания.

Рання юність — період зростання соціальної активності. Старшокласник більше у що відбувається навколо неї і намагається взяти участь. Юність — завершальний етап первинної соціалізації.

Заключение

.

У процесі дослідження гіпотези, висунуті перед його керівництвом, підтвердилися частично.

На думку, причина у відношенні учнів цілей та результатів дослідження: старшокласники брали участь у таких опитуваннях кілька разів, результати не показувалися, що знизило їхнє зацікавлення справою. З іншого боку, второклассникам було приємно увагу нових дорослих, позначилося авторитет вчителя.

Третьокласники не розмежовують психологічні і непсихологические якості, як ми бачимо припускали. Серед учнів сьомого і десятого класів таке розмежування присутній, спостерігається небагато исключений (упомянуто кілька фізичних якостей), але ці пов’язані з індивідуальними особенностями, а ні з возрастными.

Статеві відмінності простежуються більшою мірою дев’яносто сьомого класі, що пов’язані з віковими рисами згаданої групи школьников.

У цілому нині наші прогнози справдилися, що є підтвердженням як традиційних теорій, у яких побудовано роботу, і відповідності усталеним уявленням досліджених груп школьников.

Список використаної литературы.

1. Божович Л. И. Особистість процес формування у дитячому віці - Москва; 1968.

2. Виготський К. С. Зібрання творів. Т.4. Дитяча психологія — Москва, 1984.

3. Вікова і педагогічна психология/под ред. А. В. Петровського — Москва, 1973.

4. Кон І.С. Психологія підлітковому віці - Москва, 1989.

5. Світ дитинства. Молодший школьник/сост. А. В. Захарова — Москва, 1988.