Агрессия Японії Північно-східному Китае

РЕФЕРАТ.

Агресія Японії в.

Северо-Восточном Китае.

студент 3 курсу відділення міжнародних відносин факультета.

МО.

Запровадження… …3.

1. Підготовка Японії до агрессии…5.

2. Агресія Японії Ліга Наций…8.

3. Відносини Японії з СССР…

Укладання… …

Ще початку двадцятого століття Маньчжурія являла собою жодну з пріоритетних сфер інтересів японського імперіалізму. Після російсько-японської війни 1904;1905 рр. Тут почалася активна економічна експансія японського капіталу, здійснювана, переважно, шляхом концесій, прямих капіталовкладень і митних барьеров.

Отже вже у 1918 року японські компанії мали на ЮМЖД в зоні відчуження 647 дочірні підприємства, контор, філій і відділень банків, загальна сума капіталів яких за приблизними оцінкам становила понад 2,1 млн. єн. Дві третини їх функціонували повністю за японському капіталі, частка ж у інших, за рідкісними винятками, становила понад 50%. Загальний обсяг капіталовкладень, за деякими даними, становила близько 30 млн. єн, що становило 70% всіх японських капіталовкладень у Китаї. Потрібно відзначити меншу активність японського капіталу Північній Маньчжурії, де у цей період перебувало тільки 62 японських кампанії. Це в першу чергу нестабільної військово-політичній обстановкою у цьому районі, яка гарантувала схоронності капитала.

Вже під час інтервенції Далекому Сході 1918;1920 рр. японське командування активно використало людські та матеріальні ресурси Південної Маньчжурії. Ресурси надавалися концерном ЮМЖД, располагавшим тут підприємствами обробній промисловості, запасами продовольства та робочої силою. Це створювало Японії великі переваги перед навіть сприяло у проведенні интервенции.

Поступово залежність Маньчжурії від японського капіталу росла, і, водночас, росла потреба японської промисловості, у маньчжурском ринку збуту й у маньчжурських сировинних ресурсах. У вищій ступеня ця потреба виявилася під час світового економічної кризи. Для Японії, 30% промышленой продукції якої експортувалося, став життєво необхідний захоплення нових ринків збуту. Надати їх Японії могла лише Маньчжурія, й у 20−30-ті роки Манчжурия став основним напрямом японської зовнішньої политики.

Глава 1.

До 1924;1925 рр. Японія безперешкодно розширювала свої концесійні права в Маньчжурії. Але з 1925 р. китайське уряд з допомогою США початок робити спроби протидії Японии.

Японська пропаганда знову, як і для російсько-японської війною закликала допоможе істориків. Але якщо вони доводили, що Маньчжурія є неотъемлимой частиною Китаю, нині вони свідчили протилежне: Маньчжурія — ні історично, ні этнографически немає нічого спільного з Китайської імперією, і лише Японія проти неї володіти цієї землёй.

Саме дусі таких тверджень було написано відомий меморандум Танака, міністра закордонних справ Японії 1927;1929 рр. і лідера партії Сэйюкай. Цей меморандум було ухвалено кабінетом міністрів та подано імператору влітку 1927 р. Він був програму як регіональної, а й світової експансії Японії. Це було документальне оформлення паназиатской ідеології японського імперіалізму. У його меморандумі Танака доводив неприпустимість для Японії національного об'єднання і самій незалежності Китаю. «Ми повинні страшиться того дня, коли Китай об'єднається та її промисловість почне процвітати». Звідси випливала «програми дій» японського імперіалізму у розділі Китаю та перетворенню Манчжурії японську колонію і японський форпост на материке.

«Щоб завоювати справжні права в Маньчжурії і Монголії, — був такий меморандум, — ми повинні йти цю галузь як і поринути у іншої Китай під приводом розвитку нашої торгівлі. Збройні обеспечеными вже правами, ми захопимо до рук ресурси всієї країни. Маючи себе все ресурси Китаю, ми час торкнутися завоюванню Індії, архіпелагу, Малої Азії, Центральної Азії і навіть Європи». До того ж ці плани оформлялися як заклики до визволенню азіатського континенту від європейського впливу, від «нижчою європейської рассы». «Азія для азіатів» і «Японія під главі Азії» — такими були основні ідеї цього меморандуму і багатьох інших «наукових» і «літературних праць». У разі економічного кризи, що у Японії протікав особливо важко, цих ідей ставали все привабливішими привабливими для вищих шарів японського общества.

У разі світового економічної кризи зробити захоплення Маньчжурії не представляв для Японії великих, оскільки великі держави були більш зайняті своїми внутрішніми проблемами. Тим паче світове співтовариство було охоплено тоді прагненням до роззброєння. Політики воліли збиратися різні миротворчі конференції, які, проте, частіше носили показовий, а чи не практичного характеру. І все-таки, із єдиною метою виправдання майбутнього захоплення японська пропаганда доклала всіх зусиль, щоб довести світу, ж Японія має зайняти Маньчжурію, як для оборони цивілізації від більшовизму. У той самий час Японія усилиено готувалася до того що, щоб блискавично захопити Маньчжурію, поставити світове співтовариство перед фактом.

ГЛАВА 2.

У ніч із 18 на 19 вересня 1931 р. Японські війська зайняли Мукден і кілька інших містах Південної Маньчжурії. Приводом послужив інсценований самими японцями диверсійним акт — вибух рейок на ЮМЖД. Китайські війська мало чинили опору, й у перебігу 12 годин вся Південна Маньчжурія була захоплена, після чого японські війська розпочали розширенню окупации убік Північної Маньчжурии.

У той самий день, коли почалася японська агресія в Маньчжурії, в Раді Ліги націй приступав до виконання своїх зобов’язань як членами Ради представник Китаю доктор Альфред Ші. Він відразу ж офіційно звернувся безпосередньо до Лізі націй, вимагаючи негайного втручання припинення агресії проти Китайської республіки. Однак Рада Ліги націй на прохання Японії відклав обговорення питання. І тільки 30 вересня Рада Ліги на вимогу китайського делегата все-таки розглянув питання японської агресії. Проте крім звернення до обох сторонам, у якому Рада просив обидві сторони прискорити нормалізацію своїх стосунків, не вжив жодних практичних кроків вирішення конфлікту стримування агресора. Розрахунок японського імперіалізму виправдався і Великі держави не робили жодних повної свободи дій з протесту проти. Рада відклав розгляд питання на 14 жовтня 1931 г.

Тим часом у Маньчжурію продовжували прибувати транспорти з японськими військами. Одночасно японський представник в Лізі націй не переставав посвідчувати, ж Японія не хоче ніяких територіальних приобритений і евакуація військ вже началась.

24 жовтня Рада Ліги прийняв резолюцію, у якій запропонував Японії тритижневий термін вивести свої війська з Маньчжурії. Але з Статуту Ліги націй цей документ ще у відсутності ніякої юридичної сили, оскільки він було прийнято не одноголосно — Японія проголосувала против.

Двома днями пізніше, 26 жовтня, японське уряд опублікувало декларацію, яка укладала у собі основні засади японської політики у Маньчжурії. Декларація проголошувала «взаємна відмова від агресивної політики»; «знищення будь-якого організованого руху, порушує свооду торгівлі, і збудливого міжнаціональну ненависть»; «забезпечення охорони в усій Маньчжурії прав японських громадян» і «повагу договірних прав Японії». Китайське уряд заявило, що готове в усьому піти назустріч Японії, якщо та відкличе свої війська. Але була очевидно, що подібні декларації публікувалися лише для запобігання можливих протестів країн. Тим часом військова окупация Маньчжурії продолжалась.

Дії Японії знаходили підтримку англійського національного уряду, який прийшов до влади серпні 1931 р. за умов серйозного внутрішньополітичного кризи. Воно трималося щодо японської агресії не лише пасивно, а й доброзичливо. Незадовго до його початку захоплення Манчжурии Японія зав’язала з Англією переговори щодо фактичному поділі Китаю на сфери впливу. Посилення Японії Китаї означала б ослаблення у тому регіоні США, було вигідна Англії. Увереная на лондонських переговорах повному нейтралітет Англії, Японія сміливо реалізовувати свої планы.

Іншою була позиція США, яких були безпосередньо порушено японської агресією. 5 листопада 1931 р. американське уряд відправило Японії різку ноту, у якій висловлювався протест проти будь-яких переговорів між Японією і Китаєм до припинення військової окупації. Одночасно американська дипломатія домагалася у Лондоні і Парижі загального дипломатичного виступи проти Японії, проте не всі її зусилля виявилися тщетными.

На черговий сесії Ліги націй, яка відкрилася Парижі, 16 листопада, Англія висунула пропозиції щодо врегулювання конфлікту. Ці пропозиції зводились до того, щоб Китай, не претендуючи яким попередні гарантії, вступив у безпосередні переговори з Японією і зобов’язався поважати договірні права Японії Манчжурии. Японія ж уведёт свої війська тоді, коли вважатиме цілком удовлетворённой. Тут видно вже пряма підтримка Японії Англією, проте проти цих пропозицій знову виступили США.

Для ознайомлення зі становищем дома, Рада Ліги націй, по пропозиції Японії, вирішив створити комісію, увійшла до історії як комісія Литтона,. Розслідування цієї комісії не приніс жодних практичних результатів, що вкотре підтвердила недієздатність Ліги націй, як миротворчої организации.

Тим більше що, японські війська, і далі займаючи Північну Маньчжурію, почали зосереджуватися за українсько-словацьким кордоном СРСР. Японському командуванню потрапила до руки з’явилася інформація, що Радянський Союз перед допомагає Китаю зброєю, військової технікою і інструкторами. 28 жовтня 1931 р. японське уряд звернулося щодо радянському уряду з нотою протесту буде проти цієї допомоги, розцінюючи її як «втручання СРСР конфлікт за Китаю. Передаючи цю ноту, японський посол у Москві запевнив, що діями японських військ у Манчжурии нічого очікувати завдано нікого шкоди інтересам СРСР. Народний комісар закордонних справ Литвинов відкинув цей протест і Ющенко заявив у тому, що Радянський Союз суворо дотримується політики невтручання, хоча справжня позиція СРСР було як відомо гранично ясна.

Допомога СРСР Китаю тривала у відповідь, у середині листопада японські війська перерізали Китайсько-Східної залізниці. Коли японський посол був приглашён в Наркомзаксправ для роз’яснень, він заявив, що японське уряд «приймає все можливі заходи до того що, щоб уникнути заподіяння шкоди інтересам Китайсько-Східної залізниці». У той час він чітко дав, що японське уряд чекає від Радянського Союзу заяви про його нейтралітет, нагадавши про нейтралітет Японії під час російсько-китайського конфлікту 1929 р. У заяві у відповідь Наркомінсправ висловлювалася стурбованість значним розширенням району військових і знову заявлялося політикою невтручання. Японська сторона незабаром передала запевнення у тому, що японські війська після наведення ладу у районі підуть на південь. У той водночас японське уряд початок ще більше активну антирадянську пропаганду, заохочуючи мобілізацію в Манчжурии нових антирадянських збройних отрядов.

13 грудня, у Японії утворився новий кабінет військової партії Сэйюкай, який був настроєний ще більше радикально. 3 січня 1932 р. японські війська зайняли Цзиньчжоу, завершивши цим окупацію Манчжурии.