Висновок. 
Синонімічне багатство української мови

Мова збагачує свій лексичний склад не лише з власних ресурсів, а й шляхом запозичання з інших мов. Буває, що іншомовне слово є єдиною назвою певного поняття.

Скажімо, лірика «один з основних різновидів красного письменства (поряд з епосом та драмою)». Нерідко запозизапозичення з якоїсь мови стає синонімом до власне українського слова: бібліотека — книгозбірня, фон — тло, масштаб — вимір і под. Інколи синонімами стають запозичення з різних мов: галстук (нім.) — краватка (фр), кофе (через рос. з гол.) —кава (через тур. з араб.).

Синоніми, як відомо, вирізняються відтінками значензначення, стилістичним забарвленням, закріпленістю за певним стилем мови, частотою вживання. Приміром, латинське за походженням фон використовується здебільшого в науконауковій літературі, тло переважає в художніх та ігубліцистичних текстах; запозичене з грецької мови бібліотека нейтральне, а власне український відповідник книгозбірня мас відтінок урочистості, тому вживається частіше в поезії й публіциспубліцистиці. Напр.: «Другий будинок за рогом —була Громадська бібліотека» (А. Головко); «Якщо він надумає саме в ці дні переїздити на новосілля, то ви з великою охотою пособите йому скласти книгозбірню» (Л. Яновська). Це не означає, що такі стосунки між словами є незмінними. З огляду на різні чинники лексеми можуть помінятися місцями, але неодмінною умовою існування синонімів як таких у мові.