Дислексія та дисграфія у дітей з порушеннями мовлення. 
Основні характеристики

Поняття про дитячу дислексію та дисграфію

Стійке порушення читання називається дислексією, письма — дисграфією. Нерідко обидва види розлади спостерігаються у однієї дитини, при цьому ознак відставання в розумовому розвитку у неї ніхто не знаходить.

Дислексія (dyslexia) — часткове специфічне порушення процесу читання, обумовлене несформованістю (порушенням) вищих психічних функцій, і повторюється помилками стійкого характеру. Дане захворювання зустрічається порівняно рідко, причому спостерігається частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток, однак може спричинити значні труднощі, пов’язані з навчанням такої дитину. Проявляється дислексія приблизно у віці семи років (іноді раніше); по-іншому це захворювання називається іноді специфічною дислексією[2, с.197].

Дислексія проявляється в уповільненні процесу оволодіння читанням, а також в уповільненні темпу, швидкості читання (браділексія). Значнішими проявами дислексії є стійкі і специфічні помилки читання.

Дислексія негативно впливає на формування особистості дитини. Невдачі школяра при оволодінні читанням можуть сприяти виникненню і закріпленню таких рис характеру, як невпевненість в собі, боязкість, тривожна недовірливість або, навпаки, агресивність, озлобленість, негативізм. В одних випадках ці афективні реакції є наслідком дислексії. В інших випадках вони безпосередньо не пов’язані з дислексією, а лише супроводжують її, включаючись в загальну структуру нервово-психічних захворювань.

Основні ознаки дислексичних помилок при читанні, які дозволяють відрізнити дислексію від інших порушень читання:

• -помилки читання при дислексії є стійкими, і без спеціальної корекційної роботи вони можуть зберігатися у дитини протягом багатьох місяців і років. Особливу увагу займає той факт, що помилки читання закономірно зустрічаються у всіх дітей на початкових етапах оволодіння навичкою читання. Багато нормальних дітей, які починають вчитися читати, мають такі помилки, але вони спостерігаються у них не довго, досить швидко зникають. У дітей же, котрі страждають на дислексію, ці помилки зберігаються тривалий час, місяці і навіть роки. Таким чином, дислексія визначається не по декільком, часто випадковим, помилкам читання, а за сукупністю і стійкості характеру.
• -помилки читання при дислексії носять специфічний характер. Заміни і змішання фонетично близьких звуків, а також заміни графічно подібних букв.

Політерне читання — порушення злиття звуків в склади і слова. При політерному читанні букви називаються почергово, «бухштабуются», нанизуються одна на іншу. Наприклад, РАМА — Р, А, М, А.

Спотворення звуко-складової структури слова, які проявляються в різноманітних помилках:

• а) в пропусках приголосних при збігу;
• б) пропусках приголосних і голосних при відсутності збігу;
• в) додаванні звуків;
• г) перестановках звуків;
• д) пропусках, перестановках складів та ін.

Порушення розуміння прочитаного проявляються на рівні окремого слова, а також речення і тексту. Ця група порушень читання виділяється в тих випадках, коли не спостерігаються розлади технічної сторони процесу читання.

Аграматизми при читанні. Ця група помилок проявляється на аналітико-синтетичної та синтетичної щаблі оволодіння навичкою читання. Відзначаються порушення у відмінкових закінченнях, в узгодженнях іменника і прикметника, змінах закінчень дієслів та ін.

Тут важливо відзначити той факт, що існування помилок читання у дітей ще не доводить наявності дислексії. Аналогічні помилки можуть зустрічатися і у дитини яка не страждає на дислексію. В цьому випадку, помилки будуть мати випадковий характер і причиною таких буде являтися неуважність, недостатність процесів контролю при читанні внаслідок втоми дитини.

Дисграфія — це часткове порушення письма, що виявляється в стійких, повторюваних помилках, обумовлених несформованістю вищих психічних функцій, що беруть участь в процесі письма. Головним і практично єдиним критерієм діагностики дисграфії прийнято вважати наявність в листі специфічних помилок[2, с.197].

До їх числа відносяться наступні:

— заміни і змішання букв, що позначають звуки близькі звучанням (п-б с-з, к-г, т-д, ц-с, с-ш, ч-щ і т.д.);

• -порушення складової структури слова (пропуски букв, складів, перестановки букв, складів, додавання букв, складів, розрив слів);
• -порушення граматичного узгодження слів у реченні;
• -змішання букв подібних по зображенню (п-л, л-м, д-б, т-п, к-н і т.д.)

Письмо — це складний навик, що включає виконання тонких координованих рухів руки. Техніка письма вимагає узгодженої роботи дрібних м’язів кисті і всієї руки, а також гарного розвитку зорово-моторних координацій, зорового сприйняття і довільної уваги.

У дітей з дисграфією відзначається несформованість багатьох вищих психічних функцій: зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень, слухо-вимовної диференціації звуків мови, фонематичного, складового аналізу і синтезу, ділення пропозицій на слова, лексико-граматичної будови мови, розлади пам’яті, уваги, емоційно-вольової сфери.

При дисграфії діти молодших класів школи важко опановують письмом: їх диктанти, виконані ними вправи, містять безліч граматичних помилок. Вони не використовують великі літери, знаки пунктуації, у них жахливий почерк. У середніх і старших класах хлопці намагаються використовувати при листі короткі фрази з обмеженим набором слів, але в написанні цих слів вони допускають грубі помилки[4,с.18]. Нерідко діти відмовляються відвідувати уроки мови або виконувати письмові завдання. У них розвивається почуття власної неповноцінностіі, депресія, в колективі вони перебувають в ізоляції. Дорослі з подібним дефектом не в змозі скласти вітальну листівку або короткий лист, вони намагаються знайти роботу, де не треба нічого писати[4, с.18].