Розглянемо найпоширеніші у світовій практиці типи торговельних договорів

Угода CIF походить від початкових букв англійських слів Cost, Insurance and Freight, що означають вартість, страхування і фрахт. Це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішуються основні питання купівлі-продажу, момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця, порядок розрахунків та інші питання. Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CIF зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

За умовами угоди CIF на продавця покладається також обов’язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов’язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами угоди CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець хоче мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів щодо забезпечення додаткового страхування.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, варто застосовувати угоди СІР.

Угода CIP — Carriage and Insurance Paid To — фрахт/перевезення і страхування, оплачені до — означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов’язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб.

За умовами угоди СІР па продавця покладається також обов’язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов’язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами угоди СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям.

У випадку, якщо покупець хоче мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів щодо забезпечення додаткового страхування.

Угода СІР зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Угода СРТ — Carriage Paid То (. named place of destination) — фрахт/ перевезення оплачено до. (. назва місця призначення) — означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов’язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Тобто покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Угода СРТ зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Угода CFR — Cost and Freight (. named port of destination) — вартість і фрахт (. назва порту призначення) — означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’язаний оплатити витрати й фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Однак ризик втрати або ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця до покупця.

За умовами угоди CFR на продавця покладається обов’язок з митного очищення товару для експорту. Ця угода може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставляти товар через поручні судна, варто застосовувати угоду СРТ.

Угода DAF — Delivered at Frontier (. named place) — поставка do кордону (. назва місця поставки) — означає, що продавець виконав свої обов’язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортпому засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном «кордон» може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення в угоді конкретного місця та пункту.

Однак якщо сторони хочуть покласти на продавця обов’язки щодо розвантаження товару з прибулого транспортного засобу та всі ризики й витрати такого розвантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Ця угода може застосовуватися незалежно від виду транспорту, за умови, що товар доставляється до сухопутної межі.

Угода DDP — Delivered Duty Paid (. named place of destination) — поставка зі сплатою мита (. назва місця призначення) — означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» на імпорт до країни призначення.

Угоду DDP передбачає максимальний обсяг обов’язків продавця. Проте якщо сторони хочуть виключити із зобов’язань продавця сплату деяких витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару (таких, як податок на додану вартість — ПДВ), це повинно бути чітко визначено у відповідному застереженні в договорі купівлі-продажу.

Угода DDU — Delivered Duty Unpaid (. named place of destination) — поставка без сплати мита («. назва місця призначення) — означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких мит на імпорт до країни призначення. Обов’язки щодо такого мита покладаються на покупця, так само, як будь-які витрати та ризики, що виникнуть у зв’язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

Якщо сторони бажають покласти на продавця обов’язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат та ризиків, пов’язаних із цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Угода DEQ — Delivered Ex Quay (. named port of destination) — поставка з причалу (. назва порту призначення) — означає, що продавець виконав свої обов’язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі (набережній) у названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до названого порту призначення та розвантаженням товару на причал (набережну). Угода DEQ покладає на покупця обов’язок здійснити митне очищення товару для імпорту та сплату всіх податків, мит й інших зборів і витрат, якими супроводжується імпорт товару.

Угода DES — Delivered Ex Ship (. named port of destination) — поставка з судна (. назва порту призначення) — означає, що продавець викопав свої обов’язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на борту судна в названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до названого порту призначення до розвантаження. Ця угода може застосовуватися виключно у випадках доставки товару морським або внутрішнім водним транспортом, або в змішаних перевезеннях, коли товар прибуває у порт призначення на судні.

Угода EXW — Ex Works (. named place) — франко завод (. назва місця) — означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі та ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Ця угода покладає мінімальні обов’язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв’язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Угода FAS — Free Alongside Ship (. named port of shipment) — франко вздовж борту судна (. назва порту відвантаження) — означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар розміщений біля борту судна у названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Угода FAS зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Якщо сторони бажають, щоб покупець узяв на себе обов’язки з експортного очищення товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Ця угода може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Угода FCA — Free Carrier (. named place) — франко-перевізник (. назва місця) — означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Варто зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов’язання щодо завантаження й розвантаження товару в такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Ця угода може бути застосована незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Угода FOB — Free on Board (. namedport of shipment) — франко-борт (. назва порту відвантаження) — означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто нього моменту всі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Угода FOB зобов’язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Ця угода може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Отже, існують тільки дві угоди, пов’язані зі страхуванням, як-от: CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов’язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи хочуть вони застрахуватися та якою мірою. Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не знає точних вимог останнього. Відповідно до стандартних умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків, страхування може здійснюватися з «мінімальним покриттям» за умовами С, із «середнім покриттям» за умовами Віз «найбільш широким покриттям» за умовами А. Оскільки при продажі товарів за угодою CIF покупець може захотіти продати товар у дорозі наступному покупцеві, який, своєю чергою, може захотіти знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхового покриття, що задовольнятиме таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно за умов CIF обирається мінімальне страхування, з можливістю покупця вимагати від продавця додаткового покриття.

При міжнародних перевезеннях авіатранспортом, страховий захист стосовно відповідальності перевізника за вантаж звичайно включається до комбінованого поліса страхування відповідальності авіаперевізника (перед пасажирами, за багаж, вантаж). При більших сумах відповідальності ризик обов’язково розміщується на світовому ринку перестрахування. Тому умови страхового поліса та тарифи визначаються на базі умов та тарифів перестраховиків. Як правило, перевізник купує поліс, який включає відповідальність за вантажі з деклараційною вартістю (тобто зі записом у авіанакладній про ціну вантажу, що перевозиться). При цьому збільшується ліміт відповідальності перевізника і, відповідно, страховика, а відправник сплачує додаткову плату.

Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітне, воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІСАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.

Основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні:

Варшавська конвенція 1929 р. та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 р. Офіційною мовою конвенції е французька.

Гвадалахарська конвенція 1961 p., яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором і особливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

Римська конвенція — установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.

Монреальські протоколи ІСАО — 1, 2, 3, 4 (International Civil Aviation Organization — Міжнародна організація цивільної авіації) замінили золотий франк на Спеціальні права запозичення (SDR — Special Drawing Right).

У травні 1999 р. на дипломатичній конференції у Монреалі було укладено Конвенцію ІСАО. її мета — повністю замінити систему Варшавської конвенції. Конвенцію ІСАО підписали більше 50 держав, а набере вона чинності після того, як її ратифікують ще інші держави.

До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції ІАТА 600а, 6006 (International Aviation Transport Association) із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993) тощо.

При підвезенні вантажів до суден залізницею (як в Англії, Франції" так і у всій Європі) у силу вступає Конвенція СІМ — «Міжнародна угода про транспортування вантажів залізницею». Уряд Англії підписав цю конвенцію, і, оскільки англійські залізниці націоналізовані, достатньо вказівки уряду дотримуватися положень цієї конвенції, які дещо збігаються з дорожньою.

У країнах ЄС відповідальність перевізника визначається на підставі Міжнародної конвенції про перевезення товарів залізницею COTTF. Застосування цієї конвенції досить обмежене, а саме:

діє тільки тоді, коли країна відправлення та країна одержання вантажу обидві підписали конвенцію;

стосується лише основних магістральних залізниць Європи;

позов подається тільки до країн, де було завдано шкоди.