Аналіз та характеристика музичної форми твору

Зустріч між Пером Гюнтом та Грігом поклала початок одному з найщасливіших ансамблів в сфері світової сценічної музики. В образі, народженому фантазією Ібсена, композитор знайшов людський зміст, який контрастував з особистістю автора, якого його знали всі. Для Гріга Пер Гюнта — не тільки втілення безпринципності, егоїзму, а й любитель свободи, пригод, великий фантазер та авантюрист.

З приходом нового, двадцятого сторіччя драма Ібсена з музикою Гріга почала свою переможну ходу за кордонами Скандинавії. Та все ж композитор не відчував, що поставив крапку в роботі над твором. З 1901 року продовжуються редакційні роботи Гріга над музикою до «Пера Гюнта».

До четвертого акту Гріг спочатку написав окремий, зараз невідомий, вступ. Але буквально з першого спектаклю роль цієї інтродукції почав виконувати «Ранковий настрій», хоча ця п`єса була задумана композитором для п`ятої сцени цього акту — «Рано-вранці». «Ранок» захоплює слухача світлим сяйвом та свіжими звучаннями терцових зіставлень. В своєму жанрі ця п`єса здіймається на часом та місцем сценічної дії. По ходу драми вона повинна змалювати схід сонця на африканському побережжі, але завдяки пентатоновому забарвленню вона з таким же успіхом могла би ілюструвати картину норвезького ранку. Досить дивно, що — з незначними змінами — Гріг використав в ній той же самий мелодичний матеріал, що й в характеристичній темі «Жінки в зеленому» (№ 6). «Ранок» відкриває першу сюїту «Пер Гюнт». «Ранок» написаний в складній тричастинній репризній формі з елементами рондо та невеликою кодою — АВА1. Перший розділ (1−20 такти) — це простий період повторної будови. Другий розділ (21−49 такти) має нову тему у валторни. Третій розділ (50−76 такти) — починається в F-dur, але рух швидко повертається до основної тональності. Кода (77−87 такти) — постійне обигрування звороту Т-D та заспокоєння руху.