Робота за кордоном

У 1919 році Старевич з родиною емігрує до Італії, а потім до Франції. У Франції, до нього звертається представник фірми «Меркурій «і пропонує роботу з платнею не менше, аніж він отримував в Росії. Приїхавши до Франції, Старевич приймає пропозицію і починає знімати в Парижі анімаційні фільми. Випадок Старевича — єдиний випадок в російській «кіноеміграціі «, коли емігрантові практично відразу пропонують постійну серйозну роботу. За підтримки місцевих кінопромисловців Старевич починає один за іншим продюсувати і знімати анімаційні фільми. Однією з перших його робіт «за кордоном «була екранізація байки Лафонтена «Як жаби випросили собі короля «(Les grenouilles qui demandent un roi, 1923), удостоєна однієї з вищих кінематографічних нагород епохи — золотої медалі Розенфельда. Надалі Старевич випускає такі чудові короткометражки, як «Пісня солов’я «(La voix du rossignol, 1923), «Любов у білому і чорному «(Amour noir et blanc, 1923), «Щур сільський і щур міський «(Le rat de ville et le rat des champs, 1927), «Маленький парад «(La petite parade, 1928). Характерною рисою фільмів Старевича і його особливою гордістю стає багата реалістична міміка створених ним лялькових персонажів. Пластика і достовірність його анімації дозволяла йому також поєднувати в просторі фільму живих і лялькових персонажів. Головним досягненням Старевича став перший у світовому кіно — повнометражний ляльковий анімаційний фільм «Рейнеке-Лис «(Le roman de Renard, 1930). Фільм почав зніматися в 1926 році як німий і був повністю знятий до 1930 року, коли випускати його в прокат в колишньому вигляді (без звуку) вже стало практично неможливо. Фільм був озвучений через вісім років на німецькій мові на замовлення Німеччини, уряд якої було зацікавлений у появі своєрідної екранізації «народної поеми «Гете. У 1941 році фільм був також випущений на екрани французькою мовою. «Рейнеке-Лис «приніс Старевичу вісім міжнародних премій, у тому числі другу медаль Розенфельда. (Те, що фільм доробляли фактично на гроші гітлерівського уряду, надалі значно вплинуло на його прокатну долю — в більшості країн він до цих пір не випущений навіть на відеоносіях.) Протягом 1930;1950;х років Старевич продовжує ставити анімаційні фільми. Найвідомішою і часто згадуваною роботою пізнього періоду його творчості можна вважати фільм «Щеня-талісман «(Fйtiche mascotte, 1934). Можна сказати, що війна ніяк не торкнулася Старевича. Після 1945 року він хотів повернутися до Парижа, але потім вирішив, що Париж для нього місто занадто суєтне і перебрався в містечко Фонтен-Де-Буа. Вся сім'я допомагала в його роботі на новому місці, але Старевич в основному обходився своїми силами, вважаючи, що підготовка помічника або наступника при специфіці його роботи практично неможлива. Його популярність в 1950;х пішла на спад, пропозиції на постановку фільмів приходити перестали і знаменитий режисер заробляв постановкою рекламних роликів, а в самі важкі часи, коли старша дочка почала втрачати зір, продавав зроблені ним ляльки.