Понятие і основні напрямки інвестиційної політики у Украине

1.1, Поняття і основні напрямки інвестиційної политики.

Побудова України суверенної незалежної демократичної, соціального, правової держави можливе лише за умови наявності сучасної ринкової економіки. Така економіка має бути орієнтована задоволення потреб людини, а чи не власних, було властиво економіці Радянського Союзу. Переважна більшість так званої групи «А» над групою «Б» призвело до перекосів у соціальній політиці, що з демократизацією суспільства вимагало змін у соціальної сфери, а й у економіці. Підняття і динамічний розвиток останньої вимагає приведення її інфраструктури у відповідність із сучасними вимогами природоохоронного законодавства, ресурсозбереження, эргономичности. Це, своєю чергою, неможливо залучення інвестицій як внутрішніх і, більшою мірою, иностранных.

Необхідний загальний обсяг інвестицій у економіку становить понад 40 млрд. дол. США Останніми роками щорічні іноземні інвестиції становить 300 млн. дол., що свідчить про несприятливому інвестиційному кліматі в Україні і не виваженої інвестиційної політики, відсутності належного механізму забезпечення інвесторам. Понад те, намітилася стійка тенденція до їх зниження обсягу іноземних інвестицій, яка спонукає до розробки ефективного законодавства і інвестиційної політики і беззастережного їх выполнения.

Його розробка й затвердження іде у складних умовах й за наявності протистояння. З одного боку, іноземного інвестора нав’язує свої вимоги, і правила, які обмежують інтересів України. А з іншою боку, відоме і найвлучніше реалізоване у Китаї правило Ден Сяо Пина: «Не важливо — який масті кішка аби вона справно ловила мишей» і реалії тієї ж економічної ситуації Україні змушують на поступки іноземним інвесторам. Така полярність інтересів спонукає як виробляти стабільну інвестиційну політику з її стратегією і тактикою, про й точно і послідовно її реалізовувати у законодавстві й у практичної діяльності. Інвестиційна політика є складовою мастю інвестиційного процесса.

Інвестиційна політика визначається на мікро рівні, і визначається кожним інвестором самостійно. У той самий час має бути й макро рівень такої політики, що формується у державі і її місце у економічних процесах так і безпосередньо б'є по характері, видах інвестицій і об'єктах інвестування. Інвестиційна політика визначається як система господарських рішень, які визначають обсяг, структуру і напрям капітальних вкладень, що забезпечують зростання і відновлення фондов.

У цьому необхідно розрізняти інвестиційну політику держави (макро рівень) і інвестиційну політику інвестора (мікро рівень). Остання включає у собі визначення цілей інвестора і обсягу інвестованих коштів, аналіз ринку цінних паперів, формування портфеля цінних паперів, перегляд інвестиційного портфеля, оцінку його ефективності. Обидва рівня тісно пов’язані між собою. Проте реалізуються вони самостійно в залежність від форми власності, організаційно-правовою форми і цели.

З упровадженням України самоврядування інвестиційну політику формують й окремі регіони. Це виявляється в ініціюванні створення спеціальних вільних економіч-них зон, розвитку й підтримки комунального підприємництва чи комунального господарства, зокрема та соціальній инфраструктуры.

Инвестиционная політика України визначено поруч нормативних актів. Проте найповніше своє вираження знайшла у затвердженої постанови Кабінету Міністрів України «Концепції регулювання інвестиційної діяльність у умовах трансформації економіки» від 1 червня 1995 р. № 384. У його преамбулі відзначається, що обмежені фінансові ресурси України ні дають можливості забезпечити на етапі реформування економіки структурні зміни у областях народного господарства і питання будівництва житла та соціально-культурного призначення до обсягах, необхідні задоволення потреб населення. Тим самим було підкреслено і далі виділено два напрями інвестиційної політики: в підприємництво й у соціальну сферу.

Роздержавлення економіки, значне падіння обсяги виробництва створили проблеми формування доходної частини державного бюджету та взагалі бюджетів органів місцевого самоврядування з допомогою внутрішніх державних джерел. Якщо структурні зміни можливо провести на більш менш певний час, то зміни у соціальної сфери з об'єктивних і суб'єктивні причини вимагають значного часу. Зміна форми власності і методів господарювання призводить до неможливості суб'єктів підприємництва подальшому утримувати соціальної інфраструктури. Вона передається у провадження держави або органів місцевого самоврядування. У результаті соціальної сфери стає тягарем на бюджет і відповідно для джерел її формування. Витрати па на утримання такої сфери дістали назву соціальних інвестицій. Втім, у літературі ідея соціальних інвестицій критикується. Централізоване управління економікою з боку держави у сприйнятті сучасних умовах неприпустимо, що відбито й у українській конституції, й у розділі III закону України «Про підприємництво». Понад те, приймаються заходи для де регулювання економіки, зменшенню прямого втручання міністерств і відомств у керування економікою, розширенню повноважень органів місцевого самоврядування в розвитку економіки, зменшенню тягаря змісту соціальної інфраструктури на бюджет. Але держава може відмовитися від своїх зобов’язань щодо забезпечення гідних людини умов проживання, зокрема, щодо реалізації соціальних програм, розвитку і підтримці пріоритетних напрямів предпринимательства.

У зв’язку з тим змінюються форми управління економікою. Разом про те адміністрування відповідно концепції адміністративної реформи наводить управління шляхом видання нормативних актів і забезпечення ефективного контролю над виконанням. Інвестиційна політика України є важливим елементом інвестиційного процесу (Основу інвестиційного процесу у сучасних умовах становить п’ять етапів: 1. Выбор інвестиційної політики. 2Анализ ринку цінних паперів. 3. Формирование портфеля цепних паперів. 4. Пересмотр портфеля цінних паперів. 5. Оцінка ефективності портфеля цінних паперів У водночас Україні, як для більшості інших країн СНД, характерно наявність позабіржового і тому мало контрольованого ринку цінних паперів, що спотворює реальну ситуацію на фондовий ринок. Крім цього процес акціонування ще завершено і ринок цінних паперів ще сформований) і будується з урахуванням реальної економічної ситуації в, перспектив залучення інвестицій та його ефективне використання із єдиною метою трансформації економіки та створення сприятливого середовища для припливу інвестицій, забезпечення здорової конкуренції, реалізацію програми структурної перебудови економіки України, визначення пріоритетів використання інвестицій. У першому етапі суть такої політики полягає залучення інвестицій, але в другому — регулювання інвестиційних потоків, третьому — реальне забезпечення правий і гарантій інвесторів. Втім, що ні означає відірваності рішення одного завдання одної. Вони взаємопов'язані. Процес залучення іноземних і реалізації інвестицій може бути стихійним і також |вимагає регулирования.

Державна інвестиційна підтримка надається переважно у розвиток пріоритетних напрямів економіки, першочерговими з (яких признаны:

— розвиток паливно-енергетичного комплексу |і впровадження енергоі ресурсозберігаючих технологий;

— соціальної сфери, розширення й нарощування обсяги виробництва товарів широкого споживання і рівнем послуг населенню, і навіть конкурентоспроможної продукції, яка поставляється на экспорт;

— розвиток агропромислового комплекса;

— прискорення розвитку медичної і мікробіологічної промышленности;

— подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Ці пріоритети спрямовані на економічний прорив у традиційних для України сферах провадження з подальшим виходом продукції вітчизняного товаровиробника світовий ринок. Це означає, що ця політика спрямована не так на вивезення капіталу зарубіжних країн, але в ввезення і залишення в Україні. Так, за оцінками вітчизняних експертів, щорічно у Україну ввозиться автомобілів на 1,5 млрд. (гривень, що дорівнює щорічного обсягу іноземних інвестицій. Із реалізацією програми «Український автомобіль» значної частини цих коштів залишиться у Україні та інвестуватиме її економіку. Але широко розрекламований згаданий інвестиційний проект страждає суттєвими вадами й не враховує суб'єктивного чинника, а тому фактично провалений. До того ж ми враховано загальна тенденція розвитку світового автомобілебудування, де за оцінкам фахівців у найближчим часом залишиться кілька великих автомобільних компаній, які витиснуть дрібні. І хіба що нам хотілося зберегти програму «Український автомобіль» в неї майбутнього немає внаслідок істотного технічного і технологічного отставания.

Інвестиційна політика має будуватися з огляду на реалії економічного становища, готівкових природних і трудових ресурсів, клімату, геополітичного становища, існуючої ринкової інфраструктури інших факторов.

1.2. Принципи державної інвестиційної политики.

Принципи державної інвестиційної політики передбачені Концепцією регулювання інвестиційної діяльність у умовах ринкового трансформації економіки. Будь-яка цілеспрямована діяльність, зокрема і інвестиційна політика, мусить бути послідовною й не залежати через зміну конкретних політиків, уряду, тощо. Стрижень цієї політики визначають її принципи, які визначають ті й інші конкретні рішення і механізм реалізації, забезпечували прогнозування, послідовність, наступність. Тому, безумовно принципи державної політики визначаються самим характером і формою держави, стабільністю його політична і соціальна основи, загальної спрямованістю економічних пріоритетів і соціальних процессов.

Принципи становлять своєрідну основу тому чи тому роботи і визначають її глобальне напрям. Державна інвестиційна політика України нарешті розбудовується на принципах:

— послідовної децентралізації інвестиційного процесса;

— збільшення частини внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектов;

— перенесення центру ваги з безповоротного | бюджетного фінансування виробничій сфері на кредитование;

— виділення бюджетних коштів, переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), вкладених у здійснення структуктурной перебудови економіки, по адресне принципу;

— фінансування об'єктів, будівництво яких знову починається за рахунок бюджетних коштів, зазвичай, на конкурсної основе;

— надання переваг в завершенні розпочатих будівель, технічного переоснащення та реконструкції діючих предприятий;

— здійснення відповідними державними органами контролю над використанням централізованих инвестиций;

— розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів; - вдосконалення нормативної і питання правової бази з метою підвищення обсягів залучення инвестиций;

— впровадження системи страхування инвестиций.

Державні принципи надалі може бути деталізовані тим чи інших регіонів, особливо тих, де встановлюються вільні економічні зони. Відповідно це дозволяє визначення і реалізації регіональних інвестиційних программ.

Реалізація державної інвестиційної політики повинна здійснюватися на основе:

— економічно обгрунтованих нормативів амортизаційних відрахувань і створення галузевих і міжгалузевих фондів амортизации;

— випуску цінних паперів під конкретні проекти якомога ширшої залучення коштів підприємств та населення, розширення іпотечного кредитування, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних і інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних займов;

— ефективне використання іноземних інвестицій кредитних ліній і кредитів міжнародних громадських організацій і т.п. Здійснити немає в цьому наявності відповідної дійсною самостійності в підприємницької діяльності дуже важко, а навіть часом неможливо. І тому повинен бути налагоджений належний механізм інвестиційної политики.

1.3. Механізм інвестиційної политики.

У Концепції намічено і механізм реалізації інвестиційної політики. Механізм інвестиційної політики охоплює собою конкретні рішення щодо реалізації інвестицій. Він охоплює у собі спрямування коштів державного бюджету та взагалі фінансування капітального будівництва безпосередньо органам управління, зокрема на виробниче будівництво — у випадку вичерпання інших джерел фінансування. Хоча Закон України «Про підприємництво» і передбачена державну підтримку суб'єктів підприємництва, в тому однині і забезпечення матеріально-технічними іншими ресурсами, які централізовано розподіляються державою, але тільки за умови виконання підприємцем робіт і постачання для державних потреб. За інших випадках за наявності постійного дефіциту державного бюджету така матеріальна підтримка є винятком і належить до неринковим механізмам. Реалізація інвестиційної політики неможлива без наявності зваженого підходи до проведення податкової політики, спрямованої чи інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Інакше капітал «йде» з податків, зокрема шляхом його тінізації. Так, по даним МВС України в майже будь-яка, навіть легально працююча комерційна структура, частину своєї діяльності, котрий іноді значну веде нелегально. По експертних оцінок понад 50 економічної діяльність у Україні є тіньової характер Механізм інвестиційної політики у залежність від галузі народного господарства і цілі може видоизменятся. Так було в будівництві передбачено створення умов формування економічно обгрунтованих договірних цін, і посилення державного контролю над їх внедрением.

Безумовно, що у ринку інвестицій мусить бути здорова конкуренція, відсутні протекціонізм як з боку держави, і із боку інших зацікавлених сторін перебуває, наприклад органів місцевого самоврядування. Так було в зв’язки Польщі з підписанням контракту по АТ ЗАЗ ряд фінансових і комерційних установ світу звинувачують Україну у протекціонізмі щодо корейської компанії «DAEWOO», зокрема, у створенні сприятливих «тепличних» умов її діяльність в автомобільному ринку України. Не даремно заборона ввезення завезеними на територію України задля експлуатації автомобілів понад 5 років під тиском споживачів, орієнтовані на автомобілі європейського виробництва, невдовзі скасували на сьогодні встановлено щодо автомобілів старше 8 років. Значну увагу приділяється організації та забезпечення належного функціонування внутрішнього інвестиційного ринку на межах діючих законів, інших нормативних актів, за міжнародні договори і угод. Спеціально із метою передбачено й створення Українського державного банку реконструкції й розвитку вирішення проблеми довгоі середньострокового фінансування й кредитування інвестиційних проектів пріоритетного значення. Фактично створена нормативна база на ринку створення і функціонування цінних паперів, ведеться відпрацювати механізми його діяльності. Особливе місце у механізмі інвестиційної політики належить законодавству. Без нього неможливо ефективно вирішити зазначені напрями державної інвестиційної політики. Інвестиційне законодавство переважно виконує регулятивну функцію. Проте важливими під час здійснення інвестиційної політики є пріоритетними охоронна, виховна, інформативна і превенентивная функції. Інвестиційне законодавство є запорукою стабільності економіки держави й створення належних людини умов жизни.