Виконавча влада

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ.

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ.

Контрольна робота.

із предмета «Адміністративне право України».

Виконала: студентка групи ПБЗ — 24.

Калуга Юліана.

Ірпінь 2002.

ВИКОНАВЧА ВЛАДО. ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ І ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засідках її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах й відповідно до законів України.

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціальнокультурним та адміністративно-політичним будівництвом. Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний та політичний стан країни. Саме ці органи виступають основним суб «єктом адміністративного права.

У адміністративно-правовій науці под органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), котра має власну структуру та штат службовців й в межах установленої компетенції здійснює від імені й за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя. Це поняття має найбільш вагомі ознаки органів виконавчої влади. Такі органи є державними й разом із органами законодавчої та судової влади складають Єдиний державний апарат. Тому органи виконавчої влади мають усі найважливіші ознаки державних органів, але й, крім того, смердоті мають й власні специфічні риси, котрі обумовлені завданнями та особливим характером державного управління. Органи виконавчої влади створюють й свій власний апарат — апарат державного управління, який належить до числа складних самоврядних систем. Він являє собою цілісне утворення, яку складається із великої кількості різноманітних частин — окремих органів та їхні структурних підрозділів.

Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня.

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація які забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їхнього компетенції - предметах відання, правах, обов «язках, територіальних межах діяльності шкірного окремого органу. Компетенція — це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, чи коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, котрі він має право вирішувати в процесі практичної діяльності (коло питань, що вирішуються міністерством, визначається у положенні про .відповідне міністерство; відомством — у положенні про відповідне відомство).

Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження використовувати різні атрибути із державною символікою (гербовим штампом, бланками із офіційними найменуваннями та ін.). Більшість органів виконавчої влади та методи їхнього діяльності визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України.

Діяльність цих органів має вторинний, підзаконний, виконавчорозпорядчий характер, бо смердоті здійснюють свої функції на підставі та на виконання закону. Алі, реалізуючи свою компетенцію, виконуючи положення законів та правових актів інших державних органів, органи виконавчої влади мають повноваження розпоряджатися із конкретних питань та приймати підзаконні нормативні акти. Отже, в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності органи управління діють юридично-владно, застосовуючи різні правові засоби нормо-творчого, оперативно-виконавчого (розпорядчого) та юрисдикційного (правоохоронного) характеру.

Будучи частиною державного апарату, органи виконавчої влади мають власну внутрішню структуру та штат службовців. Організаційна структура державного апарату — це поділ цілого на організаційно відокремлені одиниці та мережа управлінських зв «язків у ньому, особлива форма поділу й кооперації управлінської діяльності, стійка схема розподілу його завдань та функцій.

Орган виконавчої влади становить собою організацію — колектив людей — державних службовців, який сформований шляхом їхнього призначення чи конкурсного відбору на посаду для здійснення конкретної виконавчорозпорядчої діяльності в юридично-владній формі. У межах колективу даного органу поміж структурними підрозділами й службовцями розподілені повноваження й відповідальність за доручену справу, встановлені та розвиваються різні організаційно-правові зв «язки. Усе це спрямоване на забезпечення ефективної діяльності органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади багато в чому відрізняються від органів законодавчої та судової влади — своїм цільовим призначенням, функціями, характером діяльності, порядком утворення окремих органів та взаємовідносинами між різними органами, складом службовців та порядком заміщення ними посад, формами та методами здійснення своїх юридично-владних повноважень.

Органи виконавчої влади істотно відрізняються від підприємств, про «єднань, установ, організацій, до того числі і державних. Головне, чим відрізняються органи виконавчої влади від підприємств, про «єднань, установ й організацій, є ті, що Перші мають державно-владні повноваження, смердоті керують про «єктами, до числа які входять й сам підприємства, про «єднання, установи, котрі знаходяться ззовні їхнього, виступають від імені держави; а підприємства, про «єднання, зайняті господарською діяльністю, установи — соціальним обслуговуванням, організації (будівельно-монтажні, житловоексплу-атзційні, шляхові та ін.) будують чи експлуатують виробничій інші про «єкти.

У органах виконавчої влади, починаючи із центральних й закінчуючи місцевими (районними), усі службовці (за винятком обслуговуючого персоналу, який створює лише умови для нормального функціонування органу) здійснюють різні функції управління, а їхні праця є одним з видів управлінської діяльності. На підприємствах, в установах їхнього працівники виконують різну за характером роботу. Одна (більша) частина працівників зайнята безпосередньо у виробничому процесі чи процесі соціального обслуговування, вон виробляє певну продукцію (матеріальні ціності, послуги). Інша, значно менша частина працівників здійснює управлінську, владно-організаційну діяльність. Ця діяльність не є основною для підприємства (установи), але й вона забезпечує, створює належні умови для основної - виробничої діяльності чи діяльності із соціального обслуговування.

Підприємства (установи) не виконують управлінських функцій, такі функції виконує спеціально організована група людей, якої називають адміністрацією підприємства (установи).

Дирекція школи, правління акціонерного товариства, головний лікар поліклініки мають адміністративно-владні повноваження, здійснюють виконавчорозпорядчі функції усередині даного про «єкта, видають індивідуальні та нормативні акти, котрі є обов «язковими до виконання працівниками цих підприємств, установ.

Ураховуючи саме ці ознаки, адміністрації державних підприємств, установ також відносять до органів державного управління, називають їхні при цьому органами безпосереднього управління чи органами предметної компетенції.

Наведене дає можливість зробити висновок про ті, що орган виконавчої влади (державного управління) — це організація, котра є частиною державного апарату, має певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюється у порядку, встановленому законом чи іншим правовим актом, володіє певними методами роботи, наділена повноваженнями виступати за дорученням держави й покликана у порядку виконавчої діяльності здійснювати керівництво економікою, соціально-культурним будівництвом та адміністративно-політичною діяльністю.

Види органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади є численними та різноманітними, Коли обумовлене безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої діяльності. Для кращого вивчення особливостей організації й діяльності органів державного управління, а також виявлення закономірностей у взаємозв «язках окремих органів здійснюють їхні класифікацію, основою якої кладуться різні критерії. Найбільш важливими із них є територіальний масштаб діяльності, обсяг й характер компетенції, порядок вирішення підвідомчих питань, предмет спрямованості компетенції, становище та місце в системі органів.

Залежно від територіального масштабу діяльності органи виконавчої влади поділяють на чотири групи: центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крім (далі - АРК), міжтериторіальні, місцеві.

Центральними є тих органи виконавчої влади, діяльність які поширюється протягом усього територію України. Такі органи реалізують загальне чи галузеве управління, здійснюють спеціальний (функціональний) вплив на про «єкти незалежно від їхні місцезнаходження на територї України. До них належати: Кабінет міністрів України, міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади.

До органів виконавчої влади АРК належати: Рада Міністрів АРК, міністерства та інші органи виконавчої влади АРК, повноваження які поширюються протягом усього її територію. Вони здійснюють загальне чи галузеве управління чи виконують окремі спеціальні функції державного управління про «єктами, котрі розташовані на територї АРК, в межах компетенції, визначеної Конституцією й законами України. Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю певну частину територї України, територію декількох адміністративно-територіальних одиниць чи територію, межі якої взагалі не залежать від адміністративно-територіального поділу України. Такі органи забезпечують галузеве управління чи здійснення спеціальних функцій на відповідній частині територї України (наприклад, військові напрями, митниці, управління залізниць тощо).

До місцевих органів виконавчої влади належати тих, повноваження які поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці (області, району). Вони виконують заподіяння загального управління та координації чи функції відповідних центральних органів виконавчої влади на територї певної області, району, міста. Це місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, наприклад, Харківська обласна державна адміністрація, Управління Міністерства внутрішніх справ по Харківській області, районний відділ освіти тощо.

Від того, який обсяг й характер компетенції мають органи виконавчої влади, смердоті поділяються на: органи загальної компетенції, органи галузевої компетенції, органи спеціальної (функціональної) компетенції, органи предметної компетенції.

Органи загальної компетенціїце органи, котрі в межах підвідомчої їм територї здійснюють державне управління та координацію всіх чи більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній територї (на всій територї України, територї АРК, області, району, міста). Тому смердоті здійснюють загальне керівництво й координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших про «єктів. До органів загальної компетенції належати: Кабінет міністрів України, Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації. Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь — це поєднання про «єктів управління под керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їхні географічного розташування. Органи галузевої компетенції є: міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури й тім самим керують певною галуззю (Міністерство оборони, Міністерство освіти й науки, Державний комітет України із водного господарству та ін.), а також місцеві органи цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Органи спеціальної (функціональної) компетенції здійснюють керівництво із питань, котрі мають загальний характер для всіх чи багатьох галузей господарства, соціально-культурного будівництва. Вони координують діяльність галузевих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ й організацій незалежно від їхні відомчого підпорядкування. До таких органів належати: міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет та ін.), а також їхні місцеві органи. Органи предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, котрі керують діяльністю відповідних підприємств, установ.

Залежно від порядку вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на єдиноначальні та колегіальні.

На чолі єдиноначального органу стоїть одна особа — керівні який має право особисто приймати рішення із всіх основних питань компетенції цого органу. Єдиноначальність забезпечує оперативність керівництва, використання індивідуальних здібностей та досвіду керівників й водночас підвищує їхні персональну відповідальність, оскільки на особу керівника лягає відповідальність за діяльність усього органу державного управління. До єдиноначальних належить більшість органів виконавчої влади: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади.

Проте й в єдиноначальних органах для вирішення найбільш важливих питань створюються колегіальні органи (колегії, науково-технічні, технікоекономічні заради тощо). Вони виконують допоміжні, консультативні функції, оскільки їхні рішення затверджуються рішенням керівника чи втілюються в життя через рішення керівника.

На чолі колегіального органу стоїть група осіб, котрі входять у склад цого органу, тобто є організаційно й юридичне оформленими. Основні запитання, котрі віднесені до компетенції такого органу, обговорюються та вирішуються на засіданнях колективно. Для винесення рішення із обговорюваного запитання необхідно матір кворум. Рішення в колегіальних органах частіше на приймаються абсолютною більшістю голосів, тобто коли за дане рішення проголосувало понад половини присутніх членів органу. як правило, це заговорили українською у «язано із великим обсягом їхні компетенції та широкими завданнями керівництва, котрі стосуються багатьох галузей та функцій державного управління. Колегіальність дозволяє правильно вирішувати найбільш складні запитання керівництва за участю фахівців, із використанням їхні досвіду. Тому до колегіальних органів насамперед належати: Кабінет міністрів України та Рада Міністрів АРК, а також деякі інші органи. Алі й в цих органах колегіальність доповнюється єдиноначальністю керівників, котрі особисто вирішують деякі оперативні організаційні запитання діяльності очолюваного ними органу.

Залежно від предмета спрямованості компетенції органи виконавчої влади поділяються на: а) органи управління господарським виробництвом, економікою та сферою соціального обслуговування: промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв «язком, внутрішньою торгівлею, житлово-комунальним господарством та побутовим обслуговуванням населення; б) органи управління соціальним розвитком, культурою: освітою, охороною здоровий «я, фізичною культурою та спортом, розвитком науки, культури, соціальним забезпеченням; в) органи управління в адміністративно-політичній сфері: обороною, державною безпекою, внутрішніми справами, юстицією, зовнішніми стосунками; р) органи міжгалузевого управління, котрі здійснюють функції: ціноутворення, статистики, фінансового регулювання, стандартизації, сертифікації та ін.

Якщо брати за критерій класифікації становище та місце в системі органів виконавчої влади, то смердоті поділяються на вищі та нижчі. Так, обласна державна адміністрація якщо нижчою відносно Кабінету міністрів України, але й вищою відносно районної державної адміністрації. Звідси — підпорядкованість, підконтрольність, підзвітність нижчих органів перед вишими, обов «язковість рішень вищих органів до виконання нижчими.

Система органів виконавчої влади та принципи їхні побудови.

Численні та різноманітні органи виконавчої влади утворюють відповідну систему, ефективність діяльності якої залежить від ступеня упорядкованості, організованості, злагодженості в всіх ланках. У єдину систему їхнього про «єднує зміст діяльностівиконавчо-розпорядчий та спільна основа заснування (утворення) — державна власність. Кожний орган виконавчої влади — від центрального до місцевого — виступає суб «єктом права державної власності, наділяється статусом юридичної особини й водночас вирішує різні запитання оперативного управління та охорони цієї власності.

Отже, органи виконавчої влади — непросто спільність однорідних одиниць, а цілісна система, тобто така сукупність, в якій усі складові частини (окремі органи та їхні структурні підрозділи) є взаємопов «язаними й водночас складають самостійні підсистеми із своїми особливостями структури, функцій, компетенції.

Побудова цієї системи грунтується на засідках єдності та цілісності державної територї, поєднання принципів централізації та децентралізації, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територіального улаштую країни. Система органів виконавчої влади утворюється із урахуванням забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах роботи й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки природокористування, а також здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України.

Побудова та удосконалення системи й підсистем органів виконавчої влади відбуваються із урахуванням необхідності єдиного центру керівництва економічними та соціальними справами на підставі планування, ринкових відносин, рівності всіх форм власності, поєднання галузевого й територіального принципів управління, їхні централізації із відповідною самостійністю регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, господарською самостійністю підприємств, про «єднань та інших суб «єктів.

Утворення органів виконавчої влади, формування їхнього системи та її функціонування здійснюються згідно із принципами демократизму й законності. Конституція України надає громадянам право брати доля в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби органів місцевого самоврядування (ст. 38).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особини вол «язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (год. 2 ст. 19 Конституції України). Організація й діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби визначаються законами України.

Важливою особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні зв «язки структурних одиниць системи, що виявляються в розпорядництві, підпорядкованості, підконт-рольності, підзвітності та координації.

Розпорядництво одного органу управління відносно інших виявляється перш на в обов «язковості їм його наказів. У свою чергу воно та обумовлене підпорядкованістю тихий чи інших органів тому, хто розпоряджається. Так, Кабінет міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, котрі є обов «язковими до виконання міністерствами та іншими органами виконавчої влади, роботу які він спрямовує й координує.

Підконтрольність означає, що вся діяльність органів чи якийсь їхні обсяг перевіряються вищими органами чи органом, спеціально створеним для здійснення контролю чи нагляду.

Підзвітність виражається в обов «язку органу інформувати про свою роботу вищий орган, який, керуючись даними звітів, оцінює діяльність підзвітного в цілому чи за окремими напрямами. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Координація виявляється в про «єднанні координуючим органом підпорядкованих чи підконтрольних йому органів для виконання певних завдань.

як уже зазначалося, система органів виконавчої влади має свої підсистеми, ланки та окремі органи, котрі відрізняються між собою за певними критеріями. Найбільш важливими із них є обсяг компетенції та територіальний масштаб діяльності. Згідно із цими критеріями до системи органів виконавчої влади входять такі ланки:

Кабінет міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади; міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади; органи виконавчої влади АРК; обласні державні адміністрації, управління, відділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, управління, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в містах; районні державні адміністрації, відділи та відділення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; адміністрації державних підприємств, установ, організацій.

Система та підсистеми органів виконавчої влади мають відповідні організаційні структури, котрі відображують взаємозв «язки між окремими ланками системи й підсистем, субординацію по вертикалі та горизонталі, стосунки із вищими органами, підпорядкованими й підконтрольними про «єктами. Оптимальність організаційних структур цієї системи є одним з чинників підвищення ефективності виконавчої влади. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Адміністративне право України. За ред. Ю. П. Битяка. — Харків:

Право, 2000.

3. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.:

Юрінком Інтер, 1999.

4. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій: — До.: Вентурі,.