Сан-Го-Чжі

«Сан-Го-Чжи»

А. Іванов.

«Сан-Го-Чжи» (Історія трьох царств, 220—277) — історичний роман, котрий обіймав й залишається частиною продовжує обіймати у китайської літературі місце, близький до «Іліаді» Гомера. Присвячений епосі троецарствия, т. е. розпаду Китаю після падіння 2-ї Ханьської династії на 3 незалежних володіння (Вэй 220—264, У — 222—277 і Шу Хань — 221—263). Тематика роману у її конфуцианской ортодоксальності відображає настрій широкого загалу міста Київ і села рабовласницького суспільства, розгортаючи маємо картину найбільшого селянського повстання 185, відомого під назвою «повстання жовтих тюрбанів». Поруч із описом битв, поєдинків, масових сцен в «С.-Г.-Ч.» дано побутові сцени. Герої роману — Лю Бей, засновник династії Шухань, Чжуго Лян — министр-полководец, мудрий чарівник, Гуань Чжун — воїн, обожнений пізніше як бог війни (1594). Тематика роману послужила до створення низки п'єс, які йдуть і нині сценах класичного театру. Герої роману — популярні постаті живопису та лубка. Значна частина коштів тексту роману исторична, але фантазія авторів запровадила нових героїв, відвела історичним особам інші ролі. Мета роману звеличення доброчесних героїв, правителя, відданих васалів і опорочение зрадників трону і законної влади. Перші подвиги, що завдають герої роману, — винищування повстанців, «жовтих тюрбанів». Роман «С.-Г.-Ч.» — перший у серії історичних романів Китаю («Дунчжоу легочжи» — «Історія У. Чжоу» тощо. буд.) джерелом своїм має історичний текст в усній редакції, що зазначено ще відомого письменника сунской епохи Су Дун-по. Літературний оформлення роман одержав у монгольську епоху XIII—XIV ст., і не відомий Ло Гуань-чжун, якому приписується авторство, є, очевидно, однією з його оформлювачів. Кожній главі роману передує двухстрофное виклад теми і пізніші (в популярному оформленні роману) вставки-рассуждения, напр. «Син неба — сонце, а коли вона, т. е. сонце, запозичило світло у світного черв’яка, сонце не було б сонцем із сином неба ні б таким, одержуючи своєю владою з інших». Мова роману рясніє епітетами, стали класичними.

«С.-г.-ч.» не обмежується викладом історії головних героїв, т. до. сутнісно це збірник окремих епічних оповідань, пов’язаних однієї загальної темою. Переведений на монгольський і манчжурский мови.

Роман набув значного поширення у вигляді «Саньючжияньи» — «Популярне виклад історії троецарствия».

Список літератури

I. San-koué,-tchy. Histoire des trois royaumes. Roman historique, trad sur de textes chinois et mandchour. Th. Pavie, 2 vv., P., 1845—1851.

II. Лу Сюнь, Історія китайської повісті (на кит. з.), Grube W., Geschichte der chin. Literatur, Lpz., 1902.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.