Зігмунд Фрейд – основоположник психоаналізу

Білоруський державний университет.

Факультет управління і соціальних технологий.

Реферат по предмету.

«Історія психології» на тему:

Зігмунд Фрэйд — основоположник психоанализа.

Студента 1 курсу групи № 171 спеціальність «Соціальна работа».

Кардымона Юрія Валентиновича.

2001 Минск.

«Щоб оцінити його дії повністю, необхідно дві умови: свобода від упереджень і, бажання прямо дивитися правді у глаза».

Лоуренс Даррен.

«Мине час, — писав відомий швейцарський психіатр Еге. Блейлер, — коли йтиметься про психології до Фройда та психології після Фрейда». Справді, важко переоцінити вплив цієї вчення надалі розвиток з психології та клінічної психіатрії, та й взагалі еволюцію людську думку. Адже недарма Фрейда ставлять у один ряду зустрічей за Арістотелем, Дарвіном, Ейнштейном, називають «зодчим сучасного розуміння людини», «однією з наукових новаторів нашої епохи», яке вчення — «коперниковским переворотом», видоизменившим як науку, а й культуру суспільства на целом.

З початку становлення як науки, психоаналіз мав гарячих прихильників у середовищі психологів і психіатрів (Еге. Блейлер, А. Адлер. До. Р. Юнг, Про. Ранк, Еге. Джонс); багато видатні сучасники: Альберт Ейнштейн (назвавши Фрейда «найбільшим учителем»), Томас Манн, Стефан Цвейг, Теодор Драйзер, Густав Маллер, Роберт Уеллс, високо цінували і поважали Фрейда як вченого і мислителя, що, більш ніж красномовно, свідчить його переписка.

Сміливість, неординарність і революційність самих підходів Фрейда до «тендітній» проблемі людської психіки здобули йому йому навчатися багато противників, переважно, серед клініцистів (Є. Крепелін, До. Ясперс. У. Майер-Гросс, Р. Р рулі і др.).

У той самий час ідеї Фрейда поступово прокладали собі шлях через багато труднощів та страшної суперечності. Друге покоління психоаналітиків (До. Хорні, Еге. Фромм. Д. Морено, Р. Маркузе) сприяло подальшого розвитку фрейдизму, що у собі стимул для творчих і інтелектуальних пошуків у найширших областях людських знаний.

Нині, будучи вкрай суперечливим вченням, зі безліччю, часто взаємовиключних відгалужень, психоаналіз залишається одним з основних психологічних і філософських концепцій сучасності, і навряд якийсь знає психолог чи психіатр дозволить собі оспорювати важливість основних передумов Фрейда про роль несвідомого у структурі особистості. Хоча Фрейду навряд чи й належить честь винаходи терміна «несвідоме». Англійський дослідник Л. Уайт показав, що під час Фрэйда в університеті вийшло 6 книжок англійською, французькому і німецькою мовами, в назві яких був термін «бессознательное».

«Завдяки цьому вченню як предмет психології стала виступати психіка в усіх власних можливих формах лише її вияви, як і свідомої, і непритомною, як і сновидіннях, і наяву, як і нормі, і у патології» (А. Є. Шерозия). Також важко переоцінити вплив психоаналізу для культури суспільства загалом. Фрэйд дав стимул для пошуку нових форм та змісту у літературі, драматургії, поезії, образотворче мистецтво. Дозволимо собі нагадати лише малу частину діячів культури, чию творчість несе яскравий відбиток ідей Фрейда: Т. Манн, З. Цвейг, Р. Гессе, Р. Роллан, А. Жид, Ж Кокто, З. Беккет, Еге. Іонеско, З. Далі, X. Миро.

Протягом багатьох років тоталітаризму і застою, ізоляції нашого суспільства від магістральних напрямів інтелектуальних пошуків людства завдали важкий шкоди вітчизняної науці. У сумному списку «шкідливих навчань», поруч із генетикою, кібернетикою і соціологією, однією з перших виявився психоаналіз. У результаті «ідейних дискусій» кінця 20-х — початку 1930;х ліквідували. Психоаналітичний інститут, зазнали гонінням багато психіатри психологи, які стоять на позиціях психоанализа.

Через те, що у літературі найчастіше тенденційно, а часом спотворене трактувалося як вчення Фрейда — психоаналіз, але дуже однобічно й слабо давалися його біографічні відомості, необхідно зупинитися на головних етапах життєвого шляху великого ученого.

____________________________________.

Зігмунд Фройд народився 6 травня 1856 р. в Фрейбурге, провінційному місті Австро-Угорську імперію, у ній торговця вовною. Надалі, через розгулу антисемітизму, сім'я Фрейдов, після недовгих поневірянь, оселилася у Відні. Батько Зігмунда — Якоб Фрейд, дотримуючись ліберальнопросвітницьких поглядів всіляко сприяв освіті сина. Ще гімназії, показавши неординарні здібності, Фрейд захопився природознавством, особливо вченням Дарвіна, багато й ще навчався і він вирішив надалі присвятити себе науці. У 1873 року вона діє на медичний факультет Віденського університету. Особливе впливом геть формування З. Фрейда як вченого надав найбільший фізіолог школи Гельмгольца, директора Інституту фізіології при університеті Ернст Брюкке, яка має Фрейд працював у протягом п’яти — з 1876 по 1881 р. За роки Фрейд зробив найважливіші спостереження, поставлених зі їх у ряд піонерів нейронної теорії — основного становища сучасної неврологии.

У 1885 року відмінно здавши усні і письмові іспити, і прочитавши блискучу лекцію про «Модулярных областях мозку», він працює приват-доцентом по неврології Віденського університету. У тому ж року Фрейд в протягом майже п’яти місяців працював у Парижі, в клініці Ж. Шарко, однієї з найзнаменитіших неврологів ХІХ століття. Ось він вперше зацікавився проблемою істерії і йде паралельно з дослідженнями у сфері неврології став шукати причини механізми цього заболевания.

Поруч із наукової діяльністю Фрейд займався, і практичної роботою. Систематичні практичні спостереження привели Фрейда до необхідності значного зміни способу лікування хворих неврозами. Замість гіпнотичного навіювання він став застосовувати метод «вільних асоціацій», тлумачення сновидінь і перенесення. Всіма цими шляхами, за припущенням Фрейда, вичавлені з свідомої сфери переживання вийти до тями. Саме це методи стали основою техніки психоаналітичної терапії, застосовується у принципово незмінному вигляді й в наші дни.

У 1909 року 3. Фрейд і Ко. Р. Юнг запросили США для читання. Після захопленої зустрічі Фрейд іронічно зауважив: «З цих людей не підозрюють, що приніс їм чуму». Саме такою була перша реакція широкій міжнародній громадськості на психоанализ.

У той самий час психоаналіз поступово став завойовувати світ. У, Німеччини, Англії, Франції, Італії, Швеції та інших країнах створюються психоаналітичні суспільства, виходять журналы.

Впродовж останнього десятиріччя свого життя Фрейд присвятив вивченню, аналізові досягнень і узагальнення своїх поглядів на природі людини, суспільства і культури. Оточений ореолом популярності та перетворення загального поклоніння, Фрейд скромно і майже безвиїзно жив у Леопольштадте — єврейському гетто Відня — з дружиною та шістьма дітьми. Його блискучий і гострий розум, талант полеміста, науковий гуманізм і демократизм розширили коло його однодумців, і залучили друзів у середовищі інтелектуальної еліти свого часу. Останніми роками життя Фрейд страждав від раку гортані, переніс кілька операцій. Він майже відійшов від практичної на клінічну працю, зосередившись на творчої роботи і навчанні психоаналитиков.

Після захоплення Австрії нацистами в 1938 року Фрейд, позбавлений паспорти, став в’язнем гетто. Фашисти конфіскували його майно і бібліотеку, чотири його сестри знищені були нацистському таборі. Лише величезний міжнародний резонанс і викуп в 100 000 шилінгів вирвав Фрейда з Відня теж. Останній, рік життя він провів у Англії. Зігмунд Фройд помер 23 вересня 1939 року у віці 83-х лет.

_________________________________.

Чимало понять фрэйдовского аналізу піддавалися експериментальної перевірці ще 30−40 роки, щоправда, з сумнівним результатом. Останні рік було проведено ряд надійніших досліджень. Наукова достовірність отриманих Фрэйдом висновків перевірялася з урахуванням аналізу близько 2000 випадків з психіатрії, психології, антропології та інших дисциплін. Результати такі: частина базових понять психоаналізу — такі як ІД, ЕГО, Супер-ЭГО, прагнення смерті, лібідо і тривога, — витримала випробування засобами науки. Інша частина понять було визнано науково несостоятельными.

Наведу деякі положення, що як показує аналіз публікацій, витримали наукову перевірку: 1) деякі характеристики орального і анального типу особистості; 2) деякі причинні чинники гомосексуальність; 3) деякі аспекти едипового комплексу в хлопчаків (почуття суперництва стосовно батькові, сексуальні фантазії щодо матері та страх кастрації). / Хоча, по-моєму, абсурдно звучить твердження, що двомісячний дитина веде усвідомлену і цілеспрямовану боротьбу сексуальне володіння матерью./.

Назву на деякі положення, які одержали підтримки з боку наукових методів проверки:

1) що у сновидіннях в символічною формі задовольняються раніше пригнічені наміри так і желания;

2) що під впливом едипового комплексу хлопчики і порівнюють себе ж із батьком, і засвоюють його супер-эго під впливом страха;

3) що мають занижену проти чоловіками оцінку власного тіла, що вони менш розвинені стандарти супер-эго.

Проте, всю критику на свою адресу, недолік наукової суворості та деяку методологічну слабкість, фрэйдовский психоаналіз продовжує залишатися впливової силою у сучасній психологии.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Фрэйд З. «Я Воно» 2. Д. Шульц і С.-Э. Шульц «Історія сучасної психології» 3. З. Шишов «Зворотний бік нашого Я» 4. Б. Р. Нанейшвили і Г. Б. Нанейшвили «Передмова до збирання сочинений.

З.Фрэйда".