Учение До. і Ф. Енгельса про країну і права

Учение До. і Ф. Енгельса про країну і праве.

Марксизм виник в 40-х рр. минулого століття. Карла Маркса (1818—1883) з Фрідріхом Енгельс (1820—1895) намагалися з’ясувати умови і зазначити шляху реального визволення працівних від якої би там не було експлуатації, від будь-яких форм соціального гноблення, безправ’я, нерівності. Вони собі завдання намітити контури ладу, яка зможе подолати відчуження трудівника від власності і місцевої влади, найбільш розумно організує громадське життя, забезпечить вільне гармонійний розвиток особистості.

Специфика марксистського підходи до вивченню держави й права — аналіз явищ політичної і правової життя жінок у першу чергу, як органічних складових частин (моментів) класової суспільно-історичної формації, відмови від розсуду в політико-юридичних інститутах феноменів релігійного, психологічного, етнічного тощо порядку. Згаданий підхід грунтується ідеї залежності держави й права насамперед і головним чином рівня громадського поділу праці, класової структури та співвідношення класових наснаги в реалізації суспільстві.

Суть историко-материалистического підходи до держави і праву полягає у розумінні цих утворень як надбудовних стосовно економічної структурі суспільства. Уподібнення держави й права надбудові - застосовується, покликаний довести наявність той факт, що ці явища лежать у «матеріальних життєвих відносинах », спираються на «реальний базис «і у своєму буття залежить від нього.

«Реальный базис», виробничі відносини як лежать у підставі політичної й юридичної надбудови, а й утворюють її умова, визначають її саму: «Спосіб виробництва матеріальної життя обумовлює соціальний, політичний і процеси життя загалом». До держави і праву від економічної структури відбувається і лінія причиннослідчої залежності. Кінцеву причину і вирішальну рушійну силу всіх життєво важливих історичних подій марксизм знаходять у економічний розвиток суспільства. За словами Енгельса, «кінцевих причин всіх суспільних змін і розширення політичних переворотів слід шукати… у змінах способу виробництва та обміну…».

Наряду з зазначеними відносинами детермінації политико-юридические інститути пов’язують із економічної структурою і залежність відповідності. «Візьміть певну щабель розвитку, обміну та споживання, і ви отримаєте певний суспільний лад, певну організацію сім'ї, станів чи класів — словом, певне громадянське суспільство. Візьміть певне громадянське суспільство, і це отримаєте певний політичний устрій, що є лише офіційним вираженням громадянського суспільства» (Маркс). Пояснюючи архітектоніку та розвитку будь-якої суспільної інституції виключно виробничими відносинами, Маркс і Енгельс постійно простежують відповідні цим виробничим відносинам надбудови. Зазначене відповідність носить форму своєрідного повторення в надбудові деякою суми ознак, композиції, ритмів руху, властивих базису і «трансльованих» їм «нагору». Подібність, паралелізм, виявлені між базисом і надбудовою, не стирають, зрозуміло, специфіки кожного з цих явищ, не ведуть до втрати ними власного соціального якості.

Марксизмом стверджується, що «реальний базис» (економіка) завше залишається первинним і визначальним моментом для політичної й юридичної надбудови. Це — загальний закон. Конкретні його втілення від епохи до епохи змінюються. Наприклад, детермінація буржуазної державності капіталістичної економікою перестав бути за своїми формам, методам, соціально-психологічним важелів та інших чинникам копією детермінації держав античного світу виробничими відносинами того часу. Навіть у межах однієї двох суспільно-економічних формацій вирішальне вплив виробничих відносин на державний лад складає її на початкових етапах інакше, ніж тоді, коли він хилиться до заходу сонця. Річ туп на історичному «перепаде» станів самої економіки, унаслідок чого і той самий економічний базис виявляє у своїй прояві, у своїй вплив нескінченні варіації і градації.

Относительная самостійність установ надбудови виростає з громадського поділу праці та пов’язаних із нею процесів поступової диференціації і відокремлення різнорідних соціальних функцій. Навколо зазначених функцій концентруються автономизирующиеся царині громадського життя (зокрема, держава й право). Ці сфери відрізняються за змістом, типовим ознаками, займаному у суспільстві місцеві, оскільки різна природа що у основі соціальних функций.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.